Постанова № 43526594, 09.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2015 року письмове провадження № 826/1296/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Огурцова О.П., Погрібніченка І.М., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовомОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прозобов'язання вчинити дії До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) з позовом до Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (надалі - відповідач), в якому просив суд:

1. Зобов'язати відповідача надати суду довідку про середньомісячну та середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнтів підвищення, обчислену за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 за період з 01.02.2007 р. по день прийняття даного судового рішення.

2. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.05.2010 року по день прийняття даного судового рішення із врахуванням інфляції, та коефіцієнту підвищення посадових окладів з 01.02.2007 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку зі скасуванням в судовому порядку наказу про його звільнення та поновленням його на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України з 01.02.2007 року, відповідач зобов'язаний виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, на даний час - це по день прийняття судового рішення у даній справі.

Представник відповідача проти позову заперечив, виходячи з того, що відповідач ніколи не перебував у відносинах з позивачем, отже виконати виконавчий лист від 10.05.2011 року № 2а-4477/09/2670, виданий Окружним адміністративним судом м. Києва, зокрема, щодо поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, з об'єктивних причин неможливо.

Крім того, просив суд зупинити провадження у даній справі до прийняття рішення Вищим адміністративним судом України у справі № К/800/61561/14 за касаційною скаргою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року у справі № 2а-4477/09/2670 (щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню).

У судове засідання 02.04.2015 року позивач не прибув, подавши до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні без його участі та уповноваженого представника.

Згідно ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ч.4 ст.122, ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

У період з 17.01.2006 року по 01.02.2007 року позивач обіймав посаду начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Наказом Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Рибака В.В. № 49 «ос» від 01.02.2007 року, позивача було звільнено з посади начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України у зв'язку із змінами в організації праці (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 року, у справі № 2а-4477/09/2670 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним наказу Міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Рибака В.В. №49 «ос» від 01.02.2007 року, яким його було звільнено з посади начальника контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України у зв'язку із змінами в організації праці (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України); поновлення його на роботі на відповідній посаді з 01.07.2007 року та стягнення на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди в сумі 28 000 грн., позовні вимоги задоволені частково: визнано протиправним та скасовано наказ №49 «ос» від 01.02.2007 року; стягнуто з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року в сумі 118 104,00 грн. та вирішено вважати ОСОБА_1 звільненим з роботи з 01.05.2010 року на підставі п.3 ст.30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2010 року у справі № 2а-4477/09/2670, судом видано виконавчий лист від 09.06.2010 року на стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 3 108 (три тисячі сто вісім) грн. 00 коп.

Також, на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2010 року у справі № 2а-4477/09/2670, судом видано виконавчий лист від 17.11.2010 року на стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 по 01.05.2010 року в сумі 114 996,00 грн.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 року та змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2010 року, а саме: абз.3 резолютивної частини постанови суду викладено в наступній редакції: «Стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року, з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів»; виключено з резолютивної частини постанови суду абз.4 щодо визнання звільненим позивача з роботи з 01.05.2010 року на підставі п.3 ст.30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби; доповнено резолютивну частину постанови суду абзацом наступного змісту: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України з 01.02.2007 року».

На виконання судового рішення видано виконавчий лист від 10.05.2011 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України з 01.02.2007 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 року, у справі № 2а-4477/09/2670, замінено боржника - Ліквідаційну комісію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на його правонаступника - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та жилого-комунального господарства України у виконавчому провадженні ВП № 26858570 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2011 року на підставі постанови Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 року скасовані ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2011 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 року і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні ВП № 26858570.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2012 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні. Проте, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2012 року скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому провадженні задоволено, змінено боржника - Ліквідаційну комісію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на його правонаступника - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та жилого-комунального господарства України у виконавчому провадженні ВП № 26858570 по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2013 року скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2012 року залишено в силі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року, у справі № 2а-4477/09/2670, замінено боржника - Ліквідаційну комісію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на його правонаступника - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та жилого-комунального господарства України у виконавчому провадженні ВП № 20781118 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2010 року № 2а-4477/09/2670 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2010 року в адміністративній справі № 2а-4477/09/2670 та у виконавчому провадженні ВП № 26593723 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2011 року по адміністративній справі № 2а-4477/09/2670 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2013 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року в адміністративній справі № 2а-4477/09/2670, а також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.05.2014 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України справу № 2а-4477/09/2670 для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року за заявою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року, у справі № 2а-4477/09/2670, зокрема, зобов'язано Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до 01.09.2014 року надати суду довідку про середньомісячну та середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнтів підвищення (у виплат підвищення тарифних ставок і посадових окладів), обчислену за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2014 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 року в адміністративній справі № 2а-4477/09/2670, а також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014 року відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України справу № 2а-4477/09/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року, у справі № 2а-4477/09/2670, частково задоволено заяву ОСОБА_1 про визначення суми до стягнення за судовим рішенням, а саме: встановлено спосіб виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів, шляхом визначення суми, що підлягає стягненню у розмірі 149 161,22 грн.

При цьому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року в адміністративній справі № 2а-4477/09/2670, Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відмовлено у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В той же час, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.01.2015 року відкрито касаційне провадження № К/800/61561/14 за касаційною скаргою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року у справі № 2а-4477/09/2670, у зв'язку з чим відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 826/1296/15 до прийняття відповідного рішення Вищим адміністративним судом України у справі № К/800/61561/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2015 року в адміністративній справі № 2а-4477/09/2670, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про визначення суми до стягнення за судовим рішенням, в якій він просив стягнути з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.05.2010 року по 01.01.2015 року, з відрахуванням отриманої допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів, із врахуванням інфляції та коефіцієнту підвищення посадових окладів з 01.02.2007 року. Одночасно, судом роз'яснено позивачу про право звернутись до суду із окремим позовом про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за новий період з 01.05.2010 року по 01.01.2015 року.

Згідно довідки Державної казначейської служби України від 17.09.2014 року № 5-13/6001-20865 позивача повідомлено, що 05.08.2014 року здійснено перерахування коштів відповідно до виконавчого листа, виданого 09.06.2010 Окружним адміністративним судом м. Києва по справі №2а-4477/09/2670 у повному обсязі, тобто позивачу перерахована Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України заробітна плата за один місяць в розмірі 3 108,00 грн.

Крім того, згідно доводів позивача, 10.12.2014 року Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України виконало постанову Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року, з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів та згідно ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2014 року, якою замінено боржника на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Вищезазначене на думку позивача свідчить про те, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України визнало свої обов'язки по виконанню судових рішень в адміністративній справі № 2а-4477/09/2670.

В той же час, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до цього часу не виконано судове рішення в частині поновлення позивача на роботі.

Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України зобов'язано виплатити на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, на даний час - це по день прийняття судового рішення у даній справі, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідними позовними вимогами.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу (п.2 ч.1 ст.232 КЗпП України).

Відповідно до ч.1,2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст.236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, затримка виконання власником рішення органу по розгляду трудових спорів про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов'язок власника виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Згідно п.34 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, з дня ухвалення судового рішення у справі № 2а-4477/09/2670 по день фактичного поновлення позивача на посаді є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді.

Проте, на даний час, відповідач рішення суду в частині поновлення позивача на роботі не виконав, що створило передумови для збільшення часу затримки та, відповідно, збільшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню за весь час затримки виконання судового рішення.

Відповідно до п.32 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі-Порядок).

Так, відповідно до п.2 Порядку, у разі визначення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При цьому, згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу виплачено відповідачем середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року, тобто наступне стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має обраховуватися починаючи з 01.05.2010 року.

Враховуючи, що з моменту незаконного звільнення позивача і до цього чого часу, він не працював, обрахована судом в ухвалі від 04.09.2014 року, величина середньоденної заробітної плати позивача є незмінною та становить 217,43 грн., аналогічно, незмінною залишається величина середньомісячного числа робочих днів у кількості 20,5 днів.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2010 року по 02.04.2015 року становить 209 493,8 грн. (середньоденна заробітна плата - 217,43 грн.* середньомісячне число робочих днів за час вимушеного прогулу - 963,5).

При цьому, посилання позивача на необхідність врахування при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 01.05.2010 року інфляції та коефіцієнту підвищення посадових окладів з 01.02.2007 року, судом до уваги не приймається, оскільки Порядок не передбачає проведення індексації та вістуні докази підвищення посадових окладів.

Крім того, позовна вимога позивача щодо зобов'язання відповідача надати суду довідку про середньомісячну та середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнтів підвищення, обчислену за правилами Порядку за період з 01.02.2007 р. по день прийняття даного судового рішення є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки жодним чином не відновить порушені права позивача виходячи з вищенаведеного.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За правилами ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1,2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не виконано обов'язку щодо доказування з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.05.2010 року по 02.04.2015 року в розмірі 209 493,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді О.П. Огурцов

І.М. Погрібніченко