Постанова № 43501957, 08.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року м. Київ № 826/1524/15

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Неповнолітнього ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2

до відповідача Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації

третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування рішення у формі листа від 16.12.2014 р. №100-100/П-1692-2658 та зобов'язання вчинити певні дії щодо взяття на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, для надання житла у першочерговому порядку,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач неповнолітній ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення у формі листа від 16.12.2014 р. №100-100/П-1692-2658 та зобов'язання вчинити певні дії щодо взяття на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, для надання житла у першочерговому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2015 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2015 р. залучено до участі у справі третьої особи Службу у справах дітей Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації.

Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що син позивача є членом сім'ї загиблого учасника Антитерористичної операції, зважаючи на дані обставини, а також у зв'язку із необхідністю поліпшення житлових умов позивач звернулась до відповідача із заявою про взяття на квартирний облік.

Водночас 16.12.2014 р. відповідач надіслав лист №100-100/П-1692-2658, яким відмовив позивачу у затвердженні її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов мотивуючи це тим, що постановою виконкому міськради і президії міськради профспілок від 15.07.1985 р. №582 «Про порядок застосування у місії Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень в Українській PCP» встановлено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають житлову площу до 7,5 кв. м включно на кожного члена родини.

При цьому, як зазначено у позовній заяві, з поданих документів відповідач встановив, що позивач родиною з чотирьох осіб зареєстровані в приватному будинку житловою площею 41,6 кв. м, і на кожного члена родини припадає по 10,4 кв. м житлової площі. Водночас, як відзначено позивачем, згідно до приписів етапі 47 Кодексу норма жилої площі в Українській PCP встановлена в розмірі 13,65 квадратного метру v на одну особу.

Також, на переконання позивача, відповідачем протиправно залишено поза увагою той факт, що позивач відповідає іншим критеріям, встановленим для громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень в першочерговому порядку.

До судового засідання представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, надіслав клопотання про продовження розгляду справи без його участі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація, відмовляючи у зарахуванні на квартирний облік позивача, виходила з того, що заявниця з родиною з чотирьох осіб зареєстровані та проживають у приватному будинку по АДРЕСА_1 житловою площею 41,60 кв.м, тобто на кожного члена родини припадає по 10,4 кв. м., що є більшим, аніж 7,5 кв. м, передбачених п. 2 постанови виконкому міськради і президії міськради профспілок від 15.07.1985 р. №582 «Про порядок застосування у місії Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень в Українській PCP».

Окрім цього, представником відповідача також зауважено про неподання при зверненні позивачем повного пакету документів для поставки на квартирний облік, а саме зазначено про відсутність довідки з місця роботи ОСОБА_2 про перебування на квартирному обліку за місцем роботи (п. 18 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УРСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. №470).

При цьому представником відповідача відмічено, що порядок забезпечення житлом членів сім'ї загиблих учасників АТО, які потребують поліпшення житлових умов, є позачерговим, а не першочерговим.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не прибув, причин чого суд не повідомив, разом з тим надіславши до суду письмові пояснення від 05.03.2015 р. №100/09-688, в яких просив прийняти рішення з якнайкращим забезпеченням прав та законних інтересів малолітньої дитини.

У зв'язку із вказаними обставинами та згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив продовжити розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Неповнолітній ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) є членом сім'ї (сином) загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 р. учасника АТО ОСОБА_5, що підтверджується наявною у справі копією посвідчення члена сім'ї загиблого серії НОМЕР_1, зареєстрований та сумісно проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 на одній житловій площі із родиною ОСОБА_6 (власник) та ОСОБА_7 за адресою, АДРЕСА_1.

Дана обставина вбачається із наданої позивачем до суду копії довідки КП «ЖЕО - 111 Голосіївського району» від 29.08.2014 р. №4074, в якій серед іншого зазначено, що займана вказаними особами житлова площа становить 41,60 кв.м.

Так, зважаючи на необхідність покращення житлових умов, яка спричинена відсутністю власного житла, позивач звернулась до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою від 27.11.2014 р. (вх. Від 03.12.2014 р. №100/П-1692) про прийняття на квартирний облік.

