Рішення № 43504159, 31.03.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015 р. Справа №917/145/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", Половки, 62, м.Полтава, 36010

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пирятин", вул.Івана Франка, 37, с.Повстин, Пирятинський район, Полтавська область,37053

про стягнення 154652,10грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: представник не з'явився

У судовому засіданні 31.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №1714/о на поставку нафтопродуктів від 16.11.2012р. у розмірі 154652,10грн., у т.ч. 128958,00грн. - сума основного боргу, 7419,50грн. - 20% річних за користування чужими грошовими коштами, 8215,87грн. - інфляційні нарахування та 10058,73грн. - пеня

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення - вказаних ухвал суду.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду справи, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

16 листопада 2012 року між товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (Постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пирятин» (Покупець) було укладено договір № 1714/о на поставку нафтопродуктів (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити нафтопродукти - Товар відповідно до умов Договору та Додаткових угод до нього.

Пунктом 1.2. Договору передбачено «Поставка Товару проводиться окремими партіями. Об'єми, номенклатура (найменування), термін поставки і умови поставки визначаються відповідними Додатковими угодами до даного Договору, погодженого Сторонами і після його підписання є невід'ємною частиною даного Договору».

Згідно п.6.1. Договору Покупець здійснює 100% предоплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачено Додатковою угодою.

Позивач свої зобов"язання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 862026,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивач у позові посилається на те, що відповідач товар оплатив частково, а саме у розмірі 733068,00грн., що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов"язковим до виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем належним чином було виконано умови договору - передано у власність відповідача товар. Однак відповідач не виконав свої зобов'язання, щодо сплати за поставлений йому товар.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав свої зобов"язання за Договором, а саме не оплатив вартість товару, тому позовні вимоги про стягнення 128958,00грн. суми основного боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом.8.4 Договору сторони передбачили, що у випадку несплати або несвоєчасної оплати вартості нафтопродуктів, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу від вартості неоплачених чи чи несвоєчасно оплачених нафтопродуктів.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено: Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Так, відповідачу нараховано пеню у розмірі 10058,73грн. та 8215,87грн. - інфляційні нарахування.

Перевіривши розрахунок позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10058,73грн. та 8215,87грн. - інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню

Крім того, п.8,9 Договору передбачено, що у випадку просрочення оплати за поставлений Товар Постачальник може стягнути с Покупця відсоток за використання грошовими коштами в розмірі 20% (відсотків) річних від несплаченої суми за кожен день просрочення до повного погашення заборгованості».

Посилаючись на п.8.9 Договору, позивачем заявлено до стягнення 7419,50грн. процентів за корристування чужими грошовими коштами.

Згідно даного пункту Договору вбачається, що проценти за корристування чужими грошовими нараховані за кожен день прострочення платежу.

Суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продажу.

Частиною третьою статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 ЦК України право продавця вимагати від покупця сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених норм проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2014 року N 11/5026/1925/2012 та постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 року № 8/5025/1402/12.

Згідно ст. 111-28 ГПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Аналогічні приписи містяться у ст. 111-28 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами договору (пункт 8.9) нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені (частина третя статті 549 ЦК України), яка вже передбачена пунктом 8.5 договору у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої покупцем суми за кожен день прострочення.

Тобто, фактично Договором передбачено можливість подвійного стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що за правовою природою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України передбачені п. 8.9 Договору проценти фактично підпадають під визначення пені.

Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення заявленої суми процентів.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задовлених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пирятин", вул.Івана Франка, 37, с.Повстин, Пирятинський район, Полтавська область,37053 (ЄДРПОУ 36814431, р/р 26004060472936 в АТ КБ "Приват Банк", МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", Половки, 62, м.Полтава, 36010 (код ЄДРПО 38194448, п/р 26004001358726 в ПАТ "ОТП Банк", МФО 300528, р/р 2600536100901 у ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", МФО 300120) суму основного боргу в розмірі -128 958,00 грн.; 8215,87 грн. - інфляційні нарахування; 10058,73 - пені, а також 2944,65грн. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повний текст рішення складено: 01.04.2015р.

Суддя Кльопов І.Г.