Постанова № 43504727, 06.04.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа № 908/5050/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Ковальова С.В. (довіреність б/н від 05.05.2014 року);

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1445З/1-43) на рішення господарського суду Запорізької області від 14.01.2015 року у справі №908/5050/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області

про стягнення в сумі 52778,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року ТОВ "МІК" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до "Енергомашспецсталь" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 52 778,55 грн. за договором поставки № 15/1872 від 19.11.2008р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.01.2015 року у справі №908/5050/14 (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 6 598 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 56 коп. 3 % річних, 46 179 (сорок шість тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 99 коп. інфляційних витрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.01.2015 року у справі №908/5050/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. Судові витрати просить покласти на позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 06.04.2015 року. Зобов'язано відповідача надати уточнення до апеляційної скарги із точним зазначенням найменування господарського суду, рішення якого він оскаржую.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2015 року у зв'язку з відрядженням судді Россолова В.В. сформовано колегію у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№5324 від 02.04.2015 року та вх.№5435 від 06.04.2015 року), в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку представника в судове засідання. Вимоги ухвали суду від 03.03.2015 року не виконав.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутнього в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „МІК" (постачальником) та Відкритим акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (покупцем) був укладений договір поставки №15/1872 (договір), згідно з яким постачальник зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (надалі товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується у відповідності з умовами цього договору прийняти та сплатити її.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п. 2.1 договору, ціна продукції зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.2 договору визначено, що орієнтована сума цього договору на момент його укладання складає 900 000,00 грн. Загальна сума договору є змінною величиною та складається з суми усіх специфікацій, складених до цього договору.

Відповідно до п. 9.1 договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у національній валюті України, у строки, зазначені у відповідних специфікаціях до цього договору, але не пізніше 60 календарних днів з моменту постачання товару.

Згідно із п. 13.2 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р.

У пункті 13.3 договору сторони погодили, що у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, він вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Сторони уклали Додаткову угоду №1 від 30.12.2009р. до договору, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2010р., Додатковою угодою №6 від 30.12.2011р. до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2012р.

За умовами п.п. 1.2, 9.1 договору сторони уклали Специфікацію № 19 від 25.11.2008р. до договору, якою визначили найменування товару, його кількість та вартість, визначили строк поставки, а також наступні умови оплати - протягом 30 днів після факту поставки.

Спірний договір та додаткові угоди до нього, Специфікація № 19 від 25.11.2008р. підписані сторонами без будь-яких заперечень та скріплені їх печатками.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, рішенням господарського суду Донецької області від 18.02.2014р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.03.2014р. у справі №905/3161/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „МІК" до Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь" про стягнення суми основного боргу в розмірі 298222 грн. 15коп., пені у розмірі 18399 грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 15082 грн. 68 коп. за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором постачання №15/1872 від 19.11.2008 року - задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МІК" суму основного боргу в розмірі 298222 грн. 15 коп., пеню в розмірі 11744 грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 15081 грн. 76 коп., судові витрати в сумі 6500 грн. 97 коп.

Згідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011р. № 13/210/10, № 6/433-42/183 від 12.09.2011р. та в Інформаційному листі ВГСУ від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нарахував відповідачу за рішенням господарського суду Донецької області у справі № 905/3161/13 суму 3 % річних у розмірі 6598,56 грн. за період з 21.01.2014р. по 30.10.2014р. за прострочення виконання зобов'язання з оплати за поставлений товар та інфляційні витрати у розмірі 46179,99 грн. за період з 01.07.2012р. по 31.10.2014р. за прострочення виконання зобов'язання з оплати за поставлений товар.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач відповідно до п. 9.1 договору у термін до зазначеної у відповідних специфікаціях до договору дати, але не пізніше 60 календарних днів з моменту постачання товару, не проводив оплату за отриманий товар, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, отже ці грошові кошти знецінилися за цей час.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 6598,56 грн. та інфляційні витрати в сумі 46179,99 грн., згідно наданого ним та перевіреного судом першої інстанції розрахунку.

Відповідачем не надано жодних доказів оплати вказаної заборгованості ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга відповідача не містить жодних обґрунтувань на підтвердження своїх вимог, викладених в скарзі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського судку, що позовні ТОВ "МІК" щодо стягнення з ПАТ "Енергомашспецсталь" 3% річних в сумі 6598,56 грн. та інфляційних витрат у розмірі 46179,99 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та безпідставними, а господарським судом першої інстанції правильно оцінені обставини справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 32-33, 43, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14 січня 2015 року у справі №908/5050/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 08.04.2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.