У вказаній заяві позивач повідомила відповідача, що ОСОБА_1 має пільгові підстави для прийняття на квартирний облік як член сім'ї загиблого учасника бойових дій. Також позивач зазначила, що сама працює у ТОВ «Мері Кей (Україна) ЛТД» з 23.03.2005 р. та на квартирному обліку за місцем роботи не перебуває. До заяви позивачем додано: заяву про згоду на збір та обробку персональних даних, копію паспорта та кода ОСОБА_2, копію свідоцтва про народження ОСОБА_1, довідку з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію, копію посвідчення члена сім'ї загиблого учасника бойових дій.

Відповідь на дану заяву відповідач надав листом від 16.12.2014 р. №100-100/П-1692-2658, в якому зазначено про відсутність правових підстав для затвердження позивача на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов. В обґрунтування наведеного відповідач зазначив, що постановою виконкому міськради і президії міськради профспілок від 15 липня 1985 року №582 «Про порядок застосування у місії Києві «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень в Українській PCP» встановлено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які мають житлову площу до 7,5 кв. м включно на кожного члена родини. А з поданих позивачем до заяви документів, на переконання відповідача, вбачається що, позивач родиною з чотирьох осіб зареєстровані в приватному будинку житловою площею 41,6 кв. м, і на кожного члена родини припадає по 10,4 кв. м житлової площі.

Відтак, вважаючи протиправним дане рішення відповідача, позивач за захистом порушених прав та інтересів звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представників сторін та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку (ст. 4 Закону №565).

Як передбачено ч. 1 с. 9 ЖК УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 9).

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій (ч. 5 ст. 9).

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 45 ЖК УРСР у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов сім'ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам.

Тобто дана норма містить перелік категорій громадян, яким житлові приміщення надаються у першу чергу, зокрема, такі особи мають право на одержання житлового приміщення у більш короткий термін, ніж особи, що належать до загальної черги. Так, у першочерговому порядку надання житлових приміщень здійснюється незалежно від того, чи існувало право на одержання житлового приміщення в першу чергу при взятті на квартирний облік чи воно виникло пізніше підчас перебування на обліку у загальній черзі.

Статтею 47 ЖК УРСР норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу. При цьому така норма являє собою розрахунковий норматив забезпеченості житловою площею в громадському та державному житловому фонді на одну особу, у даному випадку мається на увазі розмір житлової площі - без урахування площі нежитлових приміщень (кухонь, коридорів, комор і т. п.).

Положеннями ч. 1 ст. 48 ЖК УРСР передбачено, що жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.

Так, п. 2 постанови виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів, Президії Київської міської ради профспілок від 15.07.1985 р. №582 «Про порядок застосування у м. Києві «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» установлено, що такими, які потребують поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, які мають жилу площу до 7,5 кв. м включно на кожного члена родини.

Разом з тим п. 3 цієї постанови визначено, що жилі приміщення у м. Києві надаються громадянам у межах 13,65 кв. м жилої площі, але не більш однієї кімнати на одну особу і не менш, як 9 кв. м жилої площі (рівень середньої забезпеченості громадян у м. Києві).

Водночас облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання врегульовано Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. №470 (далі - Правила №470).

Пунктом 13 даних Правил визначено, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Так, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються серед іншого громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами (п.п. 1 п. 13).

Згідно п. 18 зазначених Правил №470 заява про взяття на квартирний облік подається відповідно до виконавчого комітету Ради народних депутатів за місцем проживання громадян та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.

Так, до заяви додаються: довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку, видана організацією, яка здійснює експлуатацію жилого будинку, або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру; довідки про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті місцевої Ради).

У необхідних випадках до заяви додаються також медичний висновок, довідка (виписка з рішення виконавчого комітету місцевої Ради) про невідповідність жилого приміщення встановленим санітарним і технічним вимогам, копія договору піднайму жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи договору найму жилого приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу або в будинку (частині будинку), квартирі, що належить громадянину на праві приватної власності.

Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, вказують про це у заяві і подають відповідні документи. Інші документи при необхідності запитуються виконавчим комітетом місцевої Ради або адміністрацією підприємства, установи, організації.

Отже, в даному випадку помилковими є викладені у запереченнях твердження відповідача щодо необхідності надання позивачем довідки з місця роботи про перебування її на квартирному обліку за місцем роботи, так як подання такої довідки згідно положень п. 18 Правил №470 не відноситься до обов'язкових документів при поданні заяви про взяття на квартирний облік, а відповідачем даного документу як додаткового від позивача не витребовувалось та у листі від 16.12.2014 р. №100-100/П-1692-2658 про вказану обставину не зазначалось.

Між тим, суд зауважує, що згідно абз. 4 п. 18 цих Правил довідка про перебування на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті місцевої Ради) подається відносно членів сім'ї, разом з тим, зважаючи на загибель в зоні проведення Антитерористичної операції ОСОБА_5, чоловіка позивача та батька її неповнолітнього сина, ОСОБА_2 є єдиною працюючою в її сім'ї, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що позивачем до заяви від 27.11.2014 р. додано всі необхідні документи, передбачені Правилами №470.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України від 22.10.1993 р. №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) (далі - Закон №3551) чинність цього Закону поширюється, зокрема, на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Водночас у абз. 1 п. 15 ч. 1 ст. 15 Закону №3551 визначено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги, як позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Як встановлено судом з наявної у справі копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, розмір житлової площі даного будинку становить 41,6 кв. м та складається із 4 житлових кімнат. При цьому єдиним та повноправним власником житлової площі є ОСОБА_6 (батько позивача).

Суд зауважує, що положеннями п.п. 7 п. 13 Правил №470 до потребуючих поліпшення житлових умов віднесено також і громадян, які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі, старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, а також беручи до уваги фактичний склад сім'ї позивача, відсутність власного помешкання та зважаючи на суспільно-політичний обов'язок захисту та підтримки членів сімей загиблих учасників бойових дій в зоні Антитерористичної операції, суд приходить до висновку, що неповнолітній ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.), який є сином загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 р. учасника АТО ОСОБА_5, відноситься до переліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Відтак, враховуючи дану обставину, а також те, що до заяви від 27.11.2014 р. позивачем додано всі необхідні документи, передбачені Правилами №470, рішення відповідача у формі листа від 16.12.2014 р. №100-100/П-1692-2658 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому суд відмічає, що при регулюванні конкретних відносин у пріоритетному порядку застосовуються норми спеціального закону, а якщо вони є недостатніми для належного регулювання цих відносин, то у субсидіарному порядку можуть застосовуватися норми загального закону. Так, переважне застосування спеціального закону означає насамперед виявлення спеціальної правової норми, що підлягає переважному застосуванню перед загальною нормою.

Так, задля захисту порушених прав та інтересів неповнолітнього ОСОБА_1, в інтересах якого діє мати - ОСОБА_2, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача вчинити дії щодо взяття позивача на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, для надання житла у позачерговому порядку, як це передбачено положеннями абз. 1 п. 15 ч. 1 ст. 15 Закону №3551, так як у порівнянні з ЖК УРСР, а зокрема абз. 1 ч. 1 ст. 45, дана норма є спеціальною, адже встановлює перелік пільг особам, на яких поширюється чинність Закону №3551 (стаття 10), в частині забезпечення жилою площею.

Отже, враховуючи наведене у сукупності, а також виходячи з наявних у справі доказів, суд приходить до висновку наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Разом з тим, беручи до уваги, що ухвалою від 03.02.2015 р. судом від сплати судового збору звільнено на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати в даному випадку стягненню з Державного бюджету не підлягають.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 16.12.2014 р. №100-100/П-1692-2658.

3. Зобов'язати Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію вчинити дії щодо взяття на підставі заяви від 27.11.2014 р. ОСОБА_2, законного представника неповнолітнього ОСОБА_1, на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, для надання житла у позачерговому порядку.

4. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 08.04.2015 р.