Постанова № 43504659, 06.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа№ 910/25454/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Пашкіної С.А.

за участю представників сторін:

Від позивача: Ситник С.І. - представник за довіреністю.

Від відповідача: Сердюк О.О. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами Президента України

на рішення Господарського м. Києва від 28.01.2015 року

у справі № 910/25454/14 (суддя: Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт"

до Державного підприємства "Державне видавництво "Преса

України" Державного управління справами Президента

України

про стягнення 11 568,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами Президента України про стягнення 11 568,53 грн., з яких 1 854,02 грн. 3% річних, 7 905,80 грн. пені та 1 808,71 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг №20/006 від 20.06.2013 року в частині здійснення своєчасної оплати вартості послуг з демонтажу, монтажу, налагодження та пуску поліграфічного обладнання.

17.12.2014 року позивачем до Господарського суду м. Києва подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 854,02 грн., пеню у розмірі 7 905,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 715,00 грн., а також понесені позивачем судові витрати: 1 827,00 грн. на оплату судового збору та 1 500,00 грн. на оплату послуг адвоката.

16.01.2015 року позивачем до Господарського суду м. Києва подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 782,51 грн., пеню у розмірі 7 799,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 803,50 грн., 1 827,00 грн. судового збору та 3 000,00 грн. оплату за послуги адвоката.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі № 910/25454/14 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" пеню у розмірі 3 230 (три тисячі двісті тридцять) грн. 41 коп., 3% у розмірі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 51 коп., інфляційні втрати в сумі 1 803 (одна тисяча вісімсот три) грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 1 076 (одна тисяча сімдесят шість) грн. 51 коп., а також витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 66 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені та сплати за послуги адвоката.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Крім того, апелянт не погоджується з розміром адвокатських послуг, та зазначає, що судом не враховано п. 3.2 договору на юридичне обслуговування, за яким адвокат надає позивачу Звіт про виконану в інтересах позивача роботу із зазначенням обсягу і загальної вартості, а також рахунок, що є підставою для сплати.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" (Підрядник) та Державним підприємством "Державне видавництво "Преса Україна" Державного управління справами (Замовник) укладено Договір № 20/006 про надання послуг, за умовами якого Підрядник, із застосуванням власних монтажних інструментів, зобов'язався надати Замовнику послуги з демонтажу, монтажу, налагодження та пуску (наді - послуги) поліграфічного обладнання (далі - обладнання), яке знаходиться в експлуатації у Замовника, зазначеного в додатку №1, а Замовник - прийняти і оплатити належним чином надані послуги.

Відповідно до п. 2.2 результатом наданих послуг є обладнання, налагоджене та пущене в експлуатацію за адресою монтажу, яке працює не гірше, ніж до початку проведення робіт по демонтажу.

У п. 3.1. договору сторони передбачили, що ціна цього Договору становить 135 000,00 грн.

Згідно з п. 3.2 договору ціна цього договору може бути змінена за взаємною письмовою згодою сторін.

Пунктом 4.1 договору узгоджено, що замовник зобов'язується оплатити підряднику ціну договору у наступному порядку:

- 30% від ціни договору замовник сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання договору;

- 40% від ціни вноситься протягом 7 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг згідно додатку №1;

- 30% від ціни правочину сплачуються замовником протягом 7 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг згідно додатку №1.

У додатку №1 до договору № 20/006 від 20.06.2013 року сторони погодили обсяг послуг, який надається підрядником за договором, місце надання послуг та вимоги до підготування місця виконання підрядником своїх обов'язків.

За умовами п. 10.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками контрагентів і діє до повного виконання зобов'язань.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Встановлено, що на виконання умов договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято зазначені в додатку №1 послуги окремо за кожним з етапів, що підтверджується актом приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг б/н від 29.07.2013 р. на суму 94 500,00 грн. та актом приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг б/н від 12.09.2013 р. на суму 40 500,00 грн., які підписані представником Підрядника та Замовника без жодних зауважень та заперечень, та скріплені печатками господарських товариств.

Проте, позивач стверджує про те, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання в частині сплати вартості наданих послуг, що не заперечується останнім.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняті за договором №20/006 від 20.06.2013 р. послуги оплачував у наступному порядку: 01.11.2013 р. на суму 10 000,00 грн., 17.12.2013 р. на суму 5 000,00 грн., 18.12.2013 р. на суму 5 000,00 грн., 23.12.2013 р. на суму 5 000,00 грн., 11.01.2014 р. на суму 5 000,00 грн., 04.02.2014 р. на суму 20 000,00 грн., 05.02.2014 р. на суму 25 000,00 грн., 06.02.2014 р. на суму 30 000,00 грн. та 19.03.2014 р. на суму 30 000,00 грн.

Отже, враховуючи п. 4.1 договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з боку відповідача мало місце прострочення виконання взятих на себе за зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг.

