Ухвала суду № 43502726, 07.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1120/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: - Яковлєва О.В.,

суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому ставить вимогу до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови серії АА № 147363 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» від 18 жовтня 2006 року, зобов'язання вилучення запису з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів до 2013 року щодо об'єкта нерухомого майна, а саме ј частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду, згідно ч. 1 ст. 100 КАС України.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції помилково залишено позов без розгляду, так як позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду, який повинен відраховуватися з 11 лютого 2015 року, а саме дня отримання відповіді від Державної виконавчої служби про неможливість виконання його заяви, з якої позивач і дізнався про необхідність звернення до суду.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем пропущено встановлений законом 10-денний строк на оскарження постанови державного виконавця, так як про існування зазначеної постанови, як сам зазначає останній, дізнався у грудні 2014 року, а до суду звернувся лише 18 лютого 2015 року, тому позов залишено без розгляду, згідно ч. 1 ст. 100 КАС України.

З такими висновками не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є скасування постанови Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції серії АА № 147363 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» від 18 жовтня 2006 року та зобов'язання зняття арешту з ј частини квартири позивача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що відсутні будь-які підтвердження отримання позивачем оскаржуваної постанови державного виконавця, а про факт існування останньої та про арешт належного йому нерухомого майна дізнався під час проведення нотаріальних дій у грудні 2014 року. Для зняття арешту з зазначеного майна позивач 25 грудня 2014 року, звернувся з відповідною заявою до Державної виконавчої служби, на що остання надала йому письмову відповідь про неможливість вчинення таких дій у зв'язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження, яку позивач отримав 11 лютого 2015 року. Крім того виконавча служба зазначила про можливість звернення до суду для вирішення зазначеного питання, якою останній скористався подавши адміністративний позов 18 лютого 2015 року.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що відсутність у позивача відомостей про існування оскаржуваної постанови державного виконавця та наявність факту звернення до Державної виконавчої служби є поважною причиною пропуску строку звернення до суду та є підставою для поновлення зазначеного строку, шляхом подачі відповідної заяви, якою і скористався позивач, однак суд першої інстанції вказані обставини належним чином не перевірив та не прийняв їх до уваги.

Крім того, колегія зазначає, що вирішення спірних правовідносин можливе лише у судовому порядку, так як органи виконавчої служби, через знищення матеріалів виконавчого провадження, не можуть самостійно зняти арешт з майна позивача, а тому суд залишаючи позов без розгляду, по суті унеможливив вирішення спірних правовідносин, чим порушив не тільки право позивача на судовий захист, а й право вільного розпорядження належним йому майном.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 204, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - скасувати, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло