Ухвала суду № 43522652, 01.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/913/15

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Парапана В.Ф., Драгомерецького М.М.,

при секретарі - Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсним підпункту кредитного договору,

встановила:

У лютому 2012 року ТОВ „ОТП Факторинг Україна" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року у загальному розмірі 28121,50 дол. США та 820100,88 грн., що разом по курсу НБУ (7,9898грн. за 1 дол. США) на 27.01.2012 року становить 1044786,04 грн., мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором щодо повернення наданого кредиту та внесення плати за користування кредитними коштами у розмірі, строки і на умовах визначених цим договором.

Крім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ТОВ „ОТП Факторинг Україна" вказує, що згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 26.112010 р. ПАТ „ОТП Банк" відступило, а ТОВ „ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитним договором № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року, отже до ТОВ „ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права ПАТ „ОТП Банк" до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року.

В червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ „ОТП Банк", третя особа - ТОВ „ОТП Факторинг Україна", про визнання недійсним підпункту 3.1.1. кредитного договору № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року, який передбачає, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки, та зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Згідно ухвали суду від 15.09.2014 року цивільна справа за позовом ТОВ „ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ПАТ „ОТП Банк", третя особа: ТОВ „ОТП Факторинг Україна", про визнання підпункту кредитного договору недійсним були об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні представник ТОВ „ОТП Факторинг Україна" - Царюк М.З., яка також є представником ПАТ „ОТП Банк", підтримала позов ТОВ „ОТП Факторинг Україна" і не визнала позов ОСОБА_2 та просила відмовити у задоволенні позову останнього в зв'язку з пропуском ним строку позовної давності, а представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги свого довірителя і не визнала позов ТОВ „ОТП Факторинг Україна", а також просила суд при вирішенні позову ТОВ „ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 зменшити розмір пені за кредитним договором № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року з 102643,48 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (7,9898грн. за 1дол.США) на 27.01.2012 року становить 820100,88 грн., до 2117,39 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на вказану дату становить 16917,48 грн.

Рішенням суду позов товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" був задоволений частково. У задоволені позову ОСОБА_2 було відмовлено. Було стягнуто з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року у загальному розмірі 449370 (чотириста сорок дев'ять тисяч триста сімдесят) грн. 32 коп. З яких: заборгованість за кредитом - 190850,20 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ (7,9898грн. за 1дол.США) на 27.01.2012 року становить 23886,73 дол. США ; заборгованість по процентам за користування кредитом - 33834,96 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ (7,9898грн. за 1дол.США) на 27.01.2012 року становить 4234,77 дол. США; сума пені за прострочення виконання зобов'язань - 224685,16 грн. та судові витрати в сумі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна" було відмовлено.

В своїх апеляційних скаргах, які були прийняті в одне провадження, ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі, а в задоволені позову Банка відмовити, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та вірно послався на діюче законодавство.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши поясненні представників сторін, суд доходить висновку, що позов ТОВ „ОТП Факторинг Україна" підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; за ч.2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 530,612,625 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно кредитного договору № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року Закрите акціонерне товариство „ОТП Банк", назва якого згодом змінена на Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк", надало ОСОБА_2 кредит в сумі 30969,24 дол. США із сплатою відсотків за користування кредитними коштами відповідно до п.3 Частини № 1 та п.1.4. Частини № 2 цього кредитного договору, з погашенням кредиту та сплатою відсотків за користування кредитом щомісячними платежами у розмірі, строки і на умовах визначених цим договором, з кінцевою датою повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 03.09.2013 року.

Проте, в порушення умов цього договору, ОСОБА_2 починаючи з 2010 року не здійснює повернення кредиту та не сплачує нараховані за користування кредитом відсотки у розмірі та строки передбачені цим договором.

Згідно з п.3.1.1. цього кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Відповідно до п.1.9.1. Частини № 2 цього кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за кредитним договором та/або умов договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

ПАТ „ОТП Банк" було направлено рекомендованою поштою на адресу ОСОБА_2 письмову досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року за вих. № 22-2/94087 від 20.07.2009 року, яка містить вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату усіх нарахувань за ним в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги, але ОСОБА_2, який отримав цю досудову вимоги особисто під розпис 31.08.2009 року, залишив її без задоволення.

Таким чином, встановлений заново строк повернення кредиту та сплати усіх нарахувань за ним по кредитному договору № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року настав 30 вересня 2009 року, але ОСОБА_2 станом на дату судового розгляду даної справи ще не виконав ці свої зобов'язання за вказаним договором, незважаючи на те, що встановлений цим договором кінцевий строк повернення кредиту та сплати усіх нарахувань за ним сплинув 03.09.2013 року.

Через невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за згаданим кредитним договором, його заборгованість за цим договором станом на 27.01.2012 року склала 28121,50 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (7,9898грн. за 1дол.США) на вказану дату становить 224685,16 грн., та 820100,88 грн., що разом по курсу НБУ на 27.01.2012 р. становить 1044786,04 грн., з яких : заборгованість за кредитом - 23886,73 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 190850,20 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 4234,77 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 33834,96 грн. ; сума пені за прострочення виконання зобов'язань - 820100,88 грн.

Вирішуючи дану справу, суд врахував, що, по-перше, згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 26.112010р. ПАТ „ОТП Банк" відступило, а ТОВ „ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за кредитним договором № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року, отже до ТОВ „ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права ПАТ „ОТП Банк" до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року; і, по-друге, ТОВ „ОТП Факторинг Україна" не отримувало в установленому законом порядку відповідної ліцензії на право здійснення валютних операцій, отже має право вимагати стягнення боргу з відповідача ОСОБА_2 лише у національній валюті України.

Також суд взяв до уваги положення ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з наданого суду ТОВ „ОТП Факторинг Україна" розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року станом на 27.01.2012 року, сума пені за прострочення виконання зобов'язань становить 820100,88 грн., що значно перевищує загальну суму заборгованості по кредиту та по процентам за користування кредитом, що разом становить 28121,50 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ (7,9898грн. за 1дол.США) на вказану дату становить 224685,16 грн.

Більш того, ТОВ „ОТП Факторинг Україна" не навів в своєму позові мотивів настання негативних наслідків для нього через прострочення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно зазначив, що зменшення розміру неустойки за виказаним кредитним договором з 820100,88 грн. до 224685,16 грн. буде цілком відповідати засадам справедливості, пропорційності і розумності та вимогам ч.3 ст.551 ЦК України.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ „ОТП Банк" про визнання недійсним підпункту 3.1.1. кредитного договору № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року, який встановлює, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки та зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору, суд обґрунтовано виходив з того, що цей позов ОСОБА_2 подано до суду в червні 2014 року, тобто після спливу строку позовної давності, а так само після спливу встановленого вказаним кредитним договором кінцевого строку повернення кредиту та сплати усіх нарахувань за ним - 03.09.2013 року, і представник ПАТ „ОТП Банк" в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні цього позову саме з підстав пропуску ОСОБА_2 встановленого законом строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ОСОБА_2 та/або його представник ОСОБА_4 не заявляли у даній справі клопотання про поновлення строку звернення до суду з вищевказаним позовом до ПАТ „ОТП Банк", а судом не було встановлено обставин, які б дозволяли зробити обґрунтований висновок про те, що причини пропущення ОСОБА_2 позовної давності є поважними.

Більш того, не заслуговують на увагу суду доводи ОСОБА_2 щодо того, що лише із роз'яснень адвоката Свідрака В.В. від 30.05.2014 року йому стало відомо про те, що оспорюваний підпункт 3.1.1. кредитного договору № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року є несправедливим та таким, що суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності в межах договірних зобов'язань, а також суперечить засадам цивільного законодавства та його інтересам як споживача.

Виходячи з наведеного, суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що в позові ОСОБА_2 до ПАТ „ОТП Банк" про визнання недійсним підпункту 3.1.1. кредитного договору № СL-501/031/2007 від 03.09.2007 року слід відмовити в зв'язку з пропуском ОСОБА_2 встановленого законом строку звернення до суду з цим позовом згідно ч.4 ст.267 ЦК України.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилалася як на підставу своїх апеляційних скарг.

Твердження апелянта в апеляційних скаргах про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді М.М. Драгомерецький

В.Ф. Парапан