Постанова № 43501997, 07.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2015 року № 826/2422/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕ ОМ»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування окремих положень рішення, зобов’язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕ ОМ» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати окремі положення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про відмову у реєстрації ТОВ «ТЕ ОМ» як платника податку на додану вартість, оформлене листом від 10.09.2014 р. щодо незнаходження ТОВ «ТЕ ОМ» за адресою: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б.

2. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві внести зміни до Єдиного банку даних платників податку – юридичних осіб про місцезнаходження ТОВ «ТЕ ОМ» за адресою: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві протиправно відмовлено позивачу у реєстрації платником податку на додану вартість.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 10.09.2014 р. № 44393/10/26-55-18-09-10, яким ТОВ «ТЕ ОМ» відмовлено в реєстрації платником податку на додану вартість.

Підставою для відмови в реєстрації платника податку на додану вартість стало те, що:

1. в розділі 2 «Індивідуальний податковий номер/номер та серія паспорта» не зазначено податковий номер товариства, а саме: 39358996;

2. в розділі 4 «місцезнаходження (місце проживання) платника зазначено: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б та при звірці реєстраційних даних з Єдиним банком даних про платників податку – юридичних осіб виявлено, що ТОВ «ТЕ ОМ» (податковий номер) не знаходиться за вказаною адресою.

Таким чином дані, наведені у заяві, потребують виправлення та/або надано недостовірно.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 182.1 ст. 182 Податкового кодексу України, якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Згідно п. 183.3 ст. 183 Податкового кодексу України, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 цієї статті не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Відповідно до п. 183.5 ст. 183 Податкового кодексу України, особи, зазначені у пункті 183.3 цієї статті, можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на виписку податкових накладних.

Реєстрація осіб, зазначених в абзаці другому пункту 183.4 цієї статті, діє з першого числа календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість.

Відповідно до п. 183.7 ст. 183 Податкового кодексу України, заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Відповідно до пп. 19 1.1.8 п. 19 1.1 ст. 19 1 Податкового кодексу України контролюючі органи формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи.

Пунктом 64.7 статті 64 Податкового кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, визначає порядок обліку платників податків у контролюючих органах та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених цим Кодексом для великих платників податків.

Відповідно до п. 1.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року N 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року N 462) (надалі – Порядок N 1588) ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 1.5 Порядку № 1588 інформація про платників податків, отримана для їх обліку згідно з цим Порядком, вноситься до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб (далі - Єдиний банк даних юридичних осіб) та складових частин такого банку даних (реєстру платників податків - нерезидентів, реєстру договорів про спільну діяльність, договорів управління майном та угод про розподіл продукції), а також до Реєстру самозайнятих осіб, який є складовою частиною Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО).

Пунктом 1.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16.01.2014 № 26, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 лютого 2014 р. за № 232/25009 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі – Положення № 26) визначено порядок:

- реєстрації платників податку на додану вартість;

- анулювання реєстрації платників податку на додану вартість;

- ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр);

- присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість;

- оприлюднення даних з Реєстру;

- перереєстрації платників податку на додану вартість;

- ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість;

- формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Згідно п. 2.1 Положення № 26 реєстр - це автоматизований банк даних, створений відповідно до пункту 183.12 статті 183 розділу V Кодексу для забезпечення:

- реєстрації та єдиного обліку платників ПДВ;

- єдиних принципів ідентифікації платників ПДВ;

- контролю за справлянням податку на додану вартість;

- організації суцільного й вибіркового аналізу.

Відповідно до п. 3.1 Положення № 26 реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація платників ПДВ проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого ідентифікатора.

Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру.

Згідно п. 3.2 Положення № 26 платником ПДВ можуть бути зареєстровані особи, визначені у пункті 1.4 розділу I цього Положення та які відповідають вимогам пункту 1.5 розділу I цього Положення.

Для реєстрації платником ПДВ особа повинна перебувати на обліку в контролюючому органі за основним місцем обліку відповідно до Порядку обліку.

Відповідно до п. 3.4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, відповідно до пункту 182.1 статті 182 розділу V Кодексу, якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Згідно п. 3.5 Положення № 26 будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою N 1-ПДВ (додаток 1):

1) заява подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

2) реєстраційна заява платника ПДВ має бути подана контролюючому органу:

б) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками ПДВ (пункт 3.4 цього розділу), або особами, які відповідають вимогам підпункту 6 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу (підпункт 6 пункту 1.5 розділу I цього Положення), - не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних;

3) реєстраційна заява обов'язково має бути підписана заявником із зазначенням дати. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають заповненню (крім розділу 2 для юридичних осіб, які подали заяву державному реєстратору у спосіб, визначений в абзаці третьому підпункту 1 цього пункту).

Згідно п. 3.8 Положення № 26 при реєстрації платника ПДВ обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.

Відомості про заявника мають бути включені до Єдиного державного реєстру. Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру.

З метою підтвердження достовірності відомостей про відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до контролюючого органу документи, що підтверджують такі відомості.

Відповідно до п. 12.5 Порядку N 1588 визначено, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою N 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу.

Відповідно до п. 3.9 Положення № 26, якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника (для юридичних осіб, які подали заяву до контролюючого органу у спосіб, визначений в абзаці першому підпункту 1 пункту 3.5 цього розділу), не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 5 робочих днів від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Як вбачається з матеріалів справи, листом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.09.2014 р. № 44393/10/26-55-18-09-10 позивача повідомлено про відмову в реєстрації платником податку на додану вартість, оскільки в розділі 4 «місцезнаходження (місце проживання) платника зазначено: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б та при звірці реєстраційних даних з Єдиним банком даних про платників податку – юридичних осіб виявлено, що ТОВ «ТЕ ОМ» (податковий номер) не знаходиться за вказаною адресою. Позивачу запропоновано подати нову заяву про реєстрацію платником ПДВ із зазначенням всіх достовірних даних та обов’язкових реквізитів.

Однак, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача в частині відмови у зв’язку із відсутністю позивача за місцезнаходженням з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТЕ ОМ» було зареєстровано Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 20.08.2014 р. за номером 1 070 102 0000 055031. Місцезнаходженням юридичної особи є: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Інформація щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу у матеріалах справи відсутня.

Адреса реєстрації, а саме: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б зазначена позивачем у реєстраційній заяві платника податку на додану вартість форма № 1-ПДВ.

Крім того, місцезнаходження позивача підтверджується наявним в матеріалах справи договором оренди нежитлових приміщень № 19-14 від 01.09.2014 р.

Як зазначив відповідач, у разі подачі заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість, контролюючий орган повинен провести заходи щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем проведено звірку даних з Єдиним банком даних про платників податку – юридичних осіб, якою встановлено, що ТОВ «ТЕ ОМ» не знаходиться за вказаною адресою. Дана обставина підтверджена та встановлена довідкою про встановлення місцезнаходження від 29.08.2014 р. № 3989/01/26-55-07-02.

Розділом XII Порядку N 1588 визначено підстави для встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків.

Так, з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи контролюючих органів, до функцій яких належить ведення обліку платників податків, повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців контролюючими органами після здійснення їх державної реєстрації, реорганізації та внесення змін до Єдиного державного реєстру чи установчих документів.

Підрозділи контролюючого органу:

стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи;

стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Отже, вищевказаними положеннями передбачено підстави для встановлення місцезнаходження юридичної особи. Встановлення місцезнаходження новостворених юридичних осіб не передбачено Порядком N 1588.

Крім того, відповідачем не доведено відсутність інформації про місцезнаходження ТОВ «ТЕ ОМ» в Єдиному банку даних про платників податків, зокрема, необхідність встановлення місцезнаходження новоствореної юридичної особи. Також відповідачем не спростовано факту перебування позивача на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, зокрема, за адресою: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про відмову у реєстрації ТОВ «ТЕ ОМ» як платника податку на додану вартість, оформлене листом від 10.09.2014 р. щодо незнаходження ТОВ «ТЕ ОМ» за адресою: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б та наявність підстав для їх задоволення.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві внести зміни до Єдиного банку даних платників податку – юридичних осіб про місцезнаходження ТОВ «ТЕ ОМ» за адресою: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б, суд відмовляє в задоволенні з огляду на наступне.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження: дій службової особи податкового органу, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Зі змісту викладеного вбачається, що використання інформації Єдиного банку даних платників податку – юридичних осіб з оформлення результатів довідкою є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов'язків, а самі по собі використання інформації відповідачем не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин. Використання податкової інформації з Єдиного банку даних платників податку – юридичних осіб є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов’язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві внести зміни до Єдиного банку даних платників податку – юридичних осіб про місцезнаходження ТОВ «ТЕ ОМ» за адресою: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б, а тому відмовляє в їх задоволенні.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги частково обґрунтовані, а тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163,167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕ ОМ» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати окремі положення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про відмову у реєстрації ТОВ «ТЕ ОМ» як платника податку на додану вартість, оформлене листом від 10.09.2014 р. в частині щодо незнаходження ТОВ «ТЕ ОМ» за адресою: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5-Б.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук