Рішення № 43518619, 03.03.2015, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 03.03.2015

Справа № 334/8919/14-ц

Провадження № 2/334/132/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

03 березня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

У вересні 2014 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором у сумі 1528369,51 грн., в тому числі заборгованості за кредитом у сумі 801593,26 грн., заборгованості по відсотках у сумі 537967,29 грн., пені у сумі 188808,96 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 28.11.2012р. між ПАТ "Сведбанк", який в свою чергу виступає правонаступником АКБ "ТАС-Комерцбанк", та Факторинговою компанією "Вектор Плюс" (далі - ФК "Вектор Плюс") укладено Договір факторингу, відповідно до п.2.1, 2.2. якого Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаютьсянаданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Разом із тим, 28.11.2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Клієнт (ТОВ "ФК "Вектор Плюс") відступає Фактору (ТОВ "Кредитні ініціативи") свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 06.06.2008 №0703/0608/71-105,укладеним між ВАТ "Сведбанк" і ОСОБА_1

Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договоруБанк зобов'язується надати Позичальникові кредит у сумі 68000,00 доларів США, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Банк (кредитор) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у сумі 68000,00 доларів США.

Відповідачне виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 06.07.2014р. має прострочену заборгованість:за кредитом - 67776,00 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 801593,26 грн.,по відсотках - 45486,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 537967,29 грн.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та Кредитного договору була нарахована неустойка - пеня у сумі 59308,12 доларів США, що по курсу НБУ на дату розрахунку складає 701442,83 грн. Оскільки відповідно до ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою, позивач просить стягнути пеню за останні 12 місяців, що складає 15964,10 доларів США, що по курсу НБУ на дату розрахунку складає 188808,96 грн.

В забезпечення виконання зобов'язаньпозичальника, що випливають з основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 06.06.2008 року ВАТ "Сведбанк" (правонаступник ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_2. уклали договір поруки №0703/0608/71-105-Р-1, відповідно до умов якого поручитель поручається за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

З наведених підстав позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у сумі 1528369,51 грн., з яких заборгованість за кредитом у сумі 801593,26 грн., заборгованість по відсотках у сумі 537967,29 грн., пеня у сумі 188808,96 грн., а також стягнути судові витрати по оплаті судового збору.

В судові засідання представник позивача не з'явився, звернувся із заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність позивачем наявності у нього права вимоги за кредитним договором і договором поруки, а також просив застосувати позовну давність до заявлених вимог і відмовити у позові.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому ЦПК України порядку, заперечень проти позову не надала.

Суд, за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

За правилами ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Судом встановлено, що 06.06.2008р. між ВАТ "Сведбанк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0703/0608/71-105, згідно з умовами якого банк надав позичальникові грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 68000,00 доларів США на строк з 06.06.2008р. по 06.06.2038р. включно, позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором.

Умовами договору встановлено проценти за користування кредитом у розмірі 11,9% річних (п. 1.3 договору), кредитні кошти призначені для здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу між позичальником і ОСОБА_3 з метою придбання квартири АДРЕСА_1.

Також 06.06.2008р. між ВАТ "Сведбанк" і ОСОБА_2 (поручителем) та ОСОБА_1 (позичальником), укладено договір поруки №0703/0608/71-105-Р-1. Поручитель зобов'язується перед банком за виконання зобов'язань щодо повернення наданих позичальнику коштів за кредитним договором №0703/0608/71-105 від 06.06.2008р.

Крім того, 06.06.2008р. між банком і ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за яким іпотекодавецьКалмикова І.В. передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Згідно зі ст.1083 ЦК України наступне відступлення фактором грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень гл. 73 ЦК України.

Як вказує позивач, своє право вимоги заборгованості за зазначеним кредитним договором №0703/0608/71-105 ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012р., укладеного між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи".

В свою чергу, до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" перейшло право грошової вимоги до боржників на підставі укладеного між ПАТ "Сведбанк" і ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" договору факторингу від 28.11.2012 року.

За умовами договору факторингу клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах та права вимог по договорам забезпечення, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників на підставі документації - оригіналів кредитних договорів та договорів забезпечення. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів, в тому числі тих, які можуть виникнути в майбутньому. Одночасно з відступленням права вимоги заборгованості фактору передаються права за договорами забезпечення, у тому числі поруки.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження права вимоги заборгованості за кредитним договором №0703/0608/71-105 та договором поруки №0703/0608/71-105-Р-1, укладених з відповідачами.

