Ухвала суду № 43519665, 08.04.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/898/2015р. Головуючий в І інстанції Никифоров Є.О.

Категорія: 20 Доповідач - Радченко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року квітня місяця 08 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Радченка С.В.

Суддів: Капітан І.А., Колісниченка А.Г.

при секретарі: Грицак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору та визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 року позивачка звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що 18.11.2007 року між нею та ОСОБА_3 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів площею 36,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Того ж дня було складено акт прийому-передачі зазначеної житлової будівлі. Кошти були отримані ОСОБА_3 у повному обсязі, але останній відмовлявся від нотаріального посвідчення договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що на даний час унеможливлює нотаріальне посвідчення договору. З приводу реєстрації права власності на приміщення магазину позивач зверталася до реєстраційної служби, але в реєстрацію було відмовлено у зв'язку з тим, що договір не посвідчений нотаріально. Просила визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений 18.11.2007 року між нею та ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на нежитлову будівлю магазину продовольчих товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не були виконані всі умови договору купівлі-продажу передбачені чинним законодавством та дійшов висновку, що заявлені вимоги про визнання права власності не ґрунтуються на законі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 18.11.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів площею 36,7 кв.м., позначеного на плані літ. «Б» з прибудовою «б», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8) на земельній ділянці площею 0,0667 га, належній ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 29.05.2002 року (а.с.11). Згідно з п.3 зазначеного договору, продаж вчинено за 40000 грн., які ОСОБА_3 отримав до підписання договору та претензій до позивача не має.

Згідно з актом прийому-передачі від 18.11.2007 року ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняла у власність нежитлову будівлю магазину продовольчих товарів розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом РАЦС Цюрупинського РУЮ 10.05.2011 року (а.с.12). Спадкоємцями ОСОБА_3, що прийняли спадщину станом на 14.01.2015 року, є ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.79). Рішенням державного реєстратора від 17.02.2014 року позивачу відмовлено у реєстрації прав власності на нежитлову будівлю магазину продовольчих товарів розташованого за адресою: АДРЕСА_1 оскільки договір не посвідчений нотаріально (а.с.13).

Відповідно до ст.657 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку(квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч.1 ст.209 та ч.1 ст.210 ЦК правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 220 ЦК України передбачено можливість визнання договору дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до роз'яснень наданих в Пленумі Верховного Суду України у п.13 постанови від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Окрім того, при розгляді спорів щодо визнання правочинів дійсними, на підставі ч.2 ст.220 ЦК України суду слід з'ясовувати дійсні причини, які перешкоджають нотаріальному посвідченню правочину та якими доказами це підтверджується, окрім того слід перевіряти чи не містить спірний правочин умов, які суперечать закону і які перешкоджають його нотаріальному посвідченню.

Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна в силу ст.657 ЦК України підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_3 ухилявся від нотаріального посвідчення договору, а також те, що сторона покупця вчинила дії, спрямовані на нотаріальне оформлення договору, зазначений договір купівлі-продажу не може бути визнаний дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України, і, відповідно, відсутні підстави для визнання за позивачкою права власності на нерухоме майно.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінюючи встановлені у справі обставини, на які позивач посилалася, як на підставу для задоволення своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на належних доказах, і як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Оскільки порушень норм матеріального і процесуального права, що можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, то підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, рішення законне та обґрунтоване, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 13 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: