Рішення № 43503988, 17.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 911/5282/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону південного регіону України, в інтересах держави, в особі Державного космічного агентства України та Державного підприємства “Науково-виробниче об’єднання “Павлоградський хімічний завод”, Дніпропетровська обл., м. Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рокитнянський гранкар’єр”, Рокитнянський район, с. Острів

про стягнення 666122,94 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Військовим прокурором Дніпропетровського гарнізону південного регіону України, в інтересах держави, в особі Державного космічного агентства України та Державного підприємства “Науково-виробниче об’єднання “Павлоградський хімічний завод” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рокитнянський гранкар’єр” (надалі відповідач) про стягнення 666122,94 грн. з яких: 573206,50 грн. сума основного боргу; 5319,08 грн. пені; 16519,75 грн. 3% річних; 71077,61 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору на виробництво буровибухових робіт від 12.06.2013 р. № 18.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 21.01.2015 р

19.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області 21.01.2015 р. розгляд справи відкладено на 04.02.2015 р.

04.02.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано документи на вимогу ухвали суду.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою від 21.01.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області 04.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 17.02.2015 р. та попереджено відповідача, що повторна неявка його представника у наступне судове засідання не буде підставою для відкладення розгляду справи і спір буде вирішено за наявними у матеріалах справи документами.

17.02.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог.

У судове засідання 17.02.2015 р. з’явився представник позивача. Представники відповідача та прокурор не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього представника позивача, суд

встановив:

12 червня 2013 року між Державним підприємством “Науково-виробниче об’єднання “Павлоградський хімічний завод” (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Рокитнянський гранкар’єр” (відповідач, замовник) укладено договір на виробництво буровибухових робіт № 18 відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник приймає на себе зобов’язання по виробництву буровибухових робіт на кар’єрі, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи.

У комплекс буровибухових робіт, здійснюваних підрядником, входить:

- Доставка вибухових матеріалів (далі по тексту ВМ) до місць робіт;

- Охорона блоків, що заряджаються, при виробництві масових вибухів;

- Виробництво масових вибухів у відповідності з технічними розрахунками, паспортами або проектами вибухових робіт;

- Доставка бурового обладнання до місць робіт;

- Буріння свердловин у відповідності з технічними розрахунками і проектами бурових робіт (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 5.1. договору орієнтовна сума договору 4050000,00 грн. (чотири мільйони п’ятдесят тисяч грн.,00 коп.), в тому числі ПДВ 675000,00 (шістсот сімдесят п’ять тисяч грн. 00 коп.).

У п. 5.4. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 10.02.2014 р. зазначено, що замовник здійснює 100% передоплати від вартості передбаченого обсягу буровибухових робіт підряднику за три банківських дні до початку робіт.

Суму, яка залишається, замовник виплачує згідно фактично виконаних робіт протягом 10 календарних днів із дня підписання акту про виконання робіт.

Пунктом 5.5. договору визначено, що розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника платіжним дорученням в національній валюті України.

Зазначений договір підписано уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на суму 691902,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 116-БВР/2013 від 26.11.2013 р. на суму 168750,00 грн., № 129-БВР/2013 р. від 27.12.2013 р. на суму 209250,00 грн., № 127-БВР/2013 від 20.12.2013 р. на суму 192780,00 грн., № 4-ВБР/2014 від 20.02.2014 р. на суму 67176,00 грн., № 8-БВР/2014 від 03.03.2014 р. на суму 53946,00 грн.

18.02.2014 р. відповідачем було направлено на адресу позивача лист із запропонованим графіком погашення заборгованості.

Крім того, між сторонами було складено, підписано представниками та скріплено відтисками печаток підприємств останніх, Акт звіряння розрахунків, з якого вбачається, що у відповідача станом на 31.03.2014 р. була наявна заборгованість перед позивачем на суму 591206,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити 592725,63 боргу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 16.05.2014 р.

Однак, відповідач за надані послуги не розрахувався, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Як зазначає позивач, у період з 30.04.2014 р. по 20.06.2014 р. відповідачем було частково погашено заборгованість. Доказів іншого суду не надано.

Станом на дату винесення рішення, відповідач з позивачем за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, а відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем становить 573206,50 грн. Докази протилежного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед позивачем за договором на виробництво буровибухових робіт від 12.06.2013 р. № 18, у свою чергу, відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності вказаної заборгованості до суду не подано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором на виробництво буровибухових робіт від 12.06.2013 р. № 18 щодо здійснення розрахунків за надані послуги у розмірі 573206,50 грн., а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню 573206,50 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 5319,08 грн. пені, 16519,75 грн. 3% річних та 71077,61 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 7.4. договору за несвоєчасну або неповну оплату послуг замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, починаючи з дня, який наступає за днем виконання п. 5.4. цього договору.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, приписами частини шостої ст. 232 ГК України обмежено право нарахування кредитором штрафних санкції за прострочення виконання зобов’язання шестимісячним строком з дати виникнення прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, за період з 28.05.2014 р. по 12.09.2014 р. від несвоєчасно сплаченої суми основного боргу, з урахуванням часткових оплат, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5319,08 грн. задовольняє повністю, оскільки перерахована сума суду більше ніж вимоги позивача.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, за період з 28.05.2014 року по 12.09.2014 року включно, суд вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 16519,75 грн. задовольняє частково, а саме у частині стягнення 5261,64 грн., оскільки відповідний розрахунок позивачем виконано арифметично невірно.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, за період з 28.05.2014 року по 12.09.2014 року включно, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 71077,61 грн. задовольняє частково, а саме у частині стягнення 6962,48 грн., оскільки відповідний розрахунок позивачем виконано арифметично невірно.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рокитнянський гранкар’єр” (09631, Київська обл., Рокитнянський район, с. Острів, вул. Садова, буд. 2/1; код ЄДРПО України 37066418) на користь Державного підприємства “Науково-виробниче об’єднання “Павлоградський хімічний завод” (51402, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, буд. 44; код ЄДРПО України 14310112) – 573206 (п’ятсот сімдесят три тисячі двісті шість) гривень 50 коп. основного боргу, 5319 (п’ять тисяч триста дев’ятнадцять) гривень 08 коп. пені, 5261(п’ять тисяч двісті шістдесят одну) гривню 64 коп. 3% річних, 6962 (шість тисяч дев’ятсот шістдесят дві) гривні 48 коп. інфляційних втрат

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рокитнянський гранкар’єр” (09631, Київська обл., Рокитнянський район, с. Острів, вул. Садова, буд. 2/1; код ЄДРПО України 37066418) в доход Державного бюджету України (за кодом бюджетної класифікації: ГУ ДКУ у Київський області, р/р 31214206783001, МФО 821018, код за ЄДРПО України 37955989) – 11815 (одинадцять тисяч вісімсот п’ятнадцять) гривень 00 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.04.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін