Ухвала суду № 43502354, 06.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/974/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

06 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланто Союз» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланто Союз» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000022207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сантехсервіс» (код ЄДР 24370762) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинам з ТОВ «Ланто Союз» (код ЄДР 39332590) з ПДВ за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. при здійсненні операцій з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг). За результатами перевірки складено акт від 24.12.2014 р. № 6815/26-58-22-07-17/24370762 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки: встановлено порушення позивачем п. 185.1., 187.1., 188.1., 198.2., 198.3., 198.6., 201.1., п. 201.10. ПК України в результаті чого занижено ПДВ на 199984 грн. за вересень 2014 р.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 року № 0000022207, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 199 984 грн. за основним платежем та на 49 996 грн. за штрафними санкціями

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Сантехсервіс» (Покупець) та ТОВ «Ланто Союз»(Постачальник) було укладено договір поставки б/н від 29.09.2014.

Предметом вказаного договору було зобов'язання Постачальника в термін та на умовах визначених договором передати у власність Покупця будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним Договором.

Пунктом 1.2. означеного договору передбачено, що номенклатура визначається в погоджених постачальником заявках покупця.

На підтвердження виконання означеного договору позивачем надано до суду податкові накладні: № 76 від 29.09.2014 р. на суму 293 784,70 грн., у т.ч. ПДВ - 48964,12 грн. (номенклатура поставки - балка, блоки, перемички, опори, труби та інше); № 77 від 29.09.2014 р. на суму 300 720 у т.ч. ПДВ 50120 грн. (номенклатура поставки - асфальт - 280 т.); № 78 від 30.09.2014 р. на суму 322 800 грн. у т.ч. ПДВ - 53 800 грн. (номенклатура поставки - асфальт - 200 т., пісок - 2000 т. ); № 79 від 30.09.2014 р. на суму 282 600 грн. у т.ч. ПДВ 47100 грн. (номенклатура поставки - пісок - 3530 т., грунт рослинний - 500 т.). При цьому, на вказані дати оформлено видаткові накладні та рахунки-фактури.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано жодних первинних документів, які б підтверджували перевезення значних обсягів продукції протягом двох днів, у т.ч. документів, що під час перевезення фіксують роботу водія (відомостей тахографів), та доказів списання пального у зв'язку з цим, які вимагались ще у запитах ДПІ від 18.11.2014 р. та від 20.11.2014 р. В контексті наведеного слід зазначити, що позивачем до справи надано довідку про наявність автотранспорту, однак, як вже зазначалося, відсутні будь-які докази, які підтверджували використання конкретно визначеного транспорту при виконанні вказаних операцій.

Крім того, не надано і доказів наявності у позивача та третьої особи складських ресурсів, як і не надано третьою особою документально підтверджених відомостей щодо походження товарів (доказів придбання товарів у виробника чи іншої особи), відомості щодо чого були витребувані судом в ухвалі суду від 29.01.2015 р. З боку позивача не надано доказів подальшої реалізації продукції чи її використанні у будівництві за відносинами із третіми особами, відомості щодо чого також вимагалися судом у вищезгаданій ухвалі суду.

Відсутні також передбачені договором заявки покупця на придбання товарів та будь-які відомості та документи про якість продукції.

При цьому, судом першої інстанції у третьої особи витребовувались відомості щодо наявності трудових ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій, які однак не надані.

Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, специфіку та особливості цих операцій, надані в даному випадку первинні документи за договором поставки товару не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку та задекларованих позивачем податкових вигод.

При цьому, наявність часткової оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій. Відсутність повної оплати та відсутність здійснення претензійно-позовної роботи додатково вказує на недоведеність фактичного виконання спірних операцій.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехсервіс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.