Постанова № 43504665, 07.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа№ 910/21484/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 07.04.2015 року по справі № 910/21484/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 26.12.2014 року) по справі № 910/21484/14 (суддя Босий В.П.).

за позовом державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по

Київській області

про стягнення 411 800,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" про стягнення 411 800,68 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року у справі № 910/21484/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" на користь державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" заборгованість у розмірі 305 940,13 грн., пеню у розмірі 22 851,62 грн., штраф у розмірі 64 247,43 грн., інфляційні у розмірі 15 232,51 грн., 3% річних у розмірі 3 528,99 грн. та судовий збір у розмірі 8 236,01 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року у справі № 910/21484/14 скасувати в частині стягнення пені у розмірі 22 851,62 грн., штрафу у розмірі 64 247,43 грн. та інфляційних у розмірі 15 232,51 грн. та в цій частині відмовити, в іншій частині залишити без змін.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" по справі № 910/21484/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Авдеєв П.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року була повернена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Відповідач повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року у справі № 910/21484/14 скасувати в частині стягнення пені у розмірі 22 851,62 грн., штрафу у розмірі 64 247,43 грн. та в цій частині відмовити, в іншій частині залишити без змін.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" по справі № 910/21484/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Авдеєва П.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і розгляд справи призначено на 07.04.2015 року.

23.02.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" надійшли додаткові пояснення.

16.03.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" надійшло клопотання про розстрочення штрафних санкцій.

26.03.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині основної заборгованості.

Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року у справі № 910/21484/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Ільєнок Т.В. у відпустці, відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 26.12.2014 року) у справі № 910/21484/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Куксов В.В., Авдеєв П.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року по справі № 910/21484/14 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" до провадження зазначеною колегією і призначено перегляд рішення на 07.04.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" - без задоволення.

Представник третьої особи в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року по справі № 910/21484/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.09.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець, третя особа), підприємством (балансоутримувач, позивач) та товариством (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 02.1.2-24-193 (договір, а.с. 19-27).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину прибудованих приміщень (№115-142) ресторану "Ольга" в будівлі готелю ДМА "Бориспіль" загальною площею 455,6 кв.м.

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту передачі-приймання майна.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропозицій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач.

На виконання умов договору підприємство передало, а орендар прийняв у користування майно загальною площею 455,6 кв.м, що підтверджується підписаним сторонами актом передачі-приймання орендованого майна від 30.09.2009 року.

Крім того, згідно додаткових угод № 1 від 25.08.2010 року та № 2 від 31.12.2010 року сторонами було змінено загальну площу приміщення, що передавалося в оренду товариству, яка становила 407,6 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що його укладено на два роки 360 днів, що діє з 30.09.2009 року по 23.09.2012 року включно.

Однак, в порушення вимог договору оренди відповідачем не оплачувалась орендна плата за період з грудня 2013 року по липень 2014 року, про що і було подано даний позов.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.5 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа наступного місяця.

Відповідач частково сплатив орендну плату 22 100,00 грн., що підтверджується карткою рахунку підприємства за період з 01.01.2014 року по 21.05.2014 року.

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті орендної плати згідно умов договору № 02.1.2-24-193 від 30.09.2009 року, а тому вимога про стягнення заборгованості є такою, що підлягає задоволенню в сумі 305 940,13 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 22 851,62 грн., штрафу у розмірі 64 247,43 грн., інфляційних у розмірі 15 232,51 грн. та 3% річних у розмірі 3 528,99 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 16.01.2014 року по 22.09.2014 року.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскыльки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому його дії є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно на думку колегії суддів є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.4 Договору за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

Згідно з п. 3.11 Договору в редакції додаткової угоди №3 від 16.02.2011 р. у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 3 528,99 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 232,51 грн., пені у розмірі 22 851,62 грн. та штраф у сумі 64 247,43 грн.

Щодо клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" про припинення провадження у справі в частині основної заборгованості, то воно задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів не може припинити провадження у справі на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.03.2015 року, оскільки вона була укладена після винесення господарським судом міста Києва відповідного рішення, від 22.12.2014 року, по даній справі.

Щодо клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" про розстрочення штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

4) стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів до забезпечення позову.

Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Відповідно до пункту 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення є обов'язковими до виконання усіма органами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перебуває у скрутному становищі, що ускладнює виконання рішення, а сума заявлена до стягнення є досить великою і її сплата призведе до зупинення діяльності боржника.

Таким чином, з огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення клопотання про розстрочення суми пені, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу рівними частинами до 15.12.2015 року.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року у справі № 910/21484/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 26.12.2014 року) по справі № 910/21484/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року у справі № 910/21484/14 залишити без змін.

3. Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Діп Груп" про розстрочення суми пені, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу рівними частинами до 15.12.2015 року задовольнити.

4. Розстрочити стягнення суми пені, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу наступним чином:

Пеня ШтрафІнфляція 3 % річнихдо 15.04.2015 253971381692392до 15.05.2015 253971381692392до 15.06.2015 253971381692392до 15.07.2015 253971381692392до 15.08.2015 253971381692392до 15.09.2015 253971381692392до 15.10.2015 253971381692392до 15.11.2015 253971381692392до 15.12.2015 2539,627143,431696,51392,99Всього 22851,6264247,4315232,513528,99

5. Матеріали справи № 910/21484/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов