Постанова № 43525274, 01.04.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року № 813/338/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Бегей О.Р.,

представника позивача Наконечної О.І.,

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу оздоровчо-лікувального комплексу "Ровесник" до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу оздоровчо-лікувального комплексу "Ровесник" звернулось до суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області та просить суд визнати протиправними та скасувати рішення від 20.11.2014 року № 0001731730, № 0001751730, № 0001711730, № 0001701730, № 0001691730, №0001761730, № 0001721730, № 0001741730 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску.

Позов мотивований тим, що позивач вважає, що оскільки він являється відокремленим підрозділом Державного підприємства "Львіввугілля" без права юридичної особи, він не є платником єдиного соціального внеску, оскільки сплату такого здійснює юридична особа. А відтак, вважає прийняті рішення щодо нього протиправними та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибула, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності. В попередніх судових засіданнях представник відповідача надала свої письмові та усні заперечення. Вважає даний позов безпідставно заявленим та просить в задоволенні такого відмовити.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що 20.11.2014 року Сокальською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області проводилась перевірка діяльності позивача з питань несвоєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.10.2013 року по 31.10.2014 року, результат котрої оформлено актом від 20.11.2014 року № 735/1703/26453503.

Як вбачається з висновку акту, перевіркою встановлено несвоєчасну сплату позивачем єдиного внеску, нарахованого за звітні періоди (місяці) з жовтня по грудень 2013 року та з січня по травень 2014 року з порушенням законодавчо встановленого терміну (не пізніше 28 числа наступного місяця) сплати в сумі 1577820,75 грн, в порушення ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі висновку акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, а саме рішення від 20.11.2014 року № 0001731730, № 0001751730, № 0001711730, № 0001701730, № 0001691730, №0001761730, № 0001721730, № 0001741730.

Враховуючи підстави позову та заперечень в межах правовідносин сплати соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спір виник щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, якими застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, саме до позивача як до відокремленого підрозділу юридичної особи без права юридичної особи, а не до самої юридичної особи, оскільки остання, на переконання позивача, повинна сплачувати та відповідно повинна нести і відповідальність за несвоєчасну сплату таких внесків.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносин, суд виходив з наступних приписів законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 (далі - Закон № 2464-VI). Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З матеріалів справи встановлено, що позивач являється відокремленим підрозділом юридичної особи Державного підприємства "Львіввугілля" без права юридичної особи.

Так відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

За змістом ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п. 3.4 Положення про ВП „Оздоровчо-лікувальний комплекс „Ровесник" ДП „Львіввугілля" від 13.09.2011 року (в подальшому Положення) позивач має відокремлений баланс.

Згідно з п. 6.6.1 Положення здійснює оплату праці працівників підрозділу згідно Положення про оплату праці, розробленого відповідно до Положення з організації праці на підприємствах вугільної промисловості, чинного законодавства України та погодженого з профспілками.

Відповідно до п. 6.7.3 Положення позивач самостійно нараховує та сплачує всі податки та інші обов'язкові платежі до бюджету і фондів відповідно до чинного законодавства, за винятком податку на прибуток податку на додану вартість, екологічного податку.

Відповідно до п. 4.3. Положення, доходи отримані в результаті господарської діяльності Підрозділу, після сплати податків та інших обов'язкових платежів, належать підприємству.

Згідно з п. 9.19 Положення керівник Підпозділу несе відповідальність за недостовірні нарахування та несвоєчасну сплату податків і зборів.

Згідно з даними реєстру страхувальників ВП „ОЛК „Ровесник" ДП „Львіввугілля'" (податковий номер 26453503) перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Сокальській ОДПІ ГУ Міндоходів: Реєстраційний номер - 25.01.03935; Дата взяття на облік 17.10.2003 року; КВЕД-86.10, клас професійного ризику -7; Категорія страхувальника -111 „Підприємства, установи та організації інші юридичні особи утворенні відповідно до Законодавства України.

Як стверджується матеріалами справи, посадовими особами ВП „ОЛК „Ровесник" ДП „Львіввугілля" щомісячно з 01.09.2013 року (з дати адміністрування ЄСВ податковою інспекцією) подаються до Сокальської ОДПІ ГУ Міндоходів Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацій) застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування, у яких зазначається найменування страхувальника - ВП „ОЛК „Ровесник" ДП „Львіввугілля", підписані керівником і головним бухгалтером відокремленого підрозділу.

А відтак, зважаючи на норми приписів Положення про діяльність позивача, що зазначають, що позивач є роботодавцем, має окремий баланс підприємства, здійснює оплату праці, котра є базою нарахування соціального внеску, зважаючи на чітко визначений Положенням обов'язок позивача самостійно нараховувати та сплачувати всі податки та інші обов'язкові платежі до бюджету і фондів відповідно до вимог чинного законодавства, беручи до уваги наявні у справі докази, суд дійшов безсумнівного висновку, що у даній справі саме позивач є платником єдиного соціального внеску в силу норми ст. 4 Закону № 2464-VI та відповідно повинен нести відповідальність за допущення порушень норм цього Закону, а не юридична особа ДП "Львіввугілля".

Так згідно з п. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з ч. ч. 10, 13 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожен день прострочення платежу.

Отже, враховуючи, що позивач не заперечує встановленого факту несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску, такий ним не спростовано документально, зважаючи на встановлений судом факт наявності обов'язку позивача по сплаті такого внеску, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та правомірність прийнятих відповідачем рішень про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату позивачем єдиного соціального внеску, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом, адже матеріалами справи, встановлено відсутність обставин, що обґрунтовують позов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, відшкодування витрат позивачеві, якому відмовлено у задоволенні позову, не передбачено.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу оздоровчо-лікувального комплексу "Ровесник" (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ 32323256) на користь Державного бюджету України судові витрати у виді судового збору у розмірі 4382 (чотири тисячі триста вісімдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 06.04.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.