Постанова № 43504747, 06.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа № 908/5564/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя

Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

прокурор - Ногіна О.М. за посвідченням від 11.02.2015р. №032167,

позивача - Бережко С.І. за довіреністю від 18.04.2014р. №14-96,

відповідача - Макаров А.А. за довіреністю від 12.01.2015р. №01/15-ю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод", м. Краматорськ, (вх. 978 З/2), апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ, (вх. 1204 З/2), на рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. у справі № 908/5564/14

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод", м. Краматорськ,

за участю прокуратури Донецької області

про стягнення 43395584 грн. 44 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. (суддя Місюра Л.С.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" основний борг в сумі 31031767грн. 82 коп., інфляційні витрати в сумі 4870147 грн. 72 коп., 3% річних в сумі 554178 грн. 21 коп., пеню в сумі 2000000 грн., штраф в сумі 1800000 грн., розстрочивши виконання рішення суду на 3 місяця, з оплатою в наступному порядку: до 29.02.2015р. - 13 418 697 грн. 91 коп.; до 29.03.2015р. - 13 418 697 грн. 92 коп.; до 29.04.2015р. - 13 418 697 грн. 92 коп.; провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 100 000 грн. припинено; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" судовий збір в сумі 73 080 грн.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України мотивоване тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним договором належним чином не виконав, тому вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором є обґрунтованим та законними, та таким, що підлягають частково задоволенню, у зв'язку з тим, що частину боргу було сплачено, тому в частині стягнення основного боргу в сумі 100000 грн. підлягає припиненню.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. у справі №908/5564/14 повністю скасувати; прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в частині стягнення: основного боргу в сумі 31031767грн. 82 коп., пені в сумі 181229,92 грн., штрафу 7% в сумі 271527,13 грн., втрат від інфляційних процесів в сумі 326818,90 грн., 3% річних в сумі 41822,28 грн., розстрочити виконання прийнятого рішення по справі №908/5564/14 шляхом здійснення виплат боргу (з урахуванням штрафу, пені, інфляційних витрат, 3 % річних) рівними частинами, протягом 12 місяців, починаючи з місяця, наступного за місяцем набранням законної сили таким рішенням суду.

Апелянтом надані доповнення до апеляційної скарги, в яких просить задовольнити вимоги позивача в частині стягнення 11274331,57 грн., з яких основного боргу - 10452933,34 грн., пені - 181229,92 грн., штрафу 7% - 271527,13 грн., втрат від інфляційних процесів - 326818,90 грн., 3% річних - 41822,28 грн.. в іншій частині позову відмовити; розстрочити виконання прийнятого рішення по справі №908/5564/14 шляхом здійснення виплат боргу рівними частинами протягом 12 місяців.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарським судом першої інстанції не застосовано норму ст. 617 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, а саме від нарахування та сплати штрафних санкцій. Крім того, у зв'язку зі сплатою частини суму боргу у розмірі 100000 грн., то основна сума боргу підлягає зменшенню.

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. у справі №908/5564/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1814739,88 грн. та 7% штрафу у розмірі 1224750,81 грн. скасувати; прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 1814739,88 грн. та 7% штрафу у розмірі 1224750,81 грн., в задоволенні яких було відмовлено; в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що у рішенні місцевого господарського суду не вказано будь-яких доказів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені та 7% штрафу.

До Харківського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача (вх. 3925 від 11.03.2015р.) від Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод", в якому він просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

У судовому засіданні 11.03.2015р. у зв'язку з тим, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод" апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" подані одночасно та на одне і те саме рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. у справі № 908/5564/14, колегія суддів дійшла до висновку про прийняття вищезазначені апеляційні скарги до спільного розгляду, а також оголошено перерву до 18.03.2015р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.32015р. відкладено розгляд справи на 06.04.2015р.

До відповідач надав до суду із супроводжувальним листом (вх. 5452 від 06.04.2015р.) довідку Донецької ТПП від 25.03.2015р.

У судовому засіданні 06.04.2015р. представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, та просив рішення місцевого господарського суду скасувати частково.

Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, заперечував проти вимог апеляційної скарги позивача та просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу позивача та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

26.12.2013р. між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ТОВ «Краматорський феросплавний завод» укладений договір купівлі-продажу природного газу №143/14-ПР.

Згідно з п. 1.1 договору продавець (ПАТ «НАК «Нафтогаз України») зобов'язується передати у власність покупцю (ТОВ «Краматорський феросплавний завод») у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

На виконання вказаного договору позивач поставив відповідачу природний газ в період з січня 2014 року по вересень 2014 року у відповідності до актів приймання-передачі на суму 47920881,82 грн. (т.1. а.с. 23-28, 137-139).

