Постанова № 43501189, 02.04.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 809/712/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача Сворак В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Тисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» про стягнення заборгованості в сумі 3794084,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Тисменицька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 4055683,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем добровільно не погашено податковий борг, що виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0001162330, № 0001172330 від 30.05.2011 року, № 0000192200, № 0000202200 від 20.05.2013 року та № 0000652200, № 0000642200 від 20.06.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з урахуванням заяви № 174/09-13-10/607 від 01.04.2015 року про зменшення позовних вимог, просила суд стягнути з ТОВ «Еталон» в дохід держави податковий борг в сумі 3794084,30 грн., що виник у зв'язку з невиконанням зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0001162330, № 0001172330 від 30.05.2011 року, № 0000192200, № 0000202200 від 20.05.2013 року.

Суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду відповідно до вимог ст.ст. 51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача в судове засідання тричі не з'явився. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 77400, Івано-Франківська область, місто Тисмениця, вулиця Вербова, будинок 9, корпус 3, рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, інформацією про права та обов'язки та повісткою про виклик до суду, повернулась назад до суду з відміткою установи зв'язку про неможливість вручення вказаної кореспонденції: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставини, суд дійшов висновку про те, що судова повістка про дату й час проведення судового засідання в даній справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 19.05.2004 року проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон", реєстраційний номер 33004211, місцезнаходження: 77400, Івано-Франківська область, місто Тисмениця, вулиця Вербова, будинок 9, корпус 3, що підтверджується довідкою Управління статистики у Тисменицькому районі Головного управління статистики в Івано-Франківській області № 367496 від 20.05.2011 року, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.01.2014 року (а.с.12-13). Відповідач 21.05.2004 року взятий на облік Державною податковою інспекцією у Тисменицькому районі як платник податків і зборів, що підтверджується довідкою позивача № 46 від 08.04.2009 року (а.с.10).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 та підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем за наслідками проведеної планової виїзної перевірки, про що складено акт № 01173/2330/33004211 від 17.05.2011 року, прийнято податкові повідомлення-рішення: форми "Р" № 0001162330 та № 0001172330 від 30.05.2011 року, якими відповідачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 86370 грн. та з податку на додану вартість в сумі 131504 грн. відповідно (а.с. 15, 17).

За наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки, про що складено акт № 1413/2330/33004211 від 10.06.2011 року, прийнято податкові повідомлення-рішення: форми "Р" № 0000192200 та № 0000202200 від 20.05.2013 року, якими відповідачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2103364 грн. та з податку на додану вартість в сумі 1682721 грн. відповідно (а.с. 61-62).

Вказані податкові повідомлення-рішення направлялися відповідачу та ним отримані, що підтверджується судовими рішеннями у справах за позовом ТОВ "Еталон" про скасування цих податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається узгодженим з наступного дня після набрання судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду такого позову, законної сили.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, отриманих з офіційного веб-порталу "Судова влада України" за адресою: http://reyestr.court.gov.ua, відповідач оскаржував до суду податкові повідомлення-рішення № 0001162330 та № 0001172330 від 30.05.2011 року, однак в задоволенні його позову було відмовлено, що підтверджується постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 року у адміністративній справі № 70241/11/9104. Також відповідач оскаржував до суду податкові повідомлення-рішення № 0000192200 та № 0000202200 від 20.05.2013 року, однак в задоволенні його позову було відмовлено, що підтверджується постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року у адміністративній справі № 876/876/14 (а.с. 19-32). Окрім цього, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/, немає судових рішень Вищого адміністративного суду України про скасування згаданих постанов Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року та від 14.05.2014 року.

За наведеного, суд в даній адміністративній справі дійшов висновку про те, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 0001162330 та № 0001172330 від 30.05.2011 року, № 0000192200 та № 0000202200 від 20.05.2013 року грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є узгодженими, а, отже, в зв'язку з їх несплатою у строки, встановлені пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, є податковим боргом відповідача.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України було надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" № 1258-25 від 02.07.2014 року на загальну суму 4045483,3 грн., з відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення про її отримання 04.07.2014 року (а.с. 97). Відповідач згадану податкову вимогу не оскаржував, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не відкликана.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача, який виник на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням часткових проплат та зарахувань, згідно заяви позивача № 174/09-13-10/607 від 01.04.2015 року про зменшення позовних вимог, складає 3794084,30 грн., що підтверджується й витягами з облікових карток відповідача з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не подав. Судом таких обставин не встановлено.

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено самостійно податковий борг в сумі 3794084,30 грн., то суд вважає підставним звернення контролюючого органу до суду із позовом про його стягнення у спосіб, визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Таким чином, адміністративний позов Тисменицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» про стягнення податкового боргу в сумі 3794084,30 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» (ідентифікаційний код 33004211, що знаходиться за адресою: 77400, Івано-Франківська область, місто Тисмениця, вулиця Вербова, будинок 9, корпус 3) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 3794084 (три мільйона сімсот дев'яносто чотири тисячі вісімдесят чотири) гривні 30 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 06.04.2015 року.