Ухвала суду № 43502534, 07.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/537/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фіто Груп і Ко» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Фіто Груп і Ко» (далі - позивач, ПП «Фіто Груп і Ко») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган, ДПІ) про визнання протиправними дій щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів № 220620141 від 22.06.2014, укладеного між ПП «ФІТО ГРУП І КО» та Державною податковою інспекцією у ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві; зобов'язання ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві приймати податкові документи в електронному вигляді, податкову звітність ПП «ФІТО ГРУП І КО», надіслані засобами телекомунікаційного зв'язку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, які полягають в односторонньому розірванні Договору про визнання електронних документів № 220620141 від 22.06.2014 на підставі повідомлення від 16.09.2014 р. № 8821/10/26-56-10-05 «Про розірвання договору». У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ПП «Фіто Груп і Ко» зареєстровано у статусі юридичної особи 11.06.2014 р. Код з ЄДР НОМЕР_1. Адреса: АДРЕСА_1, відомості щодо чого підтверджуються даними з ЄДР станом на 29.09.2014 р., на 26.01.2015 р., станом на 23.02.2015 р., випискою з ЄДР від 11.06.2014 р., договором оренди строком дії з 01.07.2014 р. по 31.12.2014 р.

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів в м. Києві.

22.06.2014 р. між позивачем та ДПІ укладено договір про визнання електронних документів № 220620141, предметом якого є визнання податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ, інших звітних податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях.

Згідно із договором орган ДПС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Між тим, 16.09.2014 р. ДПІ сформовано повідомлення на адресу позивача за №8821/10/26-56-10-05 «Про розірвання договору». Як вбачається з фіскального чеку, вказане повідомлення направлено на адресу позивача 16.09.2014 р.

У повідомленні зазначається про розірвання договору, оскільки відповідно до довідки про встановлення місцезнаходження від 15.09.2014 р. № 796/07 місцезнаходження позивача за податковою адресою не встановлено.

Крім того, зазначається, що державному реєстратору направлено повідомлення ф. №18-ОПП від 15.09.2014 р. для внесення змін до ЄДР.

Таким чином, як зазначено у повідомленні від 16.09.2014 р., у зв'язку з порушенням істотних умов договору, зобов'язання сторін, визначених договором, припиняються, а податкова звітність надіслана засобами телекомунікаційного зв'язку, вважається не прийнятою.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги в частині задоволення позовних вимог.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ не доведено обставин відсутності позивача за зареєстрованим місцезнаходженням станом на дату формування повідомлення розірвання договору, тому висновок про наявність станом на 16.09.2014 р. обставин, з якими умови договори пов'язують можливість одностороннього розірвання договору, є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Укладений між сторонами договір про визнання електронних документів від 22.06.2014 р. є адміністративним договором, істотні умови якого визначаються, зокрема, положеннями цивільного законодавства.

Так, відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Як установлено судом, договір про визнання електронних документів розірвано відповідачем в односторонньому порядку.

При цьому, відповідач керувався приписами пункту 4 розділу 6 вказаного договору, згідно з яким орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку в разі зміни платником місця реєстрації.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає належних доказів наявності наведеної умови, яка надає право податковому органу розірвати договір в односторонньому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується відомостями з ЄДР, що станом на 16.09.2014 р., тобто станом на дату формування повідомлення про розірвання договору, в ЄДР були відсутні записи про не підтвердження відомостей про позивача або про його відсутність за місцезнаходженням. Так, у витязі з ЄДР від 26.01.2015 р. зазначаються реєстраційні дії: 11.06.2014 р. - державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи; 29.09.2014 р. - підтвердження відомостей про юридичну особу, відомості щодо чого є достовірними в силу закону. Лише 29.10.2014 р. було внесено запис до ЄДР щодо відсутності юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням та надалі, 26.11.2014 р. та 06.01.2015 р., до ЄДР внесено записи про підтвердження відомостей про позивача.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання податкового органу на відомості довідки про встановлення місцезнаходження позивача від 15.09.2014, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Підпунктом 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу на платника податків покладено обов'язок повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до п. 12.2 розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, підрозділи органу державної податкової служби стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи, а стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Відповідно до п. 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби приймається рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП, який в свою чергу і в установленому ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» порядку вживає подальших заходів щодо підтвердження юридичною особою офіційних відомостей. Тобто, згадана довідка не є остаточним за своїм статусом документом, що може підтверджувати відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням, позаяк дана обставинам ще має бути перевірена державним реєстратором за встановленою у вказаному Законі процедурою.

Враховуючи положення Порядку обліку платників податків і зборів, відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо. Водночас, така відсутність не може розглядатись як підстава, визначена вищевказаним адміністративним договором про визнання електронних документів, для його одностороннього розірвання.

Більш того, колегія суддів враховує, що відповідачем, як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду справи, не надано доказів складання вищевказаної довідки від 15.09.2014 р. № 796/07, як і не надано інших належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності позивача за місцезнаходженням позивача станом на 15.09.2014 р. чи 16.09.2014 р., та вжиття ДПІ заходів по встановленню його місцезнаходження як-то: доказів спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків, встановлення місця проживання засновників і керівників платника податків та отримання інформації стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками, що у сукупності є передумовою для формування повідомлення ДПІ за ф. 18-ОПП.

З огляду на вищевикладене, колегія судді підтримує висновок суду першої інстанції, що станом на 16.09.2014 р. у ДПІ були відсутні підстави для вчинення дій по розірванню договору, у зв'язку з чим дії ДПІ відносно розірвання договору на підставі повідомлення від 16.09.2014 р. є протиправними.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 08.04.2015 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.