В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 7.3 Договору за порушення замовником строків оплати належним чином наданих послуг, останній сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла під час прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день всього часу прострочення до дати фактичної оплати чи дня пред'явлення позову.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з доводами апелянта стосовно того, позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ч. 3 та ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 р. законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Представником відповідача у суді першої інстанції було усно заявлено клопотання про застосування позовної давності відносно пені, що не заперечується позивачем у справі.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1, п. 1, ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Матеріали справи свідчать про те, що спеціальна позовна давність в один рік за актом приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг б/н від 29.07.2013 року сплинула 29.07.2014 року, а за актом приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг б/н від 12.09.2013 року сплинула 12.09.2013 року.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 7 799,25 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що позивачем за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором було нараховано 3% річних на загальну суму 1 782,51 грн., а саме за період: з 06.08.2013 р. по 19.09.2013 р. на суму 349,52 грн., з 20.09.2013 р. по 31.10.2013 р. на суму 443,84 грн., з 01.11.2013 р. по 16.12.2013 р. на суму 472,60 грн., з 17.12.2013 р. по 18.12.2013 р. на суму 9,86 грн., з 19.12.2013 р. по 23.12.2013 р. на суму 37,81 грн., з 24.12.2014 р. по 10.01.2014 р. на суму 153,70 грн., з 11.01.2014 р. по 03.02.014 р. на суму 207,12 грн., з 04.02.2014 р. по 05.02.2014 р. на суму 6,97 грн., з 06.02.2014 р. по 07.02.2014 р. на суму 4,93 грн. та з 08.02.2014 р. по 18.03.2014 р. на суму 96,16 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що останній є арифметично вірним.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем за період з серпня 2013 р. по березень 2014 р. нараховано інфляційні втрати в розмірі 1 803,50 грн., перевіривши розмір яких, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок інфляційних втрат є вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги в зазначеній вище частині знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Крім цього, апелянт, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги не погоджується з розміром адвокатських послуг, та зазначає, що судом не враховано п. 3.2 договору на юридичне обслуговування, за яким адвокат надає позивачу Звіт про виконану в інтересах позивача роботу із зазначенням обсягу і загальної вартості, а також рахунок, що є підставою для сплати.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач просить суд стягнути з відповідача 3 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката а інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Встановлено, що між позивачем та адвокатом Левчук Юрієм Олександровичем (Адвокат) 12.05.2014 року укладено договір на юридичне обслуговування, предметом якого є надання Адвокатом Клієнту юридичних послуг та сплата Клієнтом останніх.

Відповідно до п. 3.1 вказаного вище договору вартість наданих послуг визначається у відповідності до письмово погодженого сторонами прейскуранту цін Адвоката.

Право на заняття адвокатською діяльністю Левчук Ю. О. та статус його як адвоката підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №2943/10 від 29.09.2005, виданого на ім'я Левчук Ю. О.

Пунктом 3.2 договору на юридичне обслуговування сторони передбачили, що за яким адвокат не пізніше 2-го робочого дня наступного місяця надає Клієнтові звіт про виконану в інтересах Клієнта роботу (наданих послугах) із зазначенням обсягу і загальної вартості, а також рахунок, що є підставою для оплати.

Встановлено, що адвокат Левчук Ю. О. виставив позивачу рахунок-фактуру № 2 від 22.11.2014 року на суму 3 000,00 грн., який позивачем було сплачено, про що свідчить платіжне доручення №9514 від 19.12.2014 р., з призначенням платежу, як оплата за юридичні послуги згідно з договором та рах/фактурою №12 від 22.11.2014 р.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, дослідивши матеріали справи, зокрема, договір від 12.05.2014 року укладено договір на юридичне обслуговування, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2943/10 від 29.09.2005, виданого на ім'я Левчук Ю. О., рахунок-фактуру № 2 від 22.11.2014 року на суму 3 000,00 грн., платіжне доручення №9514 від 19.12.2014 р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування витрат на адвокатські послуги.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що судом не враховано те, що адвокатом Левчук Ю. О. не надано позивачу Звіт про виконану в інтересах позивача роботу із зазначенням обсягу і загальної вартості, як це передбачено 3.2 договору на юридичне обслуговування від 12.05.2014 року, оскільки чинне законодавство та положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" не передбачають обов'язкову наявність звіту про надані юридичні послуги.

Відповідно до п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вимогу позивача про відшкодування відповідачем витрат на адвокатські послуги у розмірі 3 000,00 грн. слід задовольнити частково у розмірі 1 767,66 грн., враховуючи їх неспіврозмірність ціні позову та обставини даної справи, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2015 року у даній справі - скасуванню частково.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами Президента України на рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2015 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2015 року у справі № 910/25454/14 - скасувати частково.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (03047, м. Київ, Шевченківський район, просп. Перемоги, буд. 50; ідентифікаційний код 05905668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" (02105, м. Київ, Дніпровський район, вул. Тампере, буд. 5, каб. 306; ідентифікаційний код 31987931) 3% у розмірі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 51 коп., інфляційні втрати в сумі 1 803 (одна тисяча вісімсот три) грн. 50 коп., судовий збір у розмірі 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 50 коп., а також витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 66 коп.

В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" (02105, м. Київ, Дніпровський район, вул. Тампере, буд. 5, каб. 306; ідентифікаційний код 31987931) на користь Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (03047, м. Київ, Шевченківський район, просп. Перемоги, буд. 50; ідентифікаційний код 05905668) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/25454/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.Я. Дикунська

С.А. Пашкіна