Постанова № 43525514, 06.04.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/929/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, відповідно до якого з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

1) зобов'язати другий Київський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції вилучити з реєстру обтяжень рухомого майна запис за серією ВП №45035191 від 25.11.2014 року, поданий на арешт та заборону продажу автомобілю марки MITSUBISCI, реєстраційний номер НОМЕР_1, як незаконний;

2) стягнути з другого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції 32 000, 00 грн. (тридцять дві тисячі гривень), як компенсацію за завдану моральну шкоду, що становить приблизно 10 частину незаконно арештованого майна.

3) зобов'язати другий Київський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції відмінити постанову про розшук автомобілю марки MITSUBISCI, реєстраційний номер НОМЕР_1, як незаконну.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем накладено арешт та оголошено розшук належного йому автомобілю на підставі виконавчого напису нотаріуса, який оскаржується позивачем у судовому порядку. При цьому сам виконавчий напис нотаріуса виданий на підставі рішення суду від 10.12.2013 року по справі за позовом ПАТ «Дельта банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.07.2014 року рішення суду від 10.12.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, посилаючись на те, що майнові претензії між позивачем та ПАТ «Дельта банк» стосовно автомобіля MITSUBISСІ L200, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є предметом судового розгляду, позивач вважає безпідставним накладення арешту на його автомобіль та оголошення його розшуку в рахунок погашення боргу за кредитним договором перед ПАТ «Дельта банк».

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання неодноразово не з'являвся, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

26 березня 2015 року через канцелярію суду від другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського надійшли заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, обґрунтовуючи свою позицію наступним. На підставі заяви ПАТ «Дельта банк» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №780 від 02.06.2014 року, 02 жовтня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження. Копію вказаної постанови боржник отримав 31.10.2014 року. В подальшому з метою примусового виконання виконавчого напису, державним виконавцем винесено постанови про арешт та розшук майна боржника, а саме транспортного засобу MITSUBISСІ L200, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідач вважає, що виконавчий напис нотаріуса №780 від 02.06.2014 року відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», не скасований у судовому порядку, тому підлягає примусовому виконанню, з огляду на що державним виконавцем вжито такі передбачені Законом заходи, як арешт та розшук майна боржника, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та факти.

Судом встановлено, що 02 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. вчинено виконавчий напис №780 про звернення стягнення на майно, а саме автомобіль марки MITSUBISСІ, моделі L200, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, об'єм двигуна 2447, реєстраційний номер НОМЕР_1, синього кольору, зареєстрований РЕВ 1-го МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області 04.05.2007 року, що належить громадянину України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене майно (автомобіль) є забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_1 згідно кредитного договору №5-165/ФКВ-07 від 08 травня 2007 року, укладеного з ТОВ «Український промисловий банк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») за яким ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 26 054 доларів США зі сплатою 13 % річних, строком повернення до 07 травня 2014 року, з метою придбання автомобілю MITSUBISСІ L200, 2007 року випуску.

За рахунок коштів отриманих від реалізації вказаного майна у виконавчому написі запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 317 402, 54 грн., з яких 209 368, 37 грн. - заборгованість за кредитом та 108 034 - заборгованість за відсотками.

02 жовтня 2014 року на підставі виконавчого напису нотаріуса №780 від 02 червня 2014 року старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Поляковим О.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№45035191 про звернення стягнення на майно, а саме автомобіль марки MITSUBISСІ, моделі L200, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, об'єм двигуна 2447, реєстраційний номер НОМЕР_1, синього кольору, зареєстрований РЕВ 1-го МРВ ДАІ ГУМВС України в Одеській області 04.05.2007 року, що належить громадянину України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Боржнику приписано добровільно виконати постанову у 7-денний строк.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606- XIV.

За статтею 1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державного виконавця зобов'язано вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі написи нотаріусів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

За приписами ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 26 вказаного Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

В даному випадку, враховуючи відсутність визначених ст. 26 Закону підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець прийняв до виконання виконавчий напис нотаріуса №780 від 02 червня 2014 року та відкрив виконавче провадження за №45035191.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника (ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судом встановлено, що 25 листопада 2014 року старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Поляковим О.Г. винесено постанову про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У вказаній постанові зазначено, що боржником у строк наданий на самостійне виконання виконавчого документу його вимоги не виконані, на адресу відділу не надано жодних документальних підтверджень сплати боргу, відтак з метою забезпечення виконання вимог виконавчого документа накладено арешт на та оголошено заборону на відчуження транспортного засобу MITSUBISСІ L200, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1

Відомості про арешт транспортного засобу MITSUBISСІ L200, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та заборону на його відчуження зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 12).

Також, 25 листопада 2014 року, у зв'язку із тим, що невідомо місцезнаходження арештованого транспортного засобу MITSUBISСІ L200, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідачем винесено постанову про розшук майна боржника, а саме вказаного транспортного засобу. Виконання постанови доручено УДАІ ГУМВС України в Одеській області.

Листом УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 18 лютого 2015 року, на звернення позивача повідомлено, що станом на 17.02.2015 року згідно обліків бази даних АІС «Арешт» УДАІ ГУМВС України в Одеській області стосовно автомобіля MITSUBISСІ L200, реєстраційний номер НОМЕР_1, міститься інформація про наявні арешти та розшук.

Позивач вважає протиправним накладення арешту на його автомобіль в рахунок погашення боргу за кредитним договором №5-165/ФКВ-07 від 08 травня 2007 року перед ПАТ «Дельта банк», оскільки майнові претензії ПАТ «Дельта банк» до ОСОБА_1 є предметом судового розгляду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що виконавчий напис нотаріуса від 02 червня 2014 року №780, на підставі якого 02 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження №45035191, вчинено з метою стягнення з позивача на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №5-165/ФКВ-07 від 08 травня 2007 року.

Водночас, судом також встановлено, що стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №5-165/ФКВ-07 від 08 травня 2007 року є предметом судового розгляду за позовом ПАТ «Дельта Банк».

Так, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 210 750, 23 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року автомобіль MITSUBISСІ L200, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вважається конструктивно загиблим. Автомобіль був застрахований, тому страхова компанія звернулась до ПАТ «Дельта Банк» з проханням повідомити про відсутність (наявність) заборгованості у ОСОБА_1 за кредитним договором №5-165/ФКВ-07 від 08 травня 2007 року та надати реквізити для перерахування суми страхового відшкодування для погашення заборгованості. Сума страхового відшкодування у розмірі 38 166, 17 грн. була зарахована в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що судом першої інстанції з позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 210 750, 23 грн. без з'ясування, чому, враховуючи повне знищення автомобіля, сума страхового відшкодування була перерахована не в повному обсязі, передбаченому договором страхування.

Вказані обставини, відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.07.2014 року, мають бути вирішені при новому розгляді справи за позовом ПАТ «Дельта банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, на момент вчинення виконавчих дій щодо розшуку та накладення арешту на автомобіль MITSUBISСІ L200, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу, підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №5-165/ФКВ-07 від 08 травня 2007 року, шляхом звернення стягнення на вказаний автомобіль, були відсутні.

При цьому, 03 грудня 2014 року позивач звертався до державного виконавця із заявою, якою повідомив про те, що рішення суду по справі з приводу матеріальних претензій ПАТ «Дельта Банк» до нього скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та справу повернуто на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси (а.с. 13).

Однак, як вказано в листі УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 18 лютого 2015 року станом на 17 лютого 2015 року інформації про скасування арешту та розшуку автомобілю MITSUBISСІ L200, реєстраційний номер НОМЕР_1 до ДАІ ГУМВС України в Одеській області не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порушення хоча б одного з цих критеріїв дає підстави для задоволення позову. Вирішуючи спір, судом встановлено, що відповідач при прийнятті постанов про розшук майна боржника та про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 листопада 2014 року не діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи, чим порушив вимоги ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування постанови державного виконавця про розшук майна боржника від 25 листопада 2014 року (ВП №45035191) та постанови про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 листопада 2014 року (ВП №45035191).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 32 000 грн., як компенсацію за завдану моральну шкоду, що становить приблизно 10 частину незаконно арештованого майна, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Поряд із тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 32 000 гривень, оскільки при з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статей 1167, 1187 ЦК України, які визначають підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Проте, позивачем належним чином не обґрунтовано спричинення йому моральної шкоди діями відповідача, понесених нею душевних страждань, душевного або фізичного болю, приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, пов'язаних з неправомірними діями або бездіяльністю відповідача, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 32 000 грн. слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 23, 69, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 158-163, 254 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про розшук майна боржника від 25 листопада 2014 року (ВП №45035191).

Скасувати постанову старшого державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 листопада 2014 року (ВП №45035191).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Глуханчук