Постанова № 43500967, 30.03.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року Житомир справа № 806/421/15

час прийняття: 10 год. 10 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

за участі секретаря Длугаш О.В.,

представника позивача Вірьовкіна О.І.,

представника відповідача Домарацької В.В.,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторін позивача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052200 від 21.01.2015,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000052200 від 21.01.2015 Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області. У обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що податкове повідомлення - рішення від 21.01.2015 року за № 0000052200 є протиправним, а висновки перевірки про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вартості товарів, що призвело до завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства на 109967,00 грн, отриманих від постачальників у липні - серпні 2014 року ТОВ "Віталекс", ТОВ "Атлантторгпромсервіс", ТОВ "Луксес" і ПП "Котлотех", зафіксовані у акті від 30.12.2014 № 56/22/22-07/36949309, не відповідають фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства України. При цьому ТОВ "Ліка-Світ" вказувало, що в результаті взаємовідносин з ТОВ "Віталекс", ТОВ "Атлантторгпромсервіс", ТОВ "Луксес", ПП "Котлотех" у липні - серпні 2014 року ним, на підставі податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами, включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 109967,00 грн. На час здійснення господарських правовідносин усі контрагенти були платниками ПДВ та належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Факт здійснення фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, актами та довідками про виконання будівельних робіт, платіжними дорученнями. Господарські операції з цими суб'єктами господарювання відповідали вимогам закону, податкові накладні містять повну деталізацію товарів, що відповідає порядку їх заповнення, відтак посилання відповідача в акті перевірки на те, що господарські операції не підтверджуються необхідними документами та фіктивність контрагентів є безпідставними.

Також позивач наголошував на тому, що невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Однак, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення витрат до валових витрат та формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має усі документальні підтвердження розміру своїх витрат.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, на підставі доводів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову. Пояснила, що проведеною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ "Ліка-Світ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за липень - серпень 2014 року встановлено заниження платником податку на додану вартість на загальну суму 109967 грн. Вважає, що господарські операції позивача щодо придбання комплектуючих матеріалів, товарів, робіт і послуг у ТОВ "Віталекс", ТОВ "Атлантторгпромсервіс", ТОВ "Луксес" та ПП "Котлотех" не мали реального характеру, не підтверджуються відповідними документами бухгалтерського і податкового обліку, тому у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту на вказану суму.

Третя особа в засіданні суду зазначив, що послуги з перевезення ТОВ "Ліка-Світ" надаються ним постійно на підставі договору від 09.01.2014, його власним вантажним автомобілем з причепом. Також надав письмові пояснення відносно предмету позову.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" зареєстровано як юридична особа 05.03.2010. Основними видами діяльності Товариства, згідно зі п. 7.3 ст. 7 Статуту ТОВ "Ліка-Світ" (нова редакція), є: виробництво радіаторів і котлів центрального опалення; виробництво різноманітних металевих виробів; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі.

Позивач є платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до свідоцтва № 100277153 від 31.03.2010.

У період з 17.12.2014 по 23.12.2014 посадовими особами Володарсько-Волинської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 31.08.2014, про що складено акт від 30.12.2014 № 56/22/22-07/36949309.

Вказаним актом зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "Ліка-Світ" п.44.1 ст. 44, п. 54.1 ст. 54, ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 109967,00 грн, в т.ч. по періодам: липень 2014 року - 23333,00 грн; серпень 2014 року - 86634,00 грн.

21 січня 2015 року Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області (Черняхівське відділення) на підставі акту перевірки № 56/22/22-07/36949309 від 30.12.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000052200 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" за платежем податок на додану вартість на 164950,00 грн (за основним платежем - 109967,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 54983,00 грн).

Суд, перевіряючи податкове повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, виходив із такого.

Зі змісту акту перевірки від 30.12.2014 № 56/22/22-07/36949309 слідує, що висновок контролюючого органу про заниження ТОВ "Ліка-Світ" податку на додану вартість за липень - серпень 2014 року на загальну суму 109967,00 грн обґрунтовано безпідставним віднесенням Товариством до складу податкового кредиту вартості товарів (труби, кутники, листи г/к та розробка технічної документації), придбаних у ТОВ "Віталекс", ТОВ "Атлантторгпромсервіс", ТОВ "Луксес", ПП "Котлотех".

На переконання відповідача, завищення ТОВ "Ліка-Світ" податкового кредиту за липень - серпень 2014 року на загальну суму 109967,00 грн відбулося з таких підстав:

- проведеною перевіркою не встановлено факту отримання товарів (послуг) Товариством від ТОВ "Віталекс" і ТОВ "Атлантторгпромсервіс" у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують приймання, зберігання товарів, а також інших первинних документів;

- у наданих до перевірки податкових накладних, отриманих від ТОВ "Віталекс" та ПП "Котлотех", не було зазначено опис (номенклатура) послуг та їх кількість, обсяг, додатки до податкових накладних містили перелік (номенклатуру) частково поставлених (наданих) товарів/послуг, а у податкових накладних, виписаних ТОВ "Луксес", інформація в розділі "вид цивільно - правового договору" не відповідає вимогам Порядку заповнення податкової накладної;

- у видаткових накладних, оформлених ТОВ "Луксес" та ТОВ "Атлантторгпромсервіс", відсутня інформація щодо місця складання первинного документа, посад, прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції;

- відповідно до отриманої податкової інформації, ТОВ "Віталекс" і ТОВ "Луксес" не знаходиться за податковою адресою, не підтверджено взаємовідносини з покупцями та постачальниками, відсутні трудові ресурси, відсутня інформація про зміну податкової адреси, також не підтверджено подання декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року ТОВ "Атлантторгпромсервіс", тому, на думку відповідача, суми податкових зобов'язань, визначених у наданих податкових накладних є неузгодженими.

Податковий кредит, згідно зі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі абз. 1 п. 198.2 цієї статті ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно зі п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Матеріали справи підтверджено, що 04 серпня 2014 року між Приватним підприємством "Котлотех" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" (Замовник) укладеного договір підряду № 12. За умовами вказаного договору Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах визначних в цьому договорі, на свій ризик виконати завдання Замовника з використанням своїх матеріалів, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити монтаж системи опалення.

Згідно зі п. 2.1 договору підряду № 12 від 04.08.2014, оплата виконаної Підрядником роботи здійснюється за її договірною ціною, яка становить 32000 грн.

Термін виконання робіт у пункті 4.3 цього договору визначено до 31 серпня 2014 року. Місце проведення робіт, згідно зі п. 4.4 вказаного договору, - м. Київ, вул. Набережна - Лугова, 8.

Підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 договору № 12 від 04.08.2014 передбачено, що Підрядник зобов'язаний своїми силами і залучати субпідрядні організації для виконання робіт, визначених у п. 1.1 цього договору, в обсягах і в строки, передбачені п. 4.3 даного договору і здати роботи Замовнику.

На виконання умов договору № 12 від 04.08.2014 позивачем та його контрагентом підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року (форма № КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2014 року (форма № КБ-3). ПП "Котлотех" виписано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" податкову накладну № 2 від 19.08.2014 на загальну суму 32000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 5333,33грн).

Розрахунки з ПП "Котлотех" позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжне доручення № 2540 від 19.08.2014 про перерахування на рахунок вказаного контрагента сум грошових коштів, а також витяг з оборотно-сальдової відомість по рахунку 631 за липень - серпень 2014 року по зазначеному контрагенту.

В судовому засіданні з'ясовано, що необхідність укладення договору підряду № 12 від 04.08.2014 із ПП "Котлотех" пов'язана із укладеним раніше ТОВ "Ліка-світ" (Субпідрядник) та МПП "ВПК" (Замовник) договором підряду на встановлення твердопаливного водогрійного котла № 10.04.10-02 від 10 квітня 2014 року. Відповідно до умов цього договору, ТОВ "Ліка-Світ" взяло на себе зобов'язання, зокрема, виконати пусконалагоджувальні роботи обладнання котельні за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8. На обґрунтування чого позивач надав суду копію технічного звіту по роботі "Пусконаладка котла опалювального водогрійного КВТ-1000М, який працює на твердому паливі: пеллета", виконаного ПП Котлотех", копію банківської виписки.

Крім того, судом з'ясовано, що ТОВ "Ліка-Світ" було укладено ряд усних договорів з ТОВ "Віталекс", ТОВ "Атлантторгпромсервіс" та ТОВ "Луксес".

Так, позивачем з ТОВ "Віталекс" досягнуто усної домовленості щодо надання послуг з розробки технічної документації, про що ТОВ "Віталекс" виписано ТОВ "Ліка-Світ" рахунок № 1218 і № 1219 від 29.06.2014 на загальну суму 38500,00 грн (у т.ч. ПДВ - 6416,67 грн) та суму 59500,00 грн (у т.ч. ПДВ - 9916,67 грн) відповідно, а також щодо поставки товарів, а саме труби профільної, кутника та листів (рахунок № 1220 відносно товару на суму 42000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 7000, 00 грн).

За результатами господарських операцій по наданню вказаних послуг у липні 2014 року позивачем та його контрагентом підписано акт надання послуг № 70 від 07 липня 2014 року та № 105 від 09 липня 2014 року, ТОВ "Віталекс" видано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" податкові накладні № 70 від 07.07.2014 на загальну суму 38500,00 грн (у т.ч. ПДВ - 6416,67 грн) та № 105 від 09.07.2014 на загальну суму 59500,00 грн (у т.ч. ПДВ - 9916,67 грн).

Обставини виконання умов договору про надання послуг щодо розроблення технічної документації підтверджуються також копією "Пересип. Комплект технічної документації МПТ013-00.00.000".

Крім того, за результати господарських операцій поставки труб профільних, кутника та листів у липні 2014 року ТОВ "Віталекс" видано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" видаткову та податкову накладну № 79 від 08.07.2014 на загальну суму 42000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 7000,00 грн).

Оплата за надані послуги та поставлені товари здійснена позивачем частково у безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення № 2462 від 29.07.2014 та оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 3 квартал 2014 року по зазначеному контрагенту.

На підтвердження поставки товарів (труб профільних, кутника та листів) на загальну суму 42000,00 грн позивачем надано копію товарно-транспортної накладної № Р20 від 08.07.2014 (форма № 1-ТН).

Усної домовленості про поставку труб також було досягнуто між позивачем і ТОВ "Атлантторгпромсервіс", внаслідок чого останнім виписано рахунок від 29 серпня 2014 року на загальну суму 140706,00 грн.

На виконання договору поставки труб ТОВ "Атлантторгпромсервіс" видано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" видаткові та податкові накладні від 29 серпня 2014 року № 177, № 178 і № 179 на загальну суму 46902,00 грн (у т.ч. ПДВ - 7817,00 грн) кожна.

Про факт оплати позивачем поставлених товарів у безготівковій формі свідчить копія платіжного доручення № 2568 від 29.08.2014 про перерахування на рахунок ТОВ "Атлантторгпромсервіс" сум грошових коштів у розмірі 140706,00 грн (у т.ч. ПДВ - 23451, 00 грн).

Також усний договір поставки товарів (листа) укладено між покупцем - ТОВ "Ліка-Світ" та постачальником - ТОВ "Луксес". Вид, кількість та вартість товару були обумовлені у виписаних Постачальником рахунках - фактурах № 234 від 20.08.2014, № 239 від 22.08.2014, № 246 від 26.08.2014, № 254 від 27.08.2014.

На підтвердження фактичного виконання цього договору у серпні 2014 року ТОВ "Луксес" передано позивачу товар (листи) загальною вартістю 347100 грн, у т.ч. ПДВ - 57850 грн, про що свідчать копії видаткових та податкових накладних, виписаних ТОВ "Луксес" на користь ТОВ "Ліка-Світ", а саме: № 77 від 20.08.2014 на загальну суму 57200,00 грн (у т.ч. ПДВ - 9533,33 грн); № 93 від 21.08.2014 на загальну суму 58850,00 грн (у т.ч. ПДВ - 9808,33 грн); № 100 від 22.08.2014 на загальну суму 59400,00 грн (у т.ч. ПДВ - 9900,00 грн); № 106 від 25.08.2014 на загальну суму 53800,00 грн (у т.ч. ПДВ - 8966,67 грн); № 117 від 26.08.2014 на загальну суму 58000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 9666,67 грн) та № 134 від 27.08.2014 на загальну суму 59850,00 грн (у т.ч. ПДВ - 9975,00 грн); а також копії товарно-транспортних накладних.

Розрахунки за поставлений товар позивачем з ТОВ "Луксес" проведено у безготівковій формі, що підтверджено копіями платіжних доручень від 09, 18 і 24 вересня 2014 року, якими перераховано на користь контрагента грошові кошти в загальному розмірі 347100, 00 грн, і оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 3 квартал 2014 року по зазначеному контрагенту.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і платники податку на додану вартість. Вказане контролюючим органом не заперечувалося.

Також з'ясовано, що перевезення придбаних позивачем у ТОВ "Віталекс" та ТОВ "Луксес" товарів на замовлення ТОВ "Ліка-Світ" здійснював ФОП ОСОБА_3, власним вантажним автомобілем з причепом.

Взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_3 підтверджено копією договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом (багаторазовий) від 09 січня 2014 року, укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Перевізник) та ТОВ "Лка-Світ" (Замовник); товарно - транспортними накладними за липень - серпень 2014 року, актами прийому - передачі виконаних робіт за серпень 2014 року, письмовими поясненнями третьої особи.

При цьому суд зауважує, що товарно-транспортні накладні за липень - серпень 2014 року містять всі необхідні відомості, зокрема, про замовника, вантажоодержувача, водія та марку і реєстраційний номер автомобіля.

Стосовно ненадання для перевірки позивачем договорів про господарську діяльність з ТОВ "Віталекс", ТОВ "Атлантторгпромсервіс" і ТОВ "Луксес".

Як було зазначено вище поставка товарів і послуг вказаними контрагентами позивачу була здійснена на підставі досягнутих сторонами усних домовленостей.

Дійсно, за загальним правилом, визначеним у статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами повинні вчинятися у письмовій формі.

Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину передбачені статтею 218 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 218 цього Кодексу, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України)

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок не передбачений прямо законом, не тягне за собою його недійсність.

Чинним законодавством прямо не передбачено недійсності договору про надання послуг та договору купівлі - продажу у разі укладення його в усній формі.

Відповідачем рішення суду про визнання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами в усній формі, недійсними до матеріалів справи долучено не було.

Зважаючи на те, що вказані договори не визнані судом недійсними, тому, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України, договори поставки і надання послуг, укладені в спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що дозволено ст. 181 Господарського кодексу України, є правомірним.

Щодо правочинів між позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини "ділова мета".

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Під час судового розгляду даної справи позивачем надана достатня кількість документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись і які послуги надавалися, за якою ціною, між якими контрагентами.

Відсутність окремого документа про укладення певного договору не свідчить про відсутність угоди між сторонами та фактичне існування та виконання зобов'язань між ними, відтак висновки відповідача щодо відсутності факту отримання товарів (послуг) ТОВ "Ліка-Світ" у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність зроблені без урахування фактичних обставин господарських операцій між позивачем і його контрагентами.

Суд мав можливість пересвідчитись у тому, що придбання позивачем послуг і товарів у ТОВ "Віталекс", ТОВ "Атлантторгпромсервіс" та ТОВ "Луксес" є необхідною умовою здійснення ним основного виду його господарської діяльності та спрямовані на одержання доходу від реалізації виробленої з придбаних матеріалів продукції, тобто досягнення ділової мети за спірними господарськими операціями.

Так, відповідно до пояснень представника позивача, з придбаних у ТОВ "Віталекс", ТОВ "Атлантторгпромсервіс" та ТОВ "Луксес" матеріалів ТОВ "Ліка-Світ" виготовлено продукцію (котли), які в подальшому реалізовані підприємствам - покупцям, у тому числі за межі митної території України. На обґрунтування вказаного позивачем надано до суду сертифікат відповідності продукції (котли водогрійні твердопаливні торгівельної марки Ліка-Світ з температурою нагріву води не більше 115 градусів Цельсія), а також копії: договорів поставки, укладених Продавцем - ТОВ "Ліка-Світ" та підприємствами - Покупцями щодо продажу замовленої продукції (котли); видаткових накладних; довіреностей; контракту, укладеного позивачем з нерезидентом - Покупцем про поставку котла; рахунки - фактури; митної декларації; товарно - транспортної накладної.

Право позивача застосовувати машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, а саме котли водогрійні опалювального типу КВТ-100...1500 М(МА) для роботи на твердому паливі, номінального теплопродуктивністю від 100 кВт до 1500 кВт, підтверджено дозволом Територіального управління Держгірпромнагляду у Житомирській області № 803.13.18 від 24.12.2013.

За таких обставин, суд вважає, що висновки податкового органу про безтоварність господарської операції є формальним і не об'єктивним.

Щодо оформлення податкових накладних.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 "Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 р. за N 185/24962 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору заповнюється в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 цього Порядку.

До розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме: 1) до графи 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 розділу V Податкового кодексу України. Графа 2 заповнюється в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 цього Порядку; 2) до графи 3 - номенклатура товарів/послуг продавця (п. 14 вказаного Порядку).

Під час судового розгляду справи встановлено, що всі податкові накладні, виписані на користь позивача і на підставі яких сформовано податковий кредит за липень - серпень 2014 року в розмірі 109967 грн, у графі "Вид цивільно - правового договору" містять інформації щодо назви договору, який було укладено між позивачем і контрагентом. При цьому суд наголошує, що договір поставки є одним з різновидів договору купівлі-продажу і аналогічний йому за формою, тому зазначення ТОВ "Луксес" у податкових накладних у графі "вид цивільно - правового договору" - договір купівлі - продажу не є порушенням Порядку.

Також із копій податкових накладних, виписаних контрагентами позивачу, наявних у матеріалах справи, видно, що до графи 3 - номенклатура товарів/послуг цих податкових накладних продавцями внесені записи, які відповідають найменуванню наданих послуг та поставлених товарів. Податкові накладні містять інформацію щодо одиниці виміру товару/послуг та кількості (об'єму, обсягу) наданих послуг та поставлених товарів.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Акти наданих послуг і видаткові накладні підтверджують надання позивачу послуг по розробці технічної документації, монтажу системи опалення та придбання позивачем товарів (труб, листів, кутника), тобто найменування наданих послуг і придбаних товарів ТОВ "Ліка-Світ" у контрагентів узгоджується із номенклатурою послуг/товарів, яка зазначена у податкових накладних.

Отже, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, відповідають вимогам Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 "Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 р. за N 185/24962 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача щодо відсутності у видаткових накладних, оформлених ТОВ "Луксес" та ТОВ "Атлантторгпромсервіс", інформації щодо місця складання первинного документа, посад, прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції, оскільки такі недоліки первинного документа є формальністю і не є підставою для визнання документу таким, що складений з порушенням чинного законодавства, та не можуть слугувати підставою для визнання господарських операцій нікчемними.

Видаткові накладні, надані на підтвердження господарських операцій із вказаними контрагентами, містять назви сторін, їх адреси, найменування товару, його кількість і ціну, а також підписи та печатки Товариств. Зазначені реквізити дають можливість в повній мірі ідентифікувати сторін зобов'язань і не позбавляє видаткову накладну статусу первинного.

Що ж до посилань Володарсько - Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, викладених в акті перевірки, на отримання податкової інформації щодо незнаходження ТОВ "Віталекс" і ТОВ "Луксес" за податковою адресою, не підтвердження взаємовідносини з покупцями та постачальниками, відсутності трудових ресурсів та інформації про зміну податкової адреси, а також не підтвердження подання декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року ТОВ "Атлантторгпромсервіс", то суд їх до уваги не приймає, враховуючи наступне.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011 року (№ 21-47а10) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкових зобов'язань і податкового кредиту.

Однак, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Також відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вказаних оспорюваних правочинів.

Натомість позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на наведене, суд вважає, що висновки Володарсько - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п. 54.1 ст. 54, ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового Кодексу України, під час вчинення спірних господарських операцій у липні - серпні 2014 року, є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б про наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

В свою чергу, позивачем у повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджено податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення - рішення від 21.01.2015 № 0000052200 діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, тому податкове повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 109967 грн за основним платежу та 54983 грн за штрафними санкціями є протиправним, таким, що прийнято без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, відтак його необхідно скасувати.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліка-Світ" необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 86, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володарсько - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000052200 від 21.01.2015.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 06 квітня 2015 р.