На підтвердження переходу права грошової вимоги за кредитним договором №0703/0608/71-105, укладеним 06.06.2008р. між ВАТ "Сведбанк" та відповідачем ОСОБА_1, та за договором поруки №0703/0608/71-105-Р-1, укладеним 06.06.2008р. з ОСОБА_2, позивач надав копію договору факторингу від 28.11.2012 року №15 між ПАТ "Сведбанк" і ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", яка не завірена.

Додатків до цього договору, які складають його невід'ємну частину, на підтвердження позовних вимог не надано, зокрема, витягу з реєстрів заборгованостей боржників стосовно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №0703/0608/71-105 та договором забезпечення, акту прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників, який би свідчив про виконання зобов'язань сторонами цього договору.

Згідно п.10 копії договору факторингу від 28.11.2012 року №15 між ПАТ "Сведбанк" і ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін. Позивач надав суду ксерокопію договору, на якому підпис представника ПАТ "Сведбанк" не скріплений печаткою.

Копія договору факторингу від 28.11.2012 року між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" і ТОВ "Кредитні ініціативи"також належним чином не завірена. Додатків до цього договору, які складають його невід'ємну частину, або витягу з реєстру заборгованостей боржників стосовно боржника ОСОБА_1 та договору забезпечення, не надано. Документ на аркушах справи 31-32, не оформленийяк витяг з додатку до договору факторингу, особа яка складала цей витяг, не зазначена, відповідність оригіналу не засвідчена підписом уповноваженої особи і не завірена печаткою.

Також позивачем не надано акту прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників, яким засвідчується перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників. Так, згідно п.2.3 договору факторингу від 28.11.2012 року між ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" і ТОВ "Кредитні ініціативи", сторони в день підписання цього договору також складають та скріплюють своїми печатками акт прийому-передачі реєстру заборгованості. Надана позивачем копія акту прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників, що на зворотній стороні аркушу справи 30, є незаповненим бланком документа, не містить підписів представників сторін, відтиску печаток.

При цьому слід зазначити, що на виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, неодноразововитребував всі необхідні документи, роз'яснюючи та попереджаючи про наслідки вчинення або невчинення відповідних процесуальних дій, що залишилися позивачем без реагування та виконання.

Позивач не посилається і не надає доказів одержання ОСОБА_1 від клієнта або фактора за договором факторингу від 28.11.2012р. письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові із зазначенням грошової вимоги, яка підлягає виконанню.

Щодо вимоги про дострокове повернення кредиту від 15.08.2014р. (а.с.17), то доказів направлення та отримання боржником ОСОБА_1 і поручителем ОСОБА_2 цього листа позивачем не надано, копія відправки рекомендованої кореспонденції і копія списку №6257 згрупованих поштових відправлень таких доказів не містять (а.с.18).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Сторони кредитного договору встановили як обов'язок позичальника повернути кредит в строк до 06.06.2038р., так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним здійсненням фіксованих платежів для погашення кредитної заборгованості (розділ 3 кредитного договору).

Положеннями пункту 3.7 кредитного договору за взаємною згодою сторони домовились без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника щодо строку виконання зобов'язань за цим договором при істотному порушенні позичальником умов договору. Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, та право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів в порядку, визначеному договором (п.3.8 договору). В строки, змінені за згодою сторін пунктом 3.7 кредитного договору, банк має право вимагати виконання таких зобов'язань у порядку, передбаченому п. 3.9 кредитного договору (в тому числі при порушенні умов іпотечного договору).

Щодо розміру заборгованості, про стягнення якої заявлено у позові, судом встановлено, що станом на 28.11.2012р. за кредитним договором №0703/0608/71-105 мала місце заборгованість по тілу кредиту у сумі 67776,00 доларів США, заборгованість по процентам у сумі 32379,79 доларів США, заборгованість по пені у сумі 34068,00 доларів США (а.с.16). З розрахунку заборгованості вбачається, що після 28.11.2012р. на користь позивача як нового кредитора не було здійснено жодних платежів на погашення тіла кредиту, процентів та пені.

Після 28.11.2012р. ТОВ "Кредитні ініціативи" щомісячно нараховувало проценти за користування кредитом та пеню. Згідно розрахунку, станом на 06.07.2014р. всього заборгованість по процентам становить 45486,00 доларів США, заборгованість по пені становить 59308,12 доларів США. При цьому розрахунок процентів та пені позивачем не наданий, у зв'язку з чим відповідачі та суд не мають можливості перевірити правильність їх розрахунку та обґрунтованість розміру заявленої до стягнення суми відсотків та пені.

Разом з тим, п.3.1кредитного договору передбачено, що позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за попередній місяць, нарахованих відповідно до п. 3.2 договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 694,00 долари США у чітко встановлений цим договором термін - першого числа кожного місяця.

Згідно п.3.2 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. При розрахунку процентів за кількість днів у році приймається 360. Сума нарахованих процентів є тільки цілим округленим числом, без десяткових знаків.

Пунктом 8.1 кредитного договору визначено, що за порушення терміну сплати ануїтетних платежів за цим договором позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, з розрахунку 360 днів у році.

Наданий позивачем розрахунок не відповідає в повній мірі вищенаведеним умовам кредитного договору, зокрема, щодо терміну здійснення платежів, розрахунок пені взагалі відсутній.

Також судом встановлено, що ПАТ "Сведбанк" у травні 2010 року звернулося до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 12.12.2011р. у цій справі встановлено, що "боржник ОСОБА_1 з травня 2009 року припинила виконувати свої зобов'язання за кредитним договором.Банк заявив про передбачене умовами договору право вимоги дострокового повернення суми заборгованості по кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки". Позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, з метою погашення достроково заборгованості за кредитним договором станом на 07.05.2010р. у розмірі 627623,65 грн. (537185,80 грн. борг за сумою кредиту, 90437,85 грн. борг по відсоткам) та пені у сумі 13436,30 грн., зазначеним судовим рішенням задоволені (а.с.58).

Таким чином, банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умовами договору, і змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором.

В подальшому ПАТ "Сведбанк" отримало 20.11.2012р. виконавчий лист №2-2635/10, виданий Жовтневим районним судом м. Запоріжжя на виконання зазначеного рішення суду.

Договір факторингу від 28.11.2012р., на який посилається позивач, був укладений після ухвалення вказаного судового рішення та набрання ним законної сили, отримання банком виконавчого листа.

До Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції із заявою про примусове виконання зазначеного виконавчого листа стягувач ПАТ "Сведбанк" звернувся 15.07.2014р., що вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2014р. (а.с.71).

Таким чином, на виконанні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції з 16.07.2014р. перебуває виконавче провадження №1185 з примусового виконання виконавчого листа №2-2635/10, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 20.11.2012р., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги ПАТ "Сведбанк" в сумі 627623,65 грн. - заборгованість за кредитом, 13436,30 грн. - пені за прострочення сплати заборгованості. Стороною вказаного виконавчого провадження є стягувач ПАТ "Сведбанк".

З метою виконання виконавчого провадження 27.08.2014р. державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника - квартири АДРЕСА_1, в подальшому здійснено оцінку майна (а.с.67-68).

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що позивачем не надані відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття ПАТ "Сведбанк" з матеріального правовідношення та перехід його прав та обов'язків до ТОВ "ФК "Вектор Плюс", а в наступному до ТОВ "Кредитні Ініціативи", суд вважає, що позивачем не доведено право вимоги за кредитним договором №0703/0608/71-105, укладеним 06.06.2008р. між ВАТ "Сведбанк" та відповідачем ОСОБА_1, та відповідно за договором поруки №0703/0608/71-105-Р-1, укладеним 06.06.2008р. з ОСОБА_2

Крім того, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Враховуючи, що банк змінив термін виконання зобов'язання щодо повернення кредиту у 2009 році, як це встановлено судовим рішеннямапеляційного суду Запорізької області від 12.12.2011р., а з вимогою до поручителя позивач звернувся лише у вересні 2014 року, то на момент звернення з такою вимогою строк дії поруки, встановлений ч. 4 ст. 554 ЦК України, сплив. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 6-190цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Представником відповідача у справі заявлено про застосування позовної давності до вимог, пред'явлених до позичальника, з тих підстав, що позичальник припинила виконувати свої зобов'язання за кредитним договором у травні 2009 року, у зв'язку з чим банк змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, що встановлено рішенням суду, а з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся лише у вересні 2014 року, тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Поряд з установленням строку дії договору сторонни встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням того, що умовами кредитного договору було визначено обов'язок позичальника повернути кредит в строк до 06.06.2038р., і право вимоги банку на дострокове виконання зобов'язань із зміною термінів повернення кредиту, яким банк скористався, доводи представника відповідача щодо пропуску строку позовної давності є обґрунтованими.

Разом з тим, приймаючи до уваги висновки суду про недоведеність позивачем права вимоги за кредитним договором №0703/0608/71-105, укладеним 06.06.2008р. між ВАТ "Сведбанк" та відповідачем ОСОБА_1, та відповідно за договором поруки №0703/0608/71-105-Р-1, укладеним 06.06.2008р. з ОСОБА_2, у задоволенні позову з цих підстав слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Позивач може оскаржити рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Турбіна Т. Ф.