Рішення № 43496500, 06.04.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/989/14-ц Головуючий у 1-й інст. Бруховський Є. Б.

Категорія 54 Доповідач Микитюк О. Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Гансецької І.А., Кочетова Л.Г.

при секретарі Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Небізької сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу

за апеляційною скаргою Небізької сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області

на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2015 року,

встановила:

16 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про поновлення її на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначила, що з 03 лютого 2003 року вона працювала на посаді завідуючої будинку культури Небізької сільської ради. 01 серпня 2012 року Небізьким сільським головою було видане розпорядження «Про можливе скорочення працівників», в якому йшлося про можливе скорочення чисельності штатних одиниць, в тому числі завідуючої будинку культури с. Небіж. 23 жовтня 2012 року позивач дізналася, що 01 жовтня 2012 року вона звільнена з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2012 року у позові відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 26 лютого 2013 року дане рішення залишено без змін.

У лютому 2014 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2012 року у зв'язку із нововиявленими обставинами. Посилалась на те, що постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, рішення Небізької сільської ради від 16 листопада 2012 року №41-14/2012 «Про затвердження розпоряджень сільського голови» визнано нечинним. Вказала також, що тільки сільська рада приймає рішення про скорочення загальної чисельності штату установ, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, тому відповідно є підстави визнати незаконним внесення змін до штатного розпису, проведеного одноособово сільським головою з перевищенням повноважень та поновити її на роботі, так як на день звільнення її посада не була скорочена. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та визнати ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 лютого 2013 року такою, що втратила законну силу, і ухвалити нове рішення по суті, задовольнивши її позовні вимоги.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2015 року заяву задоволено, скасоване рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2012 року і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідуючої будинком культури с.Небіж, стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 27802грн.50коп., а також судовий збір на користь держави.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в перегляді у зв'язку із нововиявленими обставинами. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що рішенням 21 сесії 6-го скликання Небізької сільської ради від 28 січня 2014 року затверджено розпорядження сільського голови Небізької сільської ради від 25 вересня 2012 року №13-2-05 „Про скорочення штатної одиниці - завідуючої будинком культури с.Небіж", з січня 2015 року працівники сільських та селищних закладів культури перебувають в трудових відносинах із районними державними адміністраціями, а заклади культури фінансуються за рахунок районного бюджету.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді завідуючої будинком культури с.Небіж. Розпорядження сільського голови Небізької сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області від 25 вересня 2012 року №13-02-05 було скорочено штатну одиницю - завідуючу будинком культури с.Небіж з 01 жовтня 2012 року. Вказане розпорядження голови сільської ради затверджено рішенням Небізької сільської ради від 16 листопада 2012 року №41-14/2012 «Про затвердження розпоряджень сільського голови» (т.1, а.с.7, 29). Розпорядженням сільського голови від 01 жовтня 2012 року №41-02-06 звільнено ОСОБА_1 з посади завідуючої будинку культури на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (т.1, а.с.8).

Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 16 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року, рішення Небізької сільської ради від 16 листопада 2012 року №41-14/2012 «Про затвердження розпоряджень сільського голови» визнано нечинним через відсутність кворуму.

Відповідно до ст.26 глави 1 розділу ІІ, глави 2 розділу ІІ, ст.42 глави 3 розділу ІІ Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження щодо скорочення чисельності штату працівників комунальних установ належать виключно до компетенції сільської ради.

Згідно п.1 ч.2 ст.361 ЦПК України підставами для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Відсутність кворуму на засіданні сесії сільської ради при прийнятті рішення щодо скорочення посади у комунальному закладі - сільському будинку культури є істотною обставиною, яка не була і не могла бути відома позивачу на час розгляду справи.

За встановлених обставин є незаконним розпорядження сільського голови Небізької сільської ради від 01 жовтня 2012 року №41-02-06 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої будинку культури на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до ст.89 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року фінансування сільських та селищних закладів культури з 01 січня 2015 року здійснюється за рахунок районного бюджету. Розпорядженням Небізького сільського голови №28-02-06 від 31.12.2014 року з 31 грудня 2014 року всі працівники будинку культури с.Небіж (художній керівник і техпрацівник) звільнені за переводом у відділ культури і туризму Володарсько-Волинської районної державної адміністрації. Розпорядженням №11-25/2015 від 22.01.2015 року необоротні активи будинку культури с.Небіж передані у відділ у культури і туризму Володарсько-Волинської районної державної адміністрації (т.2 а.с.48,50).

Колегія суддів вважає, що з урахуванням роз'яснень Постанови

Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року ( із наступними змінами) „Про практику розгляду судами трудових спорів" (п.п.18,19) за таких обставин поновити ОСОБА_1 на роботі в будинку культури в с.Небіж неможливо, а слід визнати звільнення незаконним і змінити дату звільнення на 31 грудня 2014 року. Що стосується середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції обрахував його із дотриманням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з наступними змінами).

Рішення 21 сесії 6-го скликання Небізької сільської ради від 28 січня 2014 року про затвердження розпорядження сільського голови Небізької сільської ради від 25 вересня 2012 року №13-2-05 не має правового значення для вирішення спору, оскільки не існувало на час звільнення ОСОБА_1

Отже, рішення належить скасувати в частині задоволення вимоги про поновлення на роботі і ухвалити в цій частині нове рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Небізької сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області частково задовольнити.

Скасувати рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2015 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої будинком культури с.Небіж Володарсько-Волинського району Житомирської області за розпорядженням сільського голови Небізької сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області від 01 жовтня 2012 року №41-02-06 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Змінити дату звільнення на 31 грудня 2014 року.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Судді: