Ухвала суду № 43502494, 08.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16274/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України до Державної виконавчої служби України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення штрафу від 01 жовтня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання протиправними дій Державної виконавчої служби України в рамках виконавчого провадження ВП № 43399315 та скасування постанови ДВС України про накладення штрафу від 01 жовтня 2014 року ВП № 43399315 за повторне невиконання без поважних причин рішення суду відповідно до виконавчого листа № 2а-4477/09/2670 від 10.05.2011 року (далі - оскаржувана постанова).

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 31 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2015 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV) та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 11 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 25 Закону № 606-ХІV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону № 606-ХІV).

Згідно з статтею 5 Закону № 606-ХІV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 13 частини 3 статті 11 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до статті 76 Закону № 606-ХІV рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до частини 1 статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, суд своєю ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі від 24 жовтня 2014 року витребував від відповідача належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 43399315.

З матеріалів виконавчого провадження ВП № 43399315 вбачається, що Окружним адміністративним судом міста Києва 10 травня 2011 року видано виконавчий лист по справі № 2а-4477/09/2670, яким з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-4477/09/2670 від 11.11.2013 року якою замінено Ліквідаційну комісію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01.02.2007 року.

21 травня 2014 року відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 43399315.

Боржнику запропоновано рішення суду виконати негайно.

За невиконання без поважних причин боржником рішення суду, відповідач виніс постанову про накладення штрафу від 25.06.2014 року, якою на позивача було накладено штраф у розмірі 1 020,00 грн. Дії щодо винесення даної постанови були оцінені Київським апеляційним адміністративним судом та який своєю постановою від 10.12.2014 року (справа № 826/9395/14). Так суд визначив такі дії такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 червня 2014 року та 14 липня 2014 року Державна виконавча служба України зверталася до боржника з листами відповідно за № 5-620/9 та № Х-10174/2-9 про необхідність виконання рішення суду.

Листами від 02.07.2014 року (№ 7/8-7850) та від 18.07.2014 року (8/8.4-122-14) позивач повідомляв ДВС України про неможливість поновлення ОСОБА_2 на роботі в Мінрегіоні України на посаді, якої не передбачено штатним розписом.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що приписами ст. 34 Закону № 606-ХІV передбачена можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду з заявою про роз'яснення відповідного рішення, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою.

Також, приписами ст. 36 Закону № 606-ХІV передбачена можливість звернення, сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Аналогічні приписи містяться і в ст. 263 КАС України.

Як вбачається з наданої відповідачем копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 43399315, з заявами про роз'яснення та/або про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення позивач не звертався.

З аналізу вказаних вище листів позивача на адресу ДВС України від 02.07.2014 року та від 18.07.2014 року вбачається, що поновлення ОСОБА_2 на посаді, якої не передбачено штатним розписом Мінрегіону України, є неможливим з об'єктивних причин, незалежних від боржника.

Також, позивач звертав увагу на те, що через граничну чисельність працівників Мінрегіону України, яка встановлена Кабінетом Міністрів України, неможливо утворити Контрольно-ревізійний відділ. Колегія суддів вважає такі доводи позивача необгрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з виконавчого листа № 2а-4477/09/2670, виданого 10 травня 2011 року Окружним адміністративним судом міста Києва, Вищий адміністративний суд України своєю постановою від 29.03.2011 року скасував ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 року та змінив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2010 року, а саме: абзац третій резолютивної частини постанови суду виклав в наступній редакції: «Стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2007 року по 01 травня 2010 року, з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів»; виключив з резолютивної частини постанови суду четвертий абзац щодо визнання звільненим ОСОБА_2 з роботи з 01 травня 2010 року на підставі пункту 3 статті 30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби, та доповнив резолютивну частину постанови суду абзацом наступного змісту: «Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01.02.2007 року».

Так, станом на дату винесення відповідачем оскаржуваної постанови, тобто 01 жовтня 2014 року, рішення суду Мінрегіоном України залишається невиконаним.

Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження вчинення ним дій з метою виконання рішення суду.

З цих підстав, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що частиною п'ятою ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Приписами частини другої ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно з частиною першою ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 257 КАС України).

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги викладені вище обставини справи та нормативне обґрунтування обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач в рамках виконавчого провадження ВП № 43399315 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про обґрунтованість оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 08.04.2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.