Ухвала суду № 43502146, 24.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2015 рокусправа № 804/16352/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Вошколуп В.Г. (дов. від 08.05.2013)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2014 року

у справі № 804/16352/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лагіон 1»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лагіон 1» звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0005362204 від 19.11.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 32 250,00 грн., в т.ч. за основним платежем 21500,00грн., за штрафними санкціями - 10750,00 грн.;

- №0005352204 від 19.11.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1894319 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків суду першої інстанції про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту після бюджетного відшкодування у вересні 2013 року суми в розмірі 1894319,00 грн., яка, на думку податкового органу, є неузгодженою, оскільки сума від'ємного значення в розмірі 2081150,00 грн. (складовою якого є сума від'ємного значення за вересень 2013 року у розмірі 1894319,00 грн.) утворилася у грудні 2012 року по операціях підприємства з придбання основних фондів, а декларація позивача з ПДВ за грудень 2012 року визнана податковим органом неподатковою звітністю. Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 у справі № 804/5617/13-а зобов'язано Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за грудень 2012 року з додатками датою її фактичного отримання, а саме: 14.01.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2014 року адміністративний позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з того, що чинні норми податкового законодавства України не містять заборони платнику податків декларувати суми у складі від'ємного значення з ПДВ у випадку, якщо винесене податковим органом податкове повідомлення-рішення про зменшення таких сум від'ємного значення оскаржується платником.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу (т.1 а.с.203), в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, надання невірної оцінки обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем в порушення вимог Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість в рядку 21.3 декларації за вересень 2013 року не відображено зі знаком «-» суму зменшення податковим органом залишку від'ємного значення на підставі повідомлення-рішення «В4», а відтак відображення платником податків від'ємного значення з податку на додану вартість можливе виключно після винесення остаточного судового рішення у подібній справі. До набрання ж чинності судовим рішенням платник податків не повинен відображати зменшені суми від'ємного значення у власному податковому обліку.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належними чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в судовому засіданні просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ «ЛАГІОН 1» з питання визначення правомірності формування залишку від'ємного значення та повноти декларування податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт №1233/2204/33275946 від 29.10.2013.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пунктів 200.1, 200.4 «а», «б» статті 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за вересень 2013 року на суму 1894319,00 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на 21500,00 грн.

В акті перевірки вказано, що позивачем порушений Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфіну від 25.11.2011 №1492, а саме: в рядку 21.2 декларації за вересень 2013 року відображено значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 1915819,00 грн., яке було зменшено за результатами попередньої камеральної перевірки згідно акту перевірки № 2391/15-3/33275946 від 19.06.2013 та повинно бути відображене в рядку 21.3 декларації зі знаком «-», а в додатку 2 до декларації за вересень 2013 року залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 1894319,00 грн. за грудень 2012 року, проте за вказаний місяць декларація не була визнана податковою звітністю.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0005352204 від 19.11.2013, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року на загальну суму 1894319,00 грн.;

№0005362204 від 19.11.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 32250,00 грн., в т. ч. за основним платежем - 21500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10750,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки №1233/2204/33275946 від 29.10.2013, вказана перевірка проведена відповідачем з урахуванням актів перевірки правомірності нарахування бюджетного відшкодування за січень 2013 року (акт №1208/15-3/33275946 від 20.03.2013 та правомірності формування залишку від'ємного значення та повноти декларування податкових зобов'язань по декларації з ПДВ за березень 2013 року (акт №2116/15-3/33275946 від 21.05.2013), квітень 2013 року (акт №2391/15-3/33275946 від 19.06.2013), червень 2013 року (акт №339/2204/33275946 від 20.08.2013) та серпень 2013 року (акт №674/2204/33275946 від 25.09.2013).

Фактичною підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість, задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 1894319,00 грн., стало рішення відповідача №1549/10/18.15 від 18.01.2013 про невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, в якій позивачем задекларовано податковий кредит на суму 2081150 грн., сформований за рахунок господарських операцій з придбання основних фондів.

Вказане рішення відповідача лягло в основу вищенаведених актів перевірок, за наслідками проведення яких винесено податкові повідомлення-рішення форми «В4» та «Р4» від 09.07.2013 №0003111503 і №0003081503, від 17.10.2013 №0004542204 і №0004552204 відповідно, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшено суми від'ємного значення податку на додану вартість та які, в подальшому, оскаржені позивачем в судовому порядку (справи Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/9891/13-а, № 804/14536/13-а).

Судом встановлено, що на момент подання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року судом порушено провадження у справі № 804/9891/13-а, а також у справі №804/5617/13-а, в межах якої позивачем оскаржено рішення відповідача №1549/10/18.2-15 від 18.01.2013 про невизнання податковою звітністю декларації з ПДВ за грудень 2012 року.

Посилання в акті перевірки №1233/2204/33275946 від 29.10.2013 на пп.4.6.7 пп.4.6 п.4 Розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, апеляційний суд вважає помилковим.

Відповідно до вказаної норми рядок 21.3 декларації з податку на додану вартість передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Проте вказану норму слід застосовувати з урахуванням приписів Податкового кодексу України та інших Законів, що регулюють питання податкового обліку.

Так, жодна норма закону не покладає на платника податків обов'язку відображення в податковій звітності результатів попередніх перевірок податкових органів, тобто висновків про завищення або заниження таким платником податків відповідних сум грошових зобов'язань.

Відповідно до п.1 Розділу 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, до декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку (п.8 Розд. 3 Порядку).

Вказані приписи відповідають вимогам ст.ст.3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV.

Крім того, відповідно до п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 58.1 ст.58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Отже результати проведеної податковим органом перевірки підлягають відображенню в рядку 21.3 декларації з податку на додану вартість виключно на підставі прийнятого податковим органом відповідного податкового повідомлення-рішення та за умови узгодження, визначеного в ньому грошового зобов'язання.

Згідно з п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За правилами, встановленими в ст.56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів (п. 56.2 - 56.3 ст.56 Податкового кодексу України)

За приписами п.56.5 ст.56 Податкового кодексу України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Відповідно до п.56.15 ст.56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень. При цьому, сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили (п.4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012).

З огляду на наведені правові норми, приймаючи до уваги факт оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень №0003111503 та №0003081503 від 09.07.2013 і №0004542204 та №0004552204 від 17.10.2013, суми, визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженими, тобто грошові зобов'язання не підлягали виконанню.

Отже є протиправним посилання відповідача в акті камеральної перевірки податкової звітності за вересень 2013 року на висновки перевірки, оформленої актом №2391/15-3/33275946 від 19.06.2013, за результатами якої винесені відповідні податкові повідомлення-рішення, що оскаржені позивачем в судовому порядку.

Також, матеріалами справи підтверджено, що за результатами судового оскарження рішення відповідача №1549/10/18.15 від 18.01.2013, на підставі якого фактично винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 у справі №804/5617/13-а скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 у справі № 804/5617/13-а та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволено; визнано протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року як податкової звітності; скасовано рішення відповідача №1549/10/18.2-15 від 18.01.2013; зобов'язано відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за грудень 2012 року, з додатками датою її фактичного отримання, а сааме: 14.01.2013; зобов'язано відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2012 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача. Вказане судове рішення набрало законної сили 27.03.2014 і виконано податковим органом (податкова декларація позивача з податку на додану вартість за грудень 2012 року відновлена датою її фактичного отримання - 14.01.2013 №46152).

Виходячи з наведеного, апеляційній суд погоджується з судом першої інстанції, що позивач мав право відобразити в декларації за вересень 2013 року залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду (серпень 2013 року), за рахунок якого зменшити податкові зобов'язання з податку на додану вартість, та відобразити залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, - 1894319,00 грн.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства, а саме: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на 21500,00 грн., та завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість в декларації за вересень 2013 року на 1894319,00 грн.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2014 року у справі № 804/16352/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Л.М. Нагорна