Постанова № 43504568, 07.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2015 року Справа № 904/9884/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Крутовських В.І.,

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.,

представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 року у справі №904/9884/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Індустрія Інвест", м.Запоріжжя

до публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м.Дніпропетровськ

про стягнення 59650,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Індустрія Інвест" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" 59650,67 грн. за договором поставки №511140256 від 27.01.2014р., з яких 46725,90 грн. заборгованість, 902,25 грн. 3% річних, 6900,66 грн. інфляційні втрати та 5121,86 грн. пеня.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015р. по справі №904/9884/14 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Індустрія Інвест" 46725,90 грн. заборгованості, 902,25 грн. 3% річних, 6504,56 грн. інфляційних нарахувань та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву скаржника про розстрочку виконання рішення строком на три місяці.

Зокрема, скаржник зазначає, що господарський суд, приймаючи рішення по справі, не врахував фінансовий стан відповідача на момент прийняття рішення та неспроможність його виконання, що свідчить про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення господарським судом норм процесуального права.

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

27.01.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Індустрія Інвест", як постачальником, та публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", як покупцем, було укладено договір поставки №511140256, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується товар; найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є його невід’ємною часткою.

Згідно з пунктом 1.2 договору по взаємній домовленості сторін у процесі виконання цього договору можуть бути змінені конкретні дані, внесені до положень цього договору і додатка до нього.

Ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається в гривнях і вказана у специфікаціях до цього договору; ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України (п.2.1 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані у специфікаціях до договору.

Відповідно до умов Специфікацій від 27.01.2014р. №1 та від 17.02.2014р. №2, які є додатками до договору поставки, сторони узгодили найменування товарів, стандарт, кількість, ціну та вартість товару, який постачається покупцеві, та умови оплати – 100% факт постачання 60 календарних днів (а.с.20-21).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 46 725,90 грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.02.2014р. №РН-0000197 на суму 10 536,48 грн. та від 18.02.2014р. №РН-0000316 на суму 36 189,42 грн. (а.с.18,19), а також довіреностями від 06.02.2014р. №324 та від 18.02.2014р. №415 на отримання матеріальних цінностей (а.с.22-23).

Таким чином, з урахуванням умов оплати, визначених сторонами у специфікаціях, відповідач повинен був оплатити поставлений на суму 10 536,48 грн. товар до 06.04.2014р., а на суму 36 189,42 грн. до 19.04.2014р. (включно).

У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань по оплаті позивач звертався до відповідача з претензією №14/11/14-юр-3 від 14.11.2014р. з вимогою сплатити заборгованість у сумі 46 725,90 грн. (а.с.26-27).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання відповідачем зобов’язань щодо оплати виконаних робіт на суму 46725,90 грн. за договором поставки №511140256 від 27.01.2014р. матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу за договором поставки №511140256 від 27.01.2014р. у сумі 46725,90 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.5 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за цим договором покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частин 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; при цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Отже, у Законі йдеться про чітко визначений розмір пені, який сторони мають визначити у договорі. Проте, з умов пункту 7.5. договору вбачається, що сторонами визначений граничний, а не конкретний розмір пені.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду про те, що підстави для стягнення пені з відповідача відсутні, оскільки фактично її розмір договором не визначено.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 6504,56 грн. за період з травня по листопад 2014р. та 3% річних у сумі 902,25 грн. за період з 08.04.2014р. по 08.12.2014р.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення строком на три місяці з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства у зв’язку з економічною кризою (а.с.62-63) судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оцінюючи надані до матеріалів справи відповідачем докази на підтвердження тяжкого фінансового стану (а.с.64-67), враховуючи, що обидва підприємства працюють на території України та інфляційні процеси в економіці держави розповсюджуються однаково як на позивача так і на відповідача, а також приймаючи до уваги вину відповідача у виникненні даного спору, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання судового рішення строком на три місяці.

Таким чином, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 99, 101-103, 105, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015р. у справі №904/9884/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Г.К.Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських