Ухвала суду № 43521747, 02.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/289/15-ц 02.04.2015 02.04.2015 02.04.2015

Провадження №22-ц/784/890/15

провадження № 22ц/784/890/2015 Головуючий у першій інстанції: Старжинська О.Є.

категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

02 квітня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання Харитонової І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2015 року

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство Фактор» (далі - ТОВ «Колекторське Агентство Фактор») до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» звернулось з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 14 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ВТБ Банк» було укладено кредитний договір № R53100253946В, за яким банк надав ОСОБА_3 30000 грн. кредиту на строк до 14 травня 2015 року зі сплатою 32 % річних.

20 травня 2014 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» було укладено договір про відступлення права вимоги № 200514нв, за яким відбулося відступлення банком права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. В цей же день ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» уклало з ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» договір про відступлення права вимоги за спірним кредитним договором.

18 червня 2014 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» укладено додаткову угоду № 2 до договору про відступлення права вимоги № 200514нв від 20 травня 2014 року, якою сторони погодили розмір заборгованостей боржників. Аналогічна додаткова угода була укладена в цей же день між ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» та ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг».

Посилаючись на те, що заборгованість ОСОБА_3 станом на 23 січня 2015 року становить 21050 грн. 36 коп., позивач просив стягнути з відповідача вказану суму боргу, а також пеню за порушення умов договору в розмірі 6104 грн.60 коп., а всього - 27154 грн. 96 коп.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2015 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» заборгованість за кредитним договором в розмірі 27154 грн. 96 коп. Крім того, суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь позивача заборгованість у розмірі 21050 грн. 36 коп.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились. Як видно з повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.100-101), вони своєчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 14 травня 2012 року ПАТ «ВТБ Банк» уклало з ОСОБА_3 кредитний договір № R53100253946В, за яким банк надав відповідачу на споживчі потреби 30000 грн. кредиту строком до 14 травня 2015 року зі сплатою 32 % річних.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 21050 грн. 36 коп.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Як видно з п. 7.1 кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів, останній зобов'язаний сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день порушення виконання зобов'язань.

20 травня 2014 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» було укладено договір про відступлення права вимоги № 200514нв, за яким відбулося відступлення банком права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

В цей же день ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» уклало з ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» договір про відступлення права вимоги № 20/05/14-ц, за яким ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до додаткової угоди до даного договору та реєстру прав вимог розмір заборгованості відповідача становить 21050 грн. 36 коп., в тому числі, 12360 грн. 86 коп. заборгованості за кредитом, 5398 грн. 27 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 480 грн. 96 коп. заборгованості за процентами, 2810 грн. 27 коп. суми простроченої заборгованості за процентами.

Розмір цієї заборгованості, в тому числі в частині прострочення зобов'язань, відповідач не оспорює.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі укладених договорів відступлення права вимоги до позивача перейшли права та обов'язки кредитора, в тому числі і по стягненню пені, за кредитним договором, укладеним 14 травня 2012 року між публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та позичальником ОСОБА_3, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної вище заборгованості, а також пені в розмірі 6104 грн. 60 коп., нарахованої позивачем за період з 1 листопада 2014 року по 23 січня 2015 року.

Доводи апелянта про те, що він не отримував доказів переходу до нового кредитора прав за кредитним договором, а тому на нього не може бути покладено обов'язок по сплаті пені, не можуть братись до уваги.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як вбачається із зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, доданого позивачем до заперечень на апеляційну скаргу, відповідач особисто отримав 8 липня 2014 року повідомлення позивача про відступлення прав вимоги за спірним кредитним договором.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 також посилається на те, що у серпні 2014 року отримав повідомлення ТОВ «Колекторське Агентство Фактор» про набуття останнім прав вимоги за кредитним договором.

Отже, позивач належним чином повідомив відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні.

За положеннями ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Однак закон не пов'язує це право з невиконанням боргових зобов'язань взагалі, в тому числі і попередньому кредиторові (ст. 516 ЦК України).

Таким чином, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.

При цьому, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому.

За такого колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_3 не надав належних доказів виконання зобов'язань за кредитом попередньому кредитору - ПАТ «ВТБ Банк», то на відповідача має бути покладено обов'язок по сплаті боргу новому кредитору - ТОВ «Колекторське Агентство Фактор», в тому числі пені.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів укладення договору про відступлення права вимоги, а також відсутність доказів того, в якому обсязі це право вимоги перейшло до позивача, суперечать дослідженим матеріалам справи.

Так, із змісту ст. 514 ЦК України та зазначених договорів про відступлення права вимоги і додаткових договорів вбачається, що до позивача перейшли усі без виключення права вимоги за спірним кредитним договором (п. 1.1.6).

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: