Постанова № 43526988, 08.04.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 908/3103/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Акулової Н.В., Козир Т.П.,

за участю представника ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Смакоти Н.І. довю № 14-98 від 18 квітня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2015 року у справі Господарського суду Запорізької області за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Дніпрорудненські теплові мережі" про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 162857 гривень 70 коп., з яких 113429 гривень 22 коп. пені, 25583 гривні 43 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 23845 гривень 05 коп. втрат коштів від інфляції.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2240-БО-13 від 18 грудня 2012 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КП "Дніпрорудненські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 11342 гривні 92 коп. пені, 25185 гривень 52 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 23627 гривень 53 втрат коштів від інфляції.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 22 жовтня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22 жовтня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2015 року в частині, якою відмовлено у стягненні 100224 гривні 66 коп. пені, в цій частині прийняти нове рішення про стягнення 100224 гривні 66 коп. пені. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 22 жовтня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2015 року залишити без змін.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій, у порушення вимог ст. 4-2, 4-3, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, неповно з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, не прийнято до уваги доводи та заперечення позивача, його фінансовий стан, не вказано доказів, на підставі яких прийнято рішення, підстав відхилення доводів сторін.

Вказує на те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та підставою, відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, для зменшення неустойки, що підлягає стягненню.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 грудня 2012 року сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2240-БО-13, відповідно до умов якого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) зобов'язався передати у власність КП "Дніпрорудненські теплові мережі" у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Пунктом п. 2.1 договору сторони погодили по місяцях кварталу обсяги газу, що передаються від продавця покупцю, а також передбачили, що обсяги газу, які планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1 договору).

За умовами п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяги споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюються шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Згідно п. 11.1 договору договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За положенням ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Судами встановлено, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня - грудня 2013 року поставило, а покупець прийняв природний газ на загальну суму 4834786 гривень 72 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 26 вересня 2013 року за січень 2013 року на суму 937470гривень 44 коп.; від 26 вересня 2013 року за лютий 2013 року на суму 773577 гривень 81 коп.; від 26 вересня 2013 року за березень на суму 820782гривні 53 коп.; від 26 вересня 2013 року за квітень на суму 67035гривень 77 коп.; від 31 жовтня 2013 року за жовтень на суму 492909 гривень 71 коп.; від 30 листопада 2013 року за листопад на суму 599726 гривень 24 коп.; від 31 грудня 2013 року за грудень на суму 1143284 гривні 22 коп., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Звертаючись до господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилалось на те, що КП "Дніпрорудненські теплові мережі" за отриманий у період з січня по грудень 2013 року включно газ розрахувалось з порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору, а саме:

- згідно акту приймання-передачі від 26 вересня 2013 року за січень 2013 року за отриманий газ на загальну суму 937470 гривень 44 коп., розрахувалось наступним чином: 26 лютого 2013 року - 100000 гривень 00 коп.; 27 лютого 2013 року - 140000 гривень 00 коп.; 5 березня 2013 року - 220000 гривень 00 коп.; 21 березня 2013 року - 477470 гривень 44 грн.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 26 вересня 2013 року за лютий 2013 року на загальну суму 773577 гривень 81 коп. розрахувався наступним чином: 22 квітня 2013 року - 600000 гривень 00 коп.; 30 квітня 2013 року - 173577 гривень 81 коп.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 26 вересня 2013 року за березень 2013 року на суму 820782 гривень 53 коп. розрахувався наступним чином: 30 серпня 2013 року - 150000 гривень 00 коп.; 27 вересня 2013 року - 170000 гривень 00 коп.; 29 жовтня 2013 року - 300000 гривень 00коп.; 22 листопада 2013 року - 200782 гривень 53 коп.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 26 вересня 2013 року за квітень 2013 року на суму 67035 гривень 77 коп. розрахувався 22 листопада 2013 року;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2013 року за жовтень 2013 року на суму 492909 гривень 71 коп. розрахувався наступним чином: 6 грудня 2013 року - 100000 гривень 00 коп.; 20 грудня 2013 року - 250000 гривень 00 коп.; 24 грудня 2013 року - 142909 гривень 71 коп.;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2013 року за листопад 2013 року на суму 599726 гривень 24 коп. розрахувався 27 грудня 2013 року;

- згідно акту приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2013 року за грудень 2013 року на суму 1143284 гривень 22 коп. розрахувався наступним чином: 6 лютого 2014 року - 20000 гривень 00 коп.; 18 лютого 2014 року - 280000 гривень 00 коп.; 28 лютого 2014 року - 200000 гривень 00 коп.; 14 березня 2014 року - 250000 гривень 00 коп.; 21 березня 2014 року - 290000гривень 00 коп.; 26 березня 2014 року - 103284 гривні 22 коп., у зв'язку з чим та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу до стягнення 113429 гривень 22 коп. пені, 25583 гривні 43 коп. - 3 % річних та 25845 гривень 05 коп. втрат коштів від інфляції.

В силу положень ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності умов та вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується невиконання КП "Дніпрорудненські теплові мережі" зобов'язань щодо своєчасного здійснення розрахунків, а отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з останнього суми втрат коштів від інфляції, 3 % річних та пені грунтуються на нормах закону.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум втрат коштів від інфляції та 3 % річних, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 23627 гривень 53 коп. втрат коштів від інфляції та 25185 гривень 52 коп. - 3 % річних. В частині стягнення 217 гривень 52 коп. втрат коштів від інфляції та 397 гривень 91 коп. 3 % річних відмовлено, як таких, що нараховані необгрунтовано.

За вимогами ч. 1 ст. 549 та п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі наведеного, у зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано до стягнення 113429 гривень 22коп. пені.

Разом з тим, здійснивши перевірку періоду нарахування заявленої до стягнення пені, з урахуванням встановлених п. 6.1 договору строків оплати та строків фактичної сплати відповідачем вартості отриманого газу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення пені у сумі 111567 гривень 58 коп. та недоведеність позовних вимог в частині стягнення 1861 гривні 64 коп. пені.

Водночас, під час розгляду справи місцевим господарським судом, Комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" звернулось до суду з клопотанням, в якому на підставі ст. 233 Господарського кодексу України просило зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90 % - до 11342 гривні 92 коп.

Вказане клопотання мотивовано відсутністю боргу за договором № 13/2240-БО-13 від 18 грудня 2012 року на момент звернення позивача до суду та наявністю постійно існуючого дебіторського боргу споживачів (населення та бюджетних організацій) за послуги з теплопостачання, від надходження яких і здійснюються платежі за поставлений природний газ.

Відповідач вказував на винятковість ситуації, яка полягає в тому, що Комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" є єдиним підприємством, розташованим на території міста Дніпрорудне Васильківського району Запорізької області, яке здійснює виробництво, транспортування та теплопостачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення населенню та бюджетним установам на території міста. Враховуючи неможливість припинення постачання теплової енергії як бюджетним організаціям так і споживачам, відповідач змушений постійно в необхідній кількості виробляти теплову енергію та поставляти її на об'єкти споживачів, не дивлячись на наявність дебіторського боргу за вже отримані комунальні послуги. При цьому несвоєчасність розрахунків за поставлену теплову енергію споживачів призводить до нестачі коштів та виникнення боргу перед газопостачальним підприємством.

Також вагомою причиною несвоєчасної оплати за отриманий природний газ за договором відповідач вважав наявність загальної дебіторської заборгованості підприємства, яка станом на 1 січня 2014 року становить 8939652 гривень 90 коп., з яких: борг населення - 4983514 гривень 66 коп., інших споживачів - 1641724 гривень 51 коп., борг бюджетних установ - 2314413 гривень 73 коп. Важку матеріальну ситуацію підприємства відповідач підтверджує довідками про фінансовий стан КП "Дніпрорудненські теплові мережі" станом на 1 січня 2013 року, 1 січня 2014 року, 1 вересня 2014 року, в якому відображена дебіторська заборгованість споживачів перед відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з цим, ст. 233 Господарського суду України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних умов, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має узгоджуватись зі ст. 3 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні засади цивільного законодавства.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, необхідно об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами встановлено, що Комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" є комунальним підприємством, заснованим на власності територіальної громади м. Дніпрорудне, головною метою діяльності якого є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією (п. 1.1 статуту); забезпечує тепловою енергією і послугами з теплопостачання установи та організації, що фінансуються з Державного та місцевих бюджетів.

Комунальне підприємство "Дніпрорудненські теплові мережі" є єдиним підприємством у місті, яке здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а також надає послуги з централізованого опалення мешканцям міста, дитячим та лікувальним установам, бюджетним організаціям за тарифами, що регулюються відповідно до законодавства, отже, основним фінансовим джерелом відповідача, з якого проводиться оплата за спожитий природний газ, є грошові кошти від реалізації теплової енергії споживачам, платіжна дисципліна яких є незадовільною, про що свідчить наявність у відповідача дебіторського боргу станом на 1 січня 2014 року в розмірі 8939652 гривень 90 коп., при цьому дебіторський борг населення - 4983514 гривень 66 коп., інших споживачів - 1641724 гривень 51 коп., борг бюджетних установ - 2314413 гривень 73 коп.

Разом з тим, відключення окремих боржників від об'єктів теплової енергії є неможливим, оскільки це суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", Правилам користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 3 жовтня 2007 року, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року "Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання".

Неможливість своєчасного виконання своїх зобов'язань перед позивачем зумовлена також тим, що фактичний дохід від виробничої діяльності підприємство отримує лише після 100% оплати споживачами отриманих послуг, після чого у відповідача з'являються обігові кошти, якими можливо провести своєчасний розрахунок з контрагентами, у тому числі і за спожитий природний газ.

Так, відповідно до звіту про фінансові результати за 2013 рік, чистий дохід КП "Дніпрорудненські теплові мережі" від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складає 19085000 гривень 00 коп., в той час як чистий прибуток за фінансовими показниками склав лише 663000 гривень 00 коп.

Судами встановлено, що за отриманий у 2013 році природний газ відповідач повністю розрахувався 25 березня 2014 року, тобто, прострочення виконання зобов'язання не є значним; на момент звернення з даним позовом основний борг за договором № 13/2240-БО-13 від 18 грудня 2012 року відсутній.

Разом з тим, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Встановлено, що доказів наявності збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового обов'язку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не надано.

Крім того, судами з'ясовано, що 30 січня 2015 року КП "Дніпрорудненські теплові мережі" у добровільному порядку виконало наказ Господарського суду Запорізької області від 7 листопада 2014 року у справі № 908/3103/14 та у повному обсязі сплатило на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 63363 гривень 61 коп., визначених до стягнення рішенням суду першої інстанції, про що свідчить надане відповідачем платіжне доручення № 31 від 30 січня 2015 року з призначенням платежу - погашення боргу відповідно до наказу від 7 листопада 2014 року у справі № 908/3103/14.

Враховуючи викладені обставини, сплата передбаченого сторонами договору максимального розміру пені у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, бюджетних установ, населення та інших суб'єктів господарювання, суди попередніх інстанцій скористались правом, наданим п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, та обгрунтовано зменшили заявлену до стягнення суму пені до 11342 гривень 92 коп.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судами вимог ст. 4-2, 4-3, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, що полягає у неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення для справи, неприйняття до уваги доводів та заперечень позивача, його фінансового стану, незазначення доказів, на підставі яких прийнято рішення, підстав відхилення доводів сторін спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру пені, що підлягає стягненню, не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції з огляду на те, що судами повно і об'єктивно на підставі наданих сторонами доказів досліджено майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу, на підставі чого та з урахуванням інтересів сторін суди дійшли висновку про необхідність зменшення заявленої до стягнення суми пені.

За таких обставин рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2015 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Н. Акулова

Т. Козир