Рішення № 43504251, 02.04.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.04.2015 Справа № 920/447/15

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Охтирка, Сумська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт», с. Сім'янівка, Конотопський район, Сумська область

про стягнення 338 438 грн. 92 коп.

Суддя Б.І. Лиховид

За участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 30.12.2013р.

від відповідача: не прибув

у судовому засіданні брала участь секретар с/з Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за неналежне виконання договірних зобов`язань по виконанню умов договору по наданню послуг, укладеному між сторонами 19.05.2014р. в сумі 338 438 грн. 92 коп., з яких: 272 000 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 30 508 грн. 71 коп. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, 2 682 грн. 74 коп. - 3% річних, 33 247 грн. 47 коп. - інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 768 грн. 78 коп.

Представник позивача у даному судовому засіданні підтримує позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, проте надійшли заперечення, в яких відповідач зазначає про відсутність між сторонами договірних та зобов`язальних відносин, а також про недоведеність позивачем належними засобами доказування фактів, викладених у позовній заяві, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» (відповідач, замовник) 19.05.2014р. був укладений договір по наданню послуг, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати останньому послуги зі збору цукрового буряка комбайном «HOLMER», а замовник зобов`язався прийняти ці послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Розділом 3 договору сторони узгодили, що щодня, після закінчення робіт, представники сторін на основі заміру зібраної площі цукрового буряка складають добовий акт приймання - здачі виконаних робіт (п. 3.1). У добовому акті приймання - здачі виконаних робіт сторони вказують кількість зібраної площі цукрового буряка, вартість наданих послуг, а також, за наявності, свої зауваження. (п. 3.2). Після закінчення робіт зі збору цукрового буряка замовником складається звідний акт виконаних робіт, який підписується представниками обох сторін та скріплюється печатками (п. 3.3).

Пунктами 4.1 та 4.2 договору визначено, що розрахунок за надані послуги здійснюється замовником, виходячи із розрахунку 1 000 грн. 00 коп. за 1 га зібраної площі цукрового буряка. Замовник оплачує надані послуги шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця або у готівковій формі протягом двох банківських днів з моменту підписання кожного добового акту приймання - здачі виконаних робіт.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір від 19.05.2014 року підписаний позивачем та директором відповідача, скріплений печатками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628 та 639 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено матеріалами справи, позивач свої зобов`язання відповідно до договору від 19.05.2014р. виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт виконання позивачем робіт по збору цукрового буряку підтверджується, зокрема, Актом виконаних робіт від 13.11.2014р., який підписаний позивачем та директором відповідача, а також скріплений печатками сторін.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт на виконання умов договору від 19.05.2014р. виконав лише частково шляхом проведення розрахунків на суму 28 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача, тому заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті за виконані роботи склала 272 000 грн. 00 коп.

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що ним не укладався договір з позивачем від 19.05.2014р., а також те, що він не підписував ані вказаний договір, ані акт виконаних робіт від 13.11.2014р. Відповідач вважає, що лише висновок експертизи щодо дійсності підпису директора відповідача на договорі та акті є належним доказом підтвердження укладення відповідачем договору від 19.05.2014р.

Суд зазначає, що заперечення відповідача повністю спростовуються матеріалами справи, оскільки і на договорі від 19.05.2014р. і в акті виконаних робі від 13.11.2014р. окрім підпису директора відповідача міститься також і печатка підприємства відповідача. Крім того, здійснення відповідачем часткової проплати виконаних позивачем робіт свідчить про визнання та виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору від 19.05.2014р.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що судова експертиза призначається судом у разі необхідності роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань (ст. 41 ГПК України). В силу вимог ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Таким чином, твердження відповідача щодо необхідності обов`язкового подання позивачем висновку судової експертизи, як єдиного належного доказу, що свідчив би про укладення відповідачем договору з позивачем від 19.05.2014р., є помилковим.

Крім того, вказуючи на відсутність договірних відносин з позивачем, відповідач не подає жодного доказу на підтвердження своєї позиції. Таким чином, суд вважає заперечення відповідача безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за виконані роботи провів лише частково, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 272 000 грн. 00 коп., що повністю підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору від 19.05.2014р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 30 508 грн. 71 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату виконаних робіт у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.2 договору від 19.05.2014р., згідно якого, у випадку несвоєчасної оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Також за невиконання грошових зобов'язань по договору від 19.05.2014р., позивач просить стягнути з відповідача 2 682 грн. 74 коп. 3% річних та 33 247 грн. 47 коп. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, а тому позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 768 грн. 78 коп.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» (41656, Сумська область, Конотопський район, с. Сім`янівка, вул. Комуністична, 146, код 30441415) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 272 000 грн. 00 коп. основного боргу, 30 508 грн. 71 коп. пені, 2 682 грн. 74 коп. 3% річних, 33 247 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 6 768 грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.04.2015р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД