Постанова № 43526247, 30.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2015 року № 826/20749/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м.Києва третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києвапро визнання протиправними та скасування постанови Обставини справи:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва про відкриття виконавчого провадження №45622258 від 27.11.2014 з виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2011 у справі № 2а-2880/11/2670 про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 9821,84 грн. та про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Закон України "Про виконавче провадження" та зазначає, що постанова головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції Шеремети Ю.М. від 27 листопада 2014 року про відкриття виконавчого провадження № 45622258 є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки пропущено строк пред'явлення до виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-2880/11/2670 від 17.06.2011 року.

Крім того, позивач зазначив, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014 є похідною від постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому також підлягає скасуванню.

Також, ОСОБА_1 просила врахувати, що після винесення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від №2а-2880/11/2670 від 06.04.2011 року, позивачем було розпочате добровільне виконання рішення, а саме з 22.04.2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Представник відповідача - Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва - в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою суду від 04.02.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва - заперечувало проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2011 у справі № 2а-2880/11/2670 за позовом Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 9 821,84 грн. позов задоволено, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (02094, м. Київ, вул. Краківська, 18, р\р 256033122603 в Головному управлінні Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, ЄДРПОУ 22869448) заборгованість у розмірі 9 821 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп.

17.06.2011 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист по вказаній справі.

Як вбачається з матеріалів справи постановою про відкриття виконавчого провадження від 15.10.2013 ВП № 40333259 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2880/11/2670 виданого 17.06.2011 року Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення боргу у сумі 9 821,84 грн.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.06.2014 ВП №40333259 повернено виконавчий лист на підставі п.2 ч.1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2014 ВП № 45622258 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-2880/11/2670 виданого 17.06.2011 року Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення боргу у сумі 9 821,84 грн.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.12.2014 у межах ВП № 45622258, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Шереметою Ю.М. було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення: 9 821,84 грн.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-IV (далі по тексту - Закон "Про виконавче провадження"), Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за N 865/4158 (далі по тексту - Інструкція № 74/5), Конституцією України, тощо.

Відповідно до статті 1 Закону 606-ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 статті 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні статтею 6 Закону № 606-ХІV зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Так, статтею 17 Закону № 606-ХІV встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, судові накази.

Згідно зі частин 1, 2 статті 25 Закону № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2014 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Шереметою Ю.М. винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження № 45622258

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону № 606-ХІV інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-2880/11/2670 виданий 17.06.2011 року. В зазначеному листі вказано, що строк пред'явлення останнього до виконання - 1 рік, а саме до 04.05.2012.

З урахуванням наведеного суд приймає до уваги доводи позивача відносно того, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-2880/11/2670 закінчився в травні 2012 року.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва вже зверталося до державної виконавчої служби з метою примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-2880/11/2670.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2014 державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, частиною п'ятою статті 47 Закону № 606-ХІV встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

При цьому, згідно статті 23 Закону № 606-ХІV строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу 27.06.2014 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва повторно звернулося до державної виконавчої служби з метою примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-2880/11/2670, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2014 ВП № 45622258 винесена відповідачем в межах наданих йому повноважень.

Також, як вбачається з матеріалів справи позивач, виконував добровільно постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2011 у справі № 2а-2880/11/2670, що підтверджується платіжними дорученнями №32, №18, №39, №84, №97 з призначенням платежу *101;2810603643;50020100 відрахування до ПФ зг. постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04. 2011 (а.с. 11- 12).

Однак, судом встановлено, що станом на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2014 ВП № 45622258, борг за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04. 2011 позивачем не погашений в повному обсязі, що позивачем не заперечувалось.

Представник третьої особи також не заперечував щодо часткової сплати заборгованості згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04. 2011, зазначив, що заборгованість зі сплати страхових внесків за виконавчим листом від 17.06.2011 №2а-2880/11/2670 становить 2 968,79 грн.

Враховуючи наявність заборгованості за виконавчим листом від 17.06.2011 №2а-2880/11/2670, суд дійшов висновку, що у державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а отже оспорювані постанови є правомірними.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 122, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда