Постанова № 43504629, 06.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа№ 911/637/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Шевченка Е.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Білічак Х.В., за довіреністю;

відповідача 1:Дрьоміна Л.В., за довіреністю;

відповідача 2:не з'явився;

розглядаючи апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Альтаїр"

на рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015

у справі № 911/637/13-г (головуючий суддя: Наріжний С.Ю., судді: Подоляк Ю.В., Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОСТ АЛЬФА"

до Малого приватного підприємства "Альтаїр"

третя особа ОСОБА_4

про визнання недійсними актів та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/637/13-г позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсними акти виконаних робіт, складені Малим приватним підприємством "Альтаїр" (09600, Київська обл., смт Рокитне, вул. Короленка, буд. 22, кв. 1; код ЄДРПОУ 20571331):

- від 25.12.2011 р. за договором на виготовлення, поставку та монтаж № 07\06\10 від 07.06.2010 р. на суму 521820,00 грн.;

- від 25.12.2011 р. за договором на виготовлення, поставку та монтаж № 14\02\11 від 14.02.2011 р. на суму 30992,00 грн.;

- від 25.12.2011 р. за договором на виготовлення, поставку та монтаж № 14\02\11 від 14.02.2011 р. на суму 39416,00 грн.

Стягнуто з Малого приватного підприємства "Альтаїр" (09600, Київська обл., смт Рокитне, вул. Короленка, буд. 22, кв. 1; код ЄДРПОУ 20571331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРОСТ АЛЬФА" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 18; код ЄДРПОУ 33157045) 583400 (п'ятсот вісімдесят три тисячі чотириста) грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 16829 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 50 коп. судового збору та 58340 (п'ятдесят вісім тисяч триста сорок) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Мале приватне підприємство "Альтаїр" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по справі № 910/28985/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Зеленін В.О. (головуючий), Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 колегію суддів у зазначеному складі прийнято до розгляду справу 911/637/13-г. Розгляд апеляційної скарги призначений на 01.04.2015.

Також , зазначеною ухвалою було зобов'язано скаржника до дня слухання надати суду докази сплати (доплати) 609,00 грн. судового збору за розгляд судом апеляційної скарги.

Проте, скаржник вимоги ухвали суду не виконав та не надав докази сплати (доплати) 609,00 грн. судового збору за розгляд судом апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення сторін та третьої особи, колегія суддів дійшла висновку, що для об'єктивного вирішення спору необхідно відкласти розгляд справи та надати можливість сторонам та третій особі скласти акти з якого можливо було б встановити наявність/відсутність виконаних робіт за спірними договорами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 розгляд справи відкладено на 06.04.2015.

Також, зазначеною ухвалою було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРОСТ АЛЬФА", Мале приватне підприємство "Альтаїр" та представника ОСОБА_7 ОСОБА_4, скласти акт виконання робіт (на об'єкті: АДРЕСА_4 ) за спірними договорами, з доданням фото та відео доказів, з обов'язковим їх наданням в судове засідання 06.04.2015 о 10:00 в оригіналі.

Повторно зобов'язано скаржника до дня слухання надати суду докази сплати (доплати) 609,00 грн. судового збору за розгляд судом апеляційної скарги.

Представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду була подана заява про забезпечення позову та заперечення на апеляційну скаргу.

На виконання вимог ухвали суду від 01.04.2015 представник Малого приватного підприємства "Альтаїр" акт комісії МПП "Альтаїр" від 03.04.2015 р. та від 04.04.2015 р. про те, що в момент прибуття представників МПП "Альтаїр" третьою особою не було забезпечено вільного доступу до кв. АДРЕСА_5, в зв'язку з чим скласти акт виконання робіт (на об'єкті: АДРЕСА_4 ) за спірними договорами, з доданням фото та відео доказів не представилось можливим.

Також, скаржником було надано докази сплати (доплати) 609,00 грн. судового збору за розгляд судом апеляційної скарги.

Малим приватним підприємством "Альтаїр" через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про призначення експертизи.

06.04.2015 третя особа в судове засідання не з'явилась, повноважного представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, не зважаючи на те, що була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

06.04.2015 заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані сторонами документи й з'ясувавши обставини справи, апеляційний суд вважає, що для об'єктивного та правильного вирішення спору потрібні висновки фахівця з питань, що відносяться до предмету доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд при розгляді справи призначав судову експертизу проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Смоленська, 6).

На вирішення експертизи були поставлені такі питання:

- чи були виконані МПП "Альтаїр" роботи зазначені в актах виконаних робіт від 25.12.2011 р. на суму 521820,00 грн. за Договором 1, від 25.12.2011 р. на суму 30992,00 грн. та від 25.12.2011 р. на суму 39416,00 грн. за Договором 2, підписаних та скріплених печаткою МПП "Альтаїр";

- в якому обсязі та на яку суму були виконані МПП "Альтаїр" роботи передбачені Договорами 1, 2 з урахуванням актів виконаних робіт від 25.12.2011 р.

Проте, експертиза залишилась без виконання в зв'язку з тим, що третя особа ОСОБА_4 всупереч п. 5 ухвали господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року, не забезпечив безперешкодний доступ до об'єктів дослідження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що МПП "Альтаїр" було надано суду акт комісії МПП "Альтаїр" від 03.04.2015 р. та від 04.04.2015 р. про те, що в момент прибуття представників МПП "Альтаїр" третьою особою не було забезпечено вільного доступу до кв. АДРЕСА_5, в зв'язку з чим скласти акт виконання робіт (на об'єкті: АДРЕСА_4 ) за спірними договорами, з доданням фото та відео доказів не представилось можливим.

За викладених обставин та враховуючи те, що доступ до приміщення не забезпечений, то проведення експертизи є неможливим, а її призначення безрезультативним.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів відмовила в призначенні судової експертизи.

06.04.2015 розглянувши заяву позивача про забезпечення позову колегія суддів відмовила в його задоволенні з огляду на наступне.

В заяві про забезпечення позову позивач просив:

- скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2013 року у вигляді арешту на грошові кошти, що належать Малому приватному підприємству «Альтаїр» (код в ЄДР: 20571331, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне, вулиця Короленка, будинок 22, квартира 1) в межах суми позовних вимог та сплаченого судового збору а саме в межах 596 215 (п'ятисот дев'яноста шести гривень двохсот п'ятнадцяти) гривень 00 копійок та накласти арешт на все майно, що належать Малому приватному підприємству «Альтаїр» (код в ЄДР: 20571331, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне, вулиця Короленка, будинок 22, квартира 1) в межах суми позовних вимог та сплаченого судового збору, а саме в межах 596 215 (п'ятисот дев'яноста шести гривень двохсот п'ятнадцяти) гривень 00 копійок.

- визначити стягувачем за вказаним виконавчим документом: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРОСТ АЛЬФА» (код в ЄДР: 33157045, місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Колекторна, 18);

- визначити боржником за вказаним виконавчим документом: Мале приватне підприємство «Альтаїр» (код в ЄДР: 20571331, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне, вулиця Короленка, будинок 22, квартира 1);

- встановити, що вказана ухвала може бути пред'явлення для примусового виконання протягом одного року.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що позивачу стало відомо про намір відповідача відчужити своє нерухоме майно, з метою уникнення виконання рішення у даній справі.

За змістом статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 68 Господарського процесуального кодексу України визначає, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Колегія суддів відзначає, що в заяві про забезпечення позову позивач просив лише змінити заходи забезпечення посилаючись на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у даній справі, а не на незаконність ухвали господарського суду Київської області від 26.02.2013 року у вигляді арешту на грошові кошти, що належать Малому приватному підприємству «Альтаїр» (код в ЄДР: 20571331, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський район, селище міського типу Рокитне, вулиця Короленка, будинок 22, квартира 1) в межах суми позовних вимог та сплаченого судового збору а саме в межах 596 215 (п'ятисот дев'яноста шести гривень двохсот п'ятнадцяти) гривень 00 копійок., проте не навів відповідних порушень допущенних господарським судом Київської області.

Таким чином, ухвала господарського суду Київської області від 26.02.2013 року не підлягає зміні так-як є законною, а заявник не позбавлений права звернутись до господарського суду Київської області з відповідною заявою в якій проситиме змінити заходи забезпечення позову у даній справі.

До того ж, колегія суддів відзначає, що саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для накладення арешту на все майно, що належить на праві власності відповідачу в межах заявлених вимог. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

06.04.2015 скаржник в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

06.04.2015 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/637/13-г залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

07.06.2010 між МПП "Альтаїр" (виконавець) та ТОВ "КЖБК" (замовник) було укладено договір № 07\06\10 на виготовлення, поставку та монтаж (надалі "Договір 1"), за умовами якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в даному договорі виконати на замовлення замовника роботи, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, прийняти та оплатити роботи.

В п. 1.4.-1.6. Договору 1 визначено, що при виконанні робіт виконавець використовує деталі, необхідні для виготовлення, використання, декорування виробів. Перелік деталей, які повинні бути використані виконавцем при виконанні робіт, зазначається у специфікації (додаток № 1) до даного договору, яка є його невід'ємною частиною. В специфікації зазначаються деталі, вартість яких включена в ціну договору, а також деталі, вартість яких не включена в ціну договору і які повинні бути оплачені замовником окремо в порядку і в строки, визначені додатковими угодами до договору.

Згідно п. 2.1. Договору 1, вартість робіт (ціна договору) є твердою і складає 434850,00 грн., крім того ПДВ 20% - 86970,00 грн. Загальна вартість робіт (ціна договору) становить 521820,00 грн. і включає в себе вартість виготовлення, доставки і монтажу виробів замовника, вказаних у специфікації (додаток № 1).

Сторони п. 2.3. Договору 1 погодили порядок здійснення замовником оплати, а саме: 1 платіж - 208728,00 грн. протягом 5 робочих днів з дати укладення Договору 1; 2 платіж - 208728,00 грн. протягом 5 робочих днів з дати підписання замовником робочих креслень; 3 платіж - 52182,00 грн. протягом 2 календарних днів, наступних за днем доставки виробів на об'єкт; 4 платіж - 52182,00 грн. протягом 5 календарних днів, наступних за днем завершення монтажу виробів на об'єкті замовника, або наступних за днем підписання акту прийому-передачі виробу, у випадку, якщо акт прийому-передачі виробів підписаний в день завершення монтажу виробів.

Відповідно п. 3.1. Договору 1, датою виникнення зобов'язань у виконавця за даним договором є дата перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок виконавця по першому платежу.

29.06.2010 р. ТОВ "КЖБК" було перераховано відповідачу аванс на виконання робіт за Договором 1 у сумі 520000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1589 від 29.06.2010 р. та банківською випискою від 29.06.2010 р.

Строки та умови виконання Договору 1 визначені у розділі 3 Договору 1, у тому числі зазначено, що в цілому вироби повинні бути виготовлені, поставлені на об'єкт замовника та змонтовані не пізніше 10.09.2010 р. (п. 3.5. Договору 1).

Пунктами 6.1., 6.2. Договору 1 визначено, що замовник здійснює приймання виробів по асортименту, комплектності та якості, протягом 5-ти робочих днів з моменту закінчення монтажу виробів на об'єкті замовника. У випадку не підписання замовником акту приймання-передачі, вказаного у п. 6.1. даного договору виконавець зобов'язаний надіслати замовнику акт приймання-передачі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За умовами п. 6.3., 6.4. Договору 1, замовник протягом 3 календарних днів з моменту отримання повідомлення, вказаного в п. 6.2. договору, зобов'язаний рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслати виконавцю вимогу про усунення недоліків. У випадку не направлення замовником виконавцю вимоги про усунення недоліків протягом 3 календарних днів з моменту отримання повідомлення, вказаного у п. 6.4. договору, вироби будуть вважатися прийнятими замовником. Після отримання виконавцем вимоги про усунення недоліків сторони складають дефектний акт про виявлені недоліки виробів. У випадку не підписання замовником або виконавцем дефектного акту, він може бути складений за участю представника незалежної експертної організації. Виконавець зобов'язаний усунути виявлені недоліки в строки, погоджені з замовником в дефектному акті та відшкодувати понесені збитки.

Положенням п. 6.11. Договору визначено, що факт доставки виробу на об'єкт замовника підтверджується складеним і підписаним сторонами актом про доставку виробів на об'єкт замовника. У випадку, якщо замовник відмовляється підписати акт про доставку виробу, виконавець має право (на вибір): повідомити замовника про доставку письмово, направивши йому підписаний зі своєї сторони акт про доставку виробу. В такому випадку, день відправлення такого листа вважається днем доставки виробу на об'єкт замовника; забрати виріб або його складові частини з об'єкту замовника і відстрочити виконання зобов'язань по доставці та монтажу виробу на об'єкті замовника до моменту підписання акту про доставку виробу.

Сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань (п. 10.1. Договору 1).

В зв'язку з тим, що Договір 1 не був виконаний відповідачем в строк до 10.09.2010, то 14.02.2011 між МПП "Альтаїр" та ТОВ "КЖБК" було укладено договір № 14\02\11 на виготовлення, поставку та монтаж (надалі "Договір 2"), умови якого є тотожними за змістом до умов Договору 1, за виключенням п. 2.1., 2.3., 3.5.

Так, згідно п. 2.1. Договору 2, вартість робіт (ціна договору) є твердою і складає 58673,33 грн., крім того ПДВ 20% - 11734,67 грн. Загальна вартість робіт (ціна договору) становить 70408,00 грн. і включає в себе вартість виготовлення, доставки і монтажу виробів замовника, вказаних у специфікації (додаток № 1).

Пунктом 2.3. Договору 2 визначено порядок здійснення замовником оплати, а саме: 1 платіж - 63400,00 грн. протягом 5 робочих днів з дати укладення Договору 2; 2 платіж - 7008,00 грн. протягом 5 календарних днів, наступних за днем завершення монтажу виробів на об'єкті замовника, або наступних за днем підписання акту прийому-передачі виробу, у випадку, якщо акт прийому-передачі виробів підписаний в день завершення монтажу виробів.

Відповідно до п. 3.5. Договору 2, в цілому вироби повинні бути виготовлені, поставлені на об'єкт замовника та змонтовані не пізніше 10.05.2011 р.

За своєю правовою природою Договір 1 та Договір 2 є договорами підряду.

Як вбачається з матеріалів справи спір між сторонами за твердженням позивача зумовлений невиконанням відповідачем умов договору № 07\06\10 на виготовлення, поставку та монтаж від 07.06.2010 р. (надалі: "Договір 1") та договору № 14\02\11 на виготовлення, поставку та монтаж від 14.02.2011 р. (надалі: "Договір 2"), в зв'язку з чим позивач просить суд визнати недійсними складені Відповідачем акти виконаних робіт: від 25.12.2011 р. на суму 521820,00 грн., від 25.12.2011 р. на суму 30992,00 грн. та від 25.12.2011 р. на суму 39416,00 грн.; стягнути з Відповідача передплачені за Договорами 1, 2 грошові кошти в розмірі 583400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.06.2010 р. ТОВ "КЖБК" було перераховано відповідачу аванс на виконання робіт за Договором 1 у сумі 520000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1589 від 29.06.2010 р. та банківською випискою від 29.06.2010 р.

17.02.2011 ТОВ "КЖБК" було перераховано відповідачу грошові кошти за Договором 2 у сумі 63400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 502 від 17.02.2011 р. та банківською випискою від 17.02.2011 р.

Таким чином ТОВ "КЖБК" було сплачено на користь Відповідача авансові кошти за Договорами 1, 2 на загальну суму 583400,00 грн.

Проте, як стверджує позивач, відповідач до виконання робіт за вказаними договорами не приступив, суми авансових грошових коштів не повернув.

При цьому, відповідач у липні 2012 року надіслав позивачу три Акти виконаних робіт від 25.12.2011 р.: на суму 521820 грн. за Договором 1, на суму 39416,00 грн. за Договором 2 та на суму 30992 грн. за рахунком-фактурою № 14/02/11 від 14.02.2011 р.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на наступне.

Роботи за Договорами 1, 2 були пов'язані з виготовленням та встановленням в квартирі № 77 за адресою м. Київ, вул. Дніпровська Набережна 19А, столярних виробів та меблів.

Договір 1 включав виготовлення та встановлення дверних міжкімнатних блоків в кількості 15 шт., металевого дверного блоку в кількості 1 шт., меблів робочого кабінету з шафами, вітринами, панелями прикрашеними різьбленням, меблів коридору панелі, вітрини з різьбленими пілястрами, шафи гардеробної з меблевими фасадами прикрашеної різьбленими медальйонами.

Відповідач пояснив, що робочі креслення, заміри в квартирі та ескізи розробляли конструктори його підприємства, які погоджені та підписані зі сторони Позивача ОСОБА_8

Договір 2 включав виконання робіт по обрамленню акваріума та виготовленню двох тумб санвузлових.

З пояснень відповідача було встановлено, що в ході виготовлення виробів за Договором 2 ОСОБА_8 усно відмовився від виготовлення тумб санвузлових і попросив виготовити плінтус в кількості 20 метрів, п'яти радіаторних решіток та арочне обрамлення дверного отвору.

На підставі усних домовленостей, зміни відображені в Додатковій угоді № 1 до Договору 2, яка надсилалась Позивачу супровідним листом від 19.06.2012 р., однак не була підписана Позивачем.

Факт виконання робіт, наведених в спірних Актах відповідач обґрунтовує письмовими поясненнями інженерно-технічного складу та робітників заводу підприємства в смт. Рокитне, де виготовлялись вироби, а також відповідними подорожними листами службового автомобіля Відповідача щодо доставки виробів на об'єкт замовника.

До того ж, відповідач звертає увагу на те, що 27.02.2012 р. комісія в складі працівників МПП "Альтаїр" ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та представника ОСОБА_8 і ОСОБА_12 - ОСОБА_13, склали акт, де вказано, що стан виробів задовільний, зауважень до виробів не поступало. Крім того, під час складення відповідного Акту було здійснено фотографування виробів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідач стверджує, що на підставі договорів ним роботи були виконані 25.12.2011 в повному обсязі.

На підтвердження виконання робіт відповідач посилається на ту обставину, що ним 20.06.2012 р. на адресу позивача направлялись спірні акти виконаних робіт від 25.12.2011р. на суму 592 228,00 грн. Однак, позивач відмовився від договору тільки 19.02.2013р.

В той же час, договорами у п.п. 6.1.-6.2. передбачено, що прийом-передача виконаних робіт від Виконавця Замовнику відбувається протягом п'яти днів з моменту завершення виконання робіт.

У разі, якщо Замовник відмовляється від підписання акту, Виконавець направляє акт Замовнику цінним листом з повідомленням про вручення.

Проаналізувавши доводи відповідача вбачається, що якщо роботи ним були виконанні 25.12.2011р., а акти виконаних робіт направлений тільки 20.06.2012р., то відбулось це лише через сім місяців.

Проте, в матеріалах справи відсутні обґрунтування направлення відповідачем актів виконаних робіт через сім місяців з моменту завершення виконання робіт.

В той же час, відповідачем не надаються докази відправлення 20.06.2012р. спірних актів виконаних робіт.

Тому, відповідач позбавлений можливості посилатися на пункт 6.3. Договорів, яким передбачений граничний строк направлення претензій ПП «Альтаїр» щодо якості робіт.

Водночас, визнання недійсним актів виконаних робіт є окремою позовною вимогою, що має загальні строки позовної давності - 3 роки.

Наявність в договорах умови, що замовник мусить протягом трьох днів направити виконавцю робіт вимогу про усунення недоліків, тобто встановити відсутність наданих послуг, жодним чином не позбавляє замовника робіт можливості оскаржити надані послуги протягом строку позовної давності. Визначена умова в договорах, щодо строку для направлення претензії в 3 дні не є підставою для відмови в позові, а лише покладає тягар доказування відсутності виконання робіт на замовника, що ТОВ «КЖБК» і було виконано.

Зазначена позиція колегії суддів кореспондується з позицією Вищого господарського суду України викладену в аналогічних справах № 51/35-14/061-11 від 05.03.2012р та № 11/5009/8090/11 від 15.08.2012 р.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при перегляді даної справи було враховано рекомендації Вищого господарського суду України зазначених у постанові в даній справі від 15.04.2014 (про направлення справи на новий розгляд) а саме.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій не врахували, що предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачу грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу в якості авансу. Така вимога позивача мотивована тим, що підстава для набуття відповідачем перерахованих йому грошових коштів відпала.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не з'ясував чи закінчилась дія договорів №07/06/10 та №14/02/11 та не з'ясував чи припинені за ним зобов'язання.

З урахуванням викладеного судам необхідно з'ясувати чи на момент надіслання відмови, а саме 19 лютого 2013 року від Договорів відповідачем було виконано обумовлені договором роботи, оскільки спірні акти було надіслано лише в липні 2012 року, тобто суди не з'ясували чи відпала підстава, на якій відповідач отримав від позивача суму попередньої оплати.

Так, в матеріалах справи міститься пояснення третьої особи, відповідно до яких вона як власник квартири стверджує, що їй не відомо відомості стосовно ремонтної організації ПП «Альтаїр» та її взаємовідносин з ТОВ «КЖБК». ПП «Альтаїр» не має зі третьою особою жодних договірних відносин.

В матеріалах справи наявний акт, за участю спеціалістів ТОВ «КЖБК» про відсутність виконаних робіт, відсутністю будь-якого переміщення відповідачем товарно- матеріальних цінностей на місце виконання підрядних робіт, що встановлює факт невиконання підрядних робіт відповідачем.

До того ж, відповідачем не надано докази виконання та прийняття виконаних підрядних робіт замовником: акти приймання-передачі, видаткові накладні, тощо.

Надані відповідачем копії пояснювальних записок працівників відповідача не можуть вважатися належними доказами виконання відповідачем робіт за Договорами оскільки вказані пояснювальні записки є односторонніми документами відповідача.

Теж саме стосується наданих відповідачем подорожніх листів службового автомобіля, які складені в односторонньому порядку відповідачем.

Колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд вірно встановив, що отримувачем цінностей, перевезених за наданими подорожніми листами значиться посадова особа відповідача і вказані подорожні листи не є актами про доставку виробів на об'єкт замовника в контексті п. 6.11. Договорів 1, 2, оскільки не підписані замовником, як і не є товарно-транспортними накладними відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не підтверджено за допомогою належних та допустимих доказів факту виконання робіт за Договорами 1, 2, отже направлені відповідачем замовнику Акти виконаних робіт також є безпідставним і необгрунтованим.

Таким чином, неможливість проведення експертизи не вплинула на з'ясування обставин справи.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

Отже, акти виконаних робіт від 25.12.2011 р.: на суму 521820 грн. за Договором 1, на суму 39416,00 грн. за Договором 2 та на суму 30992 грн. за рахунком-фактурою № 14/02/11 від 14.02.2011 р. підлягають визнанню недійсними, а відповідна позовна вимога позивача обґрунтовано була задоволена.

Згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Спеціальними нормами частини 2 ст. 849 та частини 2 ст. 852 ЦК України передбачено право замовника відмовитися від договору підряду у разі якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

ТОВ "КЖБК" направило Відповідачу листи-відмови від 19.02.2013 р. від Договорів 1, 2, посилаючись на те, що МПП "Альтаїр" до виконання робіт за вказаними Договорами не приступило.

Також, відповідачу були направлені вимоги від 19.02.2013 р. про повернення грошових коштів, сплачених в якості авансу за Договорами 1, 2. Про направлення зазначених листів свідчать залучені до матеріалів справи копії описів вкладення в цінні листи на адресу МПП "Альтаїр" від 21.02.2013 р. та фіскальних чеків УДППЗ "Укрпошта" від 21.02.2013 р. № 3779 та № 3778.

За таких обставин у відповідності до частини 3 ст. 651 ЦК України місцевим господарським судом вірно встановлено факт розірвання укладених між ТОВ "КЖБК" і МПП "Альтаїр" Договорів 1, 2 в результаті односторонньої відмови замовника від договорів в повному обсязі, підставою для яких було порушення зобов'язань з боку виконавця - МПП "Альтаїр", відповідно відпала підстава, на якій Відповідач набув грошові кошти за Договорами 1, 2 на загальну суму 583400,00 грн., сплачені в якості авансу.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи встановлення колегією суддів факту невиконання відповідачем робіт, передбачених Договорами 1, 2 та факту відмови позивача від Договорів 1, 2, наявні правові підстави для задоволення вимог замовника про повернення коштів, сплачених в якості авансу за роботи, які не були виконані, оскільки зобов'язання сторін припинилися, а підстави збереження виконавцем коштів, сплачених за роботи, які не були виконані, відпали.

Оскільки, відповідачем не було повернуто позивачу кошти в сумі 583400,00 грн., отримані в якості авансу за Договорами 1, 2, то вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 583400,00 грн., збережених без достатньої правової підстави, є обґрунтованою, в зв'язку з чим правомірно була задоволена місцевим господарським судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

При доведеності під час розгляду справи факту порушень відповідачем прав позивача відповідно до визначених позивачем підстав заявленого позову, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р.).

Враховуючи наведене, предмет даного спору, час, який адвокат витратив на підготовку матеріалів у даній справі та часткове задоволення позовних вимог, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає повному задоволенню у розмірі 58340,00 грн.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/637/13-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Альтаїр" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/637/13-г - без змін.

2. Матеріали справи № 911/637/13-г повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Е.О. Шевченко

Б.О. Ткаченко