Постанова № 43500934, 23.03.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 р. Справа № 805/638/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 12 година 10 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека та право" про стягнення податкової заборгованості в сумі 1 366 619, 49 гривень,

В С Т А Н О В И В:

Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція м. Маріуполя Головного управління Міндоходів в Донецькій області звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека та право" про стягнення податкової заборгованості в сумі 1 366 619, 49 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та зі сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, у зв'язку з чим, станом на 21 січня 2015 року, відповідач має податковий борг на загальну суму 1 366 619, 49 гривень. Враховуючи, що вказана заборгованість не була сплачена у добровільному порядку, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Сторони у призначене судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання даної справи, у порядку, встановленому ст. ст. 33-36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Частиною 4 статті 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи відсутність потреби заслухати, свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідач зареєстрований в якості юридичної особи державним реєстратором виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області 07.06.2006 року за № 1 274 102 0000 004496, код ЄДРПОУ 32366906.

Відповідач знаходиться на податковому обліку у позивача, з 08.06.2006 року за № 9450, що підтверджується довідкою № 1505841400323 від 20.01.2015 року про взяття на облік платника податків.

Позивач, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому, зокрема, Податковим кодексом України.

Статтею 67 Конституції України, встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 56.11 статті 56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 статті 203 ПК України визначено, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що підставами виникнення податкового боргу відповідача стали звітні податкові декларації з податку на додану вартість за період з квітня по листопад 2014 року включно, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та податкова декларація з податку на прибуток підприємства.

У вказаних деклраціях та розрахунку відповідач самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за період з квітня по листопад 2014 року включно, в розмірі 1 140 467,00 гривень та щомісячну суму авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 28954 грн. (231 632,00 грн. за період з травня по грудень 2014 року включно).

Таким чином, загальна сума самостійно визначених відповідачем податкових зобов'язань за спірний період склала 1 372 009, 00 гривень.

Крім цього, відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 та п. 129.4 ст. 129 ПК України позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 0, 08 грн.

Відповідно до наданих позивачем облікових карток відповідача, станом на момент розгляду даної справи, з врахуванням переплат, підтверджено наявність у відповідача не сплаченого податкового боргу з податку на додану вартість за період з квітня по листопад 2014 року включно, в розмірі 1 140 206, 49 гривень та податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 226 413,00 грн.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним у пункті 1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок та строки сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток визначені розділом 3 Податкового кодексу України. Згідно пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України визначено, що для цілей розділу «Податок на прибуток підприємств» використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому визначено граничний строк подачі річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік. (абзаци 9,10 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 ПК України).

Суми авансових внесків, що підлягають сплаті у наступному за звітним році відображуються в податковій декларації з податку на прибуток підприємства, за звітний рік.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 59.3 статті 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене позивачем була винесена податкова вимога № 484-15 від 06.06.2014 року на загальну суму податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями відповідача на загальну суму 209 727,41 гривень. 6 червня 2014 року вказана вимога була отримана директором підприємства-відповідача.

Доказів відкликання чи оскарження вказаної вимоги у адміністративному порядку суду не надано, отже вказані вимоги є чинними на момент звернення позивача з позовною заявою до суду.

З огляду на податкові вимоги № 1/72 від 04.06.2003 року та № 2/80 від 08.07.2003 року вбачається, що сума боргу, яка зазначена в них складається як з основного платежу, штрафних санкцій та пені.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 36.1 та пунктом 36.2 статті 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Приписами статті 37 ПК України встановлено, що податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України, встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, враховуючи вручення відповідачу податкової вимоги, наявні підстави для здійснення позивачем заходів щодо стягнення коштів відповідача в рахунок погашення податкового боргу.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, про що зазначено в пункті 95.3 статті 95 ПК України.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з рахунків у банках, що обслуговують відповідача суми податкового боргу в загальному розмірі 1 366 619,49, з яких 1 140 206, 49 грн. боргу з податку на додану вартість за період з квітня по листопад 2014 року включно та 226 413,00 грн. податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за період з травня по грудень 2014 року включно.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 14, 16, 20, 41, 56-59, 95, 203 Податкового кодексу України, статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека та право" про стягнення податкової заборгованості в сумі 1 366 619, 49 гривень - задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Безпека та право" (код ЄДРПОУ 34372871, адреса місцезнаходження: пр. Адмірала Луніна, 89, Приморський район, м. Маріуполь, Донецька область, 87510) 1 140 206 (один мільйон сто сорок тисяч двісті шість) гривень 49 (сорок) копійок, в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість - на розрахунковий рахунок № 31119029700052, код платежу 14010100, одержувач - Державний бюджет Жовтневого району, банк одержувача - ГУДКСУ у Донецькій області, код одержувача - 37989721, МФО 834016, а також 236 413 (двісті тридцять шість тисяч чотириста тринадцять) гривень 00 (нуль) копійок податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств - на розрахунковий рахунок № 31114165700052, код платежу 11024000, одержувач - Державний бюджет Жовтневого району, банк одержувача - ГУДКСУ у Донецькій області, код одержувача - 37989721, МФО 834016.

Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті 23 березня 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.