Постанова № 43501566, 02.04.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/197/15

02 квітня 2015 р. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук Т.О., суддів Шарапи В.М., Жуковської Л.А., при секретарі судового засідання Цвіркун О.О., за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача Міністерства оборони України - Боберського І.М.,

представника відповідача Комісія по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ОСОБА_1 доКомісія по контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України,Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,в с т а н о в и в :

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та скасування рішення Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 26.11.2014 року (протокол №129) щодо відмови у погодженні Списку розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім'ї 5 чоловік та зобов'язання Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України погодити Список розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 для надання ОСОБА_1 двохкімнатної службової квартири житловою площею 30,2 кв.м. на склад сім'ї 5 чоловік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку із відсутністю постійного житла за теперішнім місцем проходження військової служби його та членів його сім'ї було взято на квартирний облік і вони на даний час перебувають у черзі на отримання житла. Однак, як вказав позивач рішенням Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 26.11.2014 року (протокол №129) було відмовлено у погодженні Списку розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім'ї 5 чоловік. Вказане рішення позивач вважає протиправним та просив його скасувати та зобов'язати відповідача погодити Список розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 для надання ОСОБА_1 двохкімнатної службової квартири житловою площею 30,2 кв.м. на склад сім'ї 5 чоловік.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, крім того під час судового засідання вказав про те, що отримує від Міністерства оборони України грошову компенсацію за оренду житла та просив звернути увагу на те, що на протязі 5-ти місяців приймав активну безпосередню участь в зоні АТО. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач від Міністерства оборони України подав суду письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнає, та зазначає, що ОСОБА_1 на даний час утримує двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 площею 37,4 м2, яку він отримав під час проходження військової служби у Тернопільському гарнізоні.

В подальшому як зазначив представник відповідача, таку службову квартиру АДРЕСА_2 було виключено із числа службових, а громадянина ОСОБА_1 знято з квартирного обліку. На даний час у вказаній квартирі зареєстрована та проживає мати позивача - ОСОБА_1, а ОСОБА_1 являється військовослужбовцем який отримав від Міністерства оборони України постійне житло у м. Тернопіль та не здав його у відповідності до вимог законодавства. В зв'язку з цим ОСОБА_1 не має підстав для отримання службового житла за новим місцем проходження служби.

Враховуючи вказане, на думку представника відповідача, оскаржувані рішення Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України є правомірними та такими, що були прийняті згідно вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з підстав викладених у письмових запереченнях. Крім того, представник відповідача зазначив, що отримання грошової компенсації за оренду житла в даному випадку не є альтернативою службового житлового приміщення, оскільки позивач забезпечений житловою площею у іншому гарнізоні. Якби позивач здав постійне житло за попереднім місцем проходження служби і за новим місцем проходження служби не був забезпечений службовим житлом, то грошова компенсація за оренду житла була б альтернативою службового житла, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Представник відповідача Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України до суду не з'явився, будь яких клопотань чи заяв суду не надіслав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

ОСОБА_1 з серпня 1987 року по даний час проходить військову службу в Збройних Силах України. З листопада 2011 року позивач проходить службу у військовій частині А0796 м.Рівне на посаді начальника управління - заступника командувача військ оперативного командування «Північ» по роботі з особовим складом, має звання полковника.

Відповідно до розпорядження начальника Рівненського гарнізону від 29.11.2006 № 1551, 15.11.2006 погодженого Комісією з контролю за розподілом житла у Збройних Силах України (протокол №63), згідно рішення виконкому Рівненської міської ради від 12.12.2006 № 247 квартирі АДРЕСА_1 надано статус службової та закріплено її за військовою частиною А0796.

28.05.2014 службову квартиру АДРЕСА_1 було здано генерал-майором ОСОБА_5, якому вона була надана на час проходження військової служби у військовій частині А0796.

29.05.2014 начальник КЕВ м. Рівне, за вих. №992, звернувся до начальника Рівненського гарнізону (командир військової частини А0796 генерал-лейтенант Колесник І.І.) з пропозицією провести подальший розподіл квартири АДРЕСА_1.

За результатами розгляду питання щодо розподілу квартири АДРЕСА_1 командиром військової частини А0796 кандидатом на отримання квартири АДРЕСА_1 було визначено військовослужбовця військової частини А0796 начальника управління - заступника командувача військ оперативного командування Північ по роботі з особовим складом полковника ОСОБА_1 та видано наказ від 08.07.2014 № 311 "Про виділення службового житлового приміщення".

В подальшому, начальником житлової групи КЕВ м. Рівне працівником Збройних Сил України ОСОБА_7, з урахуванням пропозицій командира військової частини А0796, підготовлено проект списку розподілу житлової площі (квартири АДРЕСА_1) для полковника ОСОБА_1.

17.07.2014 начальником КЕВ м. Рівне, за вих. № 1336 список розподілу житлової площі (квартири АДРЕСА_1) було подано до Головного КЕУ Збройних Сил України для подальшого їх розгляду Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України.

04.09.2014 Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України проведено засідання, на якому розглянуто на предмет погодження список розподілу службового житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами розгляду Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України (протокол № 85) рішення командира військової частини А0796, щодо розподілу службового житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 для військовослужбовця військової частини А0796 полковника ОСОБА_1 не було погоджене, як таке, що суперечить вимогам Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 №737.

26.09.2014 начальником КЕВ м. Рівне, за вих. №1763 начальнику рівненського гарнізону було повідомлено про непогодження розподілу квартири АДРЕСА_1 для полковника ОСОБА_1.

Начальником Рівненського гарнізону генерал-лейтенантом ОСОБА_6, спільно з начальником КЕВ м. Рівне підполковником ОСОБА_9 08.10.2014 за вих. №186/3601 направлено на адресу голови Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України письмові обґрунтування щодо надання службового житла (квартири АДРЕСА_1) полковнику ОСОБА_1.

В подальшому, 26.11.2014 Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України відбувся повторний розгляд питання щодо виділення службового житла (квартири АДРЕСА_1) полковнику ОСОБА_1.

За результатами повторного розгляду вказаного питання (протокол від 26.11.2014 № 129) Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України прийнято рішення залишити попереднє рішення Комісії від 04.09.2014 (протокол № 85) щодо виділення квартири АДРЕСА_1 полковнику ОСОБА_1 без змін.

Рішення Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 04.09.2014 (протокол № 85) щодо непогодження розподілу квартири АДРЕСА_1 для полковника ОСОБА_1 мотивовано тим, що полковник ОСОБА_1 на даний час утримує двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 площею 37,4 м2, яку він отримав під час проходження військової служби у Тернопільському гарнізоні.

Не погоджуючись з винесеним рішенням позивач оскаржив його до суду.

Як встановлено судом, рішенням виконкому Тернопільської міської ради від 31.05.2007 року №717 ОСОБА_1 надавалось службове житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 площею 37,4 м2, на склад сім'ї три особи.

В подальшому, згідно рішення Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України 21.11.2008 затвердженого Міністром оборони України, рішенням виконкому Тернопільської міської ради від 19.12.2008 № 2593 службову квартируй №88, яка складається з двох кімнат площею 37,4 м2 за адресою АДРЕСА_2 площею 37,4 м2 в якій проживає сім'я ОСОБА_1 складом 4 особи було виключено із числа службових, а ОСОБА_1 знято з квартирного обліку.

Згідно відомостей які містяться у Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_2 зазначено, що відповідно до свідоцтва на право власності НОМЕР_1, виданого 03.05.2007 виконкомом Тернопільської міської ради, дана квартира перебуває у власності держави в особі Верховної Ради України та перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони України.

Згідно довідки ПП «Житло-Комфорт», яке являється балансоутримувачем будинку 10А по вул. Академіка Корольова, встановлено, що у вищезазначеній квартирі з 13.01.2010 зареєстрована та проживає мати громадянина ОСОБА_1 громадянка ОСОБА_10, 1950 року народження.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем який отримав від Міністерства оборони України постійне житло у м. Тернопіль, а тому без здачі цього житла він позбавлений права на отримання житла та поліпшення умов житла за новим місцем проходження служби.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української PCP та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

З метою забезпечення реалізації положень зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України постановою від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджений Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Постанова КМУ №1081), відповідно до пункту 22 якого облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (далі-облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Пунктом сьомим Постанови визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.

Відповідно до пункту 12 Постанови службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби.

Військовослужбовцям Держспецтрансслужби, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби службові житлові приміщення надаються згідно з рішеннями командирів військових частин, які погоджуються відповідно з Адміністрацією Держспецтрансслужби, Головним управлінням Національної гвардії, Адміністрацією Держприкордонслужби.

Тобто, Постановою передбачено, що для військовослужбовців Збройних Сил України приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира війкової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. Але, не передбачено жодної додаткової комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, як це визначено для інших формувань.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оброни України від 30.11.2011 року №737, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337 (далі - Інструкція), військовослужбовці та члени їх сімей, за відсутності в них за місцем проходження служби жилого приміщення, мають право на отримання службових жилих приміщень. Надання службових жилих приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей здійснюється після здавання ними жилої площі, отриманої від Міністерства Oборони України, яку вони займали за попереднім місцем служби (навчання). Службове жиле приміщення надається під час виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби.

Як передбачено підпунктом 3.3 пункту 3 Інструкції службові жилі приміщення надаються військовослужбовцям за місцем проходження ними військової служби шляхом видання на підставі списку розподілу службової житлової площі в гарнізоні наказу начальника гарнізону. У гарнізоні міста Києва службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям шляхом затвердження Міністром оборони України Списку розподілу службової жилої площі». Тобто Інструкцією знов передбачено, що підставою для надання службового приміщення є наказ начальника гарнізону, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. При цьому, жодної додаткової Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України непередбачено.

Пунктом 20 Постанови передбачено, що військовослужбовець та члени його сім'ї зобов'язані вивільнити займане ними службове житлове приміщення у разі одержання або придбання житла для постійного проживання. Але, при цьому суд звертає увагу на те, що не передбачено вивільнення постійного житлового приміщення для отримання службового житла або отримання іншого житла для поліпшення умов проживання.

Крім того, позивач вказав про те, що на день розгляду та вирішення справи судом , згідно чинного законодавства він є незабезпеченим житлом, незважаючи на отримане постійне житло у м. Тернополі, тому, як воно замале по нормам забезпечення, а тому він залишиться незабезпеченим житлом та перебуватиме на квартирній черзі, навіть, після отримання даного службового житла.

Також, згідно наказу Міністра оборони від 30.11.2011 року № 737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», пункту 1.11. усі питання, пов'язані з перебуванням військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, на квартирному обліку, із забезпеченням їх жилою площею та розміром жилого приміщення, вирішуються за місцем проходження ними служби, перебування на обліку або в судовому порядку.

08 липня 2014 року командувачем військ оперативного командування «Північ», за погодженням з КЕВ м. Рівне, було видано наказ № 311 щодо надання йому службової квартири за адресою АДРЕСА_1, на склад сім'ї 5 чоловік (він, дружина, син-1991р.н., син-1994 р.н., дочка- 2009 р.н.).

22 липня того ж року, відповідно до вимог наказу Міністра оборони від 30.11.2011 року №737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», до Головного КЕУ ЗС України було подано всі необхідні документи для розгляду їх Комісією по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України щодо надання полковнику ОСОБА_1 та членам його сім'ї вищевказаної службової квартири, але остання на своїх засіданнях 04 вересня та 26 листопада 2014 року, прийняла рішення про відмову у наданні службового житла, на підставі пункту 3.1 вищевказаної Інструкції.

Але Комісією не був врахований той факт, що ОСОБА_1 за попереднім місцем навчання у Національному університеті оборони України у 2010-2011 роках у Київському гарнізоні була отримана житлова площа в гуртожитку за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 72 м2, яка по завершенню навчання була ним задана, а житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 вже не є службовим, а тому не підлягає вивільненню. Крім того, на думку суду, факт зміни кількості членів сім'ї позивача не може бути неврахованим відповідачем при вирішенні питання щодо виділення йому службової квартири, оскільки збільшення кількості членів сім'ї є очевидною потребою у поліпшення умов проживання військовослужбовця ОСОБА_1

Сукупність встановлених в ході судового розгляду справи фактичних обставин дає суду підстави для висновку, що відповідач приймаючи висновок про відмову у погодженні Списку розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім'ї 5 чоловік, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як Постановою так і Інструкцією передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей, за відсутності в них за місцем проходження служби жилого приміщення, мають право на отримання службових жилих приміщень. Надання службових жилих приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей здійснюється після здавання ними жилої площі, отриманої від МО України, яку вони займали за попереднім місцем служби (навчання). Однак, з отриманого жилого приміщення наданого ОСОБА_1 було знято статус «службове», воно є постійним, тому здача такого житла Міністерству оборону України не передбачена, а військовослужбовці за відсутності в них за місцем проходження служби жилого приміщення, мають право на отримання службових жилих приміщень незважаючи на наявність у них постійного житла в інших місцях проходження служби. А тому, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України погодити Список розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 для надання ОСОБА_1 двохкімнатної службової квартири житловою площею 30,2 кв.м. на склад сім'ї 5 чоловік., суд зазначає наступне.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, слідує, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Суд наголошує, що суд не може втручатись в діяльність суб'єкта владних повноважень та підміняти його в частині реалізації ним власних повноважень, в тому числі шляхом прийняття замість рішення, що оскаржується, іншого рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 05.12.2006 року по справі №21-527во06, та є обов'язковою для врахування в силу вимог частини першої статті 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, вказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, так як погодження списку розподілу житла належіть Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України та Міністерству оборони України, що унеможливлює їх здійснення судом.

Проте, судом встановлено, що ОСОБА_1 службовим житлом за новим місцем проходження служби не забезпечений та не має службового житла за попередніми місцями проходження служби.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.1,2 ч.2 ст.162 КАС України - у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Зважаючи на те, що дії Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України при прийнятті висновку про відмову у погодженні Списку розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім'ї 5 чоловік є протиправними, суд вважає за доцільне з метою захисту порушених прав позивача зобов'язати Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України здійснити повторно питання щодо відмови у погодженні Списку розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім'ї 5 чоловік.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України - якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та скасувати рішення Комісії по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 26.11.2014 року (протокол №129) щодо відмови у погодженні Списку розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім'ї 5 чоловік.

Зобов'язати Комісію по контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України розглянути повторно питання щодо відмови у погодженні Списку розподілу житла, що надійшло з поточного звільнення за адресою: АДРЕСА_1 про надання ОСОБА_1 службової квартири на склад сім'ї 5 чоловік.

В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 36 (тридцять шість) гривень 54 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий cуддя Кравчук Т.О.

Судді Шарапа В.М.

Жуковська Л.А.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 квітня 2015 року.

Постанова не набрала законної сили

Згідно з оригіналом

Помічник судді Приходько О.Г.