Рішення № 43522015, 20.03.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/704/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 Побережна Н. П. Доповідач в апеляційній інстанції Єльцов В. О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЄльцова В. О.суддівПальонного В. С. , Нерушак Л. В. при секретаріВинник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 10 жовтня 2006 року відповідач отримав кредит в розмірі 4490,80 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з , кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти, тобто по серпень 2012 року.

Оскільки, відповідач порушив умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 22 907,17 грн. станом на 28 лютого 2014 року, яка складається з 4490,80 грн. заборгованість за кредитом; 16849,36 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 500 грн. штраф , фіксована частина; 1067,01 грн. процентна складова, яку відповідач добровільно погашати не бажає, а тому позивач був змушений звернутись до суду.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 січня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» було відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Костецького О.І. про задоволення апеляційної скарги, ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_8 про безпідставність апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення не відповідає, а тому відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Банку місцевий суд виходив з того, що відповідач отримав у Банку кредит з 2006 року відповідач не погашав суми кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом і порушене право позивача підлягає захисту. Проте, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у квітні 2014 року, а тому вважає, що позов Банку задоволенню не підлягає, так як останнім було пропущено строк позовної давності.

З наведеним висновком місцевого суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2006 року між позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір без номеру, згідно якого банк надав йому кредит в розмірі 250 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти, строк дії якої закінчувався у серпні 2012 року (а.с. 102).

З пункту 3.1 Умов і правил надання банківських послуг вбачається, що Умови і Правила надання банківських послуг разом із заявами клієнта складають договори про надання банківських послуг у вигляді видачі ОСОБА_6 банківських карток (а.с.11), термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії платіжних карток (п.6 заяви, п.п.9.3, 9.6, 9.7 Умов, п.п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 Правил користування платіжною карткою).

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки (а.с.59), позивач на підставі п.5.3 Умов і Правил надання банківських послуг збільшив розмір кредитного ліміту 07.12.2006 року до 4500 грн., 24.12.2008 року до 5700 грн., а 10.01.2009 року зменшено до 4500 грн.

З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 10 жовтня 2006 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_6 станом на 28 лютого 2014 року (а.с.5-8) вбачається, що заборгованість за тілом кредиту складає 4490 грн. 80 коп., заборгованість за процентами 16849 грн. 36 коп., заборгованість по штрафу 1567 грн., а всього 22 907 грн. 16 коп.

Статтею 1054 цього Кодексу визначено, що за кредитним договором банк чи інша фінансова установа надає кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Місцевим судом було встановлено, що ОСОБА_6 підписав заяву про те, що він ознайомлений і згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування Платіжною картою і Тарифами банку, після чого йому була надана сума кредиту.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском строку позовної давності місцевий суд виходив з того, що у 2009 році позивачем було виявлено, що відповідач не погашає суми кредиту, нараховані відсотки та штраф. Позивачем було пред'явлено до відповідача претензію від 10 грудня 2009 року по сплаті всіх вказаних у позові сум достроково, проте, відповідачем вказані суми сплачені не були.

Наведені доводи суду першої інстанції є передчасними, виходячи з наступних підстав.

Так, пунктом 6.5 умов укладеного договору позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, та перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Заявою (а.с.10) визначено термін дії кредитного ліміту, яка співпадає зі строком дії Кредитної карти.

Відповідно до інформації про картку ОСОБА_6 (а.с.102), остання діє до серпня 2012 року.

Тобто, термін дії кредитного ліміту (останнє погашання за тілом кредиту) встановлено до серпня 2012 року (на кінець дії картки).

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_8 подав до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності (а.с.69).

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до вимог ч. ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. А сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Ураховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 02 квітня 2014 року, а останній термін погашення заборгованості по тілу кредиту встановлено до серпня 2012 року, що не перевищує трирічний термін загальної позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, тому позов щодо стягнення суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4490 грн. 80 коп. підлягає до задоволення.

Щодо вирішення позову у частині стягнення заборгованості за відсотками по користуванню кредитом, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 5.4. Умов передбачено, що строк погашення процентів по кредиту здійснюється помісячно за попередній місяць (а.с.21).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 631 ЦК України а саме п.п. 1,4 визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наведених вище обставин вбачається, що термін дії виконання зобов'язання було визначено строком дії договору - до серпня 2012 року, тому сума заборгованості за відсотками має бути стягнута у межах трирічного строку позовної давності, а саме з квітня 2011 року по кінцевий строк виконання зобов'язання - серпень 2012 року у розмірі 4806,26 грн.

Щодо позовних вимог Банку про стягнення заборгованості по штрафу у розмірі 1567 грн. колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до положення ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Пунком 8.6. Умов надання банківських послуг (а.с.18) встановлено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 10 жовтня 2006 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_6 станом на 28 лютого 2014 року (а.с.5-8) вбачається, що заборгованість за тілом кредиту складає 4490 грн. 80 коп., заборгованість за процентами 16849 грн. 36 коп., тобто є простроченою більш ніж на 120 днів і тому, колегія суддів вважає, що порушене право позивача у частині стягнення штрафу з відповідача підлягає захисту.

Проте, частина 2 ст. 258 ЦК України передбачає позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а оскільки позивач з позовом у частині стягнення штрафу звернувся поза межами цього строку, тому його вимоги щодо задоволення позов у цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими являються і дають підстави для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, у зв'язку із чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 20 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 10 жовтня 2006 року в розмірі 9297,06 грн., яка складається з 4490,80 грн. заборгованість за кредитом; 4806,26 грн. відсотки за користування кредитом за період з квітня 2011 року по серпень 2012 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :