Ухвала суду № 43495378, 06.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2026/15 Справа № 201/12813/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Брага А. В. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Куценко Т.Р.,

при секретарі - Білаш І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", третя особа - відділення № 50 філія розрахунковий центр публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання дій протиправними, зобов'язання повернути грошові кошти, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27 квітня 2012 року на виконання наказу по банку № Э.К2.0.0.0.0./17-14 від 03 квітня 2012 року за підписами членів комісії було складено акт про те, що комісією зроблено розкриття та вилучення цінностей з індивідуального сейфа НОМЕР_1. При розкритті в сейфі були виявлені наступні цінності: 53000,00 доларів США та 12900,00 євро. Усі цінності були передані на збереження в касу відділення № 50 філії "Розрахунковий центр" ПАТ КБ "ПриватБанк". 25 червня 2014 року відповідно до видаткового позабалансового ордеру № 1 транзакція №К2Н0Е6РW00115R 1 відбулося списання та видача цінностей - 48000,00 доларів США, 12900,00 євро із сейфа - осередку НОМЕР_1 ОСОБА_2 відділення № 50 к2р6 отримувачу ОСОБА_3, який діє за довіреністю № 50 від 26 травня 2014 року. 25 червня 2014 року за вх. № 2493 ОСОБА_3 звернувся до директора відділення № 50 Філії Розрахунковий Центр ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо проведення перевірки та повернення коштів в сумі 5000,00 доларів США. 21 липня 2014 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20140625/4567 ОСОБА_3 відповідачем було надано відповідь про те, що за результатами перевірки було встановлено, що інформація, яка була викладена у заяві від 25 червня 2014 року за вх. № 2493 не знайшла свого підтвердження. Як вважає, позивач такими протиправними діями банк заподіяв йому моральну шкоду, яку ОСОБА_2 оцінює в розмірі 5000,00 грн. З огляду на викладене та з метою захисту порушених прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд визнати дії відповідача протиправними; зобов'язати відповідача повернути позивачу вилучене майно - грошові кошти в сумі 5000,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на 25 червня 2014 року становить 11,881919 грн. за 1 дол. США, тобто 59409,59 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 5000, 00 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 25 червня 2014 року, становить 59 409, 59 гривень. В решті вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 квітня 2012 року на виконання наказу по банку № Э.К2.0.0.0.0./17-14 від 03 квітня 2012 року за підписами членів комісії - керівника відділення № 50 - ОСОБА_4, заступника керівника відділення з обслуговування індивідуальних Vip - клієнтів - ОСОБА_5, керівника департаменту безпеки ГО по РП - ОСОБА_6, старшого касира операціоніста відділення № 50 - ОСОБА_7 було складено акт про те, що комісією зроблено розкриття та вилучення цінностей з індивідуального сейфа НОМЕР_1, що знаходиться в сховищі для індивідуальних сейфів відділення № 50 філії розрахунковий центр ПАТ КБ "ПриватБанк" за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 27а. При розкритті в сейфі були виявлені наступні цінності: 53000,00 доларів США та 12900,00 євро. Усі цінності були передані на збереження в касу відділення № 50 філії розрахунковий центр ПАТ КБ "ПриватБанк", за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 27а.

25 червня 2014 року відповідно до видаткового позабалансового ордеру № 1 транзакція №К2Н0Е6РW00115R 1 відбулося списання та видача цінностей - 48000,00 доларів США, 12900,00 євро із сейфа - осередку НОМЕР_1 ОСОБА_2 відділення № 50 к2р6 отримувачу ОСОБА_3, який діє за довіреністю № 50 від 26 травня 2014 року.

25 червня 2014 року за вх. № 2493 ОСОБА_3 звернувся до директора відділення № 50 Філії Розрахунковий Центр ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо проведення перевірки та повернення коштів в сумі 5000,00 доларів США.

21 липня 2014 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-20140625/4567 ОСОБА_3 відповідачем була надана відповідь про те, що за результатами перевірки було встановлено, що інформація, яка була викладена у заяві від 25 червня 2014 року за вх. № 2493 не знайшла свого підтвердження.

Ухвалюючи рішення в частині повернення грошових коштів, суд керувався положеннями ч. 1 ст. 321, п.п. 2 та 3 ст. 321 ЦК України, п. 3.3, п. 1.1.1, п. 6.3, п. 6.5 Положення про роботу з індивідуальними сейфами та виходив з того, що відповідачем було повернуто представнику позивача грошові кошти лише частково, залишок матеріальних цінностей у розмірі 5000,00 доларів США підлягає відшкодуванню позивачу, з огляду на що позовні вимоги ОСОБА_8 в цій частині є законними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню судом.

Відмовляючи позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд посилався на те, що правовідносини, які склалися між сторонами носять договірний характер, а стороною позивача не було надано суду копію примірника договору з визначенням його конкретних умов, з метою встановлення судом можливості стягнення моральної шкоди з відповідача, як договірної санкції. Крім того, стороною позивача не було надано суду доказів заподіяння останньому моральної шкоди та не наведено належного обґрунтування її розміру.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що 27.04.2012 року зазначеною вище комісією проведено розкриття індивідуального сейфа НОМЕР_1, про що складено Акт від 27.04.2012 р. В Акті зазначено, що в сейфі виявлено 53000 доларів США, 12900 євро, які передалися на збереження в касу відділення № 50 філії "Розрахунковий центр". 25.06.2014 року для отримання зазначених цінностей ОСОБА_2 в Банк звернувся ОСОБА_3, надавши при цьому довіреність № 50 від 26.05.2014 р. Крім того, видача цінностей ОСОБА_3 проводилось в примішенні VIP каси відділення "Центральне" філії "Розрахунковий центр". При видачі цінностей були присутні касир-операціоніст Центру VIP обслуговування ОСОБА_9 та заступник керівника напрямку по касовій роботі філії "Розрахунковий центр" ОСОБА_10 Після перевірки пломби на сумці з цінностями з осередку НОМЕР_1 та переконаності в її непошкодженому стані, касиром у присутності ОСОБА_3 перераховані грошові кошти та передані ОСОБА_3, про отримання яких їм власноруч зроблений запис в Акті від 27.04.2012 року, а саме: "Отримав у повному обсязі згідно Акту 53000 доларів США і 12900 Євро, 25.06.2014 р., ОСОБА_3." (а.с.91).

Крім того, апелянт зазначає, що видатковий позабалансовий ордер № 1, наданий суду позивачем, є неналежним доказом, так як перш за все даний ордер не відповідає формі, встановленій законодавством - Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою НБУ № 174 від 01.06.2011 р. Ордер не містить дати видачі грошових коштів, дати зарахування грошових коштів, підстави такої видачі, підписів посадових осіб Банку - головного бухгалтера, керівника підрозділу, а підпис самого ОСОБА_3 - зроблений в рядку "Підстава", тоді як рядок "Зазначені документи (цінності) отримав" залишився без підпису та інших відміток. Також, зазначені в ордері номера рахунків не співпадають з тими, що вказані в заяві-анкеті ОСОБА_2 на оформлення індивідуального сейфу НОМЕР_1 від 27.11.2009 р. По-друге, відповідно до Інструкції такий ордер є внутрібанківським документом, який складається в одному примірнику і не підлягає видачі клієнту Банку.

Однак, такі доводи апелянта колегія суддів не може брати до уваги з огляду на наступне.

23 лютого 2015 року колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області була постановлена ухвала про витребування з ПАТ КБ "Приватбанк" оригінал акту про вилучення цінностей з індивідуального сейфу НОМЕР_1 з підписом ОСОБА_3 про отримання коштів, складеного 27 квітня 2012 року, оригінал видаткового позабалансового ордеру № 1 транзакція №К2Н0Е6РW00115R 1 від 25 червня 2014 року, а також для надання інформації щодо походження та підстави видачі вказаного ордеру ОСОБА_3

Незважаючи на те, що у позивача було достатньо часу для виконання ухвали суду від 23 лютого 2015 року, станом на 06.04.2015 р. вимоги вказаної ухвали суду відповідачем не були виконані та не було надано суду оригінали зазначених вище документів та не надана інформація щодо походження та підстави видачі вказаного ордеру ОСОБА_3

У зв'язку з цим, колегія суддів позбавлена можливості повно та всебічно розглянути дану справу, з'ясувати всі обставин, що мають значення для її розгляду. А тому, посилання апелянта на копію акту від 27.04.2012 року та видатковий позабалансовий ордер № 1 транзакція №К2Н0Е6РW00115R 1 від 25 червня 2014 року не є підставою для скасування рішення суду.

Також, безпідставними є посилання апелянта на п. 7.2.2. Положення про роботу з індивідуальними сейфами, яким визначено, що у зв'язку з тим, що Клієнт самостійно розміщував своє майно, без повідомлення Банку про майно, що розміщається в сейфі - а отже Банк не приймав на себе обов'язку зберігати це майно. Обов'язками Банку за договором оренди сейфа є забезпечення доступу до операцій із сейфом тільки тих осіб, що зазначені в заяві на оренду сейфа чи належним чином оформлених довіреностей.

Так, згідно п. 6.3 Положення про роботу з індивідуальними сейфами, якщо після закінчення одного місяця з моменту відправки листа клієнт не сплатив заборгованість і не з'явився для одержання майна, то банк робить розкриття індивідуального сейфа без присутності клієнта. Розкриття здійснюється за розпорядженням керівника регіонального підрозділу банку комісією, що призначається наказом по банку й організовується з числа працівників банку й однієї незацікавленої особи. Комісія складає Акт вилучення цінностей з індивідуального сейфа у двох екземплярах з переліком і докладним описом вилучених цінностей і документів, і вказує місце його наступного збереження, що дозволяє забезпечити схоронність майна. Якщо цінності і документи знаходяться в запечатаному пакеті, закриті на замок, то їх відкривають, і також складається перелік і докладний опис майна, про що робиться оцінка а Акті. Усе майно клієнта враховується на позабалансовому рахунку разом з одним екземпляром Акта. З моменту розкриття індивідуального сейфу, нарахування комісії не відбувається.

Відповідно до п. 6.5 Положення про роботу з індивідуальними сейфами, співробітник юридичного підрозділу банку відповідного відділення звертається в суд з метою вимоги заборгованості клієнта, відшкодування витрат по збереженню майна, відповідно до чинного законодавства. Банк несе відповідальність за схоронність майна, вилученого з індивідуального сейфа. передача вмісту сейфа клієнту здійснюється після відшкодування клієнтом банку витрат по збереженню, згідно тарифів банку. В іншому випадку, вміст сейфа буде знаходитися в Банку до моменту повної оплати клієнтом витрат банку. Вилучене майно обліковується на позабалансовому рахунку та зберігається в сховищі банку.

Таким чином, відповідач повинен був забезпечити схоронність майна та повернути її позивачу.

Інші доводи апеляційних скарг є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

Т.Р. Куценко