Вирок № 43490281, 07.04.2015, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/64/14-к

Номер провадження 1-кп/699/3/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2015 м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря Побута Р.С.,

прокурорів Кривенко Є.П., Федулової О.О.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників потерпілих - адвокатів Мнишенко Є.С., Потієнко Т.М., Сліпченко С.А.

обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників - адвокатів Карпенка Д.В., Бесараба В.М. (з 01.08.2014 року призваний на військову службу т.7 а.с.92), Ріпи Л.О.(приймав участь в судовому засіданні 27.11.2014 року за дорученням центру з надання правової дороги т.8 а.с.а.с.53, 56-59)

обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисників - адвокатів Павленка С.І., Хмельницького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013250200000425 щодо обвинувачення

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. і жит. АДРЕСА_1, гр. України, неодруженого, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.296 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродж. м. Черкаси, жит. АДРЕСА_2 гр. України, студента Черкаського Державного технологічного університету, неодруженого, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21.09.2013 року в період часу з 01 години по 02 годину ночі обвинувачений ОСОБА_11, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у громадському місці, біля нічного клубу «Корона» за адресою: провулок Миру, 19, смт. Лисянка Черкаської області, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась в ігноруванні існуючих в суспільстві елементарних правил поведінки, добропристойності та моралі, у присутності сторонніх осіб, використовуючи малозначний привід, проявивши грубу силу, принижуючи честь та гідність потерпілих, в ході спровокованого ним конфлікту з ОСОБА_1 та ОСОБА_14, усвідомлюючи та передбачаючи наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, з хуліганських мотивів безпричинно наніс останньому один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_14, від якого останній втративши рівновагу, впав на землю, та продовжуючи свої хуліганські дії, вперто не бажаючи їх припинити, безпричинно наніс декілька ударів в обличчя ОСОБА_1, від яких останній також впав на землю та втратив свідомість.

В динаміці розвитку подій, приблизно через 5-15 хвилин, тобто близько 02.00 години 21.09.2013 року, після спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень ОСОБА_14, обвинувачений ОСОБА_7 знаходячись у громадському місці, біля нічного клубу «Корона» за адресою: провулок Миру, 19, смт. Лисянка Черкаської області, після вживання алкогольних напоїв, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась в ігноруванні існуючих в суспільстві елементарних правил поведінки, добропристойності та моралі, у присутності сторонніх осіб, використовуючи малозначний необгрунтований привід, проявивши грубу силу, принижуючи честь та гідність потерпілого, усвідомлюючи та передбачаючи наслідки своїх дій у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, діючи з хуліганських мотивів, умисно наніс ОСОБА_14 один удар рукою в задню частину голови, від якого останній впав на землю, та продовжуючи свої хуліганські дії, безпричинно наніс один удар правою ногою в область поперекової ділянки спини лежачому на землі ОСОБА_14

Внаслідок послідовного побиття обвинуваченим ОСОБА_11, а згодом і обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_14 відповідно до висновку експерта № 44-к від 29.10.2014 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, а саме поєднану травму голови та шиї, внаслідок якої настала його смерть, у вигляді: субарахноїдальних крововиливів на поверхні мозочка та стовбуру головного мозку (довгастий мозок, міст і середній мозок), крововиливу у мозкову тканину бічного шлуночку лівої великої півкулі головного мозку, крововиливів під м'яку та тверду оболонки спинного мозку на рівні 2-го шийного хребця, субарахноїдального крововиливу в ділянці лівої скроневої частки великої півкулі головного мозку, субарахноїдального крововиливу в ділянці правої скроневої частки великої півкулі головного мозку із розповсюдженням на її базальну (основа) поверхню, а також легкі тілесні ушкодження, тобто рану на слизовій оболонці центру нижньої губи, 2 садна, які розташовані на верхній третині задньої поверхні шиї, садно на тильній поверхні 5-го пальця лівої кисті, крововилив у товщі жирової клітковини на рівні 8-го ребра справа по передньо-пахвовій лінії, садно правої поперекової області, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Потерпілому ОСОБА_1 внаслідок побиття його обвинуваченим ОСОБА_11 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, садна на виличній ділянці справа, рубців на правій і лівій щоках, які згідно висновку експерта № 196 від 10.10.2013 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Спричинення ОСОБА_11 та ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_14 знаходиться у причинному зв'язку із наслідком у вигляді смерті останнього, яка була зафіксована уЛисянській центральній районній лікарні о 03.00 21.09.2013 року після без результативних реанімаційних заходів, що тривали близько 40 хвилин.

Будучи допитаним у суді обвинувачений ОСОБА_11 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав і показав, що 21.09.2013 року близько 02.00 він перебував у барі «Корона» в смт Лисянка, де вживав алкогольні напої. Біля вхідних дверей бару він зустрівся з покійним ОСОБА_14 і між ними виник конфлікт з приводу знайомої дівчини, під час якого ОСОБА_14 намагався його ударити кулаком. Ухилившись від вказаного удару він, у свою чергу, наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_14, від якого останній впав на землю. За їхніми діями спостерігав і потерпілий ОСОБА_1, який також намагався його вдарити, але він ухилився від удару останнього та ударом кулака збив останнього з ніг.

Згодом ОСОБА_1 та ОСОБА_14 підвелися на ноги і відійшли в сторону від місця бійки, а через 15-20 хвилин він почув крик і побачив, що ОСОБА_7 кулаком правої руки вдарив ОСОБА_14 ззаду в потиличну частину голови. Від вказаного удару ОСОБА_14 впав на землю.

Вину не визнає тому, що у даній обстановці він захищався від дій ОСОБА_1 та ОСОБА_14

Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав, вважаючи, що в його діях відсутній був умисел на спричинення смерті ОСОБА_14, вибачився перед матір*ю і сестрою покійного за свої дії та показав, що перебуваючи в барі «Корона» в смт Лисянка він вживав алкогольні напої разом з ОСОБА_11 та іншими своїми друзями. Згодом він помітив, що ОСОБА_11 та потерпілий ОСОБА_1 сваряться між собою. Через деякий час він помітив, ОСОБА_14 і підійшов до нього з*ясувати причину побаченого конфлікту, але останній, розмовляючи по телефону, образив його. Після цього він ударом навідмаш справа - наліво, знизу вгору вдарив ОСОБА_14 в область вуха, до якого був прикладений телефон, від чого телефон випав з рук ОСОБА_14, а останній впав на землю, можливо вдарившись головою об автомобіль, що стояв поруч. Далі він відійшов від ОСОБА_14 і пішов у бар, де продовжив далі відпочивати.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 показав, що в свій час він займався футболом і тайським боксом.

Вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнає тому, що наносячи удар ОСОБА_14 намагався попередити масову бійку, яка могла виникнути за наслідком телефонної розмови останнього з невідомою йому особою, тобто внаслідок надання ОСОБА_14 фізичної допомоги щодо розв*язання конфлікту з ОСОБА_11 іншими особами.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_11 і ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.296 КК України, доведена показаннями:

Потерпілого ОСОБА_1, який у суді показав, що 21.09.2013 року близько 01.00 він перебував в барі «Корона», де, вийшовши з приміщення бару, помітив суперечку, яка відбувалася між обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_14 Вирішивши розібратися в причинах сварки він підійшов до останніх, але ОСОБА_11 раптово вдарив його кулаком в обличчя. Від вказаного удару він без свідомості впав на землю, а коли його підвели на ноги - ОСОБА_11 не менше трьох разів вдарив його.

Моменту побиття ОСОБА_7 ОСОБА_14 він не бачив, але від присутніх у барі довідався, що останньому погано і він без свідомості.

Потерпілої ОСОБА_2, яка показала суду, що 20.09.2013 року її син - покійний ОСОБА_14, який тимчасово самостійно проживав і працював в м.Києві, приїхав з м.Києва в смт Лисянку Черкаської області і увечері пішов відпочивати. 21.09.2013 року близько 02.00 син перестав відповідати на телефонні дзвінки, а згодом із відділення «швидкої допомоги» їй повідомили, що син помер.

Крім того, потерпіла ОСОБА_2 показала суду, що після настання смерті сина обвинувачені ніяким чином не виказували їй співчуття, не вчиняли жодних дій щодо відшкодування заподіяної шкоди, не приймали участі у витратах на поховання.

Потерпілої ОСОБА_3, яка показала у суді, що з 2011 року її брат - покійний ОСОБА_14 окремо від неї і матері проживав в м.Києві. 20.09.2013 року останній поїхав в смт Лисянка додому. 21.09.2013 року близько 03.30 їй зателефонувала мати і викликала додому. Приїхавши додому вона довідалася про смерть брата.

Свідка ОСОБА_18, який у суді показав, що близько 02.00 21.09.2013 року бачив у барі «Корона» потерпілого ОСОБА_14 та обвинуваченого ОСОБА_11 Останній вів себе агресивно по відношенню до інших відвідувачів бару.

Свідка ОСОБА_19, який показав суду, що 21.09.2013 року в нічний час він бачив сварку ОСОБА_14 та ОСОБА_11 на вході в бар «Корона». Далі до них підійшов ОСОБА_1 і став вмішуватися у сварку, намагаючись нанести удар ОСОБА_11 У відповідь останній вдарив один раз ОСОБА_1, від чого той впав на землю. Після цього ОСОБА_11 вдарив в обличчя ОСОБА_14, внаслідок чого останній також впав спиною на землю. Згодом ОСОБА_1 та ОСОБА_14 підвелися на ноги і стали відходити від місця сварки. ОСОБА_14 став розмовляти по телефону і в цей час до нього підійшов ОСОБА_7 з вимогою припинити розмову. Після цього ОСОБА_7 рукою вдарив ОСОБА_14 в голову ззаду, від чого останній впав на землю, а ОСОБА_7 вже лежачому ОСОБА_14 наніс ногою удар в область спини. Проміжок у часі між ударами ОСОБА_11 і ОСОБА_7 був близько 10 хвилин.

Через деякий час він спільно з іншими присутніми в барі став підводити ОСОБА_14 на ноги, але останній не реагував на їхні дії, у зв*язку з чим його посадили в легковий автомобіль і відвезли у лікарню.

Свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, які дали у суді показання аналогічні тим, що дав свідок ОСОБА_24

Свідка ОСОБА_25, який у суді показав, що перебуваючи в барі «Корона» 21.09.2013 року близько 02.00 він бачив як під час сварки ОСОБА_11 наніс по одному удару ОСОБА_1 та ОСОБА_14, після чого останні падали на землю.

Свідків ОСОБА_26 і ОСОБА_27, які дали суду показання аналогічні тим, що і свідок ОСОБА_25

Свідка ОСОБА_28, який показав суду, що він вночі 21.09.2013 року в бару «Корона» бачив як ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_14 в голову рукою, від чого останній впав на землю. Після цього він з іншими присутніми підводив ОСОБА_14 на ноги, але останній не реагував на їхні дії та на запах нашатирного спирту, яким його намагалися привести у свідомість. Через деякий час ОСОБА_14 відвезли у районну лікарню.

Свідка ОСОБА_29, який показав суду, що він є власником бару «Корона» і бачив як вночі 21.09.2013 року під час сварки ОСОБА_11 наніс по одному удару ОСОБА_1 та ОСОБА_14 Після цього він разом з іншими особами заспокоював останніх, а через короткий час він побачив ОСОБА_14, який лежав спиною на землі. За таких обставин він приніс нашатирний спирт,щоб допомогти останньому прийти у свідомість та перевірив у нього пульс. За наслідками перевірки він виявив, що пульс у ОСОБА_14 був. Також він помітив, що ОСОБА_7 після нанесеного удару потерпілому пішов до приміщення бару. Через деякий час група молодих людей, серед яких був ОСОБА_30, повезла ОСОБА_14 легковим автомобілем до лікарні.

Свідка ОСОБА_30, який у суді показав, що він спільно із ОСОБА_1, ОСОБА_14 відпочивав у барі «Корона» і саме йому останній зателефонував і попросив підійти до нього на подвір*я бару. Вийшовши із приміщення бару,він побачив ОСОБА_14, який сидів на землі і не реагував на запитання. В цей момент він довідався, що ОСОБА_14 вдарив ОСОБА_7 Після цього він бачив як власник бару намагався привести у свідомість ОСОБА_14 за допомогою нашатирного спирту, але останній не реагував на ці дії.

Далі вони вирішили відвезти ОСОБА_14 у лікарню, у зв*язку з чим підвели його на ноги під руки і, утримуючи за потилицю, посадили останнього в приватний легковий автомобіль. До вказаного автомобіля також сіли він та ще троє осіб. Перед тим як посадити ОСОБА_14 в автомобіль він помітив, що у того були мокрі штани в області паху.

Під час руху ОСОБА_14 ніяким чином не тримав своє тіло, а його голова постійно була схилена вперед.

Свідка ОСОБА_15, яка у суді показала, що відпочиваючи у барі «Корона» вона бачила, що між ОСОБА_11, ОСОБА_1 та ОСОБА_14 відбувалася сварка, під час якого ОСОБА_1 розбили обличчя. Згодом вона побачила ОСОБА_14, який сидів на землі спираючись на колесо автомобіля і не реагував на зовнішні подразники. При цьому у останнього були мокрі штани в області паху. Після цього вона була присутньою в автомобілі, в якому відвезли ОСОБА_14 в районну лікарню.

Свідка ОСОБА_31, яка надала суду показання аналогічні тим, що і свідок ОСОБА_15

Свідка ОСОБА_32, який показав суду, що він працює лікарем Лисянської центральної районної лікарні, у зв*язку з чим був черговим лікарем вказаної лікарні з 20.09.2013 року на 21.09.2013 року. Саме на його чергуванні в лікарню був доставлений ОСОБА_14, а тому він надавав першу медичну допомогу останньому після поступлення в лікарню, проводячи реанімаційні заходи. Хворому робили закритий масаж серця, вентиляцію легень, застосовували медикаментозне лікування. Згодом до реанімаційних заходів підключився лікар-реаніматолог, який згідно протоколу продовжив вказані заходи. Зовні він бачив, що у ОСОБА_14 були мокрі штани в області паху, що вказувало на коматозний стан хворого. Крім того у останнього були виявлені широкі зіниці очей, відсутність реакції на світло, що вказувало на наявність черепно-мозкової травми. В момент штучної вентиляції легень хворого голова останнього була зафіксована прокладками-валиками, а саме тіло постійно перебувало на ліжку-каталці. Вжитими заходами не вдалося реанімувати ОСОБА_14, а тому о 03.00 ІНФОРМАЦІЯ_14 була зафіксована його смерть, про що було зроблено запис в історії хвороби останнього.

Свідків ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_37, які у суді показали, що 21.09.2013 року після 2 години ночі в приймальне відділення Лисянської ЦРЛ, де вони працюють відповідно медичними сестрами та фельдшерами швидкої допомоги, був доставлений приватним автомобілем ОСОБА_14 без ознак життя та видимих тілесних ушкоджень. Вжитими під керівництвом чергових лікарів заходами реанімувати останнього не представилося можливим, а тому була констатована смерть хворого.

Свідка ОСОБА_38, який показав суду, що він є батьком потерпілого ОСОБА_1 і працює заступником головного лікаря Лисянської ЦРЛ. 21.09.2013 року він прибув до вказаної лікарні, де проводилися реанімаційні заходи щодо ОСОБА_14 Особисто він бачив забруднення на одязі останнього в області колін. Після безрезультатних реанімаційних заходів, враховуючи відсутність явних ознак насильницької смерті, він спільно із фельдшером ОСОБА_39, за участю слідчого ОСОБА_57, санітарним автомобілем відвезли тіло ОСОБА_14 морг Звенигородського бюро судмедекспертизи. Там же він був залучений в якості понятого при проведенні розтину трупу останнього.

СвідокОСОБА_56, який у суді показав, що він є батьком обвинуваченого ОСОБА_11, у зв*язку з чим в ніч на 21.09.2013 року йому стало відомо про розшук працівниками міліції його сина щодо заподіяння смерті ОСОБА_14 З цих підстав його син був доставлений в Лисянський РВ УМВС.

Свідка ОСОБА_40, який показав суду, що йому не було відомо про стан алкогольного сп*яніння обвинуваченого ОСОБА_11 21.09.2013 року, але в день поховання ОСОБА_14 він бачив у потерпілого ОСОБА_1 синець на обличчі.

Крім того, винуватість обвинувачених ОСОБА_11 і ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.296 КК України, доведена:

І. Висновком судової медичної експертизи №147 від 12.11.2013 року /т.1 а.с.а.с.52-54/, в частині виявлених на трупі ОСОБА_14 ушкоджень.

ІІ. Висновком комісійної судової медичної експертизи №44-к від 29.10.2014 року (( т.8 а.с.а.с. 2-21) з урахуванням виправлення дати ухвали суду, згідно листа КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи т.8 а.с. 192), згідно якого у відповідь на питання, поставлені ухвалою суду від 27.08.2014 року (Т.7 а.с.а.с.199-203):

1. Смерть гр. ОСОБА_14 настала внаслідок поєднаної травми голови та шиї у вигляді субарахноїдальних крововиливів на поверхні мозочка та стовбуру головного мозку (довгастий мозок, міст і середній мозок), крововиливу у мозкову тканину бічного шлуночку лівої великої півкулі головного мозку, крововиливів під м'яку та тверду оболонки спинного мозку на рівні 2-го шийного хребця, субарахноїдального крововиливу в ділянці лівої скроневої частки великої півкулі головного мозку, субарахноїдального крововиливу в ділянці правої скроневої частки великої півкулі головного мозку із розповсюдженням на її базальну (основа) поверхню.

Згідно даних медичної карти стаціонарного хворого № 2653 з Лисянської ЦРЛ на ім*я ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7, смерть його настала ІНФОРМАЦІЯ_14 в 03.00год.

При судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_14 виявлено наступні ушкодження:

А) поєднана травми голови та шиї, а саме: субарахноїдальні крововиливи на поверхні мозочка та стовбуру головного мозку (довгастий мозок, міст і середній мозок), крововилив у мозкову тканину бічного шлуночку лівої великої півкулі головного мозку, крововилив під м'яку та тверду оболонки спинного мозку на рівні 2-го шийного хребця, субарахноїдальний крововилив в ділянці лівої скроневої частки великої півкулі головного мозку, субарахноїдальний крововилив в ділянці правої скроневої частки великої півкулі головного мозку із розповсюдженням на її базальну (основа) поверхню, що виникли зажиттєво внаслідок дії тупого твердого предмета предметів) та належать до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Відносно часового терміну спричинення вищезгадані складові поєднаної травми голови та шиї можна умовно розділити на дві групи:

до першої групи складових відносяться наступні ушкодження - субарахноїдальні крововиливи на поверхні мозочка та стовбуру головного мозку (довгастий мозок, міст і середній мозок), крововилив у мозкову тканину бічного шлуночку лівої великої півкулі головного мозку, крововилив під м'яку та тверду оболонки спинного мозку на рівні 2-го шийного хребця, які згідно даних судово-гістологічного дослідження спричинені за період часу близько від 30 до 60 хвилин перед моментом смерті; до другої групи складових відносяться наступні ушкодження - субарахноїдальний крововилив в ділянці лівої скроневої частки великої півкулі головного мозку, субарахноїдальний крововилив в ділянці правої скроневої частки великої півкулі головного мозку із розповсюдженням на її базальну (основа) поверхню, які згідно даних судово-гістологічного дослідження спричинені за період часу до 30 хвилин перед моментом смерті.

Не виключена можливість спричинення вищевказаної поєднаної травми голови та шиї внаслідок дії тупого твердого предмету (предметів) в ділянки голови та шиї, яким міг бути кулак людини, не виключено з послідуючим падінням (падіннями) і ударом (ударами) ділянками голови та шиї об тупий твердий предмет (предмети), можливо з наданим попередньо прискореним. На підставі наявних об'єктивних судово-медичних даних можна стверджувати про не менш ніж дворазову дію твердого тупого предмету (предметів).

Враховуючи наявність двох часових термінів спричинення вищевказаних тілесних ушкоджень та відсутність ознак вторинної кровотечі внаслідок заподіяної травми (згідно даних судово-гістологічного дослідження вона може виникати через 06 годин після її спричинення) часова різниця між дією травмуючих предметів близька до проміжку часу, що обраховуються одиницями або десятками хвилин.

Враховуючи характер і властивості кожної групи складових вищевказаної поєднаної травми голови та шиї, вважаємо, що до смерті могли призвести як окремо взята кожна із них, так і їх сукупність.

В початковій стадії патологічної дії на організм даної поєднаної травми голови і шиї, середньостатистична людина могла самостійно здійснювати дії - рухатись, говорити.

Б) крововиливи у вигляді згустків в порожнинах бічних шлуночків обох півкуль головного мозку та просвіту спино-мозкового каналу області рівня стовбуру головного мозку, морфологічні властивості яких у висновку експерта № 147 від 21.09.2013р. відсутні, а тому встановити механізм та давність їх виникнення неможливо, в зв'язку з чим вони не підлягають судово-медичній оцінці за ступенем тяжкості.

розрив з'єднання між 1 і 2 шийними хребцями без крововиливів у м'які тканини (по даним висновку експерта № 147 від 21.09.2013р.) та речовину спинного мозку (по даним судово- гістологічного дослідження) даної області шиї.

Дані ушкодження ознак прижиттєвості не мають, а тому вони не підлягають судово- медичній оцінці за ступенем тяжкості.

Г) рана щілиноподібної форми довжиною 0,2 см слизової оболонки центру нижньої губи.

Дане ушкодження виникло від дії тупого твердого предмета, більш детальна характеристика якого не можлива в зв'язку з тим, що згідно описанню ушкодження у висновку експерта № 147 від 21.09.2013р. будь-які специфічні та індивідуальні особливості травмуючої поверхні в морфологічних властивостях ушкодження не відобразились, прижиттєво, по давності спричинення, згідно наявного опису його морфологічних властивостей, а саме відсутність ознак реактивних змін навколишніх тканин, може відповідати проміжку часу довжиною до 1-2 годин перед моментом смерті, та має ознаку ЛЕГКОГО тілесного ушкодження.

Д) садно невизначеної форми 0,1x0,1 см верхньої третини задньої поверхні шиї, яке розташоване на 1 см правіше від її серединної лінії, садно прямолінійної форми довжиною 1 см верхньої третини задньої поверхні шиї, яке розташоване на 3 см правіше від її серединної лінії.

Дані ушкодження, найбільш ймовірно, виникли від дотичної дії тупого твердого предмета або при ковзанні по такому - більш детальна характеристика не можлива в зв'язку з тим, що згідно описанню ушкодження у висновку експерта № 147 від 21.09.2013р. будь-які специфічні та індивідуальні особливості травмуючої поверхні в морфологічних властивостях ушкодження не відобразились, прижиттєво, по давнині спричинення, згідно наявного опису їх морфологічних ознак, можуть відповідати проміжку часу довжиною до одної доби перед моментом смерті, мають ознаку ЛЕГКОГО тілесного ушкодження.

Е) садно невизначеної форми тильної поверхні 5-го пальця лівої кисті, крововилив у товщі жирової клітковини на рівні 8-го ребра справа по передньо-пахвовій лінії, садно правої поперекової області.

Дані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета або при ударі об такий, можливо за умов падіння, прижиттєво, по давнині спричинення, згідно наявного опису їх морфологічних ознак, а саме відсутність ознак реактивних змін навколишніх тканин, можуть відповідати проміжку часу довжиною до одної доби перед моментом смерті, мають ознаку ЛЕГКОГО тілесного ушкодження.

дрібноцяткові рани в правому та лівому ліктьовому згинах. Дані ушкодження, найбільш ймовірно, могли виникнути внаслідок медичних маніпуляцій.

Згідно даних висновку експерта № 147 від 21.09.2013р. ознак хронічних захворювань, що могли б спричинити смерть ОСОБА_14, не виявлено, що підтверджується даними судово- гістологічного дослідження.

Згідно даних висновку експерта № 147 від 21.09.2013р. морфологічних ознак прижиттєвості розриву з'єднання між 1 і 2 шийними хребцями у гр. ОСОБА_14 не виявлено.

Зазвичай травма людини у вигляді зажиттєвого розриву з'єднання між 1 і 2 шийними хребцями є небезпечною для життя і може закінчуватися смертю потерпілого.

Згідно даних висновку експерта № 147 від 21.09.2013р. на поверхні саден гр. ОСОБА_14 не виявлено наявності розсічення, пилу, травинок, дрібних камінців і бруду.

Згідно даних висновку експерта № 147 від 21.09.2013р. в описовій частині внутрішнього дослідження трупа гр. ОСОБА_14 зазначено, що «...3 спиномозкового каналу виділяється темно-червоний пухкий згорток крові, об'ємом 20 мл...».

Згідно даних висновку експерта № 147 від 21.09.2013р. в описовій частині внутрішнього дослідження трупа гр. ОСОБА_14 дані за стан хребцевих артерій та наявність крововиливу над твердою мозковою оболонкою (епідуральна гематома) шийного відділу спинного мозку відсутні.

Згідно даних висновку експерта № 147 від 21.09.2013р. та даних акту судово- гістологічного дослідження № 259 від 08.11.2013р. ознак вроджених аневризм судин у трупа гр. ОСОБА_14 не виявлено.

При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа гр. ОСОБА_14 виявлено етиловий спирт, концентрація якого відповідає, примінюючи її до живих осіб, середньому ступеню алкогольного оп'яніння.

В клінічній картині черепно-мозкової травми у потерпілих, які перебували в нетверезому стані, спостерігається складна взаємодія загальномозкових і вогнищевих симптомів, зумовлених травмою, з проявами токсичного впливу алкоголю на уражену травмою мозкову тканину, що і визначає тяжкість перебігу ушкоджень головного мозку, а тому встановити безперечно, продовжувала чи зменшувала алкогольна інтоксикація життєдіяльність гр-на ОСОБА_14 неможливо.

Враховуючи характер і властивості кожної групи складових поєднаної травми голови та шиї гр. ОСОБА_14, не виключено, що дані тілесні ушкодження могли виникнути як за тим механізмом, який гр. ОСОБА_21 вказав під час проведення за його участю слідчого експерименту від 07.10.2013 року, так і за тим механізмом, який гр. ОСОБА_19 вказав під час проведення за його участю слідчого експерименту від 10.10.2013 року.

Смерть гр. ОСОБА_14 перебуває в прямому причинному зв'язку із поєднаною травмою голови та шиї, яка виявлена при судово-медичному дослідженні його трупа.

Допитаний у суді експерт ОСОБА_44 (доповідач по справі щодо проведення комплексної експертиз №44-к), з показаннями якого погодилися допитані судом експерти ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, підтвердив обґрунтованість висновків комісійної експертизи і показав, що до смерті ОСОБА_14 могли призвести як окремо взятий удар кожного з обвинувачених, тобто почергово нанесені удари ОСОБА_11, а потім ОСОБА_7, так і сукупність нанесених обвинуваченими ударів, наслідки яких є нероздільними.

ІІІ. Висновком судової медичної експертизи № 196 від 10.10.2013 року, згідно якої у потерпілого ОСОБА_1 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, садно на величній ділянці справа, рубців на правій і лівій щоках, які свідчать про спричинення забійних ран даних ділянок, які могли утворитися саме 21.09.2013 року.

ІV. Згідно протоколу проведення слідчого експерименту з фото таблицею, проведеного за участю свідка ОСОБА_19, останній показав обставини і механізм нанесення ударів обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_14 /т.1 а.с.121-135/

V. Згідно протоколу проведення слідчого експерименту з фото таблицею, проведеного за участю свідка ОСОБА_21 останній показав обставини і механізм нанесення ударів обвинуваченим ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_14 /т.1 а.с.186-198/

Оцінюючи дану сукупність безпосередньо досліджених у суді доказів, які були надані сторонами кримінального провадження, керуючись загальними засадами кримінального провадження, передбаченими ст..7 КПК України, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_11, в межах зміненого прокурором у суді (т.8 а.с.а.с.115-130), доведене частково.

На підставі добутих доказів суд кваліфікує дії:

Обвинуваченого ОСОБА_11 за ч.1 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого; Обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Кваліфікуючи дії обвинувачених суд виключає з обвинувачення за ч.1 ст.296 КК України, пред*явленого як ОСОБА_11, так і ОСОБА_7 таку кваліфікуючу ознаку як вчинення хуліганства з винятковим цинізмом, оскільки такі обставини під час судового розгляду встановлені не були, а тому є необґрунтованими та не підтверджені дослідженими судом доказами.

Суд критично, як спробу уникнути покарання за вчинені злочини, оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_11 щодо його захисту від дій ОСОБА_1 та ОСОБА_14, оскільки судом встановлено, що в ситуації, яка склалася на час заподіяння тілесних ушкоджень останнім, вказану бійку спровокував своїми діями саме ОСОБА_11, а його поведінка була агресивною, на що вказують показання свідка ОСОБА_18 та потерпілого ОСОБА_1

Разом з тим, нанесення обвинуваченим ОСОБА_11 ударів в голови потерпілих, тобто у життєво-важливий орган людини, з прикладенням сили, від кожного з яких потерпілі втрачали рівновагу і падали на землю, вказує на наявність прямого умислу обвинуваченого щодо заподіяння тілесних ушкоджень, а неочікуване настання смерті ОСОБА_14 в даному випадку не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_11 за ч.2 ст.121 КК України.

Суд критично, як спробу уникнути покарання за вчинені злочини, оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_7 щодо відсутності у нього умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та смерті ОСОБА_14 в момент заподіяння удару, оскільки судом встановлено, що в динаміці розвитку подій ОСОБА_7 з власних суб*єктивних причин, фактично під надуманим приводом щодо попередження масової бійки, наніс ОСОБА_14 удар у вразливу зону життєво-важливого органу - голови людини з прикладенням такої сили, від якої останній відразу впав на землю. Далі, продовжуючи свої умисні дії, обвинувачений наніс вже лежачому на землі ОСОБА_14 удар ногою в область спини, що вказує на умисел заподіяти шкоду здоров*ю останнього, а після цього, не зважаючи на наслідки своїх дій, достовірно знаючи, що потерпілий залишився лежати на землі, продовжив відпочивати у згаданому вище закладі та не вчинив жодних дій щодо відвернення негативних наслідків свого діяння.

Сукупність вказаних дій ОСОБА_7 вказує на наявність прямого умислу обвинуваченого щодо заподіяння тілесних ушкоджень, а неочікуване настання смерті ОСОБА_14 в даному випадку не впливає на кваліфікацію його дій за ч.2 ст.121 КК України.

З вказаних підстав суд критично, як спробу допомоги обвинуваченому ОСОБА_7 уникнути покарання за вчинений злочин, оцінює прохання захисника ОСОБА_8 кваліфікувати діяння його підзахисного за кримінальним законом, що передбачає відповідальність за неумисне тілесне ушкодження або заподіяння такого через необережність.

Таким же чином суд оцінює твердження захисника ОСОБА_8 щодо відсутності ознак сп*яніння у обох обвинувачених з посиланням на протоколи медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп*яніння №80 від 21.09.2013 року (т.2 а.с.13), згідно якого ОСОБА_7 станом на 07.10 21.09.2013 року був тверезий та № 79 від 21.09.2013 року(т.2 а.с. 14), згідно якого ОСОБА_11 станом на 06.25 21.09.2013 року був тверезим, оскільки самі обвинувачені, вільно даючи у суді показання в присутності своїх захисників, визнали, що вживали алкогольні напої перед вчиненням інкримінованих їм діянь, а зміст самих протоколів вказує, що на час обстеження обвинувачених в лікарні, тобто через 3-4 години після настання смерті ОСОБА_14, в дослідженому біологічному середовищі обвинувачених були виявлені ознаки вживання алкогольних напоїв, що підтверджує показання самих обвинувачених.

Суд критично, як спробу допомогти обвинуваченому ОСОБА_11 уникнути покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, оцінює твердження його захисника - адвоката Хмельницького О.І. щодо відсутності у ОСОБА_1 статусу потерпілого, оскільки останній, в зв*язку з поданням заяви про вчинення відносно нього кримінального правопорушення (т.3 а.с.8), у відповідності до приписів ч.2 ст.55 КПК України набув статусу потерпілого.

Таким же чином суд оцінює твердження захисника Хмельницького О.І. щодо неодноразової зміни органами досудового розслідування зміни підозри його підзахисному під час досудового розслідування, оскільки у відповідності до приписів ст.ст. 278, 279 КПК України це є обов*язком слідчого і прокурора, а у відповідності до положень ст..338 КПК України є правом прокурора змінити обвинувачення у суді.

Таким же чином суд оцінює твердження захисника Хмельницького О.І. про те, що обвинувачений ОСОБА_11 під час нанесення ударів ОСОБА_14 та ОСОБА_1 захищався від їхніх ударів, оскільки судом встановлено, що саме ОСОБА_11 спровокував бійку з ОСОБА_14, в якій себе поводив агресивно, зухвало по відношенню до ОСОБА_14, а допитані у справі свідки та висновки проведених судових медичних експертиз № 44-к та № 196 вказують на нанесення ударів потерпілим саме ОСОБА_11

Суд критично, як спробу захисників обвинувачених допомогти останнім уникнути покарання за вчинені злочини, оцінює твердження про суттєве порушення експертами Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи правил проведення експертизи через невикористання мокрого архіву гістологічних досліджень при проведенні комісійної експертизи №44-К, оскільки у відповідності до ч.4 ст.69 КПК України та ст..13 Закону України «Про судову експертизу», експерти, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, маючи у своєму розпорядженні медичні картки амбулаторного і стаціонарного хворого ОСОБА_14, результати проведених судово-медичних досліджень, надали повний і обґрунтований висновок виходячи з реальних обставин справи.

Натомість суд звертає увагу на те, що без задоволення прокурора залишилося клопотання комісії експертів Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи щодо проведення ексгумації тіла ОСОБА_14 (т.7 а.с.а.с.210, 212-215) з метою вивчення принципово-важливого питання про наявність анатомічних пошкоджень 1-2 шийних хребців та їхніх з*єднань, які в експертизах № № 147 (т.1 а.с.52-54), 5-2014/з (т.7 а.с.а.с. 22-30), 11-2014/з (т.8 а.с.а.с.167-185) належним чином не досліджені через відсутність достовірного опису в матеріалах первинної експертизи № 147, що вказана раніше.

Як встановлено судом судовий експерт ОСОБА_33 в частині вивчення даної ділянки тіла ОСОБА_14 не визначив наявність ушкоджень або збереження анатомічної цілісності зуба-відростку ІІ шийного хребця, внаслідок чого прийшов до передчасних і необґрунтованих висновків щодо відсутності ознак прижиттєвості вказаного ушкодження, а експерти ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, що приймали участь у проведенні комісійних експертиз 5-2014/з (т.7 а.с.а.с. 22-30), 11-2014/з (т.8 а.с.а.с.167-185), не маючи об*єктивних даних щодо вказаного питання вдалися до теоретичного обґрунтування можливих механізмів спричинення такого ушкодження та прийшли до протилежних висновків у вказаних експертизах, у зв*язку з чим, приймаючи до уваги і те, що зазначені комісійні експертизи були проведені за матеріалами адвокатського досьє, зміст якого суду невідомий, а експертам матеріали кримінального провадження судом не надавалися, суд критично, як неповні та необ*єктивні, оцінює висновки даних експертиз, як такі, що не підтверджені матеріалами кримінального провадження.

При цьому суд звертає увагу на те, що експертиза 5-2014/з (т.7 а.с.а.с. 22-30), проведена без дослідження історії хвороби ОСОБА_14, яка на час її проведення перебувала у розпорядженні Лисянської ЦРЛ, не була досліджена і попереднім судово-медичним експертом ОСОБА_33 та суперечить іншим доказам, що були надані суду.

З вказаних підстав суд приходить до висновку про неповноту та нечіткість судово-медичних експертиз № № 147, 5-2014/з, 11-2014/з, у зв*язку з чим в порядку ст..374 КПК не враховує їх при постановленні даного, оскільки навіть допит судом експертів, що проводили вказані експертизи, не дав можливості усунути наявні недоліки вказаних експертиз.

Суд критично оцінює та відкидає як доказ через його недопустимість наданий стороною захисту висновок спеціаліста в галузі судово-медичних знань ОСОБА_53 (т.6 а.с.а.с.152-159) щодо причинно-наслідкового зв*язку між заподіянням тілесних ушкоджень та наслідків у виді смерті ОСОБА_14, оскільки такий висновок не може бути джерелом доказування у кримінальному провадженні у відповідності до вимог ч.2 ст.84 КПК України.

Суд критично оцінює та відкидає як доказ через його недопустимість наданий стороною обвинувачення протокол огляду місця події від 21.09.2013 року , тобто території нічного клубу «Корона», під час проведення якого були зафіксовані численні предмети сміття та інше, що були залишені відвідувачами вказаної розважальної установи, оскільки вказаний огляд фактично був проведений з порушеннями вимог щодо обов*язкової участі понятих. Як вбачається із змісту вказаного протоколу (т.1 а.с.а.с. 12-45) понятими при проведенні даного огляду були громадяни ОСОБА_54, жит. с.Смільченці Лисянського району та ОСОБА_55, жит. смт Лисянка. Під час судового розгляду кримінального провадження з*ясувалося, що особа з анкетними даними ОСОБА_54, жит. с.Смільченці Лисянського району є надуманою, оскільки згідно довідки Смільченецької сільської ради №220 від 19.06.2014 року (т.6 а.с.231) така особа на території вказаної сільської ради не зареєстрована і не проживає. Вказані обставини унеможливили допит судом особи, внесеної до протоколу як понятий, у зв*язку з чим суд прийшов до висновку про недопустимість вказаного доказу через істотні порушення норм кримінального процесуального законодавства.

Крім того, суд критично оцінює і відкидає як доказ протокол огляду місця події від 21.09.2013 року щодо огляду трупу ОСОБА_14 у морзі Звенигородської центральної районної лікарні під час його розтину, де слідчим занесені дані про наслідки вказаного розтину, оскільки питання огляду слідчим трупу визначене спеціальною нормою закону - ст.. 238 КПК України, системний аналіз якої передбачає обов*язок слідчого оглянути труп зовні з участю судово-медичного експерта або лікаря, в т.ч. під час огляду місця події, з обов*язковим направленням трупу на судово-медичну експертизу для встановлення причин смерті.

Разом з тим, п.2.13 «Інструкція про проведення судово-медичної експертизи», затвердженої наказом МОЗ України N 6 від 17.01.1995 року (Далі Інструкція), передбачене право слідчого та інших осіб з дозволу останнього бути присутніми при проведенні судово-медичної експертизи, але у відповідності до приписів п.3.2.6 вказаної Інструкції особи, які були присутні при проведенні даної експертизи повинні бути зазначені у висновку самої експертизи.

Аналізуючи матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що в даному випадку суду не надано доказів того, що слідчий надавав експерту свій дозвіл бути присутніми при проведенні одного з етапів проведення судово-медичної експертизи - розтину трупа понятим ОСОБА_39 та ОСОБА_38.(батьку потерпілого ОСОБА_1), на що вказує відсутність відповідних вказівок у постанові про призначення судово-медичної експертизи (т.2. а.с.а.с.18-19) або дозволу у будь-якій іншій формі.

Натомість формалізований бланк висновку експертизи №147 (т.1 а.с.52) не містить інформації про присутність слідчого, понятих або інших осіб при розтині трупу ОСОБА_14

Таким чином, сукупність вказаних обставин вказує на недопустимість вказаного доказу та необхідність його неврахування судом.

Численні клопотання захисника ОСОБА_12 щодо фальсифікації матеріалів кримінального провадження органами досудового розслідування шляхом доручення неіснуючих матеріалів до матеріалів провадження після його ознайомлення з вказаними матеріалами, суд оцінює критично, оскільки вказані обставини не підтверджені належним чином підписами посадових осіб вказаних органів або процесуальними рішеннями слідчого судді.

Крім того, розглянувши клопотання захисника ОСОБА_12 про отримання інформації від оператора мобільного зв*язку щодо телефонних з*єднань потерпілого ОСОБА_14.( т.6 а.с.170), суд прийшов до висновку, що вказане клопотання не відповідало вимогам ст..160 КПК України, а обставини які пропонувалося встановити захисником у даному клопотанні(час настання смерті потерпілого), суд встановив шляхом допиту свідків, вивченням медичної документації та висновків судових експертиз.

Суд критично, як спробу посилити покарання обвинувачених за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.121 КК України, оцінює прохання потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перекваліфікувати дії обвинувачених за ст..115 КК України, оскільки розглядаючи справу в межах пред*явленого органами досудового розслідування обвинувачення, суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації діянь обвинувачених саме за ч.2 ст.121 КК України, оскільки сукупність досліджених доказів вказує на відсутність умислу у ОСОБА_11 та ОСОБА_7 на умисне заподіяння смерті ОСОБА_14 та наявність умислу на заподіяння саме тілесних ушкоджень, оскільки останні, наносячи удари в життєво-важливі органи потерпілого могли і повинні були усвідомлювати їх небезпеку для здоров*я людини, а неочікуване для обвинувачених настання смерті потерпілого охоплюється змішаною формою вини останніх.

Окремі розбіжності в показаннях свідків, які дали суду показання щодо механізму нанесення ударів обвинуваченим ОСОБА_11 потерпілим ОСОБА_14 та ОСОБА_1 суд відносить на предмет того, що ОСОБА_19, ОСОБА_25, ОСОБА_20, ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_26, ОСОБА_27 сприймали вказані обставини індивідуально, з різних ракурсів, у пізній час та в умовах обмеженої видимості, але в сукупності з висновками судово-медичних експертиз № 44-К та № 196 вказані покази підтверджують факт заподіяння ОСОБА_11 тілесних ушкоджень потерпілим.

Приймаючи до уваги вказані обставини, при призначенні покарання обвинуваченим суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, які класифікуються як тяжкий злочин та злочин невеликої тяжкості, їхні особи, обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання обвинувачених, думку потерпілих про суворість покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 , суд визнає притягнення до кримінальної відповідальності вперше.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_11, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп*яніння.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7, суд визнає притягнення до кримінальної відповідальності вперше, його вибачення перед потерпілими.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп*яніння.

З урахуванням зазначених обставин суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_11 можливе лише при ізоляції його від суспільства, шляхом призначення покарання за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на тривалий строк, за ч.1 ст.296 КК України у виді арешту, та визначення остаточного покарання в порядку ст..70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки ним вчинений тяжкий насильницький злочин, наслідком якого стала смерть людини, а тому застосування іншого покарання в даному випадку буде недостатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, суд не знаходить підстав для застосування положень ст..69 КК України до покарання, що належить призначити обвинуваченому ОСОБА_11 оскільки останній протягом усього судового розгляду кримінального провадження не виявив розкаяння у вчиненому, не вчинив жодних дій щодо принесення вибачення потерпілим у зв*язку тяжкими наслідками вчинених ним злочинів.

В частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7, враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що виправлення останнього можливе лише при ізоляції його від суспільства, шляхом призначення покарання за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на тривалий строк, за ч.1 ст.296 КК України у виді арешту, та визначення остаточного покарання в порядку ст..70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки ним вчинений тяжкий насильницький злочин, наслідком якого стала смерть людини, а тому застосування іншого покарання в даному випадку буде недостатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.

Суд також не знаходить підстав для застосування до призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покаранню положень ст..69 КК України, оскільки він протягом усього часу розгляду кримінального провадження не виявив розкаяння у вчиненому, а його вибачення перед потерпілими під час судових дебатів та в останньому слові за спричинення смерті рідної їм людини не утворюють сукупності достатніх підстав для призначення покарання більш м*якого ніж передбачено законом, тобто ч.2 ст. 121 КК України

Змінений цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 - матері покійного ОСОБА_14 про відшкодування витрат на поховання на загальну суму 28280 грв та моральної шкоди на суму 500 000 грв спричиненою смертю її сина підлягає до часткового задоволення в силу наступного:

Відповідно до приписів ст..1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Згідно економічних розрахунків, викладених в постанові правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 жовтня 2008 року N 45 « Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» для Черкаської області розмір таких необхідних витрат станом на 14.11.2008 року був визначений в розмірі 5862 грн.

За таких обставин, враховуючи кратне збільшення споживчих цін станом на вересень 2013 року у порівнянні з листопадом 2008 року, тобто на час поховання сина потерпілої ОСОБА_2, суд приходить до висновку,що стягнення з обвинувачених в солідарному порядку коштів в сумі 15 000 гривень буде відповідати критерію відшкодування необхідних витрат на поховання в даному випадку.

В частині позову щодо відшкодування моральної шкоди, враховуючи доведеність у суді тяжких наслідків, що настали для матері у зв*язку з передчасною смертю її сина - молодої, рідної людини, безповоротному розриву родинних відносин та суттєвих змін у її житті внаслідок цього, суд приходить до висновку про повне задоволення позову в цій частині та визначає розмір такого відшкодування у 500 000 гривень, що відповідає вимогам розумності і справедливості.

Змінений позов ОСОБА_3 - сестри покійного ОСОБА_14 щодо відшкодування витрат на поховання в сумі 1144,46 грн, процесуальних витрат, пов*язаних з прибуттям до місця судового провадження в сумі 6824,54 грн та відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 грн, завданої внаслідок заподіяння смерті рідного брата підлягає до часткового задоволення лише в частині відшкодування в порядку ст..1201 ЦК України витрат на поховання на суму 1144,16 грн, а в решті - до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до приписів ч.2 ст.1168 ЦК України сестра, яка не проживала з братом за життя в одній сім*ї, про що остання дала показання у суді під час її допиту, не є особою, що має право на відшкодування моральної шкоди завданою смертю фізичної особи.

В частині відшкодування процесуальних витрат , пов*язаних з прибуттям до місця судового провадження, враховуючи приписи ч.1 ст..124 КПК України та 1166 ЦК України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині у зв*язку з тим, що законом встановлений спеціальний порядок розподілу судових витрат, які не відносяться до заподіяної шкоди у даному випадку, але враховує розмір вказаних витрат при постановленні вироку.

Арешт на майно не накладався.

Речових доказів в кримінальному провадженні немає.

Медичні документи ОСОБА_14 підлягають поверненню медичним установам після набрання вироком законної сили, а їхні копії - підлягають залишенню в матеріалах справи.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинувачених в доход держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 підлягають продовженню до набрання вироком законної сили, а відносно обвинуваченого ОСОБА_11 - підлягають зміні з домашнього арешту на тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121 та ч.1 ст.296 КК України, і призначити йому покарання:

За ч.2 ст.121 КК України у виді семи років позбавлення волі; За ч.1 ст.296 КК України у виді шести місяців арешту.

На підставі ч.1 ст.70 КК України визначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, перевівши покарання, призначене за ч.1 ст.296 КК України у більш суворий вид покарання в порядку п.п. а п. 1 ч.1 ст.72 КК України, тобто шість місяців позбавлення волі, та остаточно визначивши покарання ОСОБА_11 у виді семи років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання рахувати з часу взяття ОСОБА_11 під варту, тобто з 07.04.2015 року, зарахувавши до даного строку період 20.11.2013 року по 29.11.2013 року перебування останнього під вартою.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили змінити з домашнього арешту на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду після проголошення вироку.

Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121 КК України та ч.1 ст.296 КК України, і призначити йому покарання:

За ч.2 ст.121 КК України у виді семи років позбавлення волі; За ч.1 ст.296 КК України у виді шести місяців арешту.

На підставі ч.1 ст.70 КК України визначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, перевівши покарання, призначене за ч.1 ст.296 КК України у більш суворий вид покарання в порядку п.п. а п. 1 ч.1 ст.72 КК України, тобто шість місяців позбавлення волі, та остаточно визначивши покарання ОСОБА_7 у виді семи років позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання рахувати з часу взяття ОСОБА_7 під варту, тобто з 04.10.2013 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. і жит. АДРЕСА_1 реєстраційний № ОКПП НОМЕР_1 (інші дані суду невідомі) та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродж. м. Черкаси, жит. АДРЕСА_2 (інші дані суду невідомі):

на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10, жит. АДРЕСА_3, реєстраційний № ОКПП НОМЕР_2 кошти в сумі 15 000 грн у відшкодування витрат на поховання ОСОБА_14 та 500 000 грн у відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_12, жит. АДРЕСА_3, реєстраційний № ОКПП НОМЕР_3 коти в сумі 1144,16 грн у відшкодування витрат на поховання ОСОБА_14 та 6824,54 грн у відшкодування процесуальних витрат, пов*язаних з прибуттям до місця судового провадження; в доход держави (УДКСУ у м.Черкаси Черкаської області, код отримувача 38031150, р/р 31116115700002, банк отримувача ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018) процесуальні витрати в сумі 1029,70 грн за залучення експертів;

Після набрання вироком законної сили медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_14 № 2653 та медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_14 №28649 - повернути Лисянській центральній районній лікарні; акт судово-медичного (токсикологічного) дослідження № 2112 та акт судово-медичного (гістологічного) дослідження № 259 щодо трупу ОСОБА_14 - повернути КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи»

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Корсунь - Шевченківський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення, а обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_7 - протягом того ж строку з часу отримання копії вироку.

Роз'яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий Свитка С. Л.