Рішення № 43504152, 25.03.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2015 р. Справа №917/42/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50066

до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", вул.Свіштовська, 3, м.Кременчук, Полтавська область,39609

про стягнення 466283,05грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: Акімова М.Д.

від відповідача: Пріванюк Й.С.

У судовому засіданні 25.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача передоплати за недопоставку товару відповідно до умов Договору №40/2/2118 від 11.01.2012р. у розмірі 466283,05грн., у т.ч. 428525,82грн. - сума основного боргу та 37757,23грн. -3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності (вхід. №2979 від 04.03.2015р.), в якій відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. У заяві зазначено, що право вимагати від постачальника (відповідача) поставки товару чи повернення коштів у позивача винокло з 16.01.2012р. та припинилося 16.01.2015р., а останній день припадає на 15.01.2015р. В той час, позовна заява надійшла до суду 16.01.2015р., тобто поза межами строку позовної давності.

16.03.2015р. за вхід. №3514 від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідач зазначає, що позивачем завищена вартість обсягу товару, оскільки позивачем визначена вартість однієї тонни непоставленого товару - дизельного пального на рівні 10439,12грн., а згідно рахунку на оплату №93112644 від 11.01.2012р. оплаті та поставці підлягало дизельне пальне вартістю 10349,55грн. за тонну. Отже, розбіжність становить 89,57грн. В свою чергу необгрунтованим є і розрахунок 3% річних.

Від позивача 25.03.2015р. через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вих. № 1098-А/26 від 23.03.2015р.), в яких зазначено, що кінцевим строком для подання даної позовної заяви є 16.01.2015р. включно,. Крім того, позивач направив позов через відділення зв"язку і згідно чеків Укрпочти та відбитку календарного штемпеля на описах вкладення,датою направлення позову є 12.01.2015р.

Також позивач зазначив, що при розрахунку вартості неотриманого дизельного пального позивач врахував вартість послуг з відвантаження та залізничний тариф, що також входить у суму передплати, сплачену позивачем відповідачу.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд, встановив.

Між публічним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець, Позивач) та публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (Продавець, Відповідач) укладено договір постачання нафтопродуктів №40/2/2118 від 11.01.2012 року (далі - Договір).

Згідно до п. 1.1 Договору на умовах, передбачених даним Договором, Поставщик зобов'язується поставляти Покупцю, а Покупець оплачувати та приймати нафтопродукти, погодженні Сторонами до поставки у відповідності з Додатками до даного Договору.

Відповідно до п.4.3 Договору поставка товару по залізній дорозі проводиться протягом 3-х робочих днів з моменту надходження попередньої оплати на поточний рахунок Постачальника, або за погодженим Сторонами графіком..

11.01.2012р. Додатком № 1 до Договору сторони погодили поставку Палива дизельного підвищеної якості марки Energy А-Евро виду II з присадками компанії Basf, в кількості 1600,00 тонн на загальну суму16 259 200,00 грн. з ПДВ.

11.01.2012р. Відповідач виставив Позивачу рахунок на передоплату № 93112644 на загальну суму 16 559 289,60 грн. з ПДВ.

Позивач платіжним дорученням № 2000002800 від 12.01.2012р перерахував Відповідачу 16 507 150,20 грн. з ПДВ.

Позивач у позові зазначає, що перерахував Відповідачу на 52 139,40 грн. менш ніж зазначено в рахунку на передоплату з огляду на те, що за Відповідачем рахувалась заборгованість по іншому укладеному між сторонами Договору № 2970/2/2118.

Відповідно до п. З.8. Договору отримання Постачальником грошових коштів протягом терміну, згідно п. 3.6 даного Договору, свідчать про згоду Покупця на поставку йому товару за ціною, вказаною в рахунку на передоплату. При цьому, кількість Товару, оплачена Покупцем в строк, згідно п. 3.6 даного Договору, вважається узгодженої до постачання партією, і його відвантаження здійснюється за ціною, вказаною в такому рахунку на передоплату.

Як свідчать матеріали справи в період з 13.01.2012р. по 14.01.2012р. Відповідачем було відвантажено на адресу Позивача Дизельне паливо підвищеної якості в кількості 1558,95т., що підтверджується залізничними накладними №№:43991991; 43991249; 43992007 та Актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми 5 -НП.

Таким чином, Відповідач порушуючи умови Договору недопоставив Позивачу дизельного палива загальною кількістю 41,05 т.

Позивач 16.01.2012р. та 10.10.2012р. направив Відповідачу листи №№ 306/19, 6092/19 з проханням повернути грошові кошти за недопоставлене Позивачу дизельне паливо.

22.11.2012р. та 28.08.2013р. Позивач звернувся до Відповідача з листами №№ 7554/19, 5456/19, в яких зазначив про наявну кредиторську заборгованість Відповідача та можливості погашення її шляхом відвантаження на адресу Позивача бензину марки А-92.

Відповідач у листі від 26.11.12р. за вих. №38/10-6882 повідомив Позивача, що має можливість залишок грошових коштів, що сплачені за дизельне паливо, зарахувати в рахунок оплати за бензин марки А-92. Проте, Відповідач ні дизельне пальне, ні бензин Позивачу не поставив.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача за недопоставленої вартості дизельного палива у розмірі 428525,82грн., що включає в себе і суму у розмірі 52139,40грн. заборгованості по іншому укладеному між сторонами Договору № 2970/2/2118 та 37757,23грн. 3% річних за період з 20.01.2012р. по 26.12.2014р., нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. З ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

За таких обставин, враховуючи, що Відповідач недопоставив Позивачу товар за договором, Позивач заявляє до стягнення суму вартості недопоставленого дизельного пального в розмірі 428,525,82грн. При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заявлених вимог, він включає в себе 52139,40грн. заборгованість по Договору №2970/2/2118, а також вартість з послуг відвантаження та залізничний тариф, що входить у суму переплати, сплачену Позивачем.

Вартість 1 тонни дизельного палива визначена в рахунку на передплату, що був поставлений Позивачу Відповідачем і становить 8468,33грн. без ПДВ (10161,99грн. з ПДВ), що і брався Позивачем при розрахунку вартості поставленого товару.

Однак, суд зазначає, що заявлена до стягнення сума боргу у розмірі 52139,40грн. заборгованість по Договору №2970/2/2118 є безпідставною та не підтвердженою документально.

Отже, суд приходить до висновку, що обгрунтованими є вимоги щодо стягнення з Відповідача суми за недопоставлене дизельне пальне у розмірі 376386,42грн.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

В відповідності зі ст. 611 ЦК України, ст. 216 ГК України учасники господарських відносин у разі порушення зобов'язання несуть відповідальність шляхом застосування господарських санкцій, на підставах та в порядку, передбачених законом або договором.

За приписами п. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 37757,23грн., суд приходить до висновку, що правомірними та обгрунтованими є вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 33163,25грн.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальне правило початку перебігу позовної давності міститься у ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Пунктом 2 ст.255 ЦК України передбачено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Відповідно до залізничних накладних №43991991, №43991249, №43992007 цистерни з дизельним паливом були відправлені позивачу 14.01.2012р. і 16.01.2012р. прибули на його адресу та були пред"явлені. Тобто, позивач про те, що відповідач не поставив на його алресу дизельне паливо у кількості, що визначена договором, дізнався 16.01.2012р. при прийнятті товару.

Таким чином, оскільки позивач згідно чеків Укрпочти та відбитку календарного штемпеля на описах вкладення та конверті направив позовну заяву до господарського суду Полтавської області 12.01.2015р., то ним не було пропущено трирічний строк позовної давності при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (вул.Свіштовська, 3, м.Кременчук, Полтавська область, 39609, Код ЄДРПОУ 00152307) на користь Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50066, Код ЄДРПОУ 00190977) передоплату за недопоставку товару відповідно до умов Договору №40/2/2118 від 11.01.2012 року у розмірі 376386,42 грн., 33163,25грн. - 3% річних, а також 8190,99 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повний текст рішення складено: 30.03.2015р.

Суддя Кльопов І.Г.