Ухвала суду № 43502118, 22.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

іменем України

"22" травня 2014 р. справа 2а-851/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

при секретарі Фастовській М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2013 в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод» до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Мелітопольський асфальтобетонний завод» 15.02.2010 звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0001732301/0 від 31.08.2009.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 07.07.2009 по 10.08.2009 повноважними особами Мелітопольської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт №996/23/32298150 від 17.08.2009. В Акті перевірки зроблено висновки, про порушення позивачем пункту 7.4.1, пункту 7.7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижені податкові зобов'язання на 46926гр.

Мелітопольською ОДПІ від 31.08.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001732301/0, яким КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 70389гр, в тому числі за основним платежем 46926гр, за штрафними санкціями 23463гр.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально не підтверджено фактичного отримання товару від ТОВ «Раджа», ТОВ «Хайтек Сервіс», ПП «Укртрансзв'язок», ТОВ «Леора». Зазначені операції знайшли відображення в податковому обліку позивача без настання реальних наслідків

Як вбачається з адміністративного позову та апеляційної скарги, позиція позивача полягає в тому, що наявність податкової накладної, оформленої належним чином, є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Проте, така позиція є помилковою.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми) дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарські операції.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції на час спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності з пунктом 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Раджа», ТОВ «Хайтек сервіс», ПП «Укртрансзв'язок», ТОВ «Леора», на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод» придбало товарно-матеріальні цінності у:

- ПП ТК «Раджа» паливо котельне по накладним: №115 від 22.10.2007 на суму 32000гр, №36 від 15.10.2007 на суму 25600гр, №309 від 12.11.2007 на суму 33280гр;

- ТОВ «Хайтек сервіс» паливо котельне по накладній №195/116 від 10.12.2007 на суму 18600гр;

- ПП «Укртрансзв'язок» бітум по накладній №7846 від 24.10.2007 на суму 18433гр96коп;

- ТОВ «Леора» паливо котельне та цемент по накладній №911 від 18.08.08 на суму 53300гр; послуги з перевезення згідно актів від 22.09.2008 на загальну суму 23040гр та від 30.10.2008 на загальну суму 28800гр; сіль кам'яну по накладній №1125 від 17.10.08 на загальну суму 8500гр.

Разом з тим, як вже було зазначено, наявність податкової накладної не є безумовним підтвердженням реальності здійснення господарської операції.

Відповідно до роз'яснень, наданих Міністерством фінансів України листом №31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005, оформлення накладної здійснюється після подання довіреності. Проте, будь-яких довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей не надано.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобілю затверджені спільним наказом Мінтрансу України і Мінстату України №488/346 від 29.12.1995 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобілю». Відповідно до пункту 2 вище вказаного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку усіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом», товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Разом з тим, позивачем не надано будь-яких документів, які свідчили б про транспортування товарів, отриманих від контрагентів. Стосовно взаємовідносин з ПП ТК «Раджа», ТОВ «Хайтек Сервіс», ПП «Укртрансзв'язок» взагалі відсутні господарські договори.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи неможливо встановити реальність господарських операцій, їх зміст та обсяг, що свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість.

З огляду на викладене, Мелітопольською ОДПІ обгрунтовано взяті до уваги лист податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача про відсутність показників фінансово-господарської діяльності ПП ТК «Раджа», ТОВ «Хайтек сервіс», ПП «Укртрансзв'язок», ТОВ «Леора».

Крім того, відповідно до товарно-транспортних накладних, перевезення відсіву з Токмацького гранітного кар'єру в періоді з 03.09.2008 по 29.10.2008 здійснювалось автомобілем БАР 85СР держномер АС94451АТ. Мелітопольським МРЕР надана інформація що такого державного номеру не існує.

Щодо віднесення Позивачем в IV кварталі 2008 року до податкового кредиту 6666гр66коп по господарським операціям з ПП «ВРГіК», суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що факт виконання робіт не підтверджено. В ході ревізії працівниками Контрольно-ревізійного відділу в місті Мелітополі і Мелітопольському районі, при проведенні контрольного обміру по вул.Тельмана не підтверджено факт виконання ПП «ВРГіК» в листопаді 2008 року робіт з капітального ремонту дорожнього покриття, про що складено акт №130/0006 від 02.03.2009.

Відповідно частини 1 до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, натомість відповідачем доведено порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» в частині формування податкового кредиту по вищезазначеним господарським операціям та необхідність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму за основним платежем 46926гр та застосування штрафних санкцій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись статтями 41, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Мелітопольський асфальтобетонний завод» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.06.2013 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова