Постанова № 43504640, 31.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа№ 18/078-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Кошліченко В.С. - представник;

від третьої особи 1: Науменко С.О. - представник;

від третьої особи 2: Кравченко Т.Т. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Скавронського Миколи Андрійовича

на рішення

Господарського суду Київської області

від 09.12.2014 року

у справі № 18/078-12 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Підприємства "GBM-Україна", заснованого на власності австрійської фірми "GBM Handels-und Vertretungs GMBH" (Іноземного підприємства "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті"

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс", Скавронський Микола Андрійович

про стягнення 138688430,34 грн. та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "GBM-Україна", засноване на власності австрійської фірми "GBM Handels-und Vertretungs GMBH", яке перейменовано на Іноземне підприємство "Інвестиційна компанія "Гарант - Капітал", що підтверджується рішенням засновника Підприємства "GBM-Україна", заснованого на власності австрійської фірми "GBM Handels-und Vertretungs GMBH" від 12.12.2012 року, звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 138688430,34 грн. та зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфініті" у семиденний строк передати позивачу в іпотеку будівлі, розташовані за адресами: Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Паркова, будинок 1, вул. Софіївська, будинки 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18, вул. Віденська, будинки 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12, 13,14,15,16,17,18.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2014 року у справі № 18/078-12 позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфініті" передати Іноземному підприємству "Інвестиційна компанія "Гарант - Капітал" в іпотеку будівлі, збудовані на переданих в іпотеку земельних ділянках, а саме, розташовані за адресами: Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Паркова, будинок 1, вул. Софіївська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, вул. Віденська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" підлягає стягненню на користь Іноземного підприємства "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал" 1047 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення кредитної заборгованості в сумі 138 688 430,34 грн. провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Скавронський М. А. звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що рішення місцевого суду є незаконним, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, що, в свою чергу, призвело і до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що під час розгляду справи місцевим господарським судом було встановлено, що відповідач брав кредит для інвестування у майбутнє будівництво котеджного житлового комплексу на земельних ділянках загальною площею 39,3376 га, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, Крюківщинська сільська рада і станом на 26.06.2007 року, жодного будівництва відповідач не розпочинав, отже застосування у даному випадку положення ч.6.ст.6 та ч.4 ст. 16 Закону України «Про іпотеку» є помилковим, оскільки суд не звернув увагу на ту обставину, що для застосовування вказаної норми матеріального права у спорі між позивачем та відповідачем, необхідна умова, щоб в момент передачі земельної ділянки в іпотеку на ній були наявні будівлі, будівництво яких при передачі земельної ділянки в іпотеку не завершене.

Апелянт зазначає, що місцевий суд не звернув увагу на те, що Скавронському М. А. згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.07.2012 р., яке видане виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради на підставі рішення від 27.06.2012 р. № 6/13, належить на праві приватної власності житловий будинок загальною площею 185,6 кв.м., що розташований по вулиці Софіївській, 10 в с. Крюківщина, Київської області, Києво-Святошинського району та прийняв рішення, яким передав позивачу в іпотеку будинок, який належить на праві власності Скавронському М. А., чим втрутився у права приватної власності Скавронського М. А. та протиправно позбавив власника майна володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Крім того, апелянт вважає, що рішення суду від 09.12.2014 р. є незаконним в частині передачі позивачу і інших будівель, збудованих на переданих в іпотеку земельних ділянках та розташованих за адресами: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Паркова, будинок 1, вул. Софіївська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17. 18. вул. Віденська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, які ніколи не належали та не належать відповідачу, та на які у відповідачі ніколи не було ні майнових прав ні прав власності.

Апелянт також просить суд скасувати повністю ухвалу про забезпечення позову від 13.08.2012 року у справі №18/078-12 якою було накладено арешт на будинок по вул. Софіївська, 10 в с. Крюківщина, Київської області, Києво-Святошинського району, який належить на правах приватної власності Скавронському М. А. та на нерухоме майно розташоване за адресами: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Паркова, будинок 1, вул. Софіївська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, вул. Віденська, будинки 1,2,3,4, 5,6, 7, 8,9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, які ніколи не належали та не належать відповідачу та на які у відповідачі ніколи не було ні майнових прав ні прав власності.

Апелянт вважає, що суд проігнорував, що доказів належності відповідачу спірних будинків на праві власності, а також існування зазначених будівель саме, як нерухомого майна (після державної реєстрації, а не як незавершеного будівництва) позивач суду не надав. На думку апелянта висновки суду, що скасування заходів забезпечення позову є передчасним до виконання судового рішення в частині передачі об'єктів нерухомості в іпотеку та встановлення пов'язаного з іпотекою обтяження є незаконними, оскільки своїми висновками суд, розпорядився майном Скавронського М. А., а не відповідача на користь позивача.

В судове засідання представник позивача повторно не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, враховуючи строки розгляду справи, вислухавши думку представників відповідача, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 31.03.2015 року за відсутності представника позивача

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, третьої особи -3 колегія встановила наступне.

26.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Актив-Банк", правонаступником майна, прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфініті" (далі - відповідач) був укладений Кредитний договір №0626/01 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк зобов'язався надати відповідачу кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії, ліміт якої не перевищує 16 900 000,00 доларів США для інвестування в будівництво котеджного житлового комплексу "Місто Сонця" і на поповнення обігових коштів із сплатою 14% річних.

У період із 26.06.2007 року по 02.04.2012 року до Кредитного договору було внесено ряд змін, що стосувались типу кредитної лінії, ліміту кредитування, строку погашення кредиту та відсотків за кредитом.

З урахуванням останніх змін і доповнень до Кредитного договору ліміт кредитної лінії було збільшено до 136 000 000,00 грн., а відповідач зобов'язався остаточно погасити кредит не пізніше 26.06.2012 року.

Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується виписками Банку по особовому рахунку відповідача.

Однак, Позичальник (відповідач) не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором щодо сплати процентів та своєчасного погашення кредиту.

У відповідності з розрахунком, що додається до позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 138 688 430,34 грн., в тому числі:

135 905 624,00 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом;

2 782 806,34 грн. - сума простроченої заборгованості за нарахованими процентами за період користування кредитом.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

01.06.2012 року між ПАТ "КБ "Актив-Банк" і Підприємством "GBM-Україна", заснованого на власності австрійської фірми "GBM Handels-und Vertretungs GMBH" (надалі - позивач), було укладено Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором (далі - Договір відступлення права вимоги за Кредитним договором).

Про укладення Договору відступлення права вимоги за Кредитним договором відповідач був повідомлений відповідно до вимог статті 516 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 Договору відступлення права вимоги за Кредитним договором Банк відступив, а позивач набув право вимоги до відповідача, що належало Банку на підставі Кредитного договору з усіма наступними змінами та доповненнями.

Пунктом 2 Договору відступлення права вимоги за Кредитним договором встановлено, що позивач одержує замість Банку право вимагати від відповідача належного виконання всіх визначених зобов'язань за Кредитним договором, зокрема: право вимагати сплати грошових коштів, наданих в якості кредиту, в сумі 135 905 624,00 грн.; право вимагати сплати процентів, нарахованих Банком за користування кредитом до моменту відступлення позивачу в сумі 2 782 806,34 грн.

Після укладення Договору відступлення права вимоги за Кредитним договором позивач не здійснював подальше нарахування відповідачеві процентів за користування кредитом.

За наслідками розгляду спору у справі Господарського суду м. Києва № 5011-64/9905-2012 щодо дійсності Договору відступлення права вимоги за Кредитним договором № 0626/01 від 26.06.2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-банк" та Підприємством "GMB-Україна", винесено рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, чим підтверджено дійсність Договору відступлення права вимоги за Кредитним договором № 0626/01 від 26.06.2007 року.

Для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором між Банком та відповідачем був укладений Договір іпотеки від 26.06.2007 року (далі - Договір іпотеки), згідно якого відповідач передав Банку в іпотеку належні йому на праві власності 22 земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво- Святошинський район, Крюківщинська сільська рада, загальною площею 39,3376 га.

Згідно з абзацом "а" підпункту 4.1 пункту 4 Договору іпотеки іпотекодавець (відповідач) зобов'язаний отримати письмову згоду іпотекодержателя на вчинення дій, пов'язаних із зміною прав власності на предмет іпотеки, а також на здачу його в оренду, суборенду, користування, тощо.

Згідно з абзацом "є" підпункту 4.1 пункту 4 Договору іпотеки Іпотекодавець (відповідач) зобов'язаний отримувати письмову згоду Іпотекодержателя на будівництво на земельній ділянці жилих або нежилих будівель, а також на їх введення в експлуатацію та набуття права власності на дані будівлі. В разі, якщо згадані дії будуть проведені без отримання згоди Іпотекодержателя, вони вважаються такими, що не мають юридичної сили.

Згідно з абзацом "е" підпункту 4.1 пункту 4 Договору іпотеки Іпотекодавець зобов'язаний передати в іпотеку будівлі, які розташовані на земельній ділянці, після набуття ним права власності на них.

Також підпунктом 5.2 пункту 5 Договору іпотеки передбачене право іпотекодержателя стягнути з іпотекодавця штраф у розмірі 1 % від предмету іпотеку за невиконання або неналежне виконання підпунктів "а", "б", "г", "д", "е", "є" пункту 4.1.

Пунктом 3 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (у тому числі земельна ділянка), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, а саме у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

01.06.2012 року між Банком і позивачем був укладений Договір відступлення прав за Договором іпотеки (надалі - Договір відступлення прав за Договором іпотеки).

Про укладення договору відступлення прав за Договором іпотеки відповідач був повідомлений відповідно до статті 24 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до пункту 4 Договору відступлення прав за Договором іпотеки Банк передав, а позивач прийняв всі права вимоги за Договором іпотеки.

Пунктом 1 частини 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Таким чином, судом встановлено, що позивач, правонаступником якого є Іноземне підприємство "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал", набув всіх прав та обов'язків, які належали первісному кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Актив-Банк" (правонаступником майна, прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-банк") за Кредитним договором №0626/01 та Договором іпотеки від 26.06.2007 року.

Позивач зазначає, що відповідач, крім невиконання зобов'язань щодо погашення кредиту та сплати процентів, в порушення вимог статті 526 Цивільного кодексу України та частини першої статті 193 Господарського кодексу України не виконує й інші зобов'язання за Кредитним договором і Договором іпотеки, а саме:

- жодного разу не повідомляв ні Банк, ні позивача про закриття та/або відкриття рахунків в банківських та інших фінансових установах, зміну номерів банківських рахунків тощо;

- жодного разу не звертався ні до Банку, ні до позивача для отримання письмової згоди на вчинення дій, пов'язаних із зміною прав власності на предмет іпотеки, на здачу його в оренду, суборенду, користування, на будівництво на земельній ділянці жилих або нежилих будівель, а також на їх введення в експлуатацію та набуття права власності на дані будівлі;

- не передав в іпотеку будівлі, які розташовані на земельній ділянці.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача кредитну заборгованість в сумі 138 688 430,34 грн., в тому числі 135 905 624,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 2 782 806,34 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами за період користування кредитом. Також, позивач просить суд зобов'язати відповідача на виконання абз. "е" підпункту 4.1 пункту 4 Договору іпотеки передати в іпотеку будівлі, збудовані на переданих в іпотеку земельних ділянках, а саме, розташовані за адресами: Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Паркова, будинок 1, вул. Софіївська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, вул. Віденська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18.

В обґрунтування вимоги про передачу будівель в іпотеку позивач зазначив, що при виїзді на місце розташування земельних ділянок, що є предметом іпотеки, позивачем було виявлено, що на переданих в іпотеку земельних ділянках без згоди Банку та позивача зведені будівлі з розміщеними на них табличками з поштовими адресами, а саме на вул. Парковій, будинок 1, вул. Софіївській, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, вул. Віденській, будинки 1,2,3,4,5,6,7,8,9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 та об'єкти незавершеного будівництва. Крім того, на переданих в іпотеку земельних ділянках без згоди Банку та позивача прокладені мережі інженерної інфраструктури, а саме електричні, каналізаційні, водопровідні, телефонні, а також трансформаторні підстанції та інші об'єкти, які знаходяться у власності і на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті Сервіс", заснованого на 100% частці Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті".

Місцевий господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості в сумі 138 688 430,34 грн., в тому числі 135 905 624,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 2 782 806,34 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами за період користування кредитом провадження припинено, виходячи з наступних підстав.

18.07.2012 року Господарським судом Київської області було порушено справу № Б3/081-12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті". Відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 14.11.2013 року у справі № БЗ/081-12/24 Підприємства "GBM-Україна", заснованого на власності австрійської фірми "GBM Handels-und Vertretungs GMBH", що в подальшому було перейменовано на Іноземне підприємство "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал", було визнано кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" з вимогами на загальну суму 138 688 430, 34 грн. і включено їх до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи, що заявлена до стягнення у справі № 18/078-14 заборгованість включена до реєстру вимог кредиторів у справі № Б3/081-12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" і позивача визнано кредитором з відповідними грошовими вимогами, що підтверджується ухвалою від 14.11.2013 року, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо припинення провадження у справі № 18/078-12 в частині стягнення кредитної заборгованості в сумі 138 688 430,34 грн. на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача на виконання абз. "е" підпункту 4.1 пункту 4 Договору іпотеки передати в іпотеку будівлі, збудовані на переданих в іпотеку земельних ділянках, а саме, розташовані за адресами: Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Паркова, будинок 1, вул. Софіївська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, вул. Віденська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 задоволено, виходячи з положень ч. 6 ст. 6, ч.3 ст. 9, та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, місцевий суд не прийняв заперечення відповідача та третіх осіб щодо ненабуття права власності на об'єкти нерухомості відповідачем та відсутність підстав для застосування абз. "е" підпункту 4.1 пункту 4 Договору іпотеки, оскільки безумовний перехід об'єктів нерухомості, розташованих на переданих в іпотеку земельних ділянках, в іпотеку визначений нормами чинного законодавства незалежно від оформлення права власності на такі об'єкти і від того, хто є власником об'єктів будівництва, в тому числі незавершеного.

Місцевий суд не прийняв до уваги посилання третьої особи громадянина Скавронського Миколи Андрійовича на набуття ним права власності на один зі спірних об'єктів нерухомості, оскільки всі об'єкти нерухомості розташовані на земельних ділянках, переданих в іпотеку, тому вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об'єкта незавершеного будівництва враховуючи норму ст. 6 Закону України "Про іпотеку".

Колегія не погоджується з висновком місцевого суду виходячи з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, 26.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Актив-Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк») та ТОВ «Інфініті» був укладений Кредитний договір №0626/01 згідно із п. 1.1 якого, банк зобов'язався надати відповідачу кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії, ліміт якої не перевищує 16 900 000,00 доларів США для інвестування в будівництво котеджного житлового комплексу «Місто Сонця».

Для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором між банком та відповідачем був укладений Договір іпотеки від 26.06.2007 року, згідно якого відповідач передав Банку в іпотеку належні йому на праві власності 22 земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада, загальною площею 39,3376 га.

Таким чином, відповідач брав кредит для інвестування у майбутнє будівництво котеджного житлового комплексу на земельних ділянках загальною площею 39,3376 га, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, Крюківщинська сільська рада і станом на 26.06.2007 року жодного будівництва відповідач не розпочинав.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" об'єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки, а також відчужувати предмет іпотеки.

На підставі ч. 4 ст. 16 Закону України "Про іпотеку" після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Аналізуючи вищенаведені норми Закону України «Про іпотеку» колегія приходить до висновку про те, що для застосовування вказаних норм матеріального права у спорі між позивачем та відповідачем необхідною умовою є наявність будівель, будівництво яких при передачі земельної ділянки в іпотеку не завершене. Однак з матеріалів справи вбачається, що на земельних ділянках, які знаходяться в іпотеці побудовані житлові будинки, які закінчені будівництвом, що підтверджується декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про введення їх в експлуатацію

Крім того, як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.07.2012 р., виданого Виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради на підставі рішення від 27.06.2012 р. № 6/13, громадянину Скавронському М. А. належить на правах приватної власності житловий будинок, загальною площею 185,6 кв.м., що розташований по вулиці Софіївській, 10 в с. Крюківщина, Київської області, Києво-Святошинського району.

В судовому засіданні представник відвпоідача пояснив, що вся спірні будинки введені в експлуатацію і право власності на них належить фізичним особам. Доказів набуття права власності відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Суд прийняв рішення за Скавронського М. А., щодо його цивільних прав передавши його майно в іпотеку без його згоди.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, Скавронський М. А. не укладав та не висловлював свого бажання укласти договір іпотеки належного йому будинку із позивачем чи іншими особами по справі.

В силу вимог Статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що гарантовано ст. 317 ЦК України.

Статтею 319 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно із ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Місцевий суд не звернув увагу на зазначені обставини та дійшов помилкового висновку пердавши позивачу в іпотеку будинок, який належить на правах власності Скавронському М. А. та іншй будинки, які не належать на праві власності відповідачу, чим втрутився у права приватної власності Скавронського М. А. та інших фізичних осіб, чим протиправно позбавив власника майна володіти, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову в частині зобов'язанння Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" передати Іноземному підприємству "Інвестиційна компанія "Гарант - Капітал" в іпотеку будівлі, збудовані на переданих в іпотеку земельних ділянках, а саме, розташовані за адресами: Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Паркова, будинок 1, вул. Софіївська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, вул. Віденська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 в повній мірі не врахував норми матеріального права і, належним чином не встановив всі обставини справи, дійшов невірного висновку про наявність підстав для його задоволення.

Колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до даних правовідносин ст.ст. 6, 9,16 Закону України «Про іпотеку», оскільки дані норми регулюють правовідносини щодо передачі в іпотеку незавершеного будівництва.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що право власності на зазначені будинки оформлено на фізичних осіб, в тому числі на третю особу Скавронського Миколу Андрійовича.

Колегією встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.10.2014 у цивільній справі № 369/10771/13-ц про визнання недійсним договору міни № 73/С/12 від 21.05.2012, за яким фізичні особи набули права власності ТОВ «Інфініті», було відмовлено у задоволенні позову. Тобто право власності на житлові будинки є чинним і зареєстрованим за фізичними особами.

Відповідно до абзацу «е» підпункту 4.1. пункту 4 Договору іпотеки відповідач передає в іпотеку будинки після набуття ним права власності на них.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Апелянтом також заявлено вимоги про скасування ухвали Господарського суду Київської області від 13.08.2012 року у справі № 18/078-12 про забезпечення позову підлягає задоволенню у зв»язку з відмовою у задоволенні позовних вимог та припиненням провадження у справі на суму 138 688 430, 34 грн.

Підстави забезпечення позову наведені в ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали суду) господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перелік заходів до забезпечення поову наведений в ст. 67 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 68 названого Кодексу питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення ( п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

У зв»язку із зміною рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2014 року у справі № 18/078-12 заявлена апелянтом вимога про скасування ухвали про забезпечення позову підлягає задоволенню, у зв»язку з відмовою у задоволенні позовних вимог та припиненням провадження у справі на суму 138 688 430, 34 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню, у зв'язку з чим на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат, а саме відшкодувати за рахунок позивача витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Скавронського Миколи Андрійовича на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2014 року у справі № 18/078-12 задовольнти.

Рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2014 року у справі № 18/078-12 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Відмовити у задоволенні позову в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" передати Іноземному підприємству "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал" в іпотеку будівлі, збудовані на переданих в іпотеку земельних ділянках, а саме, розташовані за адресами: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Паркова, будинок 1, вул. Софіївська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, вул. Віденська, будинки 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18.

В іншій частині рішення залишити без змін».

Стягнути з Іноземного підприємства "Інвестиційна компанія "Гарант-Капітал" (03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, код 30701357) на корсить Скавронського Миколи Андрійовича (04201, м. Київ, вул. Полярна, 5-А, кв. 147 інд. код 2775608170) 609, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 13.08.2012 року у справі № 18/078-12 скасувати

Матеріали справи № 18/078-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх