Ухвала суду № 43524487, 08.04.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/167/15-ц Провадження № 22-ц/795/790/2015 Головуючий у I інстанції -Маслюк Н. В. Доповідач - Позігун М. І.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Позігуна М.І.

суддів: Зінченко С.П., Мамонової О.Є.

при секретарі: Козлачковій Ю.В.

з участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача-Руденко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Банк Демарк" про стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 березня 2015 року, якою відмовлено в задоволенні її заяви про постановлення додаткового рішення в даній справі, та постановити нову ухвалу, зазначивши суму стягнення грошових коштів з керівництва банку в особі ОСОБА_2, що протиправно бездіяла до запровадження тимчасової адміністрації банку, в частині нарахувань за 14 та 7 днів прострочки повернення вкладу до введення тимчасової адміністрації і відшкодування моральної шкоди за завдані простроченням збитки. Апелянт посилається, що в рішенні суду від 10 лютого 2015 року судом зазначено про протиправне порушення банком права ОСОБА_1 мирно володіти своїм майном, проте не зазначено суми грошових нарахувань, як міру відповідальності, за 14 та 7 днів прострочки повернення вкладу до введення тимчасової адміністрації в ПАТ „Банк Демарк". За доводами апелянта, правомірність такої вимоги підтверджується і фактом нарахування в банку до запровадження тимчасової адміністрації 5,07 грн. на неповернутий своєчасно грошовий вклад. Але застосований відсоток нараховується при невитребуванні вкладу, позивач же заявляла вимогу про повернення грошей. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що судом встановлений факт порушення банком умов договору, але не вирішено питання відшкодування моральної шкоди з мотиву непередбачення цього в договорі, тоді як пунктом 6 укладених договорів передбачено відповідальність - згідно чинного законодавства та умов договору.

Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила, з урахуванням уточнень, стягнути з ПАТ „Банк Демарк" на її користь суму залишку вкладу в розмірі 17 416,69 грн., 24% річних понад строк дії договору в розмірі 11 900,63 грн., суму 3% річних в розмірі 1487,71 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 16 897,97 грн., 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, сплату за надану інформацію в сумі 15 грн. на загальну суму 57 718 грн., зобов'язати відповідача здійснити донарахування суми завданих збитків через знецінення грошей (суму інфляційних втрат, пеню, суму трьох відсотків річних) після визначення остаточної дати виплати.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 10 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з ПАТ „Банк Демарк" на користь позивача 10 000 грн. залишку суми вкладу за договорами строкового банківського вкладу №656228 від 14.07.2014 року, №656479 від 15.07.2014 року та №657526 від 21.07.2014 року; 7421 грн. 76 коп. нарахованих, але не виплачених відсотків за договорами строкового банківського вкладу №656228 від 14.07.2014 року, №656479 від 15.07.2014 року та №657526 від 21.07.2014 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про постановлення додаткового рішення, в якій просила ухвалити додаткове рішення, зазначивши суми грошових коштів, які підлягають стягненню з керівництва банку в особі ОСОБА_2, що протиправно бездіяла до запровадження тимчасової адміністрації банку, в частині нарахувань за 14 та 7 днів прострочки повернення вкладу до введення тимчасової адміністрації та відшкодування моральної шкоди за завдані простроченням збитки.

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що в мотивувальній частині заочного рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 10 лютого 2015 року обгрунтовано відсутність правових підстав для стягнення 3% річних в розмірі 1487,71 грн. та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., а також обгрунтовано наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованих відсотків у розмірі 7421,76 грн. до запровадження тимчасової адміністрації.

Висновки суду щодо відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" встановлено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з заочного рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 10 лютого 2015 року, судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення залишку суми вкладу за договорами строкового банківського вкладу, нарахованих, але не виплачених відсотків за договорами строкового банківського вкладу, а в решті позовних вимог відмовлено.

В суді апеляційної інстанції позивачем підтверджено, що в заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 просила стягнути кошти з керівника ПАТ „Банк Демарк" - ОСОБА_2, які не було стягнуто судом з ПАТ „Банк Демарк".

Таким чином, фактично доводи апелянта зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, що було підставою для оскарження рішення в апеляційному порядку особами, які брали участь у справі, а не для постановлення судом додаткового рішення.

Крім того, згідно позовної заяви ОСОБА_1 не заявлялось вимог про стягнення коштів з ОСОБА_2 і за матеріалами справи встановлено, що вона не залучалася до участі у справі в якості відповідача та судом рішення щодо неї не ухвалювалось, що унеможливлювало постановлення щодо неї додаткового рішення у справі.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яку постановлено з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м.Чернігова від 19 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Судді: