Постанова № 43504616, 06.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа№ 910/25798/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Майданік В.Ю.

від відповідача: Гайдар С.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2015р.

у справі №910/25798/14 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»

про стягнення 32 319,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» про стягнення 32 319,42 грн. основного боргу, а також суми судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2015р. позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» задоволені, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» на користь позивача 32 319,42 грн. заборгованості з орендної плати в сумі 32 319,42 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія «ДіСі» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/25798/14 від 22.01.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує про те, що суд неповно з'ясував обставини справи щодо того, чи отримував відповідач повідомлення про заміну орендодавця у Договорі оренди.

Також скаржник зазначає, що у зв'язку з тим, що позивач належним чином не надавав платіжні вимоги-доручення, він не мав підстав для сплати орендної плати.

Позивач - Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», надав до матеріалів справи письмові заперечення на апеляційну скаргу, за якими просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі», вказуючи про те, що аргументи відповідача, викладені в скарзі, не підкріплені належними доказами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2015р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» та призначено її до розгляду на 16.03.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

15 травня 2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна житло-сервіс", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі", як орендарем, був укладений Договір оренди нежилого приміщення №334.

У пункті 1.1. Договору оренди орендодавець на підставі розпорядження №782 від 15.05.2006р. Дніпровської районної у м. Києві адміністрації передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю) за адресою: м. Київ, вул. Празька, 3, під склад непродовольчих товарів.

Згідно з п. 2.1. Договору оренди об'єктом оренди є нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 207,33 кв.м., в т.ч. підвальному приміщення 207,33 кв.м.; устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1).

Згідно з п. 2.4. Договору оренди об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва і знаходиться в оперативному управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс», який є орендодавцем, та на балансі Дніпровської районної у м. Києві ради депутатів.

Стаття 3 Договору оренди визначає орендну плату та порядок розрахунків.

Так, в цій статті зазначено, що орендна плата з урахуванням індексу інфляції, ПДВ щомісячно сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності не пізніше 20 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. Платіжна вимога - доручення повинна бути виставлена орендодавцем за три банківські дні до моменту їх оплати. Орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг (водопостачання, каналізація, електрична та теплова енергія та ін.) постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями або за окремо укладеним договором.

У відповідності до п. 7.1. Договору оренди цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 15 травня 2006р. до 15 травня 2016р.

15.05.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Компанія ДіСі» складений Акт прийняття-передачі нежилого приміщення, за якими ТОВ «Україна житло-сервіс» передало, а ТОВ «ВП «Компанія ДіСі» прийняло в строкове платне користування на строк дії Договору оренди нежиле приміщення за адресою: вул. Празька, 3, площею 207,33 кв.м. з інженерним обладнанням.

Судовою колегією встановлено, що 25.06.2007р. рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради №129 Комунальне підприємство "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" визначено єдиним орендодавцем нерухомого майна комунальної власності Дніпровського району міста Києва.

01.12.2011р. рішенням Київською міською радою №758/6994 створено Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" та припинено Комунальне підприємство "Фінансово - розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у м. Києві ради шляхом приєднання його до позивача.

06.08.2012р. розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації №340 КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" визначено правонаступником прав та обов'язків за всіма договорами оренди нерухомого майна, у тому числі за Договором № 334 від 15.05.2006р.

11.06.2013р. КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" направило відповідачу лист №46-860, яким повідомило його про зміну сторін у договірних відносинах №334 від 15.05.2006р., а також запропонувало відповідачу внести зміни до даного Договору оренди, у зв'язку зі зміною сторін. Вказаний лист повернувся позивачу без відповіді та задоволення, що спростовує доводи відповідача, що його не було повідомлено про зміну орендодавця у Договорі оренди.

Виходячи з наведеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" є належним позивачем у справі.

До того ж, як вбачається, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2014р. у справі №910/1314/14 встановлено, що КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" є балансоутримувачем житлового і нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за оренду майна за Договором №334 оренди нежилого приміщення від 15.05.2006р. за період з квітня 2014р. по жовтень 2014р. в сумі 32 319,42 грн.

Так, як встановлено вище, відповідачеві було передано майно в оренду згідно Договору оренди №334 від 15.05.2006р. та Акту прийняття-передачі нежилого приміщення від 15.05.2006р.

Судовою колегією також встановлено, що позивачем виставлялись відповідачеві рахунки-фактури за орендну плату, а саме №540 від 08.04.2014 р., №272 від 12.05.2014р., №40 від 11.06.2014р., № 154 від 08.07.2014р., № 383 від 07.08.2014р., №38 від 09.09.2014р., №38 від 08.10.2014р. на загальну суму 37 319,42 грн. (період квітень-жовтень 2014р.). Вони надсилались на адресу відповідача.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, перерахувавши позивачеві суму коштів у розмірі 5 000,00 грн., у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість на суму 32 319,42 грн. за період квітень-жовтень 2014р. (37 319,42 грн. - 5 000,00 грн.).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати заборгованості за Договором оренди.

Таким чином, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума основного боргу за Договором оренди в розмірі 32 319,42 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2014р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2015р. у справі №910/25798/14 залишити без змін.

3. Справу №910/25798/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця