Постанова № 43501084, 03.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року о 16 год. 45 хв.Справа № 805/3658/14 Провадження №СНДО/808/31/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

третьої особи-1 - не з'явився

третьої особи-2 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку,

треті особи: Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації,

приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Копейко О.В.,

про визнання дій протиправними та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку (далі - відповідач, ВДВС Ленінського РУЮ в м. Донецьку), треті особи: Служба у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації (далі - третя особа-1, Служба у справах дітей), приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Копейко О.В. (далі - третя особа-2, Копейко О.В.), в якому позивач, з наступними уточненнями, просить суд:

- визнати протиправними дії виконуючого обов'язки начальника Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку Кириченко В.В. зі скасування постанови та акту від 02 липня 2010 року про передачу майна стягуючу в рахунок погашення боргу, винесених у виконавчому провадженні №17503635 з примусового виконання виконавчого листа №2-3202/2009 від 15.02.2009 року, виданого Ленінським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суми у розмірі 1001820 грн.;

- визнати протиправними та скасувати пункт 1 та пункт 3 постанови виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку Киричко В.В. винесеної 20.06.2012 року у виконавчому провадженні №17503635 з примусового виконання виконавчого листа №2-3202/2009 від 15.02.2009 року, виданого Ленінським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суми у розмірі 1001820 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем під час винесення спірної постанови від 20.06.2012 порушено вимоги статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, станом на 20.06.2012. А саме, в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку Кириченко В.В. без встановлення факту порушення вимог закону, за відсутності обґрунтованих та законних підстав скасував законні процесуальні документи, винесені у виконавчому провадженні, що фактично призвело до позбавлення особи (стягувача) права власності, яке вона набула на законних підставах. Також звертає увагу, що на момент винесення спірної постанови від 20.06.2012 існувало рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька від 15.03.2012, яке набрало законної сили, про визнання Договору застави №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008 недійсним. Позивач наголошує, що фактичною підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 20.06.2012 був договір застави №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008. Оскільки вказаний договір застави було визнано в судовому порядку недійсним, у в.о. начальника Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку Кириченко В.В. не було підстав для скасування постанови та акту державного виконавця Гопцій С.П. у виконавчому провадженні №17503635 «Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу». Також вказує, що на момент винесення державним виконавцем Гопцій С.П. у виконавчому провадженні №17503635 постанови та акту «Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу» від 02.07.2010 будь-які обтяження майна, на яке набув у встановленому законом порядку право власності стягувач ОСОБА_6 - були відсутні. Позивач зазначає, що право власності на нерухоме майно та майнові права на нерухоме майно не є тотожними поняттями, та наявність обтяження майнових прав не може одночасно поширюватись на нерухоме майно, щодо якого у особи були колись майнові права. Тобто, на думку позивача, наявне обтяження майнових прав боржника, не мало відношення до нерухомого майна, яке передавалося стягувачеві ОСОБА_6, що вказує на незаконність оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, заяв, клопотань, заперечень або пояснень до Запорізького окружного адміністративного суду не надавав.

В матеріалах справи міститься відзив відповідача на адміністративний позов, який надавався під час розгляду справи Донецьким окружним адміністративним судом, та в обґрунтування якого відповідач зазначив, що є підстави вважати про пропущення позивачем строку на оскарження постанови, і тому просив відмовити в задоволенні позову (т.1 а.с.49).

Також у матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, що надавались під час розгляду справи Донецьким окружним адміністративним судом, в яких відповідач, посилаючись на обставини справи, просив відмовити в задоволенні позову (т.1 а.с.77-81, 161-168).

Представник Служби у справах дітей Донецької обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, заяв, клопотань, заперечень або пояснень до Запорізького окружного адміністративного суду не надавав.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, заяв, клопотань, заперечень або пояснень до Запорізького окружного адміністративного суду не надавав.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

17.12.2009 Ленінським районним судом м. Донецька у цивільній справі №2-3203/2009 задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення з останнього суми боргу у сумі 1 000 000,00 грн., а також суми державного мита у розмірі 1700,00 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120,00 грн. (т.1 а.с.159).

15.01.2010 Ленінським районним судом м. Донецька ОСОБА_6 видано виконавчий лист по цивільній справі №2-3203/2009 (т.1 а.с.111).

17.02.2010 заступником начальника ВДВС Ленінського РУЮ у місті Донецьку Гопцій С.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №17503635 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-3203/2009.

03 березня 2010 року заступником начальника ВДВС Ленінського РУЮ Гопцій С.П. винесено постанову серії АА №86947 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження та 04.03.2010 складено акт серії АА №521432 опису і арешту майна, згідно якого накладено арешт на п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 205,7 кв. м житловою площею 134,0 кв.м. та на гаражний бокс №39 площею 17,1 кв.м, розташований у підвалі житлового АДРЕСА_1 що належать на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих 26.02.2010 Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради.

02 липня 2010 року заступником начальника ВДВС Ленінського РУЮ у місті Донецьку Гопцій С.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3203/2009 від 15.02.2009, скасовано арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 03.03.2010 серії АА №869473 та знято арешт з майна, що належить ОСОБА_5

02.07.2010 заступником начальника ВДВС Ленінського РУЮ у місті Донецьку Гопцій С.П. винесено постанову у виконавчому провадженні №17503635 з примусового виконання виконавчого листа №2-3202/2009 від 15.02.2009 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу (т.1 а.с.143-144) та складено Акт про передачу ОСОБА_6 в рахунок погашення боргу майна, підписаний ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.145).

На підставі постанови та акту від 02.07.2010 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копейко О.В. було видано Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо торги не відбулися, згідно якого було посвідчено, що ОСОБА_6 належить на праві власності нерухоме майно, що складається з п'ятикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 205,7 кв.м житловою площею 134,0 кв.м, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.02.2010 Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно у КП "БТІ міста Донецька" за реєстраційним НОМЕР_6 згідно витягу № 25452889 від 02.03.2010, номер запису 72111 в книзі: 150дк-33; вартістю 1072333 грн., оскільки майно не реалізовано/торги не відбулися і стягувач - ОСОБА_6 виявив бажання залишити за собою не продане майно, що раніше належало ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.02.2010 Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради.

Зазначене свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо торги не відбулися зареєстровано приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копейко О.В. в реєстрі за НОМЕР_1, зареєстровано в державному реєстрі правочинів 02.07.2010 року за НОМЕР_2 та зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.07.2012 року.

Згідно витягів №26669105 від 09.07.2010 та №26683296 від 12.07.2010 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "БТІ міста Донецька", на підставі Свідоцтва НОМЕР_7 та НОМЕР_8 від 02.07.2010, виданих приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Копейко О.В., було зареєстровано право власності ОСОБА_6 на п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 205,7 кв. м житловою площею 134,0 кв.м. та на гаражний бокс №39 площею 17,1 кв.м, розташований у підвалі житлового АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про народження від ІНФОРМАЦІЯ_1 Серія НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2, батьком якого, є ОСОБА_6, а мати - ОСОБА_10 (т.1 а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_4, видане13.11.2012 (т.1 а.с.8).

ОСОБА_10 звернулась до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Копейко О.В. в інтересах ОСОБА_2 з заявою про право на спадщину після смерті ОСОБА_6

29 листопада 2014 року постановою про відмову в здійсненні нотаріальної дії приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Копейко О.В. відмовила ОСОБА_10 у видачі свідоцтва на спадщину за законом на ім'я малолітнього сина ОСОБА_2 на нерухоме майно п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 205,7 кв. м житловою площею 134,0 кв.м. та на гаражний бокс №39 площею 17,1 кв.м, розташований у підвалі житлового АДРЕСА_1.

Відмова була обґрунтована тим, що за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою вказаних об'єктів нерухомості право власності на п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 205,7 кв. м житловою площею 134,0 кв.м. та на гаражний бокс №39 площею 17,1 кв.м, розташований у підвалі житлового АДРЕСА_1 зареєстровано на ОСОБА_5 18.03.2013 за №376802 на підставі договору купівлі-продажу. Враховуючи той факт, що право власності на вказані об'єкти нерухомості за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не належало на день здійснення нотаріальної дії ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, приватний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про права на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 на зазначене нерухоме майно.

Судом також встановлено, що 25 квітня 2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ "ВТБ Банк" укладено Генеральну угоду № 39, на підставі якої укладено кредитний договір №2.117-39/08 - СК від 25.04.2008 та кредитний договір №2.138-39/08 - СК від 05.06.2008.

В забезпечення виконання умов Генеральної угоди № 39 від 25.04.2008 та кредитних договорів №2.117-39/08 - СК від 25.04.2008 і №2.138-39/08 від 05.06.2008, між ОСОБА_5 та ВАТ "ВТБ Банк" укладений договір застави №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008, який посвідчено приватним нотаріусом Тупицькою Ю.Ю. та зареєстровано в реєстрі за НОМЕР_5, згідно умов якого ОСОБА_5 передав в заставу ВАТ "ВТБ Банк" майнові права за договором про часткову участь в будівництві житлового будинку №04/36 від 13.01.2006., укладеним між ОСОБА_5 та ТОВ "Технопрогрес" щодо дольової участі у будівництві багатоповерхового житлового будинку в комплексі з приміщеннями загального призначення і гаражами, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,4642 га по пр. Ватутіна в Ворошилівському районі м. Донецька.

Відповідно до зазначеного договору №04/36 від 13.01.2006 долю у будівництві складає квартира №64 на 12 поверсі, площею 196,1 кв.м. і бокс-стоянка 39 площею 17,3 кв.м. на 2 поверсі (підземний).

Згідно витягу №25452889 від 02.03.2010, виданого КП "БТІ міста Донецька" на підставі свідоцтва про право власності від 26.03.2010, виданого Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, було зареєстровано право власності ОСОБА_5 на п'ятикімнатну АДРЕСА_1.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №28776481 від 08.10.2010, наданого приватним нотаріусом Мікула А.В., запис № 2, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 12.05.2008 за №7160484 реєстратором - Донецькою філією державного підприємства "Інформаційний центр" на підставі договору №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008, зареєстровано обтяження, а саме: об'єкт обтяження: майнові права, що ґрунтуються на договорі про часткову участь в будівництві житлового будинку №04/36 від 13.01.2006, загальна вартість майнових прав, переданих в заставу, становить 1200000 грн., відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати, обтяжувач: ВАТ "ВТБ Банк", боржник: ОСОБА_5, розмір основного зобов'язання: 11 400 000 доларів США, строк виконання основного зобов'язання: 25.04.2018, термін дії: 12.05.2013, звернення стягнення: не зареєстровано, додаткові дані: Генеральна угода №39 від 25.04.2008.

Рішенням Ворошилівського районного суду м. Донецька від 15.03.2012 у цивільній справі №0508/2834/2012 за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі філії ВАТ «ВТБ Банк» в м. Донецьку, ОСОБА_5 - визнано недійсним договір №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ВАТ «ВТБ Банк» в особі філії ВАТ «ВТБ Банк» в м. Донецьку, з моменту його укладення (т.1 а.с.23-26). Рішення набрало законної сили 12.04.2012 (т.1 а.с.26).

20.06.2012 виконуючим обов'язки начальника Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку Киричко В.В. при перевірці виконавчого провадження №17503635 з примусового виконання виконавчого листа №2-3202/2009 від 15.02.2009, виданого Ленінським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суми у розмірі 1 001 820 грн. винесено постанову, якою визнано дії заступника начальника відділу ДВС Гопцій С.П. в частині передачі описаного та арештованого майна стягувачу - ОСОБА_6 - незаконними, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №17503635, постанову від 02.07.2010 та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, та відновлено виконавче провадження №17503635 (т.1 а.с.140-142).

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача звернувся до суду із цим позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

27 грудня 2011 року на ім'я начальника ВДВС Ленінського РУЮ у місті Донецьку надійшов лист від ліквідатора Куюна Д.В., який повідомив, що ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2010 було порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Постановою Господарського суду Київської області від 26.12.2011 у справі №Б18/168-10/3 фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Куюна Д.В.

Суд зазначає, що Постанова виконуючого обов'язки начальника Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в м. Донецьку Киричко В.В. 20.06.2012, якою визнано дії заступника начальника відділу ДВС Гопцій С.П. в частині передачі описаного та арештованого майна стягувачу - ОСОБА_6 - незаконними, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №17503635, постанову від 02.07.2010 та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, та відновлено виконавче провадження №17503635, - обґрунтована тим, що незважаючи на наявність зареєстрованого обтяження та заборону відчуження, згідно відповіді, наданої комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Донецька на запит ліквідатора, АДРЕСА_1 та гаражний бокс №39, без повідомлення і без згоди заставодержателя ВАТ "ВТБ Банк", було неправомірно відчужено в процесі виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа на підставі рішення від 17.02.2009 Ленінського районного суду міста Донецька по справі №2-3203/09 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 1001820,00 грн. (т.1 а.с.141).

Суд дослідивши вказану постанову дійшов висновку, що підставою для визнання протиправними дій заступника начальника відділу ДВС Гопцій С.П. та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №17503635, постанови від 02.07.2010 та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу - був договір застави №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008, укладений між ОСОБА_5 та ВАТ «ВТБ Банк» в особі філії ВАТ «ВТБ Банк» в м. Донецьку.

Проте суд з цього приводу зазначає наступне.

Постанова заступника начальника ВДВС Ленінського РУЮ у місті Донецьку Гопцій С.П. від 02 липня 2010 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу і акт державного виконавця, складений за фактом передачі майна ОСОБА_6 в рахунок погашення боргу ОСОБА_5, були підставою для оформлення ОСОБА_6 права власності на майно.

Крім того суд звертає увагу, що Рішенням Ворошилівського районного суду м. Донецька від 15.03.2012 у цивільній справі №0508/2834/2012 за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі філії ВАТ «ВТБ Банк» в м. Донецьку, ОСОБА_5, яке набрало законної сили, - визнано недійсним договір №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ВАТ «ВТБ Банк» в особі філії ВАТ «ВТБ Банк»в м. Донецьку, з моменту його укладення (т.1 а.с.23-26).

Вказане судове рішення обґрунтоване тим, що Договір №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008 був укладений з порушенням Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на момент укладення договору). А саме зазначено, що станом на момент укладення договору №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008 стаття 5 Закону України «Про іпотеку» передбачала лише три види майна, що може бути предметом іпотеки за іпотечним договором, а саме: об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва та право оренди чи користування нерухомим майном. В судовому рішенні зазначено, що можливості передання в іпотеку майнових прав на приміщення та гараж в об'єкті, що будується, ця стаття на момент укладення договору №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008 не передбачала. Судом вказується, що пізніше в частину 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» були внесені зміни Законом України від 25.12.2008, які набрали чинності з 14.01.2009, і ця стаття стала передбачати можливість передання в іпотеку майнових прав на об'єкти незавершеного будівництва. Суд при розгляді справи №0508/2834/2012 дійшов висновку, що при вчиненні іпотечного договору сторонами були порушенні приписи статті 5 Закону України «Про іпотеку», оскільки у якості предмету іпотеки за цим договором були безпідставно визначені майнові права на приміщення та гаражний бокс у житловому будинку, що будується які не могли бути предметом іпотеки на час вчинення цього договору. Також суд дійшов висновку, що в іпотечному договорі в момент його укладення сторонами фактично не були визначені предмети іпотеки, адже у якості предметів іпотеки за договором були визначені майнові права на приміщення та гаражний бокс у житловому будинку, що будується але ці майнові права станом на момент укладення іпотечного договору не могли виступати предметом іпотеки з наведених вище підстав. У зв'язку з відсутністю в укладеному іпотечному договорі предмета іпотеки, судом застосовано ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», яка визначає, що у разі відсутності в іпотечному договорі однієї із істотних умов він може бути визнаний недійсним на підстав рішення суду. Згідно із ч. 1 цієї ж статті, опис предмета іпотеки є однією із істотних умов іпотечного договору. З огляду на те, що в договорі №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008 не було визначено предмет іпотеки, що передбачений діючим законодавством, суд дійшов висновку, що в цьому договорі фактично відсутній опис предмета іпотеки, що також є підставою для визнання іпотечного договору №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008 недійсними.

Також у Рішенні Ворошилівського районного суду м. Донецька від 15.03.2012 у цивільній справі №0508/2834/2012 судом зазначено, що ОСОБА_6 на законних підставах набув право власності на майно - п'ятикімнатну квартиру (100 відсоткову частку), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 205,7 кв. м житловою площею 134,0 кв.м. та на гаражний бокс №39 площею 17,1 кв.м, розташований у підвалі житлового АДРЕСА_1 (т.1 а.с.26), - та зареєстрував право власності на нього в установленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, право власності ОСОБА_6 на спірне майно підтверджено в судовому порядку.

Суд звертає увагу, що на момент прийняття відповідачем постанови від 20.06.2012 про визнання протиправними дій заступника начальника відділу ДВС Гопцій С.П. в частині передачі описаного та арештованого майна стягувачу - ОСОБА_6, та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №17503635, постанови від 02.07.2010 та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу - судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ВАТ «ВТБ Банк» в особі філії ВАТ «ВТБ Банк» в м. Донецьк, з моменту його укладення.

Суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України, а іншого майна - Кабінетом Міністрів України.

Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі коли в місячний строк після переоцінки майно не буде продано, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна.

Майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

За приписами ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.

Разом з жилим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

Статтею 83 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 06.05.2012) встановлено, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Постанови, зазначені в частинах другій - четвертій цієї статті, можуть бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх винесення у порядку, встановленому цим Законом.

Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.

Враховуюче те, що рішенням Ворошилівського районного суду м. Донецька від 15.03.2012 у цивільній справі №0508/2834/2012 за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі філії ВАТ «ВТБ Банк» в м. Донецьку, ОСОБА_5, яке набрало законної сили, - визнано недійсним договір №2-39/08-ДИ5 від 25.04.2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ВАТ «ВТБ Банк» в особі філії ВАТ «ВТБ Банк» в м. Донецьку, з моменту його укладення, який був підставою для прийняття відповідачем спірної постанови від 20.06.2012 про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови та акту від 02.07.2010 щодо передачі майна стягувача в рахунок погашення боргу, отже у відповідача не було законних підстав визнавати незаконними дії державного виконавця при прийнятті постанови та акту від 02.07.2010.

Суд звертає увагу на те, що дії відповідача аналізуються судом на предмет їх правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства України станом на момент вчинення цих дій та обсягу доказів та інших фактичних обставин, які існували на цей момент.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при винесенні спірної постанови від 20.06.2012 про визнання незаконними дій заступника начальника відділу ДВС Гопцій С.П. та скасування постанови та акту від 02.07.2010 щодо передачі майна стягувача в рахунок погашення боргу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати протиправними дії виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку Киричко В.В. зі скасування постанови та акту від 02.07.2010 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, винесених у виконавчому провадженні №17503635 з примусового виконання виконавчого листа №2-3202/2009 від 15.02.2009 року, виданого Ленінським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суми у розмірі 1 001 820 грн.

Визнати протиправними та скасувати пункт 1 та пункт 3 постанови виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку Киричко В.В. винесеної 20.06.2012 року у виконавчому провадженні №17503635 з примусового виконання виконавчого листа №2-3202/2009 від 15.02.2009 року, виданого Ленінським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суми у розмірі 1 001 820 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара