Рішення № 43511967, 31.03.2015, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6239/14-ц

Провадження № 2/210/528/15

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"31" березня 2015 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В.,

за участі секретаря Севанян М.Б.,

особи, які беруть участь у розгляді справи: представник позивача: Фляга В.Г.; представник відповідача Чупла І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Відділення Фонду), та просив суд стягнути з відповідача 243000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що Позивач з 28.03.1969 р. по 01.08.01970р. пропрацював в РУ ім. Леніна ВО ""Кривбасруда"", в період 1970р. по 1971 р. у ВАТ ""ПівнГЗК"", з 1975р. по 1978р. - в ш. ""Орджонікідзе"" в ВО ""Кривбасруда"", з 1975р. по 1978р. - у тресті ""Кривбасшахтопроходка"", з 1993р. по 2004р. у ВАТ ""Криворізький залізорудний комбінат"". 27.07.2004р. - звільнений у зв'язку з виходом на пенсію. ЗА висновками МСЕК Позивачу встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Фляга В.Г. позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позові, просив їх задовольнити.

Представник Відділення Фонду позовні вимоги не визнала з мотивів, викладених у запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності докази, подані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, з 28.03.1969 р. по 01.08.01970р. пропрацював в РУ ім. Леніна ВО ""Кривбасруда"", в період 1970р. по 1971 р. у ВАТ ""ПівнГЗК"", з 1975р. по 1978р. - в ш. ""Орджонікідзе"" в ВО ""Кривбасруда"", з 1975р. по 1978р. - у тресті ""Кривбасшахтопроходка"", з 1993р. по 2004р. у ВАТ ""Криворізький залізорудний комбінат"". 27.07.2004р. - звільнений у зв'язку з виходом на пенсію /а.с. 6-9/.

Згідно з Акту форми П-1 розслідування професійного захворювання від 30.06.2004 року, а саме п. 15, причиною профзахворювань явилась робота в умовах впливу на організм Позивача тринітротолуолу в повітрі робочої зони концентрація від 2.5 до 5.4 мг/м3 при ГДН 2.0 мг/м3 (а.с.14 зворот).

Крім того, відомості про перевищення в декілька разів на робочому місці Позивача шкідливих показників, вказані в санітарно-гігієнічній характеристиці умов парці від 20.04.2004р. (а.с.11-13).

За висновком МСЕК № 030641 Позивачу первинно 22.07.2004 року встановлено 30% втрати професійної працездатності, 15% по ХОЗЛ та 15% по вібраційній хворобі безстроково (а.с.10).

Статтею ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правова основа, економічний механізм та організаційна структура загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві та пов'язана з цим діяльність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України регулюється, зокрема Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закону).

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів пов'язаних з роботою. (ч. 4 ст. 14 Закону).

В силу положень ст.ст. 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачці вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров'я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, вбачається, що громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв'язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач переніс зменшення обсягу трудової діяльності, був змушений пройти курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя, тому доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв'язку з відсутністю висновку ЛКК щодо наявності моральних страждань у позивача є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким заподіяно моральної шкоди, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності.

Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-п/2008 від 22.05.2008 р. встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 22.07.2004 року, тобто до набрання чинності, як Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік", так і Законами України "Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки", якими було зупинено дію чинності норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік - дію цих норм припинено.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що у зв"язку з набранням 01 січня 2015 року Закону України " Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування", відповідно до ч. 8 ст. 36 якого відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві "..." не є страховою виплатою, та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 2 ЦК України закон, який встановлює нові обов"язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотньої дії в часі..

Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України в пункті 2 мотивувальної частини Рішення від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказав, що загальновизнаний принцип права про дію нормативно-правових актів у часі закріплено в частині першій статті 58 Конституції України. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому Конституційний Суд України роз'яснив, що положення частини першої статті 58 Основного Закону України про дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що "вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".

З урахуванним вищевикладеного, оскільки ст. 8 Конституції України закріплено принцип верховенства права, суд приходить до висновку, що положення ч. 8 ст. 36 Закону України " Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування", на які відповідач посилається як на підставу заперечень проти позову, поширюються на правовідносини, яки виникли після 01 січня 2015 року.

Таким чином, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача до 01 січня 2015 року, відшкодування шкоди має бути здійснено саме відповідачем у справі.

Суд також зазначає, що відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

При цьому, спори про відшкодування шкоди вирішуються за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди, а право на відшкодування шкоди виникає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати працездатності. У даному випадку право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з 22.07.2004 року, - тобто від дня, коли Позивачу встановлено 30 % втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.

Згідно з положенням п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховує роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", зокрема, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

Враховуючи викладене, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, встановлення ступінь втрати працездатності (30%), вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача 7 000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які Позивач пережив протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Відповідно до п. 18 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звільнені від сплати судового збору, тому з урахуванням ст. 88 ЦПК України судові витрати мають бути компенсовані за рахунок держави.

Враховуючи викладене, керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (код ЄДРПОУ 25913606) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.н., р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням 7000,00 (сім тисяч) грн..

В решті позову - відмовити.

Судові витрати у розмірі 243,60грн. компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

У судовому засіданні 31.03.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складено 05.04.2015р..

Суддя: О. В. Чайкіна