Постанова № 43525555, 07.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/948/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника позивача - Григор'євої І.Г.,

представника відповідача - Моложавої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "УКРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2015 року Приватне підприємство "УКРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ" (надалі - позивач, ПП "УКРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування рішення від 20.03.2015 року № 4701/10/16-01-22-03-26 щодо непогодження застосування податкового компромісу; зобов'язання погодити застосування податкового компромісу відповідно до поданої заяви про намір досягнення податкового компромісу № 26 від 11.03.2015 року.

В обгрунтування своїх вимог посилалися на протиправність рішення відповідача від 20.03.2015 року № 4701/10/16-01-22-03-26 щодо непогодження застосування податкового компромісу, оскільки подана заява позивача про намір досягнення податкового компромісу відповідала умовам податкового компромісу, строк давності щодо застосування податкового компромісу не минув і позивачем у визначений термін сплачена узгоджена сума з податку на прибуток, тому оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні. У запереченнях зазначала, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування). У свою чергу, грошове зобов'язання позивача з податку на прибуток в розмірі 15 314,00 грн. визначене у податковому повідомленні-рішенні № 000132310 від 01.10.2014 року у зв'язку з заниженням позивачем доходу за 2013 рік по взаємовідносинам з ТОВ "Торнадо", тому заява позивача про намір досягнення податкового компромісу по вказаній сумі зобов'язання з податку на прибуток не відповідала умовам податкового компромісу. А відтак, оскаржуване рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу прийнято на підставі підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та п. 2.1, 3.12 "Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" і не підлягає скасуванню.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "УКРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ" (ідентифікаційний код 32461192) зареєстроване 23.10.2001 року та перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Полтаві.

Згідно висновків акту позапланової документальної виїзної перевірки ПП "УРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності із ТОВ "Торнадо" за період з 01.01.2013 року по 31.07.2014 року, проведеної ДПІ у м. Полтаві, встановлено порушення позивача, а саме: п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік, на загальну суму 15 314,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001322310 від 01.10.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 19142,50 грн., у тому числі за основним платежем - 15314,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 3828,50 грн. (а.с. 38)

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року у справі № 816/5047/14 у задоволенні позову ПП "УРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ" відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2015 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "УРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ".

11 березня 2015 року позивачем до ДПІ у м. Полтаві подано заяву про намір досягнення податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 15 314,00 грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0001322310 від 01.10.2014 року. (а.с. 9)

19 березня 2015 року ПП "УРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ" здійснено сплату узгодженої суми з податку на прибуток в розмірі 165,70 грн. згідно заяви від 11.03.2015 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 110 від 19.03.2015 року. (а.с. 13)

20 березня 2015 року ДПІ у м. Полтаві винесено рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України № 4701/10/16-01-22-03-26. (а.с. 10)

Відмова відповідача мотивована тим, що наявний факт невідповідності заяви позивача умовам податкового компромісу, передбаченого підрозділом 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та п. 2.1, 3.12 "Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу", затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13, а саме: податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування), натомість, актом перевірки позивача встановлено порушення п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік, на загальну суму 15 314,00 грн. у зв'язку з заниженням доходу за 2013 рік по взаємовідносинам з ТОВ "Торнадо".

Із рішенням щодо непогодження застосування податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України № 4701/10/16-01-22-03-26 від 20.03.2015 року позивач не погодився, у зв'язку з чим звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить із наступного.

Процедуру застосування податкового компромісу врегульовано підрозділом 9-2 "Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (надалі - ПКУ).

Відповідно до пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Пунктом 2 вказаного підрозділу ПКУ визначено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до пунктів 7, 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

З аналізу зазначених норм вбачається, що процедура податкового компромісу може розповсюджуватися як на випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток шляхом подання уточнюючих розрахунків, так і на випадки наявності неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Зазначення суми завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено при поданні уточнюючих розрахунків з метою досягнення податкового компромісу.

Разом з тим, судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач звернувся до податкового органу із заявою про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0001322310 від 01.10.2014 року, щодо якого триває процедура судового оскарження.

Особливості досягнення податкового компромісу з неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, визначені в пункті 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ.

В даному випадку досягнення податкового компромісу здійснюється лише за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу і не передбачає подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість і з податку на прибуток.

Як зазначив представник відповідача, підставою для винесення оскаржуваного рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу була невідповідність заяви позивача умовам податкового компромісу.

Зокрема, пунктом 2.1 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13 передбачено, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).

Натомість, актом перевірки позивача встановлено порушення п.п. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік, на загальну суму 15 314,00 грн. у зв'язку з заниженням доходу за 2013 рік по взаємовідносинам з ТОВ "Торнадо", у зв'язку з чим на даний випадок не розповсюджується податковий компроміс.

Такі доводи відповідача суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Так, зазначені Методичні рекомендацїї щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу затверджені наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13.

Відповідно до пункту 1.3 вказаних Методичних рекомендацій методичні рекомендації не встановлюють нових норм права, а носять виключно рекомендаційний та роз'яснювальний характер щодо єдиного розуміння процедури застосування податкового компромісу.

Натомість, норми Податкового кодексу України не містять обов'язкової умови наявності факту заниження зобов'язання з податку на прибуток виключно у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, при застосуванні податкового компромісу з неузгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо необгрунтованості відмови в погодженні позивачу податкового компромісу з підстави наявності факту заниження зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з заниженням доходу, а не у зв'язку із завищенням витрат.

Інших невідповідностей заяви позивача про намір досягнення податкового компромісу умовам податкового компромісу відповідачем не зазначено, а судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України № 4701/10/16-01-22-03-26 від 20.03.2015 року було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання погодити застосування податкового компромісу відповідно до поданої заяви про намір досягнення податкового компромісу № 26 від 11.03.2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм чинного законодавства повноваження відповідача щодо застосування податкового компромісу є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов'язання погодити застосування податкового компромісу відповідно до поданої заяви про намір досягнення податкового компромісу № 26 від 11.03.2015 року є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв немайнового характеру становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 73,08 грн.

З огляду на вищевикладене, позивач повинен був сплатити судовий збір за подання позовної заяви, що має немайновий характер, в розмірі 73,08 грн.

Разом з тим, позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 1827,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 113 від 23 березня 2015 року /а.с. 3/, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв'язку з частковим задоволенням позову стягненню з Державного бюджету України на користь ПП "УРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ" підлягають витрати зі сплати судового збору в розмірі 36 грн. 54 коп.

Крім того, на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд вважає за можливе повернути ПП "УРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ" з Державного бюджету України надміру сплачений згідно платіжного доручення № 113 від 23 березня 2015 року судовий збір в розмірі 1790 грн. 46 коп. (1827 грн. 00 коп. - 36 грн. 54 коп.)

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "УКРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20.03.2015 року № 4701/10/16-01-22-03-26 щодо непогодження застосування податкового компромісу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "УКРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ" (ідентифікаційний код 31684689) витрати зі сплати судового збору в розмірі 36 грн. 54 коп. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

Повернути Приватному підприємству "УКРБІЗНЕСКОНСАЛТІНГ" (ідентифікаційний код 31684689) з Державного бюджету України надміру сплачений згідно платіжного доручення № 113 від 23 березня 2015 року судовий збір в розмірі 1790,46 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто гривень сорок шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2015 року.

Суддя Ф.Ф. Соколенко