Ухвала суду № 43502662, 25.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-9153/11/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 14 травня 2012 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов та скасував податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2011 року № 0000950037 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 467 911 грн. (за основним платежем 321 819 грн., за штрафними санкціями - 146 092 грн.)

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки перевіркою встановлений факт недекларування постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань, що свідчить про спрямованість всіх укладених угод на незаконне заволодіння майном держави, а тому є нікчемними і не можуть породжувати жодних правових наслідків.

Державне підприємство «Миколаївський морський торгівельний порт» надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якій з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» зареєстроване як юридична особа та є платником податків.

В період з 25 серпня по 26 жовтня 2011 року податковим органом проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2011 року, за результатами якою складений акт перевірки № №972/37/01125608 від 09 листопада 2011 року, в якому податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.2.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 ПКУ, внаслідок чого занижений податок на додану вартість за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2011 року на суму 321 819 грн. Висновок акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ ґрунтується на тому, що, на думку податкового органу, укладені позивачем зі своїми контрагентами договори є нікчемними.

25 листопада 2011 року, на підставі акту перевірки № №972/37/01125608 від 09 листопада 2011 року, податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0000950037, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 321 819 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 146 092 грн.

Суд першої інстанції встановив, що єдиним аргументом податкового органу, висловленим в акті перевірки та в запереченнях на позов, є те, що угоди (правочини) укладені позивачем з його контрагентами є нікчемними. При цьому відповідач не висловлює сумніву з приводу того, що у разі коли б ці угоди відповідали вимогам Закону, суми, віднесені позивачем до податкового кредиту були б віднесені правомірно.

Оскільки висновки про нікчемність правочинів, чи визнання правочинів нікчемними, відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів, про що зазначив ВАС України в ухвалі від 08.11.10р. № К-25104/10, з урахуванням приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», за наявності належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Южная техническая компанія», ПП «Светолюкс-Николаев», ТОВ «Карго-Імпекс», ТОВ «Колібрі плюс», ТОВ «Буд-Мастер НК», суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Також суд першої інстанції зауважив, що перевіркою не встановлено порушень в частині не підтвердження сум податкового кредиту податковими накладними, чи їх неправильного оформлення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий кредит сформований позивачем правомірно, складався із сум податку, нарахованого у зв'язку з придбанням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. За базу оподаткування була прийнята договірна вартість товарів, що зазначена в договорах та видаткових накладних. Суми податку, нарахованого за вказаними операціями включені позивачем до податкового кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача по визнанню недійсними правочинів суд першої інстанції встановив, що оскаржені дії суб'єкта владних повноважень, а саме висновки зроблені в акті перевірки, не порушують права та інтереси позивача, оскільки акт перевірки не є актом індивідуальної дії (рішення дія якого поширюється на конкретну особу), і його висновки не тягнуть за собою ніяких юридичних наслідків.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

В період з 25 серпня по 26 жовтня 2011 року податковим органом проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки складений акт № №972/37/01125608 від 09 листопада 2011 року, в якому податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 7.2.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 198.3 ст. 198 ПКУ, внаслідок чого занижений податок на додану вартість за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2011 року на суму 321 819 грн. Висновок акту перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ ґрунтується на тому, що, на думку податкового органу, укладені позивачем зі своїми контрагентами договори є нікчемними.

На підставі акту перевірки № №972/37/01125608 від 09 листопада 2011 року, податковий орган 25 листопада 2011 року прийняв податкове повідомлення-рішення №0000950037, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 321 819 грн. та застосував штрафні санкції в сумі 146 092 грн.

Доводом податкового органу, як при проведені перевірки, так при розгляді справи судом першої інстанції, та в апеляційній скарзі є нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами ТОВ «Южная техническая компанія», ПП «Светолюкс-Николаев», ТОВ «Карго-Імпекс», ТОВ «Колібрі плюс», ТОВ «Буд-Мастер НК», внаслідок відсутності факту декларування контрагентами ПДВ, отриманого від позивача.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо помилковості доводів податкового органу про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами ТОВ «Южная техническая компанія», ПП «Светолюкс-Николаев», ТОВ «Карго-Імпекс», ТОВ «Колібрі плюс», ТОВ «Буд-Мастер НК», реальність яких підтверджена матеріалами справи та не спростовується доводами апелянта.

Доводи податкового органу, щодо відсутності первинних бухгалтерських та податкових документів, а саме актів приймання-передачі товару, документів, що засвідчують його транспортування, зберігання продукції та фактичного отримання послуг по правочинам вчиненим між позивачем та ТОВ «Южная техническая компанія» спростовані матеріалами справи (т. 2 а.с. 145-256, т. 3 а.с. 1-21, 54-58, 141-161); між позивачем та ПП «Светолюкс-Николаев» (т. 3 а.с. 22-34, 87-92, 162, 166-167, 210, 217, 225); між позивачем та ТОВ «Карго-Імпекс» (т. 3 а.с. 35-46, 59-64, 69-86, 231-233, 240, 241, 244, 245, 248-250, т. 4 а.с. 4, 5, 8-13, 35, 36); між позивачем та ТОВ «Колібрі плюс» (т. 3 а.с. 47-53, 65-68, 93-105, т. 4 а.с. 40, 41, 66, 67, 75-77, 87, 88, 93, 94, 104, 105, ); між позивачем та ТОВ «Буд-Мастер НК» (т. 4 а.с. 136-141); між позивачем та ТОВ «Техно-Імідж» (т. 4 а.с. 142-199, 232-239); між позивачем та КП «Сирена» (т. 4 а.с. 200-231).

Використання позивачем придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності також підтверджено матеріалами справи - актами списання ТМЦ, актами видачі, введення в експлуатацію МШП, оборотно-сальдовими відомостями (т. 3 а.с. 163-165, 168-209, 211-216, 218-224, 226-230, 234-235, 236-239, 242, 243, 246, 247, т. 4 а.с. 1-3, 6-7, 14-34, 37-39, 42-65, 68-74, 78-86, 89-92, 95-103, 106-135).

Враховуючи, встановлені фактичні обставини справи, з урахуванням приписів ст. ст. 207, 208 ГК України, ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення позивачем господарських операцій, які спростовують висновки податкового органу щодо ознак нікчемності правочинів.

Оскільки з боку податкового органу не встановлено інших порушень податкового законодавства, податкові накладні, реєстри податкових накладних, документи на підтвердження здійснення оплати придбаних товарів (послуг), та їх використання у власній господарській діяльності, у суду не викликають сумніву, з урахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 7.2.2, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 ПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення №0000950037 від 25 листопада 2011 року.

Так само апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача по визнанню недійсними правочинів, оскільки оскаржені дії податкового органу, у вигляді вчинення певних висновків в акті перевірки, не порушують права та інтереси позивача, внаслідок того, що акт перевірки не є актом індивідуальної дії (рішення дія якого поширюється на конкретну особу), і його висновки не тягнуть за собою ніяких юридичних наслідків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 01 квітня 2015 року.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя В.Л.Романішин