Рішення № 43504114, 01.04.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 915/378/15

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С..,

з участю представників сторін:

від позивача: Барбін В.В.., довіреність № 1003 від 25.02.2015р.;

від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/378/15

За позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту), вул. Заводська,23, м. Миколаїв,54020

до відповідача: Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області , вул. 1-а Слобідська,117, м. Миколаїв, 54055

про: стягнення 3986,35 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до господарського суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області про стягнення 2991,37 грн. основного боргу, 282,52 грн. пені, 74,59 грн. трьох процентів річних, 637,87 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання телекомунікаційних послуг в частині оплати за надані позивачем послуги місцевого телефонного зв'язку.

У судовому засіданні позивач підтвердив відсутність наявної заборгованості в частині основного боргу у зв'язку із повним погашенням суми основного боргу відповідачем, що підтверджується банківською випискою, а решту заявлених позовних вимог просив задовольнити з підстав зазначених у позові.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

07 лютого 2014 року між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області було укладено договір №9-П-МИФ-14.

Пунктом 1.1. договору, адміністрація відповідно до умов договору зобов'язалась надавати абоненту послуги фіксованого місцевого телефонного зв'язку за встановленими значеннями показників якості, (згідно Додатку № 1 цього договору) в обсягах замовлених абонентом (далі - послуги), а абонент зобов'язався своєчасно оплачувати отриманні послуги відповідно до умов цього договору.

У п.4.12. договору зазначено, що оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20-го числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду.

Пунктом 5.2. договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати наданих адміністрацією послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості.

На виконання умов договору позивачем у січні, лютому, квітні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2014 року та січні 2015 року було надано відповідачу послуги фіксованого місцевого телефонного зв'язку на загальну суму 7109,25 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 05882645 від 31.01.2014, № 10952645 від 28.02.2014, № 21652645 від 30.04.2014, № 38372645 від 31.07.2014,№ 44372645 від 31.08.2014, № 50912645 від 30.09.2014, № 57072645 від 31.10.2014 (а.с.38-44).

Так, адміністрацією відповідно до договору були виставлені наступні рахунки, які сплачені абонентом з простроченням, а саме:

- рахунок № 05882645 від 31.01.2014 на суму 1053,67 грн. сплачений 22.09.2014;

- рахунок № 10952645 від 28.02.2014 на суму 1403,35 грн. сплачений 12.09.2014;

- рахунок № 21652645 від 30.04.2014 на суму 847,90 грн. сплачений 11.09.2014;

- рахунок № 38372654 від 31.07.2014 на суму 813,96 грн. сплачений 25.09.2014;

Судом встановлено, що рахунок № 44372645 від 31.08.2014 року на суму 746,15 грн., рахунок № 50912645 від 30.09.2014 на суму 430,87, рахунок № 57072645 від 30.10.2014 на суму 396,55 грн., рахунок № 62622645 від 30.11.2014 на суму 487,24 грн., рахунок № 65002645 від 19.12.2014 на суму 500,00 грн., рахунок № 05842645 від 31.01.2015 на суму 430,56 грн. за надані позивачем послуги з фіксованого місцевого телефонного зв'язку відповідачем сплачені не були.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як наголошено в п. 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення

З огляду на викладене та виходячи з того, що відповідачем після порушення провадження у справі було повністю оплачено суму основного боргу у розмірі 2991,37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, суд вважає в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2991,37 грн. провадження у справі припини на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 37,75 грн., трьох відсотків річних у розмірі 18,53 грн. за період з 20.02.2014 по 21.09.2014 за несвоєчасну оплату рахунку від 31.01.2014 № 05882645, втрат від інфляції у розмірі 161,21 грн., пені у сумі 67,86 грн., трьох відсотків річних у розмірі 20,30 грн. за період з 20.03.2014 по 11.09.2014 за несвоєчасну оплату рахунку від 28.02.2014 № 10952645, втрат від інфляції у розмірі 134,72 грн., пені в сумі 29,06 грн., трьох відсотків річних у розмірі 7,94 грн. за період з 20.05.2014 по 10.09.2014, за несвоєчасну оплату рахунку від 30.04.2014 № 21652645, втрат від інфляції у розмірі 18,65 грн., пені в сумі 10,04 грн., трьох відсотків річних у розмірі 2,41 грн. за період з 20.08.2014 по 24.09.2014 за несвоєчасну оплату рахунку від 31.07.2014 № 38372645, пені в сумі 53,40 грн., трьох відсотків річних у розмірі 10,61 грн., втрат від інфляції у розмірі 23,60 грн., за період з 20.09.2014 по 11.03.2015 за несвоєчасну оплату рахунку від 31.08.2014 № 44372645, пені в сумі 26,40 грн., трьох відсотків річних у розмірі 5,06 грн., втрат від інфляції у розмірі 124,61 грн., за період з 20.10.2014 по 11.03.2015 за несвоєчасну оплату рахунку від 30.09.2014 № 50912645, пені в сумі 19,98 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3,65 грн., втрат від інфляції у розмірі 59,89 грн. за період з 20.11.2014 по 11.03.2015 за несвоєчасну оплату рахунку від 31.10.2014 № 57072645, пені в сумі 18,94 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3,28 грн., втрат від інфляції у розмірі 46,79 грн., за період з 20.12.2014 по 11.03.2015 за несвоєчасну оплату рахунку від 30.11.2014 № 6262645, пені в сумі 13,50 грн., трьох відсотків річних у розмірі 2,10 грн., втрат від інфляції у розмірі 41,90 грн., за період з 20.01.2015 по 11.03.2015 за несвоєчасну оплату рахунку від 19.12.2014 № 65002645, пені у розмірі 3,47 грн., трьох відсотків річних у розмірі 0,50 грн., втрат від інфляції у розмірі 26,50 грн. за період з 20.02.2015 - 05.03.2015 за несвоєчасну оплату рахунку від 31.01.2015 № 05842645, то остання підлягає задоволенню з огляду таке:

Дана вимога основана на умовах укладеного сторонами договору (п.5.2), у відповідності до якого сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати наданих адміністрацією послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 та частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, підлягають задоволенню повністю вимоги в частині стягнення з Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області грошових коштів у сумі 3 % річних за просрочку виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг у сумі 74,38 грн., пені у сумі 280,40 грн., інфляційних втрат у розмірі 637,87 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог договору, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, п.1-1 ст. 80, 821, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення 2991,37 грн. суми основного боргу.

2. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області , вул. 1-а Слобідська,117, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 37992439, на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту), вул. Заводська,23, м. Миколаїв,54020, ідентифікаційний код 38728444, пеню у розмірі 280 (двісті вісімдесят) грн. 40 коп., три відсотки річних у розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 38 коп., втрати від інфляції у розмірі 637 (шістсот тридцять сім) грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 06.04.2015 року.