Постанова № 43501327, 23.03.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року № 813/81/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Бегей О.Р.,

представників позивача Лісного В.Д., Яциніної М.М.,

представника відповідача Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог Ойл» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Сварог Ойл» (далі - позивач, ТОВ «Сварог Ойл») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002672201 від 22.10.2014 року на суму 695106,00 грн. в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки позивача від 18.08.2014 року є формальними, упередженими, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Таким чином, на думку позивача, прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення на підставі вказаного акту перевірки є протиправним та таке підлягає до скасування.

Позивач зазначив, що господарські операції між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Антарес» (далі - контрагент, ТОВ «Антарес») відповідають вимогам Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є реальними, спричинили реальні зміни майнового стану ТОВ «Сварог Ойл», а товарно-матеріальні цінності, придбані у результаті вчинення таких господарських операцій, придбані з метою їх використання в господарській діяльності позивача, відповідають меті діяльності позивача, задекларованій у Статуті, належним чином відображені у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства, підтверджуються усіма необхідними первинними та додатковими бухгалтерськими документами, до яких контролюючим органом не висловлено жодних застережень у процесі проведення перевірки. Зазначив, що висновки про нереальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами фактично побудовані на висновках, зафіксованих в актах контролюючих органів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Антарес» . Крім того, звернув увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин контрагент ТОВ «Сварог Ойл» був зареєстрований належним чином та був платником ПДВ. Акцентував увагу на тому факті, що як податковим законодавством України, так і практикою Європейського суду з прав людини чітко передбачено правило індивідуальної відповідальності платника податків, тобто, добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю із підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи. Зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає нормам податкового законодавства, є правомірним та таким, що слід залишити в силі. Представник відповідача пояснив, що за результатами перевірок контрагента позивача складено акти про неможливість проведення зустрічної звірки та зафіксовано неможливість реального виконання укладених із ТОВ «Сварог Ойл» правочинів через відсутність у таких необхідних умов для ведення господарських операцій, а саме: трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів, тощо. Таким чином, встановлені за результатами перевірки обставини, свідчать про нереальне вчинення операцій з придбання нафтопродуктів від ТОВ «Антарес», тобто не дають права ТОВ «Сварог Ойл» на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, одержаних від вказаних контрагентів. З врахуванням викладеного, на переконання контролюючого органу, аргументи наведені у позовній заяві не спростовують виявлені порушення ДПІ у Сихівському районі м. Львова податкового законодавства ТОВ «Сварог Ойл». Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення представників позивача та заперечення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Сварог Ойл", код ЄДРПОУ 37123341, зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 20.05.2010 року за № 14151020000023744, та знаходиться за адресою: 79049, м. Львів, пр-т Червоної калини, 62 А, взяте на податковий облік 21.10.2010 року за № 28838, зареєстроване платником податку на додану вартість з 19.07.2010 року.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТОВ «Антарес» за липень 2014 року, про що складено акт № 1093/13-50-22-01-17/37123341 від 06.10.2015 року (а.с. 13-30).

У вказаному акті зафіксовано порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Сварог Ойл» податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на на загальну суму 463404,00 грн., в тому числі в липня 2014 року в сумі 463404 грн.

Контролюючим органом на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002672201 від 22.10.2015 року за платежем: податок на додану вартість, на суму 695106 грн, в тому числі за основним платежем 463404 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 231702 грн.

У зв'язку із вищевикладеним, позивач, не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, прийнятого за результатами перевірки ТОВ «Сварог Ойл» та на підставі акту перевірки № 1093/13-50-22-01-17/37123341 від 06.10.2015 року, вважаючи його необґрунтованим, безпідставним та протиправними, звернувся із даним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи підстави позову та заперечення, спір виник щодо реальності ведення господарських операцій між ТОВ «Сварог Ойл» та ТОВ «Антарес», за результатами яких позивачем сформовано податок на додану вартість.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VI від 02.12.2010 року платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною);

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних вище правових норм, слід зробити висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Так, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з вимогами п. 198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Вимоги до оформлення податкової накладної визначені п. 201.1 ст. 201 ПК України, відповідно до якого у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких умов, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Тим не менше, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобів та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо господарських операцій між ТОВ «Сварог Ойл» та ТОВ «Антарес», судом встановлено наступне.

ТОВ «Антарес» зареєстроване як юридична особа 22.06.2000 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 31037491, відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, процесі припинення - відсутні (а.с. 189-191).

З наявного в матеріалах справи договору №ДГ-0107-42 від 01.07.2014 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Антарес" на постачання бензину підвищеної якості та дизельного пального (а.с.37-38) вбачається, що ТОВ "Антарес" (постачальник) зобов'язувався передати у власність ТОВ "Сварог Ойл" (покупець), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ вуглеводневий скраплений марки СПБТ, одиниця виміру - метрична тонна.

Фактичне отримання товару ТОВ "Сварог Ойл" від ТОВ "Антарес" в липні 2014 року підтверджується видатковими накладними та актом приймання - передачі нафтопродуктів №№140731000000089 від 31.07.2014 року.

По факту виконаних робіт згідно актів приймання - передачі нафтопродуктів позивачу була виписана податкова накладна №91 від 31.07.2014 року. Вказана податкова накладна належним чином оформлена та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вони були складені.

Згідно даних договорів та умов поставки, бензин підвищеної якості та дизельне пальне поставлялися безпосередньо на АЗС, орендовані ТОВ "Сварог Ойл" на території м. Львова та Львівської області.

Вказані обставини співпраці позивача з ТОВ "Антарес" в липні 2014 року, тобто фактичний рух палива від постачальника до кінцевого споживача на мережі АЗС ТОВ "Сварог Ойл" повністю відображені в акті перевірки. Жодних зауважень до обсягу та оформлення первинних документів не зафіксовано.

Пунктом 3.1 договору поставки нафтопродуктів №ДГ-0107-42 від 01.07.2014 року зазначено, що якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.

Позивачем в підтвердження якості товару надано суду сертифікати відповідності (а.с.209-210).

Факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача - роздрібна торгівля пальним - підтверджується долученими до матеріалів справи договорами оренди цілісного майнового комплексу, укладеними із позивачем та ТзОВ «Нарнія-Трейд», ЗАТ «Фірма «Львів-Петроль» (а.с. 50-138).

Щодо оплати поставлених нафтопродуктів, то відповідно до додаткової угоди до договору поставки від 01.11.2014 року до Договору поставки нафтопродуктів №ДГ-0107-42 від 01.07.2014 року, оплата здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця до 31.07.2015 року, тобто строк оплати ще не настав. Представник позивача надав пояснення, що відповідно до Договору зберігання №0208/10-7 від 02.08.2010 року ВАТ «Дніпронафтопродукт» (зберігач) та ТОВ «Сварог Ойл» (поклажодавець) домовились, що у порядку та на умовах, визначених цим договором зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою. Зберігач має право здійснювати відпуск товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі сторонами цього договору, тільки за вимогою поклажодавця (п.1 Договору) (а.с. 44-46).

Також представником позивача долучено копію листа від ТОВ «Антарес» № 89/07-А від 01.07.2014 року (а.с.42), відповідно до яких позивача повідомлено про те, що нафтопродукти придбані за вказаними договорами перебувають на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт», у якого такі можуть бути одержані в будь-який час впродовж дії відповідних договорів (а.с. 42).

Відповідно до листа ПАТ «Дніпропродукт» від 13.01.2014 року № 10/1301/01/ю, ТОВ «Сварог Ойл» було проінформовано про те, що такий має можливість одержання нафтопродуктів за наступними адресами: м. Клевань, вул. Мелещука, 8 ТОВ «ГЕД ВІЛС»; м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82, ПАТ НПК Галичина» (є вантажовідправниками в розумінні п. 11.5 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України» № 363 від 14.10.1997 року) (а.с. 211).

Представником позивача у судовому засіданні надані пояснення, що для транспортування придбаних нафтопродуктів, ТОВ «Сварог Ойл» укладено договір № 01/03/14/1 перевезення вантажів автомобільним транспортом і надання транспортно-експедиційних послуг від 01.03.2014 року із перевізником ТОВ «Форлана» (а.с. 47).

До матеріалів справи долучено копії товарно-транспортних накладних за липень 2014 року за № №00000008285 від 01.07.2014 року, №00000008286 від 01.07.2014 року, № 3296 від 03.07.2014 року, № 3332 від 04.07.2014 року, № 00000008350 від 04.07.2014 року, № 00000008354 від 04.07.2014 року; №3368 від 07.07.2014 року (а.с. 139-145).

Судом взято до уваги покликання представника відповідача щодо необхідності підтвердження економічної доцільності ведення господарської діяльності позивача з його контрагентами, однак суд зазначає, що висновки контролюючого органу про таку недоцільність є необґрунтованими з огляду на наступне.

До матеріалів справи долучено копію листа ПАТ «Укрнафта» від 12.02.2015 року щодо надання інформації по ціні реалізації товарної продукції ПАТ «Укртатнафта» у квітні-липні 2014 року та по взаємовідносинам з ТОВ «Сварог Ойл» (м. Львів, код ЄДРПОУ 37123341) з питань постачання окремих нафтопродуктів у квітні-липні 2014 року.

Зі змісту вказаного листа встановлено, що ПАТ «Укртатнафта» не може надати відомості щодо цін реалізації бензину автомобільного підвищеної якості A-92-Євро виду II класу С, бензину автомобільного підвищеної якості A-95-Євро виду II класу D, палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду II, палива моторного альтернативного марки «Еліт-95 Супер літнє» та газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання марки СПБТ, оскільки товариство не займається узагальненням, обліком, систематизацією та офіційним розповсюдженням інформації щодо цін на нафтопродукти та будь-які інші товари і сировину. Відповідно до п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» (має силу закону згідно п. 4 перехідних положень Конституції України), індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Для обґрунтування рівня звичайних цін повинні використовуватись ціни, установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України. На внутрішньому ринку на всій території України, слід керуватися статистичними даними, які періодично публікуються Державним комітетом статистики України у збірнику «Середні ціни та їх індекси», а за операціями, що провадяться в межах окремих областей, - статистичною інформацією щодо цін на товари в регіонах, що є в розпорядженні обласних управлінь статистики.

Таким чином, контролюючим органом при перевірці господарських операцій позивача з його контрагентом не досліджувалися жодні із зазначених даних, тобто вказані висновки нічим не підтверджені, а є лише суб'єктивним твердженням відповідача. Щодо вищевказаного контролюючим органом не надано жодних пояснень.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що одними із аргументів, на які покликається представник відповідача щодо нереального характеру господарських операцій, що відбулися між позивачем та його контрагентами, є акт №175/04-61-22-2/31037491 від 21.08.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Антарес» (код ЄДРПОУ 31037491) з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року» складений Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (а.с. 167-177).

Відповідно до зазначеного вище акту встановлено відсутність у ТОВ «Антарес» умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (в даному випадку позивача) права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

Акт перевірки Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №175/04-61-22-2/31037491 від 21.08.2014 року не є належним доказом для висновків відповідача, оскільки жодних первинних документів ТОВ «Антарес» не аналізувалося. Сама лише неможливість проведення зустрічної перевірки не може свідчити про відсутність документів чи господарських операцій.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

При цьому, суд відзначає, що сама по собі неможливість реалізації органом ДПІ визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства. Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірок не може розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.

Крім того, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо контрагента позивача ТОВ «Антарес», станом на момент ведення господарської діяльності позивача з ТОВ «Антарес», та, зокрема, під час розгляду справи судом, відсутні записи про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням чи припинення ТОВ «Антарес».

Суд відхиляє покликання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки контролюючого органу прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 року суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента, а тим більше за дії контрагентів контрагента.

При цьому, суд вважає, що позивачем вжито належних заходів при укладенні договорів щодо обізнаності з відомостями про контрагента - ТОВ «Антарес».

Крім того, суд звертає увагу, що на аркуші 16 акту перевірки у розділі 3.2.3 зазначено наступне: «перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за перевірений період встановлено його заниження на загальну суму 463404 грн., в тому числі у липні 2014 року у сумі 463404 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в розділі 3 акту перевірки в сумі 117623 грн., яке включено до залишку від'ємного значення (р.21 Декларації) за липень 2014 року та зменшене за результатами акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 17.09.2014 року за № 1035/13-50-22-11-06/37123341».

Однак, як вбачається із матеріалів справи, податковим органом вже було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002552211 від 01.10.2014 року на суму 117623 грн за основним платежем, яке в свою чергу вже було предметом оскарження в адміністративному суді.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, заперечуючи проти адміністративного позову, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Згідно ст. ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Європейський Суд у рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з його контрагентом ТОВ «Антарес» . На думку суду, вищевказані первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача.

Натомість відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом позивача, як це зазначено в акті перевірки від 06.10.2014 року.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 22.10.2014 року №№ 0002672201

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 22.10.2014 року №№ 0002672201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог Ойл» (79049, м. Львів, проспект Червоної Калини, будинок 62-А, код ЄДРПОУ 37123341) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.