Ухвала суду № 43502161, 31.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 рокусправа № П/811/2705/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року

у справі № П/811/2705/14

за позовом Фізичної особи-підприємства ОСОБА_1

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001811701 та № 0001821701 від 10.04.2014, визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-32 від 28.07.2014, визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0004201701 від 28.07.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані рішення порушують права позивача як підприємця, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків податкового органу, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень та рішення на їх підставі, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Постанову суду мотивовано встановленням факту реального здійснення господарської діяльності та правомірністю відображення її результатів в податковому обліку позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі. В якості доводів апеляційної скарги відповідач наводить обставин, зафіксовані в акті перевірки, наполягає, що наданими позивачем документами неможливо підтвердити реальний характер здійснення операцій з придбання товару з огляду на дані акту від 11.11.2013 № 634/26-55-22-08/31606857 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вельд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Проф-Логістика" за період діяльності з 01.01.2012 по 31.10.2013» та на даних досудового розслідування, яке здійснюється Головним слідчим управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України у кримінальному провадженні за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України стосовно діяльності ТОВ «Проф-Логістика".

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ «Вельд» за період з 01.12.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №152/11-23-17-01/НОМЕР_3 від 14.03.2014 (а.с.6-18).

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 787,50 грн., в тому числі за 2012 рік - 787,50 грн.;

- п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого фізичною особою - підприємцем завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану вартість за грудень 2012року, встановлено завищення податкового кредиту на 1050,00 грн.;

- п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", донараховано ЄСВ в сумі 1821,75 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення № 0001821701 від 10.04.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1575,00 грн., із якої за основним платежем - 1050,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 525,00 грн. (а.с.21);

- податкове повідомлення - рішення № 0001811701 від 10.04.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 984,38 грн., із якої за основним платежем - 787,5 грн., штрафні (фінансові) санкції - 196,88 грн. (а.с.22);

- рішення №0004201701 від 28.07.2014, яким позивачу застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску в сумі 182,18 грн. (а.с.24);

- вимогу про сплату боргу (недоїмку) №Ф-32 від 28.07.2014 на суму 2003,93 грн. (а.с.23).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу та наявність підстав для задоволення позову.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування підприємцем витрат за рахунок придбаного товару та податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбання цього товару, за господарськими операціями з контрагентом ТОВ «Вельд», реальність яких не підтверджена, що призвело до заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, виникнення недоїмки зі сплати єдиного внеску та застосування в зв'язку з цим штрафних санкцій.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тих обставинах, що позивач мала взаємовідносини з контрагентом - ТОВ «Вельд», по якому встановлено відсутність об'єкту оподаткування по господарських операціях з ТОВ «Проф-Логістика». Як зазначено відповідачем, наданими позивачем документами неможливо підтвердити реальний характер здійснення операцій з придбання товару з огляду на дані акту від 11.11.2013 № 634/26-55-22-08/31606857 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вельд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Проф-Логістика» за період діяльності з 01.01.2012 по 31.10.2013», яким не підтверджується отримання ТОВ «Вельд» товарів (робіт, послуг) від контрагента-постачальника ТОВ «Проф-Логістика» з посиланням на акти перевірок ТОВ «Проф-Логістика».

При цьому, як свідчить акт перевірки, податковим органом при виході на податкову адресу ТОВ «Вельд» та фактичну адресу встановлено відсутність товариства та його посадових осіб за даними адресами.

Крім того, в акті перевірки від 14.03.2014 зазначено, що в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 3201300000000039 від 02.10.2013, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України допитана ОСОБА_2, на яку зареєстровано ТОВ «Проф-Логістика», і яка згідно допиту не має відношення до його фінансово-господарської діяльності.

Виходячи з наведеного, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Вельд» (контрагент позивача) не здійснював господарську діяльність.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Стосовно даних матеріалів кримінального провадження, що здійснюється відносно діяльності ТОВ «Проф-Логістика», колегія суддів враховує приписи ст. 72 КАС України, яка визначає підстави для звільнення від доказування, і згідно ч. 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано вироків суду по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагента позивача (ТОВ «Вельд»), у т. ч. по ланцюгу постачання (матеріали кримінальних справ не є вироком суду), і з огляду на відсутність такого вироку, матеріали досудового розслідування не можуть мати преюдиціальний характер під час розгляду даної адміністративної справи.

Тим більш, що відповідачем не надано суду доказів того, що предметом господарських зобов'язань між ТОВ «Вельд» і ТОВ «Проф-Логістика», був той самий товар, який був предметом господарських зобов'язань між ТОВ «Вельд» і ФОП ОСОБА_1

При цьому колегія суддів звертає увагу, що норми Податкового кодексу України не пов'язують право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких перевірок та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Стосовно реальності господарських операцій та відображення їх у податковому обліку позивачем колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України).

Відповідно до 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За положеннями абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, відповідачем не спростовано, що у періоді, який перевірявся, ФОП ОСОБА_1 (Покупець) мало господарські відносини щодо придбання товару (продуктів харчування) у ТОВ «Вельд» (Продавець) за договором №ВТ0064/12 від 12.10.2012 (а. с.49, 50).

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано суду первинні документи, а саме: видаткова та податкова накладна від 12.12.2012 (а. с.51, 56), банківська виписка, що свідчить про оплату позивачем товару (а. с.52, 53), товарно-транспортна накладна, що підтверджує транспортування придбаного товару за замовленням ТОВ «Вельд» (а. с.54).

При цьому відповідачем не надано суду доказів того, що виписані вказаним контрагентом позивача податкові накладні, які за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071.

Виходячи із змісту вказаних вище документів, складених на підтвердження виконання означеного вище договору, в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

На момент укладення та виконання вказаного вище договору контрагент позивача ТОВ «Вельд» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Використання позивачем придбаних продуктів харчування (рису) підтверджується договором про надання послуг від 01.09.2011, укладеним між ПП ОСОБА_3 (Виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (Замовник), відповідно до умов якого виконавець надає послуги по покращенню товарного вигляду, а саме: фасування круп та муки в пакети різного асортименту та різної ваги (а. с.82). Виконання даного договору підтверджується актом виконаних робіт та накладною (а.с.83-85).

В подальшому розфасований рис позивачем реалізовано іншим покупцям, що підтверджується долученими до справи копіями податкових накладних (а. с.87-97).

Наявність вказаних первинних документів скаржником не спростовується.

Водночас, відповідач наполягає на тому, що в товарно-транспортній накладній №В0000004407 від 12.12.2012 про перевезення ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «Вельд» рису не зазначено автопідприємство, яке здійснювало перевезення даного товару, марка шини, державний номер, водій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже відсутність в товарно-транспортній накладній певних відомостей при наявності інших первинних документів не може бути належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій.

Аналізуючи надані документи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення відповідних господарських операцій та їх використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням формування витрат та податкового кредиту.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Крім того, зазначаючи про не спрямованість на реальне настання правових наслідків правочинів позивача з ТОВ «Вельд», податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні і недійсність таких правочинів визнається тільки судом (ст.234 ЦК України).

Разом з тим, податковим органом не надано суду доказів недійсності вищезазначеного договору, використання придбаного товарів у неоподатковуваних операціях.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

Щодо правомірності рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 000421701 від 28.07.2014 колегія суддів зазначає, що з огляду на те, що нарахування єдиного внеску здійснюється на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а висновки податкового органу щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, відтак означене вище рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, виходячи з наведеного вище, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для прийняття і вимоги про сплату боргу (недоїмку) № Ф-32 від 28.07.2014, якою зобов'язано позивача сплатити суму єдиного внеску у розмірі 2003,93 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року у справі № П/811/2705/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко