Постанова № 43504559, 02.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015 Справа № 904/7590/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Науменка І.М.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Лелеко Ю.О., представник за довіреністю № 3 від 18.05.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиторг-партнер» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 по справі № 904/7590/14 (суддя Назаренко Н.Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиторг-партнер», м. Дніпропетровськ,

про стягнення 82790,88 грн. за договором поставки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 по справі № 904/7590/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиторг-партнер» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму 63852,00 грн. - основного боргу, 4139,01 грн. - пені, 1663,65 грн. - 3% річних, 8460,16 грн. - інфляційних втрат, 1723,81 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю доказів оплати відповідачем за поставлений позивачем товар, в зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість на загальну суму 63852,00 грн., на яку позивачем правомірно нараховано 3% річних - 1663,65 грн., інфляційних втрат - 8460,16 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення суми пені, у розмірі 4139,01 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем здійснено її (пені) розрахунок за період, який перевищує шість місяців, що є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Не погоджуючись з рішенням відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована прийняттям рішення по справі з неповним з'ясуванням всіх обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі, апелянт посилається на той факт, що про судове засідання, яке відбулося 11.11.2014 ТОВ «Сумиторг-Партнер» по справі № 804\1489\13-а завчасно попереджено не було, а тому не змогло скористатися своїм правом на подання письмових доказів, чим порушено ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України.

Під час проведення документальної планової податкової перевірки ТОВ «Сумиторг-Партнер» встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт Д», чим порушені вимоги ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податку на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару. Нереальність проведення операцій встановлена як актом перевірки від 14.03.2012 № 813\17-321-2576300854 так і рішеннями адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій. В результаті вжиття фінансових санкцій з відповідача органами ДПІ знято податковий кредит у сумі 68815,00 грн.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки вищевказаним обставинам, не дослідив дійсність угоди між ТОВ «Сумиторг-Партнер» та ФОП ОСОБА_2, чим порушено вимоги ст. 83-84 ГПК України.

Крім того, апелянт вважає передчасним висновок місцевого господарського суду з приводу отримання відповідачем поставленого позивачем товару за видатковою накладною, яка відповідачем в оригіналі не досліджувалася та відповідно потребує звірки відповідачем на відповідність в ній реквізитів та печатки.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.04.2015.

02.04.2015 представник відповідача (скаржник) надав суду клопотання про зупинення розгляду даної справи до розгляду по суті пов'язаної з нею справи № 904/2609/15 за позовом ТОВ «Сумиторг-Партнер» до ФОП ОСОБА_2 про визнання договору поставки 02/01-13 від 02.01.2013 недійсним.

Повідомлений завчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи позивач, явку у судове засідання повноважного представника не забезпечив.

02.04.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області не підлягає зміні або скасуванню з огляду на наступне.

02.01.2013 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (далі - позивач, або продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумиторг-партнер» (далі - відповідач, або покупець) укладено договір поставки № 02/01-13 (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1.) продавець зобов'язується передати у власність покупцю олію соняшникову нерафіновану вищого ґатунку для хлібобулочного виробництва, (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (а. с. 18-20).

Згідно п. 2.1. договору зобов'язання у сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. В замовленні має бути зазначено: асортимент, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість партії товару, що поставляється, місце відвантаження та дата відвантаження товару.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що замовлення передається продавцю в будь-якій зручній для сторін договору формі, погоджене сторонами замовлення не підлягає зміні в односторонньому порядку.

Ціна за кожну партію товару погоджується сторонами при замовленні та не може бути змінена в односторонньому порядку. В разі необхідності зміни ціни до погодження замовлення продавець повинен повідомити про це покупця в письмовій формі не менше ніж за 7 робочих днів до дати запланованої зміни ціни. В разі порушення вимоги даного пункту наступна поставка здійснюється по раніше діючим незмінним цінам (п. 4.1. договору).

Відповідно п. 4.2. договору, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в безготівковому порядку на умовах відстрочки платежу на 21 календарний день від дати поставки.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р. У тому випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору сторони письмово не висловили бажання припинити дію договору він вважається пролонгованим строком на 1 календарний рік на тих же умовах (п. 8.1. договору).

Приписами статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 63852,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000141 від 12.09.2013 (а. с. 21), яка підписана повноважними представниками сторін без зауважень та скріплена печатками підприємств позивача та відповідача.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 63852,00 грн., що також підтверджується двостороннім акт взаєморозрахунків за станом на 30.09.2013 (а. с. 22).

У зв'язку з несплатою грошових коштів за поставлений товар, позивач направив на адресу відповідача претензію № 27/02-14 від 27.02.2014 з вимогою сплатити суму боргу за договором № 02/01-13 від 02.01.2013 (а. с. 23).

У відповідь на претензію відповідач у своєму листі від 31.03.2014 вих. № 12/122 вказав на те, що під час проведення Державною податковою інспекцією Красногвардійського району м. Дніпропетровська документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сумиторг-партнер» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з 01.07.2010 по 31.12.2012, встановлено, у тому числі, відсутність реального здійснення операції «нереальність» проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Сумиторг-партнер», про що складено Акт від 14.03.2012 № 813/17-321/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011» (а. с. 24-25).

З метою оскарження дій ДПІ, бухгалтер ТОВ «Сумиторг-партнер» неодноразово звертався до ФОП ОСОБА_2 з проханням надати інформацію та документи, які спростовують висновки ДПІ, між тим відповідь від ФОП ОСОБА_2 не надходила.

В результаті, через відсутність факту оскарження нереальності операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями, на ТОВ «Сумиторг-партнер» накладено фінансові санкції та знято податковий кредит в розмірі 68815,00 грн., а тому з питань повернення коштів ТОВ «Сумиторг-партнер», сплачених в дохід держави в якості штрафних санкцій, ФОП ОСОБА_2 запропоновано можливість взаємозаліку його вимог.

Сума боргу за договором лишилася відповідачем не погашеною.

Вищезазначене і є причиною виникнення даного спору.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положенням ч. 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна правова норма міститься у ст. 655 ЦК України.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, а тому правомірним на думку колегії суддів є стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 63852,00 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пенею, штрафом) - грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Окрім основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 8815,07 грн., 3% річних у розмірі 1663,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8460,16 грн.

Пунктом 5.5. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування пені від його вартості за кожен день прострочення платежу.

Оскільки, розрахунки за поставлений товар відповідачем не здійснювались, позивач нарахував останньому до сплати пеню у сумі 8815,07 грн., розрахованої за період з 03.10.2013 по 15.08.2014.

Між тим, місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, встановив, що вона (пеня) нарахована з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки період нарахування перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконаним.

Місцевим господарським судом здійснено власний розрахунок суми пені за період з 03.10.2013 по 03.04.2014 у сумі 4139,01 грн., який на думку колегії суддів є вірним, відповідає чинному законодавству, а тому рішення місцевого господарського суду в цій частині слід залишити без змін.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунок позивачем 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за період з 03.10.2013 по 15.08.2014, колегія суддів дійшла до висновку про правильність нарахування та стягнення їх місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача у наступних розмірах: 3 % у розмірі 1663,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 8460,16 грн.

Посилання апелянта на той факт, що про судове засідання, яке відбулося 11.11.2014 ТОВ «Сумиторг-Партнер» по справі № 804\1489\13-а завчасно попереджено не було, що позбавило його права подати письмові докази та є порушенням ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки скаржнику необхідно було забезпечити явку у судове засідання свого представника саме на 10.11.2014 по справі 904/7590/14, про що скаржник був повідомлений завчасно та належним чином (а. с. 42-44).

Також, колегія суддів відхиляє посилання скаржника про не дослідження місцевим господарським судом дійсності угоди між ТОВ «Сумиторг-партнер» та ФОП ОСОБА_2 через виявлену під час планової податкової перевірки «нереальність» проведення господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт Д», оскільки, на думку колегії суддів, даний факт не впливає на хід розгляду справи та виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 02/01-13 від 02.01.2013. До того ж, згідно Актів податкової перевірки, на які посилається скаржник, перевірка здійснювалася за період до моменту укладення договору поставки, за яким стягується заборгованість по даній справі.

Крім того, колегією суддів у судовому засіданні оглянуто оригінал видаткової накладної № РН-0000141 від 12.09.2013 на поставку олії соняшникової у кількості 6.260 тон, на суму 63852,00 грн. з ПДВ, яка підтверджує поставку позивачем та отримання відповідачем товару, з відповідними підписами та печатками сторін, а тому безпідставними є сумніви скаржника у передчасності висновків господарського суду з приводу підтвердження позивачем поставки за наявною в матеріалах справи та належним чином засвідченою копією, вказаної видаткової накладної.

Клопотання апелянта про зупинення провадження по даній справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області пов'язаної з нею справи № 904/2609/15 за позовом ТОВ «Сумиторг-Партнер» до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поставки 02/01-13 від 02.01.2013, колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи (постанова ВГСУ від 22 січня 2014 року № 901/3413/13).

Згідно п. 3.16. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, порушення провадження у справі, предметом спору у якій є визнання недійсним договору поставки № 02/01-13 від 02.01.2013, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є стягнення заборгованості за вказаним договором.

Відповідач у своїй заяві про зупинення провадження у справі не навів обставин, які б дійсно обґрунтували наявність безпосереднього взаємозв'язку між зазначеними справами та дали б підстави дійти до висновку про те, що результати розгляду справі № 904/2609/15 можуть вплинути на результати розгляду даної справи, тоді як відповідно до статті 79 ГПК України наявність такого зв'язку є підставою для зупинення провадження у справі.

Саме по собі посилання відповідача про можливість впливу результатів вирішення справи № 904/2609/15 на оцінку доказів у даній справі без будь-якого обґрунтування, не може бути підставою для застосування ч. 1 ст. 79 ГПК України (аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові ВГСУ від 20.01.2014 р. у справі № 910/10879/13).

Між тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Отже, п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору, суд, у будь-якому випадку, має перевірити правомірність цього договору.

У разі прийняття рішення про визнання недійсним договору поставки скаржник не позбавлений права звернутися до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника, які спростовуються наявними в матеріалах справи доказами і встановленими господарським судом обставинами справи, а тому законне і обґрунтоване рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиторг-партнер» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 по справі № 904/7590/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 07.04.2015

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

І.М. Науменко