Ухвала суду № 43519098, 09.04.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4068/15-ц

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

"09" квітня 2015 р. Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді: Стрельбицького В.В.,

при секретарі: Кахнич С.П.,

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Галицького районного суду м.Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», Відділення №91 ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про розірвання договору та стягнення коштів.

В порядку забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», що знаходиться, що знаходяться на його рахунках у межах ціни позову, а саме 14098,57 доларів США.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивачем не подано жодного належного доказу на підтвердження того факту, що не накладення арешту на майно (грошові кошти) відповідача може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а також до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст.2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»).

Тобто, накладення арешту на грошові кошти банку, на думку сужу, буде перешкоджати належному його функціонуванню.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.58 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Лист ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», на який посилається позивач, свідчить не про відмову відповідача виконати свої зобовязання, а про порядок отримання позивачем належних йому коштів з врахування встановлених обмежень, а відтак, на думку суду, наведене свідчить лише про наявність підстав для звернення до суду за захистом порушених прав позивача.

За таких обставин, з врахування вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, так як вважає доводи такої недостатніми та не доведеними належними засобами, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні заяви.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 5-ти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Стрельбицький В.В.