Рішення № 43504137, 02.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2015 р.Справа № 916/419/15-г

За позовом: Публічної акціонерної компанії Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до відповідача: Комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго"

про стягнення 24636,43грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представник

Від позивача: Ященко Р.Ю.- довіреність;

Єгоров В.С. - довіреність;

Від відповідача: Зязюн І.В.- довіреність;

В судовому засіданні 02.04.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: Єгоров В.С. - довіреність;

Від відповідача: Зязюн І.В.- довіреність;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Національная акціонерне компанія Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача, Комунального підприємства „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" про стягнення заборгованість в розмірі 24636,43грн., яка складається з 3% річних в сумі 3275,75грн., інфляційних витрат в розмірі 7165,74грн. та пені в сумі 14194,94.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2015р. було порушено провадження по справі №916/419/15-г із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання з'явився надав відзив на позов відповідно якого проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити. Крім того, у наданому суду відзиві на позовну заяву представником Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" зверталась увага суду на невірність окремих частин розрахунків позивача та на невірно визначений момент виникнення зобов'язання по сплаті вартості отриманого газу.

18.03.2015р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго", у якому представник відповідача звертав увагу суду на критичний фінансовий стан комунального підприємства, збитковість діяльності комунального підприємства, наявність значної заборгованості перед підприємством зі сторони таких споживачів як населення, бюджетні установи, у зв'язку з чим просив суд зменшити розмір нарахованої пені та штрафу до 1 грн.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 18.03.2015р., в порядку ст.. 77 ГПК України, проголошувалась перерва до 02.04.2015р.

У судовому засіданні 02.04.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

30.09.2013р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/4048-БО-23, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору. Газ, що підлягає передачі за договором повинен був бути використаний Покупцем для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. (п.1.1, 1.2 договору).

Згідно з умовами п. 3.1 договору Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

За умовами п.3.4 договору не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, Покупець зобов'язався надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, що підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмові формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності до п. 5.2 договору сторонами договору було узгоджено вартість 1000 куб. м природного 3823,78грн., крім того ПДВ 20% - 764,76 грн.

На виконання умов договору позивач поставив протягом жовтня - грудня 2013р, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3222248,92грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2013р., 30.11.2013р. та від 31.12.2012р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав неналежним чином, так як невчасно сплачував вартість природного газу, чим порушує умови п. 6.1 Договору.

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу,

У зв'язку з простроченням сплати вартості отриманого газу, позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних і інфляційних. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується пеня у 14194,94грн., 3% річних у сумі 3275,75 грн., інфляційні у сумі 7165,74грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, „Нафтогаз України" звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Комунальним підприємством "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору купівлі-продажу природного газу №13/4048-БО-23 від 30.09.2013р.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем 14194,94 грн. пені та 3275,75 грн. 3% річних, вважає його частково невірним в частині моменту виникнення зобов'язання. Так, здійснивши власний розрахунок суд доходить висновку що розмір пені складає 12603,93грн. а 3% 2908,77грн.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем інфляційних у сумі 7165,74 грн., вважає його частково невірним. Так, у наданих суду розрахунках позивачем не було враховано рекомендації п. 3.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 щодо нарахування інфляційних за поточний місяць з урахування суми боргу, яка існувала на кінець місяця. Відповідно, перерахована судом сума інфляційних становить - 810,93 грн.

Між тим, дослідивши усі обставини справи, суд вважає за необхідне врахувати доводи представника Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго", зазначені у клопотанні від 18.03.2015р. про зменшення розміру пені.

Положеннями ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України визначають, у випадку коли порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В свою чергу, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При прийнятті рішення у справі суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини:

1) КП "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" вживаються заходи задля погашення заборгованості, а допущені комунальним підприємством прострочення сплат пов'язані з залежністю великої частини доходів підприємства від оплати наданих послуг такими споживачами, як бюджетні організації, комунальні підприємства, населення, що ставить у залежність своєчасність виконання зобов'язань відповідача від своєчасності внесення платежів названими контрагентами відповідача.

2) доказів, які б вказували на імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем матеріали справи не містять.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає їх поважними, а тому приходить до висновку щодо необхідності часткового задоволення клопотання відповідача від 18.03.2015р. зі зменшенням заявленої до стягнення пені до 6000грн..

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються та як не відповідають вимогам діючого та спростовуються матеріалами справи та умовами договору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені, 3% та інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77,82-85, 83, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-А, код 05514413) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 6000 (шість тисяч) грн. - пені, 2908 (дві тисячі дев'ятсот вісім) грн. 77коп. - 3% річних, 810 (вісімсот десять) грн. 93 коп. - інфляційних витрат та 326 (триста двадцять шість) грн. 47 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 07 квітня 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна