Постанова № 43525284, 26.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2015 року 810/819/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме:

від 18.02.2015 № 0001531501, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 141946,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 35486,50 грн.;

від 18.02.2015 № 0001541501, згідно з яким позивачу зменшено показник від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 44269,00 грн.

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом покладено дані акта перевірки про те, що позивач не задекларував обсяг операцій з вивезення товарів за межі митної території України у режимі експорту, які були ввезені на митну територію України у попередні звітні (податкові) періоди, та не відкоригував (не зменшив) задекларований у попередніх звітних (податкових) періодах показник податкового кредиту. Податковий орган стверджував, що це призвело до завищення податкового кредиту та суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу не ґрунтуються на положеннях закону і є помилковими, адже під час ввезення (імпорту) товару на митну територію України він сплатив до бюджету суми податку на додану вартість, правомірно сформував податковий кредит за цими господарськими операціями і заявив ці суми до бюджетного відшкодування. Операції з вивезення товару за межі митної території України у режимі експорту є самостійними господарськими операціями, які оподатковуються за нульовою ставкою. Це не призводить до зменшення податкового кредиту, адже податкові зобов'язання з податку на додану вартість під час здійснення операцій з експорту товарів не виникають. Позивач визнав, що припустився помилки при складанні податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року, адже не задекларував обсяг операції з вивезення товару за межі митної території України, які обкладаються за нульовою ставкою. Однак, позивач стверджував, що це не призвело до заниження податкових зобов'язань чи завищення податкового кредиту. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" є юридичною особою, що зареєстрована 05.08.2013 (номер запису в ЄДР 1 339 102 0000 008894), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, є платником податку на додану вартість.

У лютому 2015 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року (акт від 05.02.2015 № 41/15-2/38851449).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивач порушив вимоги чинного податкового законодавства, а саме:

пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 44269,00 грн.;

пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 141946,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу ґрунтуються на даних про виявлені розбіжності в обсязі операції позивача з вивезення товарів за межі митної території України.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято два податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 18.02.2015 № 0001531501, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 141946,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 35486,50 грн.;

від 18.02.2015 № 0001541501, згідно з яким позивачу зменшено показник від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 44269,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" є представником компанії PRODIS DOO Skopje TIRZ (Республіка Македонія), здійснює торгівельну діяльність, пов'язану з імпортом товарів з республіки Македонія та їх подальшою реалізацією на території України.

У жовтні та грудні 2013 року позивач здійснював ввезення на митну територію України (імпорт) товару, придбаного у компанії PRODIS DOO Skopje TIRZ (Республіка Македонія) на підставі контракту від 04.09.2013 № PR 01 UKR.

Загалом у жовтні та грудні 2013 року позивач здійснив господарські операції із ввезення на митну територію України товару на загальну суму 886085,80 грн., з яких: у жовтні 2013 року - на суму 557849,10 грн. на підставі митної декларації (МД) від 12.10.2013 № 100270000/2013/180606; у грудні 2013 року - на суму 328236,70 грн. згідно на підставі митної декларації (МД) від 02.12.2013 № 100270001/2013/213535).

Оподаткування вказаних господарських операцій податком на додану вартість операцій здійснювалось позивачем під час митного оформлення товарів із застосуванням загальної ставки 20 відсотків.

Так, у жовтні 2013 року позивач сплатив митним органам податок на додану вартість у сумі 117969,00 грн., а у грудні 2013 року - у сумі 70476,00 грн.

У подальшому позивач подав до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, в якій задекларував обсяг операцій із ввезення на митну територію України товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності (рядок 12.1) у сумі 589844,00 грн. (без ПДВ), а також визначив дозволений податковий кредит з ПДВ у сумі 117969,00 грн. (а.с. 57).

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2013 року позивач задекларував обсяг операцій із ввезення на митну територію України товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності (рядок 12.1) у сумі 352379,00 грн. (без ПДВ), а також визначив дозволений податковий кредит з ПДВ у сумі 70476,00 грн. (а.с. 74).

Як убачається з акта перевірки позивача від 05.02.2015 № 41/15-2/38851449 (а.с. 20), при перевірці імпортних операцій не встановлено відхилення з інформацією про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України.

У жовтні 2014 року позивач здійснював господарські операції з вивезення товарів за межі митної території України.

Так, у вказаному періоді позивач здійснив вивезення товару за межі митної території України у митному режимі експорту на суму 791764,00 грн., митне оформлення операцій з вивезення товару здійснювалось на підставі митної декларації (МД) від 04.10.2014 № 100270001/2014/580733.

Оподаткування вказаної господарської операції податком на додану вартість здійснювалось під час митного оформлення товару за ставкою 0 (нуль) відсотків.

Як убачається з акта перевірки позивача від 05.02.2015 № 41/15-2/38851449 (а.с. 19), при перевірці експортних операцій встановлено відхилення задекларованих показників з Інформацією про фактичне вивезення товару за межі митної території України на суму 791764,30 грн.

Під час судового розгляду встановлено, що причиною виникнення розбіжності стала та обставина, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року не задекларував операції з вивезення товарів за межі митної території України, оподаткування яких здійснюється за нульовою ставкою (рядок 2.1 декларації), задекларував суму податку на додану вартість - 0 (нуль) грн. у колонці "Б" рядку 2.1.

На підставі даних податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року судом встановлено, що у жовтні 2014 року позивач заявив до бюджетного відшкодування суму 141946,00 грн. (а.с. 87), яка виникла внаслідок залишку від'ємного значення сум ПДВ, фактично сплачених платником податків у минулих податкових періодах, зокрема, у жовтні 2013 року (75834,00 грн.) та у грудні 2013 року (66112,00 грн.) (а.с. 85).

Як з'ясувалось, той факт, що позивач не задекларував у жовтні 2014 обсяг операцій з вивезення товарів за межі митної території України на суму 791764,30 грн., оподаткування яких здійснюється за нульовою ставкою (рядок 2.1), є помилкою платника податків, однак вона жодним чином не вплинула на розмір податкових зобов'язань чи податкового кредиту позивача, адже оподаткування таких операцій здійснюється за нульовою ставкою.

Під час судового розгляду представник податкового органу пояснив, що на його думку, операції з вивезення товару за межі митної території України у жовтні 2014 року є операціями з реімпорту (експорту) раніше ввезених у жовтні та грудні 2013 року на митну територію України товарів. Оскільки під час митного оформлення імпортованого товару позивач сплатив ПДВ та включив суми податку до складу податкового кредиту у попередніх звітних (податкових) періодах, при реімпорті (експорті) товару він був повинен відкоригувати показник податкового кредиту шляхом його зменшення на суму 44269,00 грн.

Відповідач заперечував проти таких тверджень представника податкового і пояснив, що вони не тільки не ґрунтуються на положеннях Податкового кодексу України, але й суперечать суті і принципам адміністрування ПДВ, адже при ввезенні (імпорті) товару позивач сплатив до бюджету певні суми ПДВ і має право включити ці суми до податкового кредиту з метою подальшого бюджетного відшкодування. Вивезення товару за межі митної території України (експорт) є самостійною господарською операцією, яка обкладається за нульовою ставкою ПДВ і не має наслідком повернення позивачу раніше сплачених сум ПДВ. Тому такий підхід, до якого удався податковий орган, фактично призводить до безпідставного позбавлення платника податків його права на одержання належних йому коштів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються положеннями розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Щодо операцій із ввезення товарів на митну територію України, які здійснювались позивачем, суд зазначає наступне.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8 ст. 187 ПК України).

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

В силу положень пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, зокрема, операції із операції із ввезення товарів на митну територію України, які здійснювались позивачем, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -; або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Щодо операцій з вивезення товарів за межі митної території України, які здійснювались позивачем, суд зазначає наступне.

В разі експорту товарів датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є дата оформлення митної декларації.

В силу положень пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України операції платників податків із вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу (п. 198.2 ст. 198 ПК України). Як вже зазначалось, відповідно до пункту 187.8 статті 187 цього Кодексу, це є дата оформлення митних декларацій.

З аналізу статей 195 та 198 Податкового кодексу України вбачається, що за операціями з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту у платника податків право на формування податкового кредиту не виникає, адже оподаткування таких операцій здійснюється за нульовою ставкою.

Податковий кодекс України також не містить жодних норм, які б утворювали підстави або зобов'язували платника податків в разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту зменшити податковий кредит, який був сформований у попередніх звітних (податкових) періодах за операціями з ввезення товарів на митну територію України.

Як вже зазначалось, у справі, що розглядалась, податковий орган під час перевірки виявив, що позивач здійснював як операції із ввезення товарів на митну територію України, на підставі яких сформував податковий кредит, так і операції із вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Але, встановивши факт вивезення позивачем товарів за межі митної території України у митному режимі експорту, податковий орган дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для зменшення податкового кредиту, сформованого позивачем у попередніх звітних (податкових) періодах за операціями з ввезення товарів на митну територію України.

Помилка позивача, якої він припустився при заповненні податкової декларації за жовтень 2014 року і не задекларував обсяг операцій з вивезення товарів за межі митної території України, які оподатковуються за нульовою ставкою, не вплинула на розмір податкових зобов'язань позивача і не призвела до завищення податкового кредиту.

Суд зазначає, що вчинене позивачем правопорушення є підставою для притягнення його до відповідальності за невключення до податкової звітності інформації про здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, але не утворює підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.02.2015 № 0001531501 та від 18.02.2015 № 0001541501 підлягають скасуванню як протиправні.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач за подання позовної заяви судовий збір не сплачував, оскільки в силу закону є звільненим від його сплати. Доказів понесення інших судових позивач суду не надав. Таким чином, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, а саме:

від 18.02.2015 № 0001531501, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 141946,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 35486,50 грн.;

від 18.02.2015 № 0001541501, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" зменшено показник від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 44269,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Продіс" судові витрати у сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривень 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "31" березня 2015 р.