Відповідно до платіжних доручень від 15.01.2014р. №8631, від 24.01.2014р. №8789, від 28.01.2014р. №8854, від 28.01.2014р. №8846, від 18.03.2014р. №756, від 21.05.2014р. №845, від 30.05.2014р. №745, від 22.07.2014р. №1010, від 23.07.2014р. № 1011, від 13.08.2014р. №1389, від 15.08.2014р. №1417, від 21.08.2014р. № 1466, від 26.08.2014р. №1516, від 16.09.2014р. №1740, від 17.09.2014р. № 1077, від 26.09.2014р. №1875, від 08.10.2014р. №1958, від 11.12.2014р. № 2616 відповідачем було сплачено за спожитий газ у розмірі 16889114,00 грн. (т. 1, а.с. 96-113).

Таким чином, сума основної заборгованості складає 31031767,82 грн.

Вищезазначена заборгованість з врахуванням сплати відповідачем 100000,00 грн. у відповідності до платіжного доручення від 11.12.2014р. № 2616 під час розгляду справи.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі на підстав п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору в частині сумі основної заборгованості 100000,00 грн.

Отже, посилання ТОВ «Краматорський феросплавний завод» в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на сплату відповідачем частини боргу спростовуються матеріалами справи.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач зобов'язаний остаточний розрахунок здійснити 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В п. 6.4 договору сторони передбачили, що у разі наявності заборгованості за минули періоди а/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такий черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; в другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Вважаючи свої права порушені, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення ТОВ «Краматорський феросплавний завод» основної суми заборгованості, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. позов задоволено частково та розстрочено виконання рішення суду на три місяці рівними частинами, з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод" такою, що підлягає частковому задоволенню, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, відповідачем не було виконано належним чином умов укладеного між сторонами договору від 26.12.2013р. № 143/14-ПР в частині виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов договору від 26.12.2013р. № 143/14-ПР основної заборгованості за спожитий природний газ у сумі 31031767,82грн.

Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором від 26.12.2013р. № 143/14-ПР в розмірі 3814739,88 грн. та 7% штрафу у розмірі 3024750,81 грн.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена п.7.2 договору, за яким сторони погодили, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яким сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Із змісту вказаної статті вбачається, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що відповідач є підприємством, в основі діяльності якого є доменне виробництво, що за своєю суттю є неперервним процесом, виключає можливість тривалої зупинки домни та допоміжного обладнання. Порушення процесу доменного виробництва може привести до технологічної катастрофи, безповоротної втрати майна та обладнання підприємства.

Господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про зменшення розміру пені та штрафу, та з чим погоджується апеляційний господарський суд, тому стягненню підлягає пеня у розмірі 2000000,00 грн. та 1800000,00грн. штрафу з відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про стягнення з відповідача на користь позивача 554178,21 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором від 26.12.2013р. № 143/14-ПР.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивач з метою захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваних ним грошових коштів, належних до сплати кредиторові, правомірно просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги по стягненню 3% річних на користь позивача.

Також, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 4870147,72 грн. з огляду на наступне.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги по стягненню інфляційних втрат на користь позивача.

У відповідності до пункту 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання судового рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи; законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що виконання судового рішення одномоментно в повному обсязі відповідачем може привести останнього до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності. Крім того, погіршення фінансове становище відповідача утворилось також внаслідок об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, оскільки, в період квітня-липня 2014 року м.Краматорськ знаходилось в зоні активних бойових дій у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на Сході України.

Згідно заяви відповідача про розстрочку виконання рішення (т.с.2 а.с.70-73 , з метою мінімізації ризиків втрати персоналу, коштів та майна відповідач та його контрагенти були змушені призупинити господарські операції з постачання готової продукції, сировини та здійснення платежів за існуючими зобов'язаннями. Крім того, перевізник, з якими відповідачем було укладені відповідні договори перевезення, не бажаючи наражати на небезпеку своїх працівників, відмовлялися надавати послуги з перевезення та збереження цілісності вантажів. Окрім того, на ринку металургійної продукції відбувся спад виробництва на вітчизняних металургійних підприємствах, що є основними споживачами продукції ТОВ «Кременчуцький феросплавний завод», та, як наслідок, виник брак вільних коштів та призупинення контрагентами розрахунків за відвантажену продукцію із відповідачем. Так, станом на 28.01.2015 року дебіторська заборгованість вітчизняних металургійних підприємств перед відповідачем за вже відвантажену продукцію складає більше 29 млн. грн., а дебіторська заборгованість іноземних підприємств перед відповідачем за відвантажену продукцію складає більше 28,6 мл. грн. Загальна суму дебіторської заборгованості станом на дату звернення із заявою про розстрочку виконання рішення складає 516 460, 3 млн. грн., що значно перевищує суму позову. Відповідач зазначив, що в результаті переговорів із дебіторами - контрагентами планується поступове погашення наявної дебіторської заборгованості протягом 12-18 місяців, отже можливе реальне виконання судовго рішення протягом календарного року.

Крім того, одномоментне виконання рішення в повному обсязі може негативно вплинути на виробничу діяльність відповідача, оскільки основним видом його діяльності є доменне виробництво, що за своєю суттю є безперервним процесом, що виключає можливість тривалої зупинки домни та допоміжного обладнання. Порушення процесу доменного виробництва може привести до технологічної катастрофи, безповоротної втрати майна та обладнання підприємства, втрати робочих місць для 1,5 тис. осіб та неможливості виконання рішення суду взагалі, а також непередбачуваних значних соціальних та економічних наслідків для м. Краматорська.

Таким чином, колегія суддів частково погоджується з висновками господарського суду першої інстанції в частині можливості задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, але вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині строку, на який суд вважає за можливе надати розстрочку, та надати розстрочку виконання рішення на 12 місяців шляхом сплати відповідачем рівними частинами основної заборгованості, пені, штрафу, інфляції та 3% річних зважаючи на фінансовий стан відповідача, враховуючи ступень його вини у виникненні спору, на наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи включаючи знаходження відповідача в безпосередній близькості до територій, на яких проводиться антитерористична операція.

Посилання відповідача на висновок Донецької Торгово-промислової палати, яка засвідчує форс-мажорні обставини, що звільняють відповідача від сплати штрафних санкцій, не приймаються колегією суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс - мажорних обставин).

В п. 8.2 договору сторони зазначили, що під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії, відсутність ресурсу природного газу, зазначеного в п. 1.1 договору.

Згідно з п. 8.3 договору настання обставин форс-мажору підтверджується торгово-промисловою палатою України, висновками інших суб'єктів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

Згідно з п. 8.4 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору протягом 14-ти днів з моменту їх виникнення надати відповідні підтверджуючи документи.

Однак, пункт 8.2 договору не містить посилань на те, що антитерористична операція являється форс-мажорною обставиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» (Закон доповнено статтею 14 1 згідно із Законом України від 02.09.2014 р. № 1669-VII) торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачем надано висновок Донецької торгово-промислової палати від 10.07.2014р. №2032/12.12-03, в якому Донецька ТПП надає пояснення щодо наявності обставин форс-мажору за конкретним договором (т. 1, а.с. 114-120).

Таким чином єдиним належним та достатнім документом, якій підтверджує проведення антитерористичної операції, та який звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Але, відповідачем в обґрунтування позову надано суду висновок Донецької торгово-промислової палати, а не сертифікат.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Як зазначалось вище, господарським судом першої інстанції встановлено, та з чим погоджується колегія апеляційного господарського суду, відповідач неналежним чином виконав умови договору в частині оплати позивачу поставленого газу, у зв'язку з чим відповідач повинен нести відповідальність у відповідності до умов договору та норм діючого законодавства.

Таким чином, доводи відповідача про його звільнення від відповідальності не підтверджуються матеріалами справи, та вимоги щодо звільнення його від відповідальності не можуть бути задоволені.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду частково погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає правомірним задоволення позовну в частині стягнення основного боргу в сумі 31031767грн. 82 коп., інфляційних витрат в сумі 4870147 грн. 72 коп., 3% річних в сумі 554178 грн. 21 коп., пені в сумі 2000000 грн., штрафу в сумі 1800000 грн., при цьому розстрочивши виконання рішення на 12 місяців з оплатою відповідачем суми заборгованості рівними частинами.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод" частково підлягають задоволенню. Доводи, викладені в апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі.

У зв'язку з вищевикладеним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод" необхідно задовольнити частково, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. у справі № 908/5564/14 змінити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.4 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод", м. Краматорськ, задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2015р. у справі № 908/5564/14 змінити та викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" основний борг в сумі 31031767грн. 82 коп., інфляційні витрати в сумі 4870147 грн. 72 коп., 3% річних в сумі 554178 грн. 21 коп., пеню в сумі 2000000 грн., штраф в сумі 1800000 грн., розстрочивши виконання рішення суду на 12 місяців, з оплатою в наступному порядку: до 06.05.2015р. 3354674,48 грн.; до 06.06.2015р. - 3354674,48 грн.; до 06.07.2015р. - 3354674,48 грн.; до 06.08.2015р. - 3354674,48 грн.; до 06.09.2015р. - 3354674,48 грн.; до 06.10.2015р. - 3354674,48 грн.; до 06.11.2015р. - 3354674,48 грн.; до 06.12.2015р. - 3354674,48 грн.; до 06.01.2016р. - 3354674,48 грн.; до 06.02.2016р. - 3354674,48 грн.; до 06.03.2016р. - 3354674,48 грн.; до 06.04.2016р. - 3354674,48 грн.

Провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 100 000 грн. припинити; в іншій частині позову відмовити; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" судовий збір в сумі 73 080 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 08.04.2015р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко