Рішення № 43504556, 08.04.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2015 року справа №927/125/15

за позовом: приватного виробничого підприємства "Нова Хвиля", код ЄДРПОУ 22817948, вул. Гоголя, буд. 22, кв. 12, м. Чернігів, Україна, 14005

до відповідача: приватного торгового унітарного підприємства "ЕнТіКом", код ЄДРПОУ 191681950, вул. Краснозвездна, буд. 18Б, прим. 4, кімн. 26А, м. Мінськ, Республіка Білорусь,

про стягнення 12600 доларів США, що в еквіваленті складає 199955,10 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Олійник С.А., довіреність б/н від 28.01.2015 року,

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Приватне виробниче підприємство "Нова Хвиля" (м. Чернігів, Україна) звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до приватного торгового унітарного підприємства "ЕнТіКом" (м. Мінськ, Республіка Білорусь) про стягнення 12600 доларів США, що складає по курсу НБУ станом на 28.01.2015р. - 199955,10 грн. заборгованості за поставлену сільськогосподарську продукцію згідно контракту №24/10-14 від 24.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 02.02.2015 вказану заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №927/125/15. Розгляд справи було призначено на 03.03.2015 року.

Одночасно даною ухвалою провадження у справі було зупинено до 03.03.2015 року на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю надсилання судового доручення про надання правової допомоги до іноземного суду.

02.02.2015 року господарським судом Чернігівської області на підставі Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованою Постановою Верховної Ради України N2889-XII від 19.12.1992 (дата підписання Україною: 20 березня 1992 р. Дата набуття чинності для України: 19 грудня 1992 р.), було надіслано Економічному суду міста Мінська доручення про вручення відповідачу ухвали господарського суду Чернігівської області від 02.02.2015 року про порушення провадження у справі №927/125/15.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.03.2015 року провадження у справі №927/125/15 поновлено.

Представник відповідача в судове засідання 03.03.2015 року не з'явився. Відповідач заяв, клопотань та письмового відзиву на позов на адресу суду не надіслав, про поважність причин нез'явлення відповідача в судове засідання не повідомлено.

Жодних документів на адресу господарського суду Чернігівської області на підтвердження про вручення відповідачу копії ухвали про порушення провадження у справі №927/125/15 від 02.02.2015 року від Економічного суду міста Мінська не надходило.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.03.2015 року у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про дату та час розгляд справи та ненаданням сторонами витребуваних документів, розгляд справи було відкладено на 08.04.2015 року.

Одночасно даною ухвалою провадження у справі було зупинено до 08.04.2015 року на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю надсилання судового доручення про надання правової допомоги до іноземного суду.

03.03.2015 року господарським судом Чернігівської області на підставі Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованою Постановою Верховної Ради України N2889-XII від 19.12.1992 (дата підписання Україною: 20 березня 1992 р. Дата набуття чинності для України: 19 грудня 1992 р.), було надіслано Економічному суду міста Мінська доручення про вручення Відповідачу ухвали господарського суду Чернігівської області від 03.03.2015 року про поновлення провадження у справі та ухвали від 03.03.2015 року про відкладення розгляду справи №927/125/15.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 08.04.2015 року провадження у справі №927/125/15 поновлено.

В судовому засіданні 08.04.2015 року представник позивача підтримує позовні вимоги, які обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов контракту №24/10-14 від 24 жовтня 2014 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідач, заяв, клопотань та відзиву на позов та витребуваних ухвалами суду від 02.02.2015 року та 03.03.2015 року документів не надіслав.

30.03.2015 року до господарського суду Чернігівської області надійшла ухвала Економічного суду міста Мінська від 20.03.2015 року про виконання судового доручення іноземного суду (справа №52-21ип/2015) та підтвердження про вручення документів. Як вбачається з надісланих документів, ухвали господарського суду Чернігівської області від 03.03.2015 року вручені уповноваженій особі (ліквідатору) приватного торгового унітарного підприємства „ЕнТіКом" 20.03.2015 року.

Відтак, відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2014 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено контракт №24/10-14 (далі - Контракту).

Відповідно до п. 1.1 контракту продавець продає, а покупець купує та оплачує сільськогосподарську продукцію (далі - Товар) в наступному асортименті: томати свіжі - 100 тн, картопель свіжий - 100 тн, яблуки свіжі - 100 тн, лук репчатий - 100 тн та ін.

Вартість товару визначається, згідно інвойсу, на кожну партію товару (п. 1.2 контракту).

Поставка товару здійснюється на умовах поставки, згідно інвойсу по ІНКОТЕРМС-2010. При цьому розуміється, що всі митні витрати на території покупця покриваються покупцем, якщо інше не передбачено додатковою угодою сторін (п. 1.4 контракту).

Згідно п. 2.1 контракту ціни на товар встановлені в доларах США, приведені в Інвойсах до контракту, з базисом поставки, згідно інвойсу, по ІНКОТЕРМС-2010.

Пунктом 4.1 контракту передбачено, що контракт вступає в силу з 24.10.2014 року та діє до 24.10.2017 року.

Згідно п. 7.1 контракту покупець оплачує кожну партію товару банківським переказом в доларах США на рахунок продавця.

Відповідно до п. 7.2 контракту оплата здійснюється як в попередній формі (передоплата) повній або частковій, так і з відстрочкою платежу на протязі 80-ти календарних днів з моменту закінчення митного оформлення товару на території Республіки Білорусь шляхом перерахунку грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця або на рахунок, вказаний в письмовому розпорядження продавця.

Товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем в кількості, вказаній в товаросупроводжувальних документах (п. 8.1 контракту).

Згідно п. 10.1 контракту усі неврегульовані спірні питання підлягають розгляду в господарському суді Чернігівської області, Україна.

На підтвердження поставки товару на суму 12600,00 доларів США позивачем надані копії:

- міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А№435161 від 01.11.2014 року,

- електронної декларації ЕК 10 АА 102110000/2014/015791 від ???? 01.11.2014 року,

- інвойсу №01 від 01.11.2014 року.

Представник позивача надав для огляду в судовому засіданні оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А№435161 від 01.11.2014 року, яка оглянута та повернута судом представнику позивача.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача 12600,00 доларів США.

Згідно ст.3 Господарського процесуального кодексу України мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.14 Закону України "Про засади державної мовної політики" судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Слідчі і судові документи складаються державною мовою.

Згідно ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року N1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 року N 2709-IV (далі - Закон N 2709-IV) цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:

1) визначення застосовуваного права;

2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

3) підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ст. 3 Закону N 2709-IV якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Згідно ст. 1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованою Постановою Верховною Радою України N2889-XII від 19.12.1992, дата підписання Україною: 20 березня 1992 р. Дата набуття чинності для України: 19 грудня 1992р. (далі Угода) ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Відповідно до ст. 2 Угоди для цілей цієї Угоди під господарюючими суб'єктами розуміються підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційно-правових форм, а також громадяни, які мають статус підприємця згідно із законодавством, що діє на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, та їх об'єднань.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону N 2709-IV особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідно до ст. 26 Закону N 2709-IV цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Згідно ст. 6 Угоди документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.

Відповідно до п. "а" ст. 11 Угоди цивільне законодавство однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав застосовується на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав згідно з такими правилами, а саме: цивільна правоздатність і дієздатність юридичних осіб і підприємців визначається за законодавством держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, на території якої заснована юридична особа, зареєстрований підприємець.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.01.2015 року, копія якого міститься в матеріалах справи, приватне виробниче підприємство "Нова Хвиля" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 14.05.1997, дата та номер запису в ЄДР 15.02.2006, 10641200000003593.

Згідно ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону N 2709-IV підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону N 2709-IV суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 Угоди компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.

За умовами п. 10.1 контракту усі неврегульовані спірні питання підлягають розгляду в господарському суді Чернігівської області, Україна.

На підставі викладеного, та враховуючи положення ст.ст. 1, 2, 12, 13 Господарського процесуального кодексу України суд доходить висновку, що дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Чернігівської області.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону N 2709-IV право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ст. 43 Закону N 2709-IV сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 44 Закону N 2709-IV у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 32 Закону N 2709-IV у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно п.п. "г, є" ст. 11 Угоди цивільне законодавство однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав застосовується на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав згідно з такими правилами:

- форма угоди визначається за законодавством місця її здійснення. Форма угод щодо будівель, іншого нерухомого майна і прав на нього визначається за законодавством місця знаходження такого майна;

- права і обов'язки Сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачене угодою Сторін.

На підставі викладеного, враховуючи, що сторонами в контракті не визначено право, яке підлягає застосуванню до врегульованих ним правовідносин, що стали предметом даного спору, що місцем здійснення контракту та місцем знаходження продавця за контрактом, яким є позивач по справі, є м. Чернігів Чернігівської області держави Україна, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство України.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення борг відповідача на суму 12600,00 доларів США.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 12600,00 доларів США.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного торгового унітарного підприємства „ЕнТіКом" (вул. Краснозвездна, буд. 18Б, прим. 4, кімн. 26А, м. Мінськ, Республіка Білорусь, УНП 191681950, р/с 3012000571345, спеціальний рахунок - 3012000583812 в ОАО „Белгазпромбанк", м. Мінськ, вул. Богдановича, 116, МФО 153001742) на користь приватного виробничого підприємства „Нова Хвиля" (вул. Гоголя, буд. 22, кв. 12, м. Чернігів, Україна, ідентифікаційний код 22817948, ИНН 228179425269, в/с 2600733313311 ПАО „Диамантбанк" м. Чернігів пр-т Миру, 17) 12600,00 доларів США боргу та 3999,10 